Постанова № 22240725, 22.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2012 р. Справа № 5023/9298/11

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

прокурора –Булулуков О.О. (посвідчення № 45 від 06.02.2012 р.);

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 391Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2011 р. у справі

за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,

до Приватного підприємства "КСВ", м. Харків,

про розірвання договору, стягнення коштів та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова звернувся до місцевого господарського суду в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з позовними вимогами до ПП "КСВ" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1589 від 03.12.2003 р., укладеного між позивачем та відповідачем, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 8432,10 грн. та пені в сумі 1354,98 грн., виселення відповідача із займаного приміщення, загальною площею 142,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. 1 Кінної Армії, 13 “А”, літера “А-1”, передачу позивачу нежитлового приміщення, загальною площею 142,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. 1 Кінної Армії, 13 “А”, літера “А-1”.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що орендар (відповідач) систематично порушує ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п.п. 3.3., 3.5 та п. 4.6. договору оренди, відповідно до положень яких він зобов’язаний щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця перерахувати орендну плату до місцевого бюджету, в результаті чого станом на 19.07.2011 р. утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 8432,10 грн. та пені в розмірі 1354,98 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2011 р. у справі № 5023/9298/11 (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено повністю; розірвано договір № 1589 оренди нежитлового приміщення (будівлі), укладений 03.12.2003 р. між позивачем та відповідачем; виселено відповідача із займаного нежитлового приміщення, загальною площею 142,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. 1 Кінної армії, 13-А літера «А-1»; зобов’язано відповідача передати нежитлове приміщення, загальною площею 142,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. 1 Кінної армії, 13-А літера «А-1»позивачу; стягнуто з відповідача на користь позивача 8432,10 грн. заборгованості з орендної плати та 1354,98 грн. пені; стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 2352,50 грн.

Рішення вмотивоване тим, що позовні вимоги підтверджені доданими до матеріалів справи доказами та не спростовані відповідачем.

Відповідач з вказаним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2011 р. змінити, зокрема зазначає, що позивачем частково не враховані оплати відповідача по кільком квитанціям, тому заборгованість з орендної плати та пеня нараховані помилково.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р. у справі № 5023/9298/11 розгляд справи було відкладено на 15.03.2012 р., у зв’язку з необхідністю подання сторонами відзивів та додаткових пояснень відносно причин виникнення заборгованості за договором оренди, фактичної суми заборгованості та пені.

Прокурор відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень у справі до суду не подав, в судовому засіданні 15.03.2012 р. зазначив, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішенням господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –залишити без задоволення.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень у справі також не надав, в судове засідання 15.03.2012 р. свого представника не направив, про причину відсутності представника в судовому засіданні суд не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи Повідомленням про вручення поштового відправлення № 003260/2 від 07.03.2012 р.

Відповідач в судове засідання 15.03.2012 р. свого представника не направив, про причину відсутності представника в судовому засіданні суд не повідомив, подав до суду заяву за вх. № 2255 від 13.03.2012 р., в якій повідомляє та надає докази про оплату заборгованості з орендної плати в сумі 8432,10 грн. та пені в сумі 1354,98 грн., та просить припинити провадження у справі в порядку п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу за відсутністю предмету спору.

Присутній в судовому засіданні 15.03.2012 р. прокурор проти розгляду справи за відсутності в судовому засіданні представників позивача і відповідача не заперечував.

Колегія суддів, враховуючи що розгляд справи відкладався, а також те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті без участі представників позивача і відповідача, дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2003 р. між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) та ПП «КСВ»(відповідач) укладено договір № 1589 оренди нежитлового приміщення (будівлі), за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівля) загальною площею 142,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. 1 Кінної армії, 13-А літера «А-1». (а.с. 11-13).

Факт передачі приміщення підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі орендованого майна, який був підписаний сторонами 03.12.2003 р. (а.с. 14).

Пунктами 3.1, 3.2, вищезазначеного договору оренди передбачено, що вартість нежитлового приміщення (будівлі) визначається відповідно до акту оцінки вартості індивідуально-визначеного майна і складає 80100,00 грн., орендна плата визначається на підставі рішенням ХІV сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання «Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова»від 30.03.2000 р., і складає 333,75 грн. без урахування індексу інфляції, ставка орендної плати (тариф) становить 5 % за рік.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 того ж договору, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно.

Пунктом 4.6 договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) передбачено, що орендар зобов’язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, згідно з умовами цього договору.

В пунктах 8.1., 8.8 вказаного договору сторонами було передбачено, що договір діє з 03.12.2003 р. по 03.12.2004 р.; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

В подальшому сторонами було укладено Додаткові угоди до договору щодо продовження строку дії цього договору на наступні роки, в т.ч. Додатковою угодою № 10 до договору було продовжено строк дії договору до 03.07.2011 р. за умови сплати орендарем в строк до 01.11.2010 р. заборгованості з орендної плати.

Крім того, в п. 3 цієї Додаткової угоди сторони передбачили, що в разі несплати орендарем в строк до 01.11.2010 р. заборгованості з орендної плати, договір оренди нежитлового приміщення № 1589 від 03.12.2003 р. вважається розірваним через 30 днів з дати відповідного листа–повідомлення орендодавця.

В матеріалах справи відсутній такий лист–повідомлення орендодавця про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1589 від 03.12.2003 р., а тому договір є продовженим та чинним на момент розгляду даної справи судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Червонозаводського району м. Харкова було проведено перевірку дотримання вимог Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, під час якої було встановлено, що Орендар (відповідач) систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду приміщення, внаслідок чого, станом на 19.07.2011 р., за період з жовтня 2007 року по липень 2011 року (включно) у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з орендної плати в сумі 8432,10 грн., що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 8432,10 грн., посилається на те, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Колегія суддів з таким твердженням не може погодитись, оскільки до прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем частково було сплачено орендну плату в сумі 2000,00 грн. (квитанція № 62345096 від 07.11.2011 р.) та в сумі 1000,00 грн. (квитанції № 2124281 від 31.10.2011 р.). Зазначені платежі було здійснено відповідачем на рахунок № 33213871700002 в ГУДКУ у Харківській області, який зазначено в Додаткових угодах № 9 та № 10 до договору оренди нежитлового приміщення № 1589 від 03.12.2003 р.

Таким чином, на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати складала 5432,10 грн., а не 8432,10 грн., як зазначено у рішенні місцевого господарського суду.

Отже, судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 3000,00 грн.

Крім того, у відповідності до п. 7.3 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі вищезазначеного позивачем пред’явлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1354,98 грн., яка задоволена судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1354,98 грн., оскільки вона нарахована у відповідності до вимог чинного законодавства та визнана відповідачем, що підтверджується сплатою відповідачем суми пені після прийняття рішення у справі судом першої інстанції, разом із сумою остаточної заборгованості по орендній платі, що підтверджується копією квитанції № 65795242 від 13.03.2012 р. на суму 6787,08 грн., яку було подано відповідачем до суду апеляційної інстанції разом із заявою за вх. № 2255 від 13.03.2012 р.

Стосовно позовних вимог про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 03.12.2003 р. № 1589 та про виселення відповідача з орендованого приміщення та передачу його позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Обов'язок щодо своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Отже, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо істотного порушення відповідачем умов договору оренди відносно здійснення орендної плати.

Так, з розрахунку суми заборгованості з орендної плати, доданого до позовної заяви, вбачається, що орендар систематично порушував умови Договору в частині виконання зобов’язань, передбачених п.п. 3.3. договору щодо сплати орендної плати, систематично порушував строки сплати, що є підставою розірвання договору оренди, а отже позовна вимога про дострокове розірвання договору оренди № 1589 від 03.12.2003 р. є правомірною обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

В свою чергу, позовна вимога прокурора щодо виселення відповідача з орендованого приміщення та передачу його позивачу також є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2011 р. у справі № 5023/9298/11 було прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв’язку з чим рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 3000,00 грн. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга першого відповідача в цій частині підлягає задоволенню, в іншій частині рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене ти керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "КСВ", м. Харків задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05 грудня 2011 року у справі № 5023/9298/11 в частині стягнення з Приватного підприємства «КСВ»(61140, м. Харків, вул. 1 Кінної Армії, 13/А; ідентифікаційний код 31555106) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (м-н Конституції,16, м. Харків. 61003, ідентифікаційний код 14095412) 8432,10 заборгованості з орендної плати скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства «КСВ»(61140, м. Харків, вул. 1 Кінної Армії, 13/А; ідентифікаційний код 31555106) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (м-н Конституції,16, м. Харків. 61003, ідентифікаційний код 14095412) 3000,00 грн. заборгованості з орендної плати відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови підписаний 19.03.2012 р.