Постанова № 22240659, 16.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 року Справа № 5023/8701/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Бабакова Л.М., Барбашова С.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 довіреність б/н від 21.11.2011 р.

відповідача ОСОБА_2, довіреність № Д-1 від 02.07.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Пересічанський МЕЗ”, м. Харків (вх.№136Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 26 грудня 2011 року по справі № 5023/8701/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Крокус”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Пересічанський МЕЗ”, м.Харків

про стягнення 352926,84 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 352926,84 грн. заборгованості з оплати за поставлений товар, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 грудня 2011 року (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Пересічанський МЕЗ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Крокус” 352926,84 грн. основного боргу, 3529,27 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням наданих уточнень, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26 грудня 2011 року по справі № 5023/8701/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на позивача. Апеляційна скарга обґрунтована недоведеністю обставин, що мають значення для справи. При цьому заявник скарги посилається на те, що між ним та позивачем в письмовій формі укладено договір № 070911/2 від 07.09.2011 року та на підставі цього договору він здійснив попередню оплату в сумі 150000 грн. Крім того, відповідач вказує на те, що видаткові накладні, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги, не мають жодного відношення до правовідносин між сторонами за укладеним договором та не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідач також вважає, що подання податкової декларації не є фактом, що підтверджує отримання товару від постачальника у відповідному звітному періоді за умови, що за таким постачанням відсутні належним чином оформлені первинні документи та таким чином відсутнє фактичне здійснення господарської операції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2012 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 13 березня 2012 року в звязку з неявкою представника позивача та необхідністю надання сторонами додаткових пояснень по справі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 08.09.2011 року по 16.09.2011 року позивач поставив відповідачеві товар - насіння соняшнику на суму 502926,84 грн., у тому числі 08.09.2011 року згідно накладної 08/09/11-1 в кількості 49,820 тн на суму 207251,40 грн., 10.09.2011 року згідно накладної 10/09/11-1 в кількості 18,79 тн на суму 78166,48 грн., 16.09.2011 року згідно накладної 16/09/11-4 в кількості 18,731 тн на суму 77920,96 грн., 16.09.2011 року згідно накладної 16/09/11-5 в кількості 34,897 тн на суму 139588,00 грн., а відповідач зазначений товар отримав через представника - Дроздова Дмитра Вячеславовича на підставі довіреності № 246 від 07.09.2011 року, виданої на право отримання від позивача 200 тон соняшнику.

Надаючи оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами по даній поставці, місцевий господарський суд виходив з визнання факту позадоговірної поставки товару за вказаними накладними, оскільки відповідачем не доведено того, що поставка соняшнику повинна була відбуватись за договором № 070911/2-Д від 07.09.2011 р., на якій посилається відповідач, а також недоведеністю факту того, що оплата соняшника в сумі 150000,00 грн. була здійснена відповідачем саме на виконання умов договору № 070911/2-Д від 07.09.2011 р.

Крім того, судом першої інстанції прийнято до уваги направлена на запит суду ДПІ у Дзержинському районі належним чином засвідчена копія податкової декларації на додану вартість за вересень 2011 року ТОВ "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ", у якій у розділі 2 "Податковий кредит" по "Операції з придбання з ПДВ, які дають право формування податкового кредиту" в пункті 43 міститься запис із зазначенням індивідуального податкового номера позивача - 374599420317 місяць - 9 (вересень) рік -2011 обсяг поставки - 419105,69 грн., сума ПДВ - 83821,14 грн., всього 502926,83 грн., що свідчить про схвалення відповідачем факту поставки соняшника на суму 502926,83 грн.

Здійснив аналіз наявних у справі документів, а саме: видаткових накладних, довіреності на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, податкових накладних, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони повністю підтверджують факт здійснення господарських операції та їх наступне схвалення відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України 29.09.2011 року направлено відповідачу вимогу здійснити оплату заборгованості в сумі 352926,84 грн., яка залишилась відповідачем без задоволення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем від позивача товару за видатковими накладними, сума боргу в розмірі 352926,84 грн. відповідачем не спростована, останній належних доказів погашення суми боргу не надав, а також враховуючи, що згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 352926,84 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 352926,84 грн. згідно усного договору поставки в період з 08.09.2011 року по 16.09.2011 року за видатковими накладними № 08/09/11-1 від 08.09.11 р.; № 10/09/11-1 від 10.09.11р.; № 16/09/11-4 від 16.09.11 р.; № 16/09/11-5 від 16.09.11 р.

Відповідно до статей 202, 205, 207 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( частина 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статей 174, 175, 181, 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивачем на підтвердження факту поставки товару надані до матеріалів справи видаткові накладні (аркуші справи 9-12).

Здійснив аналіз вказаних накладних колегія суддів зазначає про те, що вони відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі передбачені обовязкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис постачальника та отримувача.

Надана позивачем довіреність на імя Дроздова Дмитра Вячеславовича на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма М-2) оформлена відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. Вказану особу було уповноважено довіреністю, яка містить підпис головного бухгалтера підприємства відповідача, а також скріплена печаткою ТОВ “Торговий дім “Пересічанський МЕЗ”.

Отже, наведені відповідачем доводи про неналежність вказаних документів та їх невідповідність вимогам, які ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку, є безпідставними. Крім того, відповідач під час розгляду справи не посилається ні на незаконне використання печатки підприємства, ні на те, що підписи на видаткових накладних на поставку соняшника не відповідають підписам матеріально-відповідальної особи, яка отримала соняшник.

Таким чином, вивчення наявних у справі документів дає підстав вважати, що наданими позивачем належним чином засвідченими копіями первинних документів накладними, довіреністю підтверджується факт поставки соняшника та його отримання відповідачем на загальну суму 502926,84 грн., що свідчить про схвалення відповідачем даної господарської операції.

Отже, сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких позивач, як продавець, зобовязався поставити продукцію, а відповідач, як покупець, її прийняти та сплатити. Дані відносини не були обумовлені конкретними строками поставки.

Проте, відповідач своє зобовязання з оплати поставленої позивачем продукції виконав неналежним чином.

Як зазначив позивач, відповідач сплатив вартість поставленого товару частково в сумі 150000,00 грн.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, сторонами не визначено строк оплати товару, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 29.09.11 р. (аркуш справи 15) з вимогою про оплату 352926,84 грн. заборгованості. При цьому, претензія містить посилання на накладні, за якими у відповідача виник борг, довіреність № 246 від 07.09.11 р., за якою відповідачем був отриманий товар, а також часткову сплату заборгованості в розмірі 150000,00 грн.

Вказану вимогу відповідачем отримано 30.09.11 р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 17).

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобовязання не виконав, на час звернення позивача з позовом до господарського суду виниклу заборгованість не сплатив, в звязку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 352926,84 грн. є правомірними, оскільки підтверджуються належними документальними доказами, а також ґрунтуються на нормах матеріального права.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що правовідносини між сторонами по даній справі з поставки соняшнику виникли з договору № 070911/2-Д від 07.09.2011 р.

Так, відповідач зазначає, що на виконання умов договору № 070911/2-Д від 07.09.2011 р. він здійснив попередню оплату в сумі 150000,00 грн.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам перерахування відповідачем плати за соняшник (аркуш справи 14), колегією суддів встановлено, що відповідач у платіжному документі від 15.09.11 р. на перерахування 150000 грн. вказує "плата за соняшник по договору № 070911/2-Д від 07.09.2011 року по рах. № 10/0911-1 від 10.09.2011 року, № 8/09/11-1 від 08.09.2011", а не попередня оплата. До того ж, відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогою виконати умови договору, а саме п.3.4, та здійснити поставку 200 тон соняшника в строк до 12.09.2011 року, або повернути "попередню оплату" у відповідності з вимогами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що надана ДПІ у Дзержинського районі м. Харкова податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2011 року не є неналежним доказом при вирішення даного господарського спору.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, відповідач зарахував ПДВ за податковими накладними до свого податкового кредиту у вересні 2011 року та включив їх до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, вказавши у розділі ІІ (Податковий кредит) додатку 5 по податковій декларації з ПДВ обсяг постачання від ТОВ «Агро-Крокус»(ІПН 374599420317) в сумі 419105,69 грн., ПДВ 83821,14 грн. (аркуш справи 62), на підставі первинних документів фінансової звітності підприємства та документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. В свою чергу відповідачем жодним чином не доведено, що зазначені позивачем товарно-матеріальні цінності не були отримані та не оприбутковувались у бухгалтерському чи податковому обліку.

До того ж, згідно вказаної норми Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 26 грудня 2011 року по справі № 5023/8701/11.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Пересічанський МЕЗ”, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 грудня 2011 року по справі № 5023/8701/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Бабакова Л.М.

суддя Барбашова С.В.

Повний текст постанови підписано 16 березня 2012 року.