Ухвала суду № 22240993, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9587/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Данилової М.В., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь Інвест»до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій по проведенню перевірки, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Київська Русь Інвест»(далі Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва, в якому з урахуванням уточнень просив визнати неправомірними дії працівників відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, в період з 30 травня 2011 року по 10 червня 2011 року на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30 травня 2011 року №187, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ СК «Київська Русь Ін вест»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20 червня 2011 року №166/22-01/33402452.

Вважаючи зазначену перевірку протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена перевірка була призначена та проведена з порушенням вимог, встановлених чинним законодавством, а тому дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є протиправними.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Згідно пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 62.1.3 п.62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 79.2 ст. 79 Кодексу встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу ДПС виключно на підставі рішення керівника органу ДПС, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом першої інстанції було встановлено, що докази вручення позивачу копії наказу на проведення перевірки у відповідача відсутні.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

У відповідності до вимог п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення Податкового кодексу України про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77, 78 цього Кодексу.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених цією статтею.

Зокрема, згідно з пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 20 червня 2011 року №166/22-01/33402452.

Підставою для проведення перевірки було ненадання позивачем відповіді на запити ДПІ у Печерському районі м. Києва №9738/10/22-111 від 22 березня 2011 року щодо надання пояснень та документів з приводу взаємовідносин (перестрахування) з ПрАТ «СК «Союз»та ЗАТ «СК Дніпро-Поліс».

29 червня 2011 року позивачем на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва було направлено заперечення на Акт перевірки.

На зазначене заперечення позивача відповідачем була надана Відповідь №25476/10/22-111 від 06 липня 2011 року, на номерному бланку №083335, в якому зазначалось, що підстави для скасування висновків перевірки відсутні.

08 липня 2011 року №57 позивач направив відповідачу лист, в якому зазначає, що інформаційні запити від 01 березня 2011 року №083337, від 30 березня 2011 року №083338, та запит від 22 червня 2011 року №083347 були отримані ним одночасно 06 липня 2011 року.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідь на заперечення на Акт перевірки, яка направлялась після складання акту перевірки, було виготовлено на номерному бланку, який має менший номер, ніж номери бланків, на яких було складено інформаційні запити.

Обґрунтованих пояснень стосовно непослідовності використання номерних бланків для складення інформаційних запитів відповідачем надано не було.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта на те, що насправді 06 липня 2011 року позивачем було отримано запити від 30 червня 2011 року № 24361/10/22-111, від 30 червня 2011 року №24362/10/22-111 та від 01 липня 2011 року №24962/10/22-111, оскільки відповідачем не надано доказів надіслання позивачу зазначених запитів про надання інформації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було отримано інформаційні запити вже після проведення перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що строк для надання позивачем відповіді на запит ДПІ в Печерському районі м. Києва встановлений пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України та становить десять робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з тим, у Податковому кодексі України відсутні правила обчислення встановлених ним строків.

У відповідності до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Колегія суддів вважає, що в даному випадку при вирішенні питання про порядок обчислення строків, встановлених Податковим кодексом України, слід керуватися законом, який регулює подібні правовідносини. Таким нормативно-правовим актом, на думку колегії суддів, є Цивільний кодекс України.

Вказаний висновок колегією суддів зроблено з огляду на те, що вказаний нормативно-правий акт визначає поняття строку, яке не суперечить нормам Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, із закінченням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Закінчення строку, встановленого пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, пов'язане із виникненням у податкового органу обовязку, за певних умов, призначити позапланову документальну перевірку платника податку.

У звязку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що поняття строку, визначене у ч. 1 ст. 251 ЦК України узгоджується із нормами пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а тому вважає, що правила обчислення строків, встановлені Цивільним кодексом України, можуть бути застосовані до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем у даній справі.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що перебіг десятиденного строку, встановленого позивачу для надання відповіді податковому органу, розпочинається на наступний день після отримання відповідного запиту.

Таким чином перебіг десятиденного строку для надання позивачем відповіді на запит контролюючого органу без урахування вихідних та святкових днів мав сплинути 16 липня 2011 року, у звязку з чим наказ начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30 травня 2011 року №187 міг бути виданий не раніше ніж 17 липня 2011 року.

Крім того, доказів на підтвердження того, що на адресу позивача в порядку п. 92.2 Податкового кодексу України було направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручено йому під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що наказ начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30 травня 2011 року №187 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки був виданий передчасно, належних доказів підстав для проведення такої перевірки суду надано не було, колегія суддів вважає, що документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена відповідачем неправомірно.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А. Данилова М. В.