Постанова № 22240636, 15.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2012 р. Справа № 5023/10660/11

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Давидович В.М.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 480Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.12 р. у справі № 5023/10660/11

за позовом ТОВ "НВП "Біо-Тест-Лабораторія", м. Київ

до ПАТ "Агрокомбінат "Слобожанський", с.м.т. Чкалівське

про стягнення 66861,05 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2012 року по справі №5023/10660/11 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Агрокомбінат "Слобожанський" на користь ТОВ НВП "Біо-Тест-Лабораторія" 60036,84 грн. боргу, 5540,24 грн. пені, 1157,82 грн. 3% річних, 126,15 грн. інфляційних, 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване з тих підстав, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, поставив відповідачеві товар відповідно до видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідач же не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 60036,84 грн., яка не погашена. За таких обставин, суд першої інстанції визнав правомірними та обгрунтованими вимоги позивача про стягнення 60036,84 грн. боргу, 1157, 82 грн. 3% річних та 126,15 грн. інфляційних.

Відповідач, ПАТ "Агрокомбінат "Слобожанський", не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення та на недоведеність обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2012 року по справі №5023/10660/11 та відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції досліджуючи докази, надані в обгрунтування позовних вимог, послався на акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2010 року, який між сторонами не укладався та копії якого позивачем до суду не надавалося. Тож відповідач робить висновок про те, що місцевим господарським судом при дослідженні доказів, наданих в обгрунтування позовних вимог, допущено помилку з посиланням на доказ, який фактично не існував.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували точність та достовірність розміру заборгованості відповідача за договором поставки №167/11/09 від 24.11.2009 року. Акт звірки взаєморозрахунків від 13.12.2011 року не можна вважати належним доказом, оскільки відповідний документ не підписаний зі сторони відповідача, а значить не має юридичної сили. Відповідач посилається також на неправильне нарахування позивачем сум пені, 3% річних та індексу інфляції через застосування під час розрахунку сум заборгованості, що не були підтверджені документально.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказує на направлення ним 16.02.2012 року заяви про виправлення описки на адресу суду першої інстанції, оскільки позивачем в позовній заяві №636 від 15.12.2011 року була допущена описка у визначенні року, коли підписувався акт взаєморозрахунків, та замість 2011 року (Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2011 року) написано 2010 рік. Але позивач зазначає, що в переліку документів, які були надані ним до суду, позивач вірно визначив рік вищезазначеного акту, а саме: 30.09.2011 р., що також підтверджується описом та самим актом, сума ж залишилася незмінною.

Крім того, позивач посилається на те, що 25.01.2012 року в підтвердження наявності заборгованості перед позивачем відповідач направив на його адресу Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2011 р. - 25.01.2012 р., копія якого додається. Як зазначає позивач, вказаний акт не було приєднано до матеріалів справи суду першої інстанції, оскільки рішення було прийняте за наявними в матеріалах справи документами 17.01.2012 року, тобто, до моменту направлення скаржником (відповідачем) вищезазначеного акту на адресу позивача.

Беручи до уваги вищезазначене, позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки, на його думку, рішення суду першої інстанції прийнято з урахуванням всіх обставин справи.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором поставки №167/11/09 від 24.11.2009 року, поставив відповідачеві товар відповідно до видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов’язання, не сплатив у визначені умовами договору строки, порядку та розмірі вартість поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 60036,84 грн., яка до цього часу не погашена.

Отже, оскільки своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст. 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, суд першої інстанції визнав вимогу позивача про стягнення 60036,84 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Крім того, як зазначено в рішенні, позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Тож позовні вимоги в частині стягнення 5540, 24 грн. пені також визнані судом обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач має правона стягнення з відповідача 1157,82 грн. 3 % річних та 126,15 грн. інфляційних .

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Ухвалою суду першої інстанції від 28.12.2011 року по справі №5023/10660/11 було зобов'язано сторони здійснити звірку розрахунків за спірний період та надати до суду складений за результатами звірки акт.

В матеріалах справи на момент розгляду справи відсутній вказаний акт, що дає підстави вважати, що відповідач ухилився від складання даного акту звірки взаєморозрахунків.

Крім того, відповідач не направив свого представника для надання пояснень та заперечень по справі як в засідання суду першої, так і в засідання суду апеляційної інстанції.

За вказаних обставин, посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували точність та достовірність розміру заборгованості відповідача за договором поставки №167/11/09 від 24.11.2009 року не можуть братися судом до уваги.

Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу позивач додав належним чином засвідчену копію Акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2011 р. - 25.01.2012 р., який в підтвердження наявності заборгованості перед позивачем в сумі 63577,53 грн. був надісланий відповідачем на адресу першого 25.01.2012 року, тобто, після винесення рішення судом першої інстанції. Вказаний акт підписаний та скріплений печаткою відповідача.

Посилання відповідача на необгрунтованість та неправомірність винесеного рішення у зв'язку з тим, що суд першої інстанції при дослідженні доказів, наданих в обгрунтування позовних вимог, послався на акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2010 року, який між сторонами не укладався та копії якого позивач до суду не надавав, також не приймаються апеляційним господарським судом до уваги.

Допущена в рішенні господарського суду описка у визначенні року, коли підписувався акт взаєморозрахунків між сторонами, не є підставою для скасування вказаного рішення, оскільки вказана описка не вплинула на законність та обгрунтованість винесеного рішення. Зазначена обставина є підставою для винесення судом першої інстанції ухвали про виправлення вказаної описки відповідно до ст. 89 ГПК України.

З урахуванням викладеного, судова колегія визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а також такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2012 року по справі №5023/10660/11 прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

За вказаних обставин, висновки викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оскаржуються, не можуть бути підставою для його скасування.

Таким чином, керуючись ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2012 року по справі №5023/10660/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 16.03.2012 р.