Постанова № 22240791, 19.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19" березня 2012 р. Справа № 5004/2151/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. , суддя Маціщук А.В. за участю представників сторін:

позивача: Домальчук Р.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-ТРАНС"

на рішення господарського суду Волинської області від 25.01.2012р.

у справі №5004/2151/11 (суддя Бондарєв С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-ТРАНС"

про стягнення 517 660,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.01.2012р. у справі №5004/2151/11 задоволено позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-ТРАНС" про стягнення 517 660,99 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-Транс" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"- 517 660,99 грн., в тому числі 326 000,00 грн. основного боргу по простроченому кредиту, 92 886,10 грн. прострочених процентів, 2 411,51 грн. - строкових процентів, 96 363,38 грн. пені та 5176,61 грн. витрат по оплаті держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті вказаного вище рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного 29 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством " Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Рівненської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" (правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМТ-Транс" ЛТД кредитного договору №11/08-К/02. Згідно п. 1 якого, банк зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 360 000,00 грн. на поповнення обігових коштів з 29.08.2008р. строком на 36 місяців зі сплатою 21.5% річних., при цьому за користування кредитними коштами понад термін - 26.08.2011р., процентна ставка сплачується в розмірі 22,5%.

У своєму рішенні місцевий суд дійшов до висновку, що відповідно до умов даного договору позивач виконав свої зобовязання, надав відповідачу кошти в розмірі 360 000,00 грн., що підтверджується наявними у справі доказами.

Проте відповідач свої договірні зобовязання щодо своєчасної сплати суми кредиту та відсотків за користування грошовими коштами в повному обсязі не виконав.

Місцевий суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується той факт, що борг відповідача згідно Кредитного договору №11/08-К/02 від 29.08.2008р. становить 326 000,00 грн., 2 411,51 грн. - строкових процентів за період з 01.09.2011р. по 12.09.2011р., 92 886,10 грн. - прострочених процентів за період з 01.10.2009р. по 31.08.2011р.

Мотивуючи свої висновки, судом першої інстанції було враховано умови укладеного між сторонами договору, а також положення діючого законодавства, а саме норми ст.ст. 526, 527, 599, 611, 1050, 1054, ст. ст. 230, 232 ГК України.

Зокрема, місцевий суд посилається на положення п. 3 ст. 267 ЦК України, згідно якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому, місцевим судом прийнято до уваги той факт, що так як на час винесення судового рішення відповідач заяву про застосування строку позовної давності не надав суду, то значить пеня за простроченими процентами в розмірі 19 930,43 грн. за період з 07.11.2008р. по 12.09.2011р. і пеня за простроченою сумою кредиту в розмірі 76 439,50 грн. - за період з 01.10.2008р по 12.09.2011р., відповідно до умов договору, підлягає до стягнення з відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, положення чинного законодавства та умови договору, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення розовних вимог.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМТ-ТРАНС" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 25.01.2012р. у справі №5004/2151/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

29.08.2008р. між ПАТ АБ «Укргазбанк»та ТзОВ "ТМТ-Транс" було укладено договір застави №11/08-А/02, за яким у заставу надавалися вантажний тягач та напівричіпи в забезпечення зобов'язання по кредитному договору.

Також, 29.08.2008 року в забезпечення виконань зобов'язань ТзОВ «ТМТ-Транс»за кредитним договором, між ПАТ АБ «Укргазбанк»та ОСОБА_1. було укладено договір поруки №1, згідно якого ТзОВ «ТМТ-Транс»і ОСОБА_1. несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Окрім того, скаржник звертає увагу, що 02.08.2011р. Луцьким міськрайонним судом за результатами розгляду справи №2-194/11 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк»до ТзОВ "ТМТ-Транс", ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, було прийнято рішення про задоволення позову. Провадження у справі в частині вимог ПАТ АБ «Укргазбанк»до ТзОВ «ТМТ-ТРАНС»було закрито.

Також скаржник зазначає, що як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, розмір пені з 01.10.2008р. нарахований поза межами річного строку позовної давності згідно ст. 258 ЦК України, адже як вбачається з розрахунку заборгованість по кредиту виникла 03.11.2008р., а позовна заява позивачем подана лише 25.10.2011р., відтак строк позовної давності для нарахування та стягнення суми пені по кредитному договору №11/08-К/02 від 29.08.2008р. минув.

Посилання суду першої інстанції на той факт, що відповідачем не було заявлено про застосування строку позовної давності у відповідності до ст. 267 ЦК України є неправомірними, адже ТзОВ «ТМТ-Транс»було подано відзив на позовну заяву 25.01.2012р., в якому просило суд застосувати позовну давність, крім того, п.5.3. кредитного договору сторони встановили, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, відтак висновки суду суперечать також умовам укладеного договору.

Поряд з тим, відповідач наголошує на тому, що позивачем не враховано погашення суми кредитного боргу на суму 25000,00 грн., платежами, які були здійснені 13.10.2011р. на суму 20000,00 грн. та 16.12.2011р. на суму 5000,00 грн., в зв'язку з чим відповідачем було заявлено клопотання про проведення звірки взаємних розрахунків, яке судом не вирішувалося.

Враховуючи викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник зазначає, що судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги за відсутності на те правових підстав, з огляду на що рішення суду першої інстанції слід скасувати.

В свою чергу, від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі заперечує правомірність вимог позивача до нього як до солідарного боржника, посилаючись на наявність рішення загального суду, яким задоволено вимоги позивача до іншого солідарного боржника. Дане заперечення є необгрунтованим. Оскільки, відповідно до положень ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, позивач наголошує на тому, що при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Окрім того, твердження відповідача в апеляційній скарзі про застосування строків позовної давності нічим не обгрунтовано, оскільки відповідач дійсно не ставив питання перед судом про застосування при вирішенні спору строків позовної давності, а відповідно до положень п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Поряд з тим, відповідач усіляко ухилявся від виконання вимог суду, не надавав ні письмових, ні усних пояснень (заперечень) по суті позову, не надавав доказів погашення заборгованості перед позивачем, чим затягував розгляд справи.

Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм чинного законодавства та відповідає встановленим обставинам справи, тому останнє слід залишити без змін.

19 березня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-ТРАНС" в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштове повідомлення, направлене одній із сторін у справі, та реєстр Рівненського апеляційного господарського суду на відправку рекомендованої кореспонденції станом на 07.03.2012р. (а.с. 102-103). Зокрема, поштові повідомлення (а.с. 88-89), вручені сторонам 23 та 27 лютого 2012 року, свідчать про те, що сторони належним чином були проінформовані про судове засідання, слухання якого було призначене на 5 березня 2012 року. Зважаючи на вказане, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника однієї із сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Рівненської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" (правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМТ-Транс" ЛТД було укладено кредитний договір №11/08-К/02 (далі по тексту - Договір, а.с. 13-16).

Згідно п.1. даного договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 360 000,00 грн. на поповнення обігових коштів з 29.08.2008р. строком на 36 місяців зі сплатою 21.5% річних., при цьому за користування кредитними коштами понад термін - 26.08.2011р., процентна ставка сплачується в розмірі 22,5%.

Пунктом 1.4.3 договору визначено, що нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

Відповідно до п. 1.4.4 договору сторони погодили, що позичальник повинен сплачувати проценти за кредит щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.

Пунктом 3.3.1 Договору визначено обов'язки Позичальника, зокрема, відповідач зобов'язався використовувати кредит за зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені цим договором.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи.

На виконання умов Договору позивач виконав свої зобовязання, а саме надав відповідачу кошти в розмірі 360 000,00 грн. Даний факт підтверджується меморіальним ордером №TR5688.1.133 від 29.08.2008р. (а.с. 51).

В той же час, відповідач свої договірні зобовязання щодо своєчасної сплати суми кредиту та відсотків за користування грошовими коштами виконав частково, у зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем згідно Кредитного договору №11/08-К/02 від 29.08.2008р. становить 326 000,00 грн., 2 411,51 грн. - строкових процентів за період з 01.09.2011р. по 12.09.2011р., 92 886,10 грн. - прострочених процентів за період з 01.10.2009 р. по 31.08.2011р.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору спірні питання за цим договором регулюються у відповідності з чинним законодавством у судовому порядку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивачем було направлено відповідачу вимоги № 344/510/2010 від 18.05.2010р., №344/975/2010 від 11.10.2010р. (а.с. 18-19) про усунення порушення договору та погашення прострочених тіла кредиту і відсотків за користування кредитними коштами.

Натомість, відповідач жодним чином не відреагував на вказані претензії, відповіді у встановлений законом строк не надав, вимог, зазначених у них, не виконав.

Разом з тим, на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, відповідач не подав жодних доказів, які спростовували б наявність факту заборгованості у вказаній сумі.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частинами 1, 2 статті 556 ЦК України встановлено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Нормами статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Системний аналіз вказаних вище норм закону та договору свідчить про те, що кредитор має право заявити вимогу про стягнення боргу солідарно з боржника та поручителя, як одночасно так і за окремими позовами. При цьому зобов'язання боржника не припиняється після прийняття судом рішення про стягнення боргу з поручителя, а припиняються лише після реального виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, тобто сплати або стягнення коштів.

Доказів стягнення з поручителя Оліфера О.Ю. коштів, чи сплати ним коштів в добровільному порядку відповідач суду не надав. Отже його зобов'язання перед банком не прининилися.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення 326 000,00 грн. - боргу, 2 411,51 грн. - строкових процентів за період з 01.09.2011р. по 12.09.2011р., 92 886,10 грн. - прострочених процентів за період з 01.10.2009 р. по 31.08.2011р., нарахованих у відповідності до розрахунку заборгованості ТзОВ "ТМТ-ТРАНС" згідно кредитного договору №11/08-К/02 від 29.08.2008р. станом на 12.09.2011р. (а.с.11-12).

В частині позовних вимог щодо стягнення пені за простроченими процентами в розмірі 19 930,43 грн. та пені за простроченою сумою кредиту в розмірі 76 439,50 грн., суд апеляційної інстанції враховує наступне.

У відповідності до положень п. 5.1 Договору у випадку порушення позичальником зобов'язань по цьому договору банк має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань та/або розірвати цей договір при цьому позичальник зобов'язаний відшкодувати банку збитки, а також сплатити штрафні санкції, пеню та інші видатки, понесені банком за дійсним договором.

З огляду на вказані умови договору, у позичальника (відповідача), у зв'язку із порушенням договірного зобов'язання, виник обов'язок щодо сплати штрафних санкцій, пені та інших видатків.

Відповідно до п. 5.3 договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом відповідач зобовязався сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до положень п. 6 ч. 2 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, сторони в п.5.3 договору погодили, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язання від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З приводу твердження скаржника про застосування позовної давності у даному спорі, то слід враховувати, що пунктом 5.10 кредитного договору №11/08-К/02 сторони передбачили, що строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить 3 роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. ст. 260, 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання апелянта з приводу необхідності застосування строків позовної давності у даному спорі. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача та клопотаннями останнього про відкладення розгляду справи. В останнє судове засідання 25.01.2012р. представник відповідача не з'явився, подавши відзив на позов о 10 год. 46 хв. (а.с. 60), тоді як з протоколу судового засідання від 25.01.2012 р. по справі №5004/2151/11 (а.с. 53) вбачається, що судове засідання розпочалося о 10 год. 00 хв., закінчилося о 10 год. 30 хв. Отже, апеляційним судом встановлено, що відповідач до завершення розгляду справи по суті судом першої інстанції не звернувся із заявою про застосування строку позовної давності, тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

З розрахунку заборгованості станом на 12.09.2011р. та наданого позивачем детального розрахунку суми позову в суд апеляційної інстанції вбачається, що пеня на суму кредиту та на суму процентів, якщо враховувати проплати відповідача, нарахована в межах річного строку, як це передбачено п. 5.3 договору та з врахуванням положень п. 6 ч. 2 ст. 232 ЦК України (а.с.11,12,105-110).

Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 19 930,43 грн. - пені за простроченими процентами за період з 07.11.2008р. по 12.09.2011р. та 76 439,50 грн. - пені за простроченою сумою кредиту за період з 01.10.2008р по 12.09.2011р. слід залити без змін.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження скаржника щодо безпідставності заявлення до нього позовних вимог. як до солідарного боржника є необгрунтованими. Адже, відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Водночас, скаржником не подано жодних доказів на підтвердження факту погашення заборгованості перед позивачем .

З врахуванням вказаного, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" в частині стягнення 326 000,00 грн. - боргу, 2 411,51 грн. - строкових процентів за період з 01.09.2011р. по 12.09.2011р., 92 886,10 грн. - прострочених процентів за період з 01.10.2009р. по 31.08.2011р., 19 930,43 грн. - пені за простроченими процентами за період з 07.11.2008р. по 12.09.2011р. та 76 439,50 грн. - пені за простроченою сумою кредиту за період з 01.10.2008р по 12.09.2011р. є обгрунтованими, підтверджені належними у справі доказами, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-ТРАНС" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 25.01.2012р. у справі № 5004/2151/11 залишити без мін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ-ТРАНС" - без задоволення.

2. Справу №5004/2151/11 направити в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

3046/12