Ухвала суду № 22240967, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6863/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

представник апелянта ОСОБА_3

представник відповідача ЗайцевВ.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 грудня 2009 року № 4331/0000230220. Вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», рішення про застосування штрафних санкцій може прийняти центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, а не Білоцерківська обєднана державна податкова інспекція в Київській області. Та вказував на неможливість застосування двох економічних стягнення за одне правопорушення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне зясування обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Орган владних повноважень, при виконанні покладених на нього функцій, та прийнятті рішень, зобовязаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області як фізична особа-підприємець 13.11.1995 року та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській обєднаній державній податковій інспекції Київської області.

У листопаді-грудні 2009 року посадовими особами відповідача на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.12.2009 року № 4194/17-1-115/227/НОМЕР_2, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем строків здійснення розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом від 21.12.2007 № 12/07, укладеним позивачем з фірмою Dennert KG”, Німеччина.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2009 № 4331/ 0000230220, яким відповідно до вимог ст.4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»фізичній особі-підпрємцю ОСОБА_5 нараховано пеню у розмірі 310824 грн.

Розмір нарахованої пені, а також висновки податкового органу відносно порушення позивачем приписів статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»під час здійснення імпортної операції за контрактом від 21.12.2007 року № 12/07 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 не оспорювалися.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Білоцерківська обєднана державна податкова інспекція в Київській області діяла правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується та вважає їх вірними і обґрунтованими , враховуючи наступне.

Відповідно до п.4 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій.

Статтею 11 Закону передбачено, що органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні планові та позапланові виїзні перевірки додержання валютного законодавства юридичними особами. їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі платники податків).

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»передбачено, що за порушення вимог цього Закону або пов'язаних з ним законів до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності застосовуються також спеціальні санкції, які застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Однією з таких спеціальних санкцій є застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування (абзац 4 частини першої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» .

Таким чином, з системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що як спеціальна санкція, що може застосовуватися до субєктів зовнішньоекономічної діяльності в порядку ст..37 можуть одночасно Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»так і нарахування пені відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є за своєю правовою природою різними стягненнями, оскільки застосовуються за вчинення порушень приписів різних правових норм.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2009 № 4331/0000230220 прийнято Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області у зв'язку з виявленими порушеннями позивачем статті 2 Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позивачем не оспорювалися. Фінансові санкції в добровільному порядку не сплочені.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтверджених доказами, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Крім того, вирішуючи питання щодо судових витрат , колегія суддів зазначає, що відповідно до квитанції № ПН 22611 від 03.06.2011 року апелянтом при поданні апеляційної скарги судовий збір сплачено не в повному обсязі - 1,70 грн., оскільки при подані апеляційної скарги судовий збір справляється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" , що діяв на час подання позивачем позовної заяви судовий збір дорівнював: з майнових спорів - ставці, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, що становить один відсоток від розміру таких вимог, але не менше 51 грн. та не більше 1700 грн.

Ціна позову складається з оспорюваної суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 310824грн. Отже судовий збір при поданні апеляційної скарги мав бути сплачений виходячи з 50% від 1700 грн., що становить 850грн. Недоплачений розмір судового збору підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 848 (вісімсот сорок вісім) гривень 30 коп. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, які перерахувати за реквізитами: одержувач: УДК Печерського району м. Києва, ЄДРПОУ одержувача: 26077922, банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві, МФО банку: 820019, рахунок: 31214206700007, код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Мамчур Я.С Шостак О.О.