Постанова № 22240351, 22.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р.

Справа № 4-3/110-10-4600

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Величко Т.А.

Таран С.В.

Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 143 від 29.02.2012 року.

при секретарі - Литовчук Г.П.

за участю представників сторін:

Від прокурора: Коломійчук І.О.

Від позивача: Кіташевський Д.А.

Від відповідача: Баштовий В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області

від 12.12.2011 року

у справі № 4-3/110-10-4600

за позовом: Знам’янського транспортного прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області

до відповідача: Одеської залізниці

про стягнення 93585,5 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року Знам’янський транспортний прокурор Кіровоградської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області про стягнення з Одеської залізниці на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області для Кіровоградської міської ради збитків завданих навколишньому природному середовищу забрудненням земельної ділянки нафтопродуктами в сумі 93 585,50 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.05.2011 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2011р., в задоволенні позову Знам’янського транспортного прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області про стягнення 93585,5 грн. збитків завданих навколишньому природному середовищу забрудненням земельної ділянки нафтопродуктами відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011 року зазначені судові акти були скасовані, а справу направлено до господарського суду Одеської області на новий розгляд.

За результатами нового розгляду даної справи господарський суд Одеської області ухвалив рішення від 12.12.2011 року (суддя –Літвінов С.В.), яким позов задовольнив повністю. Стягнуто з Одеської залізниці на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства в М. Кіровограді р/р 33112331700002, код ЄДРПОУ 24145329, МФО 823016, код бюджетної класифікації 24062100, банк одержувача ГУДКУ у Кіровоградської області) шкоду, заподіяну забрудненням землі у розмірі 93 585 грн. 50 коп.

Рішення суду обґрунтоване доведеністю порушення відповідачем вимог статті 35 Закону України „Про охорону земель” і статей 10, 40, 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” внаслідок забруднення земельної ділянки нафтопродуктами шляхом розливу дизельного палива, що має наслідком відшкодування завданої шкоди. Крім того, судом встановлено, що розрахунки розміру шкоди, що складає 93 585,50 грн., виконані позивачем з урахуванням та у відповідності з нормами Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 171 від 27.10.97р., в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. № 149, якою встановлені розміри шкоди від забруднення земель будь-якого цільового призначення.

В апеляційній скарзі Одеська залізниця просить зазначене рішення скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення усіх учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, в результаті проведення 03.04.2010 року на території вантажного двору станції Кіровоград Одеської залізниці маневрених робіт локомотивом ЧМЕ-3 № 5546 було пошкоджено паливний бак локомотиву, внаслідок чого відбувся пролив дизельного палива, що не заперечується відповідачем.

З довідки Локомотивного депо Помічна Одеської залізниці від 09.11.2010р. №Т4Т-4-07/528 вбачається, що локомотив ЧМЕ-3 № 5546 перебуває на балансі депо з 1987 року

У зв’язку з випадком проливу дизельного палива внутрішнім наказом Локомотивного депо Одеської залізниці від 13.04.2010р. №ТЧК-4-06/35 відповідальних працівників локомотивного депо притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

19.05.2010 року Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області звернулося до Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області з вимогою № 61/КЗЕ/1525 здійснити обстеження посадовими особами інспекції забрудненої земельної ділянки на залізничній станції Кіровоград.

21.05.2010 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області Гладченком О.А. та старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області Попович І.В. було складено акт обстеження, згідно якого при візуальному обстеженні території, яка відноситься до станції Кіровоград Одеської залізниці, виявлено забруднення земельної ділянки нафтопродуктами на 13-й колії, розмір якої визначено як 3,5 м х 15 м, заміри були проведені рулеткою, згідно свідоцтва від 01.08.2010р. № 80.

До вказаного акту доданий акт відбору проб ґрунтів від 21.05.2010р. № 05-05-10, в якому зафіксовано здійснення відбору 2 проб ґрунтів на станції Кіровоград Одеської залізниці (вул. Поповича, 1 м. Кіровоград). Проба № 1 (об’єднана) відібрана у кількості 5 точкових проб із земельної ділянки площею 52,5 кв. м, глибина відбору склала 0,2 м, маса проби –1 кг. Проба № 2 (точкова) відібрана у кількості 1 шт. з пробної площадки розмірами 0,5х0,5 кв. м при глибині відбору 0,2 м, масою проби 1 кг. При відборі проб застосовувалися засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання, а саме: рулетка вимірювальна, згідно свідоцтва від 01.08.2010р. № 80 та лопата, проби упаковано в поліетиленові пакети.

На підставі акту відбору проб ґрунтів від 21.05.2010р. № 04-05-10 Державною екологічною інспекцією проведено вимірювання нафтопродуктів у ґрунті, відібраному на станції Кіровоград Одеської залізниці, на підставі чого складено протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 28.05.2010р. № 04-05-10. При вимірюванні застосовувались засоби вимірювальної техніки: бюретка 1-3-2-25-0,1, ГОСТ 29251-91; ваги електронні WPS 60/180/с/2, завод. №134566, свідоцтво на повірку №121 від 15.02.2010р. В результаті вимірювань встановлено перевищення вмісту нафтопродуктів порівняно з фоном, при нормальному фоновому вмісті 60,0 мг/кг, результат вимірювань склав 2145 мг/кг.

Взявши за основу кількість пального, яка могла вилитись з пошкодженого баку маневреного локомотива ЧМЕ-3 № 5546 на рівні 4700 кг та результати проведених вимірювань державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області та старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області виконано розрахунок розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земельної ділянки площею 52,5 кв. м. на території станції Кіровоград Одеської залізниці, який склав 93585,50 грн.

У згаданих вище актах відображено інформацію про характер забруднення, забруднююча речовина (нафтопродукти - пальне тепловозу), площу забрудненої ділянки 52,5 м (ширину - 3,5 м, довжину - 15 м ділянки), масу забруднюючої речовини (4,7 т), глибину проникнення та відбору проб (0,2 м), що є достатньою та дозволяє провести розрахунок розмірів шкоди. Також, зазначено, що визначення відповідних показників здійснено шляхом проведення замірів повіреною рулеткою вимірювальною металевою (зав. № 13, свідоцтво № 80 від 01.03.2010р.).

Згідно акту відбору проб ґрунтів, відходів від 21.05.2010р. № 04-05-10 та відповідно до проб цього ґрунту, у земельній ділянці, де були здійснені розливи нафтопродуктів внаслідок аварійної ситуації, відбулися зміни показників складу та властивостей ґрунту, що підтверджується протоколом вимірювань від 28.05.2010 р. №04-05-10.

Лабораторні вимірювання показників складу та властивостей відібраних зразків ґрунту, виконані фахівцями інспекції, показали, що фактична концентрація неполярних вуглеводнів (нафтопродуктів) в ґрунті становить 2 145,0 мг/кг при нормованому фоновому вмісті 60,0 мг/кг. Вуглеводне забруднення довкілля на земельній ділянці виникло внаслідок незаконних дій відповідача, а саме розливів на поверхні ґрунту нафтопродуктів, що призвело до його забруднення.

Претензією від 16.07.2010р. за № 07-8/1311 Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області звернулася до Одеської залізниці з вимогою про відшкодування шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельних ділянок в сумі 93585,5 грн. у добровільному порядку та повідомило, що у випадку невиконання викладених в претензії вимог змушена буде звернутися до господарського суду з позовом про примусове стягнення завданих державі збитків.

Проте, відповідач залишив зазначену претензію без відповіді і задоволення, у зв’язку з чим прокурор і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом порушених інтересів держави.

Місцевим судом установлено, що 21.05.2010р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області було складено протокол про адміністративне правопорушення № 010599 відносно посадової особи підприємства відповідача за порушення ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 010599, яка не оскаржувалася. Штраф сплачено в повному обсязі квитанцією від 27.05.2010 № 27.

З протоколу про адміністративне правопорушення № 010599 вбачається, що посадова особа відповідача - начальник станції Кіровоград Одеської залізниці Голованов І.М. погодився з наявністю правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52 КУпАП та ст. 211 Земельного кодексу України, а саме забруднення земельної ділянки.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що виниклі між сторонами правовідносини регулюються нормами Земельного кодексу України, Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, а при складанні розрахунків розміру шкоди державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища діяли у межах повноважень, визначених ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 188 Земельного кодексу України, ст.ст. 17, 35 “Про охорону земель” та ст. 7 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”.

З матеріалів справи вбачається, що від посадових осіб відповідача зауважень, скарг за результатами проведеного обстеження земельної ділянки до інспекції не надходило, рішення прийняті посадовими особами інспекції внаслідок проведення перевірки не оскаржувалися.

В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач посилався на норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. № 502 “Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.”, у яких зазначено, що приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути), а отже застосовані до відповідача санкції є безпідставними. Однак, визнати таке твердження обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального права, не можливо виходячи з наступного.

Як правильно встановлено місцевим судом, до відповідача не були застосовані ні фінансові, ані адміністративні санкції. Прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення норм чинного природоохоронного законодавства. Санкції та шкода мають різні підстави виникнення та нормативне обґрунтування стягнення, тобто не є тотожними категоріями. Нормами Цивільного кодексу України не врегульовано поняття майнової шкоди та порядок її стягнення як фінансової чи адміністративної санкції .

Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. № 502 не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст. 10, 40, 50, 51 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, на міністерства, відомства, підприємства, установи та організації покладено обов'язок здійснювати технічні та інші заходи для запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище.

Статтею 153 ГК України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів.

Частиною 1 ст. 4 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки.

Статтею 5 вказаного Закону визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Відповідно до ст. 10 цього Закону підприємства, установи, організації зобов'язані здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище.

Згідно зі статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов’язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з ст. 2 Закону України “Про охорону земель” всі землі в межах території України є об'єктом особливої охорони держави.

Статтею 35 цього ж Закону передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:

- дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

- проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

- своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;

- забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;

- уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Статтею 56 Закону України “Про охорону земель” передбачено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Отже, спеціальними нормами екологічного законодавства визначено правову природу спірних правовідносин, як відносини щодо відшкодування шкоди, які поряд з регулюванням їх спеціальними нормами права, регламентується також статтями 22, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 68 Закону України Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених Законодавством України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 ЦК України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак, відповідальність особи у вигляді обов‘язку відшкодувати завдану шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В даному випадку Інспекцією доведено вину відповідача, яка підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 21.05.2011р., в спричиненні його неправомірними діями, а саме, забрудненням земельної ділянки, шкоди державі у розмірі 93 585 грн 50 коп, що підтверджується розрахунком розміру шкоди.

Визнання вини самим правопорушником під час адміністративного провадження, вищезазначені обставини справи та вимоги чинного законодавства свідчать про наявність вини Одеської залізниці у порушенні природоохоронного законодавства.

Відповідач в ході розгляду справи не заперечив і не спростував за допомогою належних та допустимих доказів факту порушення ним природоохоронного законодавства.

Враховуючи, що статтею 35 Закону України “Про охорону земель” на землекористувачів земельних ділянок покладений обов'язок проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та приймаючи до уваги норми ст. 211 Земельного кодексу України, вбачається, що між забрудненням земельної ділянки в результаті витоку дизельного палива і шкодою, заподіяною внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, існує прямий причинний зв'язок.

Таким чином, наявними є всі складові елементи правопорушення, яке тягне цивільно-правову відповідальність Одеської залізниці за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу.

Порядок розрахунку розмірів шкоди, завданої суб'єктами господарювання через забруднення земель встановлює Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 171 від 27.10.97р., в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. № 149. Пунктами 1.2., 1.4 Методики встановлено порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди, завданої державі юридичними особами та громадянами в процесі їхньої діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі, незалежно від форм їх власності; застосування Методики є обов'язковим для інспекторів Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України, посадових осіб спеціально уповноважених органів інших міністерств та органів виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів. Пунктом 2.3. Методики забруднення земель визначено як виявлене привнесення чи виникнення в зоні аерації одного і більше інгредієнтів (або їх комбінацій), що можуть погіршити продуктивність і якість біоти. Відповідно до пункту 3.1. Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності та інших антропогенних навантажень, при цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення.

Як вказує Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області, згідно п. 4.6 ч. 4 Методики розмір шкоди від забруднення земель визначається за формулою: РШ = А х ГОз х Пд х К3 х Кн х КЕГ, де Рш –розмір шкоди від забруднення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5.

Як випливає із згаданої правової норми для визначення розміру шкоди, враховуються питомі витрати на ліквідацію відповідних наслідків. Відшкодування шкоди державі за забруднення земель не звільняє порушника від необхідності здійснення заходів для локалізації осередку забруднення ліквідації його наслідків в найкоротший строк.

Приписами Закону України “Про державний контроль за використанні та охороною земель” від 19.06.2003р. № 963-ІУ, абзацом 2 ч.1 ст. 1 передбачено, що забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. Для встановлення факту забруднення земель необхідним є застосування спеціальних знань у відповідних галузях народного господарства шляхом проведення експертиз або досліджень. Таке дослідження проводилося фахівцями інспекції, внаслідок яких встановлено, що відбулися зміни показників складу та властивостей ґрунту, що підтверджується протоколом вимірювань від 28.05.2010 р. № 04-05-10.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Держава в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України), в тому числі відносин відшкодування шкоди.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачем допущено аварійне витікання 4,7 тон пального, в результаті якого забруднено 52,5 кв.м. земельної ділянки залізничної станції Кіровоград, що підтверджується актом обстеження від 21.05.2010р., аварійний скид стався внаслідок проведення маневрових робіт, що проводилися на тепловозі ЧМЕЗ 5546.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки і діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, ще створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Доказів того, що шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, відповідачем надано не було.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідачем не спростовано наявність підстав для відповідальності Одеської залізниці, як володільця джерела підвищеної небезпеки (тепловозу ЧМЕЗ 5546) за шкоду, завдану забрудненням земель внаслідок аварійного витікання пального 03.04.2010р. на території станції Кіровоград Одеської залізниці. Відповідач не довів відсутність в його діях вини у заподіянні шкоди, не заперечив проти того, що забруднення землі сталося внаслідок виливу нафтопродуктів, і не спростував правильність суми нарахованої шкоди. Його доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами.

Державною екологічною інспекцією в Кіровоградській області спільно з Знам'янською транспортною прокуратурою 03.10.2011р. було проведено обстеження земельної ділянки з метою встановлення факту ліквідації наслідків забруднення земельної ділянки, внаслідок недотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, на території залізничної станції Кіровоград.

За результатами обстеження було складено акт обстеження від 03.10.2011р. № 07-358 та акт відбору проб ґрунтів від 03.10.2011р. № 10-10-11.

Лабораторні вимірювання показників складу та властивостей відібраних зразків ґрунту, виконані фахівцями інспекції, показали, що фактична концентрація неполярних вуглеводнів (нафтопродуктів) в ґрунті становить 460 мг/кг при нормованому фоновому вмісті 67,5 мг/кг, що зафіксовано у протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 06.10.2011 р. № 10-10-11. Так, вуглеводне забруднення довкілля на земельній ділянці, внаслідок незаконних дій відповідача, а саме розливів на поверхні ґрунту нафтопродуктів, що призвело до його забруднення, не ліквідовано у повному обсязі.

Отже, посилання відповідача на відсутність у його діях складу правопорушення, через відсутність заподіяної ним шкоди і, відповідно, причинного зв'язку, оскільки забруднення земельної ділянки ліквідовано, спростовуються вище згаданими актом обстеження земельної ділянки, актом відбору проб ґрунтів та протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, в яких зафіксовано невиконання відповідачем встановленого обов'язку стосовно вжиття заходів щодо повного усунення негативного і екологонебезпечного впливу на земельну ділянку та те, що вищевказане забруднення земельної ділянки не ліквідовано у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та стягнення з Одеської залізниці 93585,50 грн. відшкодування шкоди від забруднення земельної ділянки.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Оскаржуване рішення місцевого суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству і передбачені законом підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2011 року у справі № 4-3/110-10-4600 залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської залізниці - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Таран С.В.