Постанова № 22240705, 20.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р. Справа № 5023/9265/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 154 від 31.10.2011 р.,

відповідача - ОСОБА_2 за угодою про надання правової допомоги № 17/01/2012 від 17.01.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №645Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 18.01.12 у справі № 5023/9265/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ема- цемент", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків

про стягнення 136 596,80 грн. ,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2011 р. ТОВ "Ема - цемент" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та судового збору від 06.01.2012р.) пені в сумі 527605,14 грн., нарахованої внаслідок порушення відповідачем своїх зобовязань за договором № 06/02 від 07.02.2011 р. щодо виготовлення креслення та здійснення поставки і монтажу металоконструкцій з порушенням строків, передбачених умовами договору, а також просило стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 січня 2012 року у справі № 5023/9265/11 (суддя Ковальчук Л.В.) в позові відмовлено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ема - цемент" 310757,72 грн. пені, 6215,15 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2012 року у даній справі скасувати в частині стягнення з ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" пені у розмірі 310 757,72 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовити. Здійснити розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неповне зясування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення обставин, що мають значення для справи, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги апеляційної скарги заявник, зокрема, обґрунтовує тим, що судом першої інстанції невірно встановлено момент, в який позивач по справі виконав всі необхідні зобовязання, з якими повязується обовязок відповідача розробити креслення КМ. Також судом першої інстанції не взято до уваги відсутність доказів виконання позивачем свого обовязку з передачі відповідачеві затверджених креслень, тобто, на думку відповідача, безпідставно констатовано факт виникнення у відповідача зустрічного зобовязання з виготовлення та поставки товару. Заявник стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги відсутність доказів передання майданчика відповідачеві, як підстави для проведення монтажних робіт. Крім того, судом першої інстанції, на думку відповідача, не враховано дати надходження передплати за проведення монтажних робіт, як обовязкової передумови для їх виконання, передбаченої договором, внаслідок чого неправильно встановлено факт прострочення відповідачем проведення монтажних робіт, і як наслідок, відповідач зазначає, що прострочення відсутнє.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не надано.

В судове засідання 14.03.2012 р. зявились представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення з відповідача 527605,14 грн. пені, позивач посилався на те, що відповідач неналежним чином виконав зобовязання за договором № 06/02 від 07.02.2011 р., порушив строки його виконання, внаслідок чого повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем було порушено строки виконання зобовязання, у звязку з цим дійшов висновку з урахуванням ст. 232 ГК України про часткове задоволення позовних вимог.

Колегією суддів в ході вирішення спору встановлено наступне.

Між ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" (постачальник) та ТОВ "ЕМА-ЦЕМЕНТ" (покупець) був укладений договір поставки № 06/02 від 07.02.2011 р. (договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що в порядку та на умовах визначених договором (за технічним завданням позивача та на підставі розроблених відповідачем креслень КМ) відповідач зобовязується в обумовлений строк виготовити та передати позивачу металоконструкції, покриті грунтовочним шаром, в комплекті (товар), а позивач зобовязується прийняти товар та сплатити за нього відповідачу встановлену вартість.

Згідно з п. 3.1.1. договору строк поставки і монтажу товару склав 75 робочих днів (із розрахунку: 20 робочих днів виготовлення креслень КМ, 55 робочих днів виготовлення і монтаж комплекту металоконструкцій, покрівельного покриття, стінової огорожі). Також, даним пунктом договору передбачалося, що сторони зобовязанні протягом 3 календарних днів від дати укладання договору підписати технічне завдання.

Відповідно до п. 4.2. договору поставки на момент укладання договору загальна вартість товару склала 698485,00 грн., що включало в себе вартість креслень, вартість виробленого готового товару, вартість доставки товару позивачу.

Відповідно до п.4.5. договору вартість монтажних робіт по договору склала 155 245, 00 грн.

Згідно з п.4.6. договору загальна орієнтовна вартість договору склала 853 730,00 грн.

В якості підстави поданого позову позивач послався на прострочення відповідачем строку виконання трьох зобовязань зобовязання з виготовлення креслень, зобовязання з виготовлення металоконструкцій та зобовязання щодо монтажу зазначених металоконструкцій.

Відповідно позивачем нарахована пеня за порушення строку виготовлення креслень КМ (конструкцій металевих) на 80 днів та зазначено, що на 80 днів порушений строк виконання інших зобовязань.

Колегія суддів, дослідивши правовідносини, що склалися між сторонами, дійшла висновку, що позивачем невірно обрана підстава позову, оскільки положення укладеного між сторонами договору не передбачають окремого зобовязання з виготовлення креслень КМ, порушення якого може потягти нарахування пені, а також положення договору не містять зазначеної у позові бази нарахування пені.

Так, згідно положень п. 7.3. договору у випадку невиконання зобовязань у строки, визначені п.3.1.1. договору, при умові дотримання покупцем зобовязань, передбачених п. 5.2. та 5.3. договору, постачальник зобовязується сплатити на користь покупця пеню в розмірі 0,2% від вартості недопоставленого товару або невиконаних робіт за кожний день прострочення.

Норма п. 3.1.1. передбачає тільки один строк 75 днів, на протязі якого повинно бути виконано договір поставки (поставка і монтаж товару). В змісті цього пункту договору згадуються строки виготовлення креслень, виготовлення металоконструкцій та їх монтажу, але, як прямо зазначено у тексті норми, ці строки є складовими розрахунку 75-ти денного строку, а не строками виконання окремих зобовязань.

Зміст норми п. 7.3. знаходиться у системному звязку і відповідає положенням п.1.1. договору, де визначений його предмет виготовлення та передача металоконструкцій. Дана норма не містить посилання на окремі зобовязання щодо виготовлення креслень, виготовлення металоконструкцій або їх монтажу.

Таким чином, системне тлумачення договору свідчить про те, що стягнення пені за договором поставки № 06/02 від 07.02.2011 р. можливе тільки у випадку порушення зобовязання за договором щодо поставки товару у визначений сторонами 75 денний строк.

Крім того, відповідно до змісту п. 7.3. договору базою нарахування пені, що також відноситься до підстав позову, є або вартість металоконструкцій, або вартість робіт по їх монтажу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, базою нарахування пені могла бути вартість конструкцій (698 485, 00 грн.) або вартість монтажних робіт (155 245, 00 грн.), а не сума зазначених складових у розмірі 853 730, 00 грн., на яку посилається позивач у своєму позові.

Відповідно до положень п.5 ч.2 ст. 54 ГПК України, обовязок зазначення підстави позову покладений на позивача і в силу принципу змагальності суд не має права самостійно підміняти підставу позову при вирішенні спору.

Тому, враховуючи невірне обрання позивачем підстав позову, підстави до його задоволення відсутні.

Окрім того, самостійною підставою відмови у задоволенні позовних вимог є відсутність прострочення відповідача.

Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 613 ЦК України боржник має право не приступати до виконання зобовязання під час прострочення кредитора, яке робить виконання зобовязання боржником неможливим: кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Встановлені по справі обставини свідчать про те, що кредитором (позивачем) допущене прострочення, яке перешкоджало виконанню боржником свого зобовязання.

Так, згідно з п.3.1.2. договору поставки строк виготовлення креслень КМ починався з моменту отримання відповідачем передплати згідно п.5.2.1. договору.

Пунктом 5.2.1. договору було передбачено, що для виконання відповідачем креслень позивач здійснює оплату протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору та отримання відповідачем технічного завдання від позивача, а останній сплачує суму у розмірі 600 000,00 грн.

Згідно п.6.1.1. договору відповідач зобовязувався приступити до використання креслень КМ не пізніше 3 календарних днів з дати зарахування платежу згідно п.5.2.1. договору на його поточний рахунок при умові, що технічне завдання оформлено у відповідності до п.3.1.1. договору та знаходиться в його розпорядженні.

Згідно ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, аналізуючи положення договору поставки та вимог чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку про те, що обов'язки відповідача за умовами договору виникають у звязку з виконанням позивачем своїх зустрічних обов'язків, а саме, відповідач повинен приступити до розроблення і виготовити протягом 20-ти робочих днів креслення після надання покупцем підписаного обома сторонами технічного завдання та здійснення передплати вартості креслень в розмірі 600 000,00 грн. (відповідно до п. 3.1.1, 5.2.1; 6.1.1, 6.2.2 договору). При цьому, у відповідності до п. 11.5 договору усі додатки до договору повинні бути підписані обома сторонами. Згідно з п. 3.1.1 договору технічне завдання є додатком № 1- отже повинно укладатись в належній формі. Про обов'язок сторін дотриматися форми технічного завдання зазначено в п. 6.1.1 договору.

Позивачем по справі не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодних доказів передачі та підписання сторонами додатку № 1 - Технічного завдання. Як зазначає відповідач, таке технічне завдання йому не передавалося.

Щодо обовязку відповідача поставити товар протягом 55 робочих, днів, то колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.п. 6.1.1, 6.1.3 договору відповідач повинен поставити товар на протязі 55 робочих днів після здійснення 100% оплати вартості кожної партії товару за умови виготовлення товару, до якого постачальник приступає за умови передачі йому за актом затверджених креслень.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не було здійснено передачі затверджених ним креслень КМ у встановлений в договорі строк та в порядку, передбаченому договором, шляхом складання акту приймання-передачі, що призводить до неможливості визначити момент виникнення у відповідача правового обов'язку приступати до виготовлення і поставки товару.

Позивачем по справі своєчасно не здійснено 100% передоплати вартості кожної окремої партії товару.

Відповідно до п. 5.2.3 постачальник має право призупинити термін поставки до моменту сплати покупцем коштів за попередню партію.

Щодо здійснення відповідачем на протязі 55 робочих днів монтажу товару, то колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.п. 3.7, 3.7.1, 5.3 договору монтаж товару повинен бути здійснений відповідачем після здійснення не менш як за десять днів до початку монтажу металоконструкцій оплати в розмірі 80 000,00 грн. (яка в подальшому збільшена на 20 000, 00 грн. згідно додатку № 2 від 13.09.2011 року та ще на 8 420,00 грн. згідно додатку № 3 від 22.09.2011 року), за умови передачі майданчика для ведення будівельно-монтажних робіт та підписання акту приймання-передачі фундаментів

Позивачем по справі передплату за виконання монтажних робіт в сумі 150 000,00 грн. не здійснено. Передплату в розмірі 81700,00 грн. здійснено лише 19.09.2011 року, що свідчить про те, що обов'язок відповідача в частині додатку № 3 приступити до монтажних робіт мав виникнути через десять днів з моменту зарахування передплати. В частині передплати за монтажні роботи згідно додатку № 5, то вказана передплата не здійснена.

Відповідно до п. 5.3.2 договору у разі прострочення платежу покупцем, постачальник вправі призупинити роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів передання майданчика для ведення будівельно-монтажних робіт та фундаментів, що також свідчить про відсутність у відповідача правового обов'язку приступити до виконання монтажних робіт.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у звязку з невиконання позивачем своїх обов'язків за договором відсутнє прострочення виконання відповідачем зобовязань за договором.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, без встановлення факту прострочення виконання, неможливо застосувати такий вид відповідальності, як пеня.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не порушено строки виконання зобовязання.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно зясував істотні обставини справи та не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, в звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. п.2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2012 року по справі № 5023/9265/11 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2012 року по справі № 5023/9265/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ема- цемент" (юридична адреса 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; поштова адреса: 01034, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20; код ЄДРПОУ 37194206, п/р 26003301017244 в ПАТ "Терра Банк” МФО 380601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" (61007, м. Харків, вул. Свистуна, 11, код ЄДРПОУ 37191082, п/р 2600906480027 в ПАТ КБ “ПРАВЕКС-БАНК” МФО 321983) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 3 107,58 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.

Повний текст постанови підписано 19.03.2012 року.