Постанова № 22240641, 15.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2012 р. Справа № 5023/10133/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Діброва І.В.

відповідача - Полякова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 439 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.12 р. у справі № 5023/10133/11

за позовом ТОВ "Телко Україна", м. Київ

до ТОВ Науково - виробничого підприємства "Пакс", м. Дергачі, Харківський район

про стягнення 174 250,54 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 р. позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Харківської області про стягнення з відповідача 146886,96 грн. боргу за поставлений товар, 14688,70 грн. штрафу, 12674,88 грн. пені та судових витрат, з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору № 369-02/0111 від 03.01.2011 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2012 по справі № 5023/10133/11 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача 146886,96 грн. боргу, 14688,70 грн. штрафу, 12674,88 грн. пені та 3485,01 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар, та повинен сплатити заборгованість, штраф та пеню.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що запізнення сплати грошових коштів з боку відповідача зумовлено скрутним матеріальним становищем, яке нажаль утворилося під час дії договору, тому ТОВ НВП «ПАКС»не оспорює суму основного зобов'язання та не відмовляється від сплати заборгованих грошових коштів. На думку відповідача, виконання свого зобов'язання, передбаченого умовами договору можливо шляхом досудового врегулювання господарського спору, зокрема ведення переговорів стосовно строку та розміру оплати чергових платежів. Згідно до п. 12.1 договору поставки №369-02/111 сторони зобов'язуються вирішувати всі виникаючі суперечки шляхом переговорів. Такий спосіб вирішення господарського спору також знаходить своє відображення у ст.ст. 5, 6, 7 ГПК України, де зазначено: сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Однак, ТОВ НВП «ПАКС»за своєю юридичною адресою не отримувало жодного листа із пропозицією вирішити виниклий господарський спір, хоча це передбачено умовами договору та нормами ГПК України, та відповідач бажає сплатити заборговані грошові кошти, однак внаслідок скрутного матеріального становища не може здійснити всю сплату одночасно, а тому шляхом здійснення переговорів, всі претензії було б урегульовано, та сторони прийшли б до певної домовленості. Більше того, 1, 2 листопада 2011 року, 13, 15, 16 грудня 2011 року відповідачем на користь позивача були сплачені грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. (відповідно до платіжних доручень № № 814 від 2 листопада 2011 року, 811 від 01 листопада 2011 року, №241 від 16 грудня 2011 року, від 15 грудня 2011 року, від 13 грудня 2011 року), що свідчить про готовність ТОВ НВП «ПАКС»сплатити заборгованість.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції не в повному об'ємі досліджені обставині по справі, про це свідчить зокрема те, що з ТОВ НВП «Пакс»стягнено 146886,96 грн. основного боргу, а не 136886,96 грн., тобто без урахування здійснених виплат, як до звернення позивача до суду так вже й під час судового розгляду справи, хоча про це було зауважено в відзиві на позовну заяву про стягнення 174250,54 грн. від 19 грудня 2011 року.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що судом не вірно були досліджені обставини справи стосовно нарахування пені та штрафу, а саме: поряд з сумою основного боргу, позивачем висунута вимога, щодо сплати 14688,70 гривень штрафу, передбаченого п.10.3 договору та 12674,88 гривень пені також передбаченої п. 10.3 договору.

Як вбачається з умов договору (п.10.3), відповідальність сторін передбачена сплатою неустойки лише у вигляді штрафу. Однак, відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути ще й пеню, яка розрахована, згідно з положеннями п. 10.3 договору, хоча у положеннях зазначеного пункту договору відсутні умови нарахування на боржника пені та саме поняття «пеня»взагалі відсутнє. Тому, стягнення з відповідача пені є таким, що проти ричить умовам договору та нормам ЦК України.

Крім цього, позивачем була розрахована сума штрафу у розмірі 10 відсотків від неоплаченої протягом 30 днів з дати поставки вартості товару, що складає 14 688,00 гривень. Хоча, як було зазначено вище (ст. 549 ЦК України) штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання, умов сплачення штрафу за кожний день прострочення зобов'язання Законом не передбачено, тому, на погляд відповідача розрахований штраф у розмірі 14688,00 гривен нарахований необґрунтовано.

Представник позивача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В відзиві зазначив, що посилання відповідача на скрутне матеріальне становище не є підставою для звільнення його від відповідальності, штрафні санкції встановлені умовами договору, в частині сплати 10000 грн. погоджується з відповідачем.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 369-02/0111 від 03 січня 2011 року, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов’язався прийняти й оплатити відповідно до рахунків-фактур, що являють собою невід'ємну частину договору, та товаросупроводжувальних документів поліетилен та інші продукти нафтохімічної промисловості (надалі - товар), якість, кількість, строки поставки й ціна якого визначені договором.

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що розрахунки за товар проводяться на підставі виставлених рахунків-фактур протягом 30 днів з дати поставки.

Пунктом 10.3. договору сторони передбачили відповідальність: за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує на користь позивача неустойку у вигляді штрафу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що договір № 369-02/0111 від 03 січня 2011 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач за видатковою накладною № РН-0000606 від 15 березня 2011 р. (рахунок-фактура № і СФ-0000635 від 14 березня 2011 р.) здійснив поставку товару на суму 76725,00 грн.; за видатковою накладною № РН-0000672 від 22 березня 2011 р. (рахунок-фактура СФ-0000698 від 21 березня 2011 р.)здійснив поставку товару на суму 82912,5 грн.; за видатковою накладною № РН-0000927 від 14 квітня 2011 р. (рахунок-фактура № СФ-00001061 від 13 квітня 2011 р.) здійснив поставку товару на суму 40974,46 грн.; загальна вартість поставленного відповідачу товару становить 200611,96 грн. Товар по зазначеним накладним одержаний відповідачем, що підтверджується накладними та довіреностями відповідача.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

В порушення умов договору відповідач здійснив часткову оплату товару у розмірі 53725 грн., несплаченим залишився одержаний товар на суму 146886,96 грн., після звернення до суду відповідач сплатив 10000грн., тобто борг складає 136886,96 коп.

В зв’язку з чим суд першої інстанції безпідставно стягнув 10000 грн. і рішення в цієї частині підлягає скасуванню, а провадження у справі в частині стягнення 10000грн. підлягає припиненню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача штрафні санкції передбачені умовами договору виходячи с наступного.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 10.3. договору сторони передбачили відповідальність: за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує на користь позивача неустойку у вигляді штрафу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару.

У розумінні статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, сторони господарського договору мають право самостійно встановлювати розмір штрафних санкцій у тексті договору, сплата яких є обов'язковою для сторін правочину.

Згідно зі ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як свідчать матеріали справи умовами п.10.3 договору, сторонами передбачена відповідальність відповідача перед позивачем за прострочення оплати товару саме у вигляді неустойки - штрафу,який за своєю правовою природою є пенею, а за прострочення більш 30 календарних днів - в вигляді штрафу.

Отже, зазначена умова договору не передбачає одночасної сплати пені та штрафу за допущене порушення, а ставить їх оплату в залежність від обставин допущення порушення,а саме при простроченні оплати більш 30 днів додатково стягується штраф від суми несплаченого товару, що не суперечить вимогам ст.ст. 549,551 ЦК України, які не встановлюють заборону щодо застосування до боржника, який порушив зобов’язання штрафу та пені.

В зв’язку з чим посилання відповідача на неправомірне стягнення пені та штрафу є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи, зокрема договором № 369-02/0111 від 03 січня 2011 року, яким передбачені зазначені штрафні санкції.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 14688,70 грн. штрафу та 12674,88 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, але частково не відповідають обставинамсправи, що є підставою для часткового скасування рішення суду, керуючись ст.ст. 193, 231 ГК України,ст.ст. 6, 526, 530, 549, 610, 611, 655, 692, 694 ЦК України, ст.ст. 80, 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2012 р. по справі № 5023/10133/11 в частині стягнення 10000 грн.боргу скасувати та провадження у справі в цієї частині припинити.

В інший частині залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 16.03.2012 р.