Ухвала суду № 22146648, 28.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4204/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П.,

Представника позивача Буняка Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Енергетичне та нафтове обладнання»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Енергетичне та нафтове обладнання» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 25.02.2011 року № 0001192310/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 891668,00 грн., у тому числі за основним платежем 713334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 178334,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Енергетичне та нафтове обладнання»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 25.02.2011 року № 0001192310/0.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 28.01.2011 року по 04.02.2011 року службовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.Джи.Р.Груп»за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року, в ході якої було встановлено порушення останнім вимог п.п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 891668,00 грн.. у тому числі за 22008 рік 891 668,00 грн. та пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 713334,00 грн., у тому числі за жовтень 2008 року 93348,00 грн., листопад 2008 року 351 647,0 грн., грудень 2008 року 268339,00 грн.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 04.02.2011 року №57/23-10/20072993 (а.с. 10-19), на підставі акту якого, ДПІ у Печерському районі м. Києва 25.02.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001192310/0, за яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 891668,00 грн., у тому числі 713334,00 грн. за основним платежем, 178334,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 20-23).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (тут і далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 1.7. ст.1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 Закону (№ 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 17.10.2008 року між ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання»та ТОВ «С.Джи.Р.Груп»було укладено договір підряду № 10П на виконання робіт з поточного ремонту, відповідно до якого підрядник зобовязувався здійснити роботи з поточного ремонту четвертого поверху адміністративної будівлі за адресою вул. Мельникова, 83-б, корпус А. Вартість робіт за даним договором становила 466742,00 грн., строк виконання робіт до 01.12.2008 року.

03 листопада 2008 року між ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання»та ТОВ «С.Джи.Р.Груп»було укладено договір підряду № 20П на виконання робіт з поточного ремонту, відповідно до якого підрядник зобовязувався здійснити роботи з влаштування системи опалення, каналізації та системи ГВЗ, одночасним демонтажем існуючих конструкцій, вивозом сміття з обєкту. Вартість робіт за даним договором становила 1074999,00 грн., строк виконання робіт до 01.12.2008 року.

Зазначені угоди апелянт вважає недійсними, так як вони складені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

На підтвердження своїх доводів апелянт посилається на те, що в провадження слідчого управління податкової міліції ДПА України заходиться кримінальна справа № 69-69-107, порушена відносно керівника та засновника ТОВ «С.Джи.Р.Груп»ОСОБА_6 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Джи.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В ході проведення слідчих дій старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Андрійчуком Р.Б. було проведено допит свідка директора ТОВ «С.Джи.Р.Груп»ОСОБА_6, з показів якого вбачається, що останній зареєстрував на своє імя підприємство за винагороду. За твердженням ОСОБА_6 він не мав не меті здійснювати підприємницьку діяльність даного підприємства, не формував його установчий фонд, не володіє інформацією про його подальшу діяльність та не видавав доручення на ведення господарської діяльності вказаного підприємства від свого імені.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладених позивачем договорів підряду № 10П від 17.10.2008 року та № 20П від 03.11.2008 року.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно відповіді Слідчого управління податкової міліції ДПА України на запит суду першої інстанції про надання інформації по кримінальній справі № 69-107, кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 105, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України була закрита на підставі п. 2. ст. 6 КПК України.

З постанови про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011 року вбачається, що в матеріалах кримінальної справи немає жодних даних, які вказують на фіктивне підприємство (а.с. 227).

Крім цього, з приводу фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «С.Джи.Р.Груп»з ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання»Якимець у ході досудового слідства не допитувався (а.с. 226).

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання сторонами умов вищезазначених договорів підряду підтверджується актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, виписками по рахунках ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання»про здійснення оплати послуг.

Крім цього, на запит суду першої інстанції, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києва листом від 10.05.2011 року № 7/26-2930/12 було надано відповідь про те, що ТОВ «С.Джи.Р.Груп»видавалась ліцензія на виконання будівельних робіт серії АВ № 316541 від 04.06.2007 року строком дії до 04.04.2007 року.

Також, колегія суддів приймає до уваги нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_6 від 20.05.2011 року, з якої вбачається, що працюючи на посаді директора ТОВ «С.Джи.Р.Груп» він добровільно, власноручно підписав від імені ТОВ «С.Джи.Р.Груп»укладені з ВАТ «Енергетичне та нафтове обладнання»договори підряду № 10П від 17.10.2008 року та № 20П від 03.11.2008 року, а також усі податкові накладні та відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт за вказаними вище договорами (а.с. 152).

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що взаємовідносини ПАТ «Енергетичне та нафтове обладнання»з ТОВ «С.Джи.Р.Груп», а також документи, що свідчать про їх спільну господарську діяльність є такими, що не суперечать інтересам держави та суспільства. На момент укладення відповідних договорів сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків.

Таким чином, з підстав вищезазначених обставин та зазначених норм діючого законодавства України, колегія суддів приходить до висновку щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0001192310/0 від 25.02.2011 року.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В. Ключкович В.Ю. Повний текст постанови складено та підписано 05.03.12р.