Постанова № 22240663, 19.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р. Справа № 5023/9964/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Хачатрян В.С.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача Проценко О.М.

відповідача Сізон О.О.

третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Харків (вх. №164Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 22.12.11 у справі № 5023/9961/11

за позовом Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра”, м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тагіт”, м. Харків

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк”, м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра”, м. Харків (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю “Тагіт”, м. Харків) про звернення стягнення на предмет іпотеки за укладеними між сторонами за Іпотечним договором № 115-Z/3 від 10.05.2007 р.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Кухар Н.М.) від 22.12.2011 р. по справі № 5023/9964/11 (н.р. 42/309-10) позовні вимоги задоволено повністю.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 115-Z/3 від 10.05.2007р. - нежитлову будівлю літ. "Т-5", загальною площею 10441,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, яка належить ТОВ "Таміра" (код ЄДРПОУ: 22610495) на праві приватної власності - на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових будівель, що укладений між ТОВ "Таміра" та ВАТ Всеукраїнський Акціонерний банк, договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 2440, в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору № 115-Ю від 26.04.2007р. у розмірі:

- 69357277,80 грн., з них:

- 41000000,00 грн. - сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією);

- 10521452,08 грн. - заборгованість по сплаті прострочених процентів за період з 01.04.2009р. по 24.07.2010р.;

- 13344657,53 грн. - 30% річних, нарахованих за період з 28.07.2009 р. по 27.08.2010р. на суму кредиту у зв'язку з порушенням строку його повернення;

- 3403000,00 грн. - інфляційні витрати, нараховані за період з вересня 2009 р. по квітень 2010 р. у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту;

- 605274,46 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 18.11.2009р. по 27.08.2010р.;

- 482893,73 грн. - інфляційні втрати, нараховані за період з травня 2009 р. по квітень 2010 р. у зв'язку з порушенням строку сплати процентів як плати за кредит, та

- 12494064,12 доларів США, з них:

- 8217820,00 доларів США - сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією);

- 1479207,64 доларів США - заборгованість по сплаті прострочених процентів за період з 01.04.2009р. по 24.07.2010р.;

- 2711880,60 доларів США - 30% річних, нарахованих за період з 28.07.2009р. по 27.08.2010 р. на суму кредиту у зв'язку з порушенням строку його повернення;

- 85155,88 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 18.11.2009р. по 27.08.2010р.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши ціну продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Надано Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" (код ЄДРПОУ: 14359319) право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмету іпотеки.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 10454,25 грн. та 1883,82 дол. США витрат з оплати державного мита, 234,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що господарський суд при винесенні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки проігнорував той факт, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 р. по справі № 29/5005/6325/2011 ТОВ «Таміра»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Оскільки норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як спеціальні норми права, мають переважне право у застосуванні до спірних правовідносин, відповідач вважає, що позивач повинен звертатися з вимогами до відповідача не в порядку позовного провадження в межах даної справи, а в порядку, визначеному вищезгаданим Законом в межах справи про банкрутство ТОВ «Таміра».

Окремо відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на надання судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні права позивачу на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві, а також право проведення усіх дій, повязаних з збереженням та реалізацією предмету іпотеки, зазначаючи, що відповідні висновки суду суперечать вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким передбачено, що в процедурі банкрутства такими обовязками наділено ліквідатора підприємства боржника.

В письмових поясненнях до апеляційної скарги відповідач наполягає на відповідності закону його правової позиції стосовно неможливості звернення стягнення на предмет застави окремо від провадження у справі про банкрутство ТОВ «Таміра».

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Зокрема, позивач посилається на невідповідність вимогам Закону висновків господарського суду стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про іпотеку», як спеціального нормативно-правового акту який регулює відносини щодо забезпечення виконання зобовязання боржника нерухомим майном іпотекою.

Зазначене, на думку позивача, свідчить про помилковість доводів відповідача стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Присутній в судовому засіданні представник позивача з посиланням на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання свого представника не направила.

Оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за необхідне розглядати скаргу за відсутності останнього.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 26.04.2007р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Тагіт" (позичальником) було укладено Кредитний договір № 115-Ю про надання мультивалютної кредитної лінії.

Пунктом 1.1. Кредитного договору встановлено, що Банк (позивач) надає позичальнику грошові кошти у вигляді відзивної відновлювальної мультивалютної кредитної лінії.

Надання кредиту здійснюється в гривні та доларах США в межах максимального ліміту заборгованості по кожній валюті у розмірі:

- 8217820,00 доларів США;

- 41500000,00 гривень.

Строк кредитування визначено сторонами - по 25.04.2009р. включно, з урахуванням графіків погашення.

Додатковою угодою № 1 від 27.04.2007 р., Додатковою угодою № 2 від 25.07.2008 р., Додатковою угодою № 3 від 31.10.2008 р., Додатковою угодою № 4 від 27.11.2008 р. та Додатковою угодою № 5 від 23.01.2009 р. були внесені зміні до Кредитного договору № 115-Ю про надання мультивалютної кредитної лінії від 26.04.2007 р.

Зокрема, Додатковою угодою № 5 від 23.01.2009р. було внесено зміни в п. 1.1. Кредитного договору, відповідно до якого було збільшено строк кредитування - по 27.07.2009р., та збільшено плату за користування кредитом:

- в доларах США - 13,5 відсотків річних;

- в гривні - 19,5 відсотків річних.

Відповідно до п. 4.2. умов Кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити Банку плату за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені Кредитним договором.

Пунктом 1.1. Кредитного договору (зі змінами внесеними Додатковою угодою № 3 від 31.10.2008 р.) передбачено, що за користуванням кредитом позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 19,5 відсотків річних у гривні та 13,5 відсотків річних в доларах США.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що плата за користування кредитом нараховується з 25 числа по останній робочій день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором щодо надання позичальнику грошових коштів (кредиту) шляхом надання мультивалютної кредитної лінії в сумі 41500000,00 гривень та 8217820,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером№ ТR.7875.1. від 27.04.2007 р. меморіальним ордером № ТR.7876.1. від 27.04.2007 р. та не заперечується жодною зі сторін.

Однак, позичальник, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконував, а саме, станом на 27.08.2010 р. позичальником порушено строк повернення кредиту, в результаті чого у нього виникла та існує заборгованість перед позивачем за основним боргом в розмірі:

- 41000000,00 грн. та простроченими процентам за користування кредитною лінією в розмірі 10521452,08 грн. за період з 01.04.2009р. по 24.07.2010р.;

- 8217820,00 доларів США та простроченими процентам за користування кредитною лінією в розмірі 1479207,64 доларів США за період з 01.04.2009 р. по 24.07.2010 р.

Відповідно до п. 9.1. Кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник, додатково до відсоткової ставки вказаної в п. 1.1. Кредитного договору, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

Крім того, відповідно до п. 9.2. Кредитного договору, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, а також плати за управління зобов'язанням по кредиту позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано позичальнику 30% та пеню на суму прострочених грошових зобов'язань - суми кредиту (кредитної лінії) та процентів за його користування (з урахуванням щодо стягнення пені строку позовної давності у період з 01.05.2009р. по 08.07.2009р. та дії мораторію у період з 09.07.2009р. по 18.11.2009р.), а саме:

- 30 % річних, за порушення строків повернення доларового кредиту за період з 28.07.2009 р. по 27.08.2010 р. становить 2711880,60 доларів США;

- пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 18.11.2009р. по 27.08.2010р. становить 85155,88 доларів США;

- 30 % річних, за порушення строків повернення гривневого кредиту за період з 28.07.2009р. по 27.08.2010р. становить 13344657,53 гривень;

- пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 18.11.2009р. по 27.08.2010р. становить 605274,46 гривень.

Також позивач здійснив нарахування інфляційних витрат на суми простроченого боргу по кредиту та процентам за користування кредитом, а саме:

по гривневому кредиту:

- інфляційні втрати, в результаті порушення строку повернення гривневого кредиту, за період з вересня 2009р. по квітень 2010р., становлять - 3403000,00 грн.;

- інфляційні втрати, в результаті порушення строків сплати відсотків за користування гривневим кредитом, за період з травня 2009р. по квітень 2010р., становлять - 482893,73 грн.

Наявність зазначеної вище заборгованості ТОВ фірма "Тагіт" перед ПАТ "ВТБ Банк" за Кредитним договором № 115-Ю від 26.04.2007р. підтверджується, зокрема, рішенням господарського суду Харківської області від 27.09.2010 р., постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 р. постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2011 р. у справі № 66/278-10 та рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2011 р. у справі № 5023/675/11 (н.р. 66/278-10).

З метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника по Кредитному договору, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" (відповідачем) було укладено Іпотечний договір № 115-2/3 від 10.05.2007 р.

Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору, предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. "Т-5", загальною площею 10441,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, яка належить ТОВ "Таміра" на праві приватної власності, на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових будівель, що був укладений між ТОВ "Таміра" та ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 29.06.2005р. та зареєстрований в реєстрі за № 2440. Право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 04.07.2005р. в книзі № 1 за номером запису 5327. Предмет іпотеки був оцінений сторонами в 48972375,00 грн.

Відомості про заборону відчуження предмету іпотеки зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується відповідним Витягом з реєстру від 23.08.2010р.

Як вказує позивач та не заперечує відповідач 28.02.2011 р. Банк направив на адресу ТОВ "Таміра", як іпотекодавця, та на адресу ТОВ фірма "Тагіт", як боржника, письмові вимоги про усунення порушень, в яких зазначався зміст порушеного зобов'язання, вимога про його виконання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог. ТОВ "Таміра" вищевказані вимоги отримано 04.03.2011 року.

Тобто, відповідач, як майновий поручитель за зобов'язаннями ТОВ фірма "Тагіт", був повідомлений про заборгованість останнього за Кредитним договором № 115-Ю від 26.04.2007р., в тому числі і про розмір такої заборгованості. Однак, жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості безпосередньо боржником (відповідно до ч. 1 статті 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника) не вчинив, а також не погасив заборгованість самостійно з метою виконання умов іпотечного договору.

Таким чином, на думку позивача, у зв'язку із невиконанням позичальником основного зобов'язання за Кредитним договором у нього, в порядку ст. 33 Закону України "Про іпотеку", виникло право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 115-Ю від 26.04.2007р.

З зазначених підстав позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі, в якому просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за укладеними між сторонами за Іпотечним договором № 115-Z/3 від 10.05.2007 р.

Проте, відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 року по справі № 29/5005/6325/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Таміра»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом».

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що позивач має право на задоволення своїх вимог виключно в порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», тобто в межах справи про банкрутство ТОВ «Таміра», а не в порядку позовного провадження в межах даної справи.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позичальник за кредитними договорами ТОВ “Тагіт”, м. Харків прострочив виконання взятих на себе зобовязань за договором № 115-Ю про надання мультивалютної кредитної лінії від 26.04.2007 р. в звязку з чим, позивач на підставі ст. 33 Закону України „Про іпотеку” має право на звернення стягнення на предмет іпотеки за укладеним між сторонами іпотечним договором № 115-2/3 від 10.05.2007 р.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 ст. З Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Господарський суд, зазначаючи про право позивача на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки при цьому не надав належної правової оцінки тому факту, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 року по справі № 29/5005/6325/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Таміра» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), іншими законодавчими актами України.

При цьому, Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо (п. 2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Відповідно до п. 1-2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Відповідно до п. З ст. 104 ЦК України, порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки повинні розглядатися з урахуванням факту визнання ТОВ «Таміра»банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, тобто з урахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як спеціального нормативно-правового акту, яка регулює порядок задоволення вимог кредиторів в процесі банкрутства боржника.

В пунктах 1.1-1.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зокрема зазначено, що введення передбаченого Законом особливого порядку, спрямованого на відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, та застосування ліквідаційної процедури має на меті задоволення вимог кредиторів (повне або часткове). При цьому, наслідки порушення провадження у справі про банкрутство впливають на права та обовязки усіх кредиторів боржника. Підставою для введення такого порядку є стан неплатоспроможності боржника, який встановлюється судом за наявності передбачених Законом ознак. Встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності обєму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню. Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не містить виключень стосовно можливості задоволення вимог кредиторів до боржника в індивідуальному порядку, зокрема в порядку визначеному законом України „Про іпотеку” (в т.ч. в позовному провадженні) окремо від справи про банкрутство боржника.

Зазначене спростовує доводи позивача, а водночас і відповідні висновки господарського суду стосовно того що Закон України „Про іпотеку” має пріоритет в застосуванні переважно Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також безпідставними є посилання господарського суду на те, що тільки за наявності судового рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки позивач може мати кредиторські вимоги до боржника. Зазначене спростовується зокрема тим, що внаслідок винесення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в провадженні окремо від справи про банкрутство, ліквідатор не має права автоматично зарахувати ПАТ "ВТБ Банк" до списку кредиторів, які заявили свої вимоги у ліквідаційній процедурі.

Пунктом 1 ст. 210 ГК України передбачено, що кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, зазначені в частині першій статті 209 цього Кодексу, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

У розумінні цього положення до списку кредиторів боржника, що ліквідується, входять у тому числі суб'єкти, вимоги яких забезпечені заставою. Отже, саме у ліквідаційній процедурі боржника ліквідатором розглядаються вимоги щодо грошових зобов'язань, у тому числі забезпечені заставою за договором іпотеки, що не передбачає виділення майна з ліквідаційної маси та окремої його реалізації державним виконавцем або кредитором за рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Пунктом 1 ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Таким чином, порядок звернення до боржника з кредиторськими вимогами в процедурі банкрутства визначено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Оскільки відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Таміра”, м.Дніпропетровськ постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 року по справі № 29/5005/6325/2011 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, позивач має право реалізувати власні вимоги в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра”, м.Дніпропетровськ в порядку визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зазначене є підставою для скасування прийнятого по даній справі рішення та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Окремо колегія суддів вважає за необхідно зазначити, що оскаржуваним рішенням суд надав позивачу право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмету іпотеки.

Проте, відповідно до підпункту 6 п. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Підпунктом 8 п. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 1 ст. 24 зазначеного Закону передбачено, що у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення здійснює зокрема такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

Постановою господарського суду Дніпропетровської області по справі № 29/5005/6325/2011, ліквідатором ТОВ «Таміра»призначено арбітражного керуючого Дубницьку Наталію Юріївну.

Зазначене свідчить про безпідставність висновків господарського суду стосовно надання позивачу повноважень здійснювати дії по збереженню та реалізації майна предмету іпотеки.

Згідно з п. 1-2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, у розумінні цього положення, за рахунок іпотечного майна банкрута задовольняються вимоги кредиторів першої черги, що передбачає заявлення кредиторських вимог ліквідатору, розгляд заявлених вимог у ліквідаційній процедурі та визначення черговості задоволення вимог.

До того ж, п. 1 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено порядок продажу майна банкрута, а саме: після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Таким чином, зазначеним законом не передбачено право кредитора (кредиторів) на продаж майна боржника, оскільки це є виключною компетенцією арбітражного керуючого, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута..

Зазначеним обставинам господарський суд не надав належної правової оцінки, що призвело до прийняття ним неправильного рішення.

З урахуванням викладеного, судова колегія визнає безпідставними вимоги позивача, а водночас і висновки господарського суду про можливість задоволення вимог позивача до відповідача в індивідуальному порядку, зокрема в порядку визначеному законом України „Про іпотеку” (в т.ч. в позовному провадженні), окремо від справи про банкрутство боржника, в звязку з чим, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, прийняте по даній справі рішення про задоволення позову підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав порушення позивачем порядку звернення з кредиторськими вимогами до боржника якого у встановленому законом порядку визнано банкрутом.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, Закону України „Про судовий збір”, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 32190 грн.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4, ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.12.11 у справі №5023/9964/11 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Київ (адреса: 01004, м. Київ, бул. Т. Шевченко / вул. Пушкінська, буд. 8/26; код ЄДРПОУ 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра”, м. Харків (адреса: 49033, м.Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, буд. 9; код 22610495) 32190 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 19.03.2012 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

судді Плахов О.В.

Хачатрян В.С.