Постанова № 22240235, 22.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.12 Справа № 5027/1349/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Гнатюк Г.М.

Зварич О.В. розглянувшиапеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»(надалі ТзОВ «Боянівка») за вих.. № 48 від 16.01.2012р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 03.01.2012р.

у справі № 5027/1439/2011

за позовом:публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(надалі ПАТ «Державний ощадний банк України») , м.Київ

до відповідача:ТзОВ «Боянівка», м. Чернівці

про стягнення заборгованості 148394 983, 55грн.,

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність № 19-11/2 від 13.01.2011р.);

від відповідача: не з`явився,

Розпорядженням в.о. Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. у зв`язку з відрядженням судді Мирутенка О.Л. та неможливістю приймати участь у розгляді вказаної апеляційної скарги в склад колегії введено замість судді Мирутенка О.Л. суддю Зварич О.В.

Права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 28, ГПК України представнику позивача розяснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.01.2012р. у справі № 5027/1349/2011 (суддя М.О. Гурин) у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи відмовлено. Позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України»до ТзОВ «Боянівка» задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості за договором невідновлюваної кредитної лінії № 46 від 13.05.2008 р., яка станом на 02.12.11. складає 148 394 983 (сто сорок вісім мільйонів триста девяносто чотири тисячі девятсот вісімдесят три) гривні 55 коп., з них: заборгованість за простроченими процентами - 87 706 756,73 грн.; заборгованість по комісії - 75 001,68 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів (подвійна облікова ставка НБУ) -8 552 944,62 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (подвійна облікова ставка НБУ) -31 660 514,99 грн.; відшкодування 3% річних (згідно ст.. 625 ЦК України) - 7 784 222,53 грн.; втрати від інфляції (згідно ст. 625 ЦК України) - 12 609 601,78 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 56460,00грн. Відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування судом права, передбаченого п. 1 ст. 83 ГПК України.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій рішення місцевого суду вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних відмовити. Зокрема, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що при задоволенні позовних вимог судом першої інстанції не перевірено правомірність розрахунку суми позову щодо стягнення заборгованості за простроченими процентами, по комісії, пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату комісії, відшкодування 3 % річних та витрат від інфляції. Окрім того, судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи для визначення розміру існуючої на момент розгляду справи заборгованості по кредитному договору, оскільки згідно розрахунків поданих сторонами були значні розбіжності сум заборгованості.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2012р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.02.2012р.

В судовому засіданні 16.02.2012р. судом було оголошено перерву до 22.03.2012р.

В судовому засіданні 16.02.2012р. позивачем було подано заяву про забезпечення позову в порядку ст.. 66 ГПК України, в якій останній просив накласти арешт на рухоме майно згідно переліку, зазначеного у даній заяві, належного на праві власності ТзОВ «Боянівка». Колегією суддів було відмовлено у задоволенні даної заяви, оскільки вибраний позивачем спосіб заходу забезпечення позову може припинити господарську діяльність товариства відповідача.

В судовому засіданні 22.03.2012р. позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову в порядку ст.. 66 ГПК України, в якій просить заборонити відповідачу вчиняти дії щодо відчуження у будь-який спосіб рухомого майна, згідно переліку, зазначеного у даній заяві, належного на праві власності ТзОВ «Боянівка»в межах суми позову в розмірі 148394983,55грн., оскільки, відповідач зарекомендував себе, як недобросовісний боржник, в добровільному порядку кредит не погашає, а невжиття заходів з забезпечення позову дасть можливість відповідачу з метою уникнення стягнення заборгованості , здійснити відчуження своїх активів (майна), що зробить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову та основною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної заяви. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладення арешту на кошти. Арешт на майно треба застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливе.

У даній справі предметом спору є стягнення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії № 46 від 13.05.2008р.

Позивач в поданій заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на рухоме майно згідно переліку, який значиться в заяві, належне на праві власності ТзОВ «Боянівка»передане останнім позивачу в іпотеку згідно іпотечних договорів (том ІV- а.с. 72) в забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливають з кредитного договору, однак доказів відсутності коштів на рахунках відповідача позивачем не подано, а тому колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відмовляє ПАТ «Державний ощадний банк України»у задоволенні заяви про забезпечення позову в порядку ст.. 66 ГПК України .

Представник позивача в судових засіданнях та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, наведених скаржником, заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим та просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судове засідання 22.03.2012р. не з`явився, надіслав електронне повідомлення № 1від 21.03.2012р. про відкладення розгляду даної справи , у зв`язку з хворобою уповноваженого представника останнього.

Колегія суддів, порадившись, ухвалила клопотання відповідача відхилити з огляду на те, що таке є немотивованим. Крім того, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про оголошення перерви, підписане сторонами. Тобто, відповідач мав час забезпечити в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.

Слід зазначити, що на попередньому судовому представником відповідача було подано клопотання від 13.02.2012р. про зупинення розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи № 5027/12/2012 за позовом ТзОВ «Боянівка»до до ПАТ «Державний ощадний банк України»в особі Чернівецького обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України»про визнання недійсними кредитного договору № 34 від 30.10.2007р., генерального кредитного договору № 45 від 13.05.2008р. та кредитного договору № 46 від 13.05.2008р., як таких, що укладені на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставини, на підставі якого заявлені до стягнення позовні вимоги у справі № 5027/1349/2011, в зв`язку з чим на думку останнього рішення суду по вищезазначеній справі встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у справі № 5027/1349/2011.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі за безпідставністю, оскільки у випадку задоволення господарським судом Чернівецької області позову про визнання недійсними кредитного договору № 34 від 30.10.2007р., генерального кредитного договору № 45 від 13.05.2008р. та кредитного договору № 46 від 13.05.2008р., як таких, що укладені на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставини, сторони не позбавлені можливості звернутись до суду з заявою про перегляд судових рішень по справі № 5027/1349/2011 за нововиявленими обставинами в порядку ст.. 112 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ВАТ “Державний ощадний банк України” (тип якого відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства” на підставі змін до Статуту, зареєстрованих державним реєстратором Печерської районної в м. Києві держадміністрації 07.06.11 р., було змінено на ПАТ) (том ІІІ а.с. 127) (Банк) та ТзОВ “Боянівка” (Позичальник) 13.05.2008р. було укладено договір невідновлюваної кредитної лінії № 46 з подальшим внесенням змін до нього, які оформлялись додатковими договорами.

Пунктом 2.1. кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №5 (том І - а.с. 43)) встановлено, що Банк зобовязується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 10.5. кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №5 (том І - а.с. 62)) цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобовязань за договором. При цьому, зобовязання Банку щодо надання кредиту, а зобовязання Позичальника щодо отримання кредиту виникає з 04.03.2009 р.

Згідно з п. 2.2. кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №5 (том І - а.с. 43)) кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 12.05.2013 р.

В п. 2.3. Кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №5 (том І - а.с. 43)) зазначено, що сторони погодили суму Максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 281 815 716,00 грн.

У відповідності до п. 2.7. Кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №5 (том І - а.с. 50-52)) за користування Кредитом Позичальник зобовязаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим Договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування Кредитом Сторони повинні керуватись наступним:

2.7.1. Проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки, в розмірі 17,5% процентів річних за частиною заборгованості в гривні, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим Договором.

2.7.2 Проценти нараховуються методом факт/360 на фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашения заборгованості за цим Договором. При нарахуванні процентів день видачі Кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування Кредитом, а день повернення Кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.

2.7.3. (в редакції від 30.09.2010 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №12 (том І - а.с. 82))Нараховані за період з першого дня видачі Кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником Кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4. цього Договору) повинні бути сплачені Позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення Кредиту - одночасно з погашенням Кредиту, з урахуванням порядку визначеного цим пунктом.

2.7.4. (в редакції від 31.08.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №7 (том І - а.с. 67)) У випадку порушення будь-яких зобовязань Позичальника, встановлених цим Договором, Банк встановлює процентну ставку в розмірі 18,5% процентів річних, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язань Позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобовязання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту Договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього Договору. Сторони підтверджують, що встановлення процентної ставки відповідно до цього пункту не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку. Положення цього пункту не вичерпуються одноразовим застосуванням і підлягають застосуванню протягом всього строку дії цього Договору.

2.7.5. Сторони погоджуються з тим, що Банк не дає жодних гарантій щодо не встановлення іншого розміру процентної ставки за користування Кредитом, а тому Банк має право встановити інший розмір процентів за користування Кредитом за цим Договором. Такий перегляд процентної ставки може здійснюватись Банком протягом строку дії цього Договору до моменту повного виконання Позичальником зобовязання. В такому разі Банк направляє Позичальнику, Поручителю, майно якого передано в іпотеку (заставу) Банку як забезпечення виконання зобовязання Позичальника, відповідне повідомлення із зазначенням встановленої іншого розміру процентної ставки, а також причин, з якими Банк повязує необхідність встановлення іншою розміру процентів за користування Кредитом та пропозицію укласти додатковий договір до цього Договору та Документів забезпечення.

2.7.6. У разі якщо запропонована Банком плата за користування Кредитом (проценти) задовольнить Позичальника, Поручитель погодиться на залишення поруки, Сторони укладають та підписують додатковий договір до цього Договору про встановлення іншого розміру процентної ставки за користування Кредитом одночасно з підписанням додаткового (их) договору (їв) до Документів забезпечення.

2.7.7. У разі якщо Позичальник /Поручитель відмовиться (відмовляться) від пропозиції Банку, що повязана зі встановленням іншого розміру процентної ставки за користування Кредитом, шляхом укладення з Банком відповідних додаткових договорів до нього Договору та Документів забезпечення або залишить (залишать) таку пропозицію Банку без розгляду та відповіді протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту її (пропозиції Банку) надходження на адресу Позичальника/Поручителя, Позичальник зобовязаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту спливу 15 (пятнадцяти) денного строку, що визначений Сторонами як строк для розгляду пропозиції Банку, повністю погасити заборгованість по Кредиту та сплатити усі нараховані відсотки за період фактичного користування Кредитом та інші платежі, визначені цим Договором.

У силу п. 5.3.2 кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №5 (том І - а.с. 56)) позичальник взяв на себе зобовязання точно в строки, обумовлені цим Договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим Договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих зобовязань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Пунктом 7.1.1. кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №5 (том І - а.с. 60)) сторони передбачили, що за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню суми кредиту, комісійних винагород та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом позичальник зобовязується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення.

Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або Поручителем взятих на себе обовязків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми Кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати по цьому договору) в тому числі, але невиключно якщо позичальник вчасно не сплатив суму Кредиту, її частину або проценти за користування Кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором (п. 3.3.1. кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №5 (том І - а.с. 54)).

На виконання умов вказаного договору Банком прийняті на себе зобов`язання виконано, а саме: надано кредитні кошти відповідачу на суму 277 890 863,60 грн., що підтверджується банківськими виписками (том І - а.с. 145-149, том ІІ - а.с. 1-153, том ІІІ - а.с. 1-101).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов вищезазначеного кредитного договору свої зобов`язання по поверненню суми кредиту, здійснення платежів по нарахованим відсоткам за користування кредитом та інших платежів (в тому числі пені) належним чином не виконував.

У звязку із невиконанням ТзОВ “Боянівка” умов Кредитного договору, листом-вимогою (том І - а.с 139-140) ВАТ “Ощадбанк” від 08.02.2011 р. № 26/3-31/114-840 було повідомлено ТОВ “Боянівка” про необхідність повернення суми кредиту, здійснення платежів по нарахованим відсоткам за користування кредитом та інших платежів (в тому числі пені). Даний лист вимога отримана відповідачем 16.02.2011 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (том І - а.с. 141-142).

Слід також зазначити, що 02.12.2011 р. між на ПАТ “Державний ощадний банк України»та ТзОВ “Боянівка” було укладено додатковий договір №13 до договору невідновлюваної кредитної лінії №46 від 13.05.2008 р. (том ІV а.с. 5-7).

Згідно з п. 1.1. якого сторони домовились визнати заборгованість за кредитом у розмірах, визначених Додатком №1 до цього додаткового договору №13.

У відповідності до Додатку №1 до цього додаткового договору №13 до договору невідновлюваної кредитної лінії №46 від 13.05.2008 р. (том ІІ - а.с. 8) сторони визначили, що станом на 02.12.2011 р. загальна сума боргу складає 426 285 847,16 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту 277 890 863,60 грн.; заборгованість за простроченими процентами - 87 706 756,73 грн.; заборгованість по комісії - 75 001,68 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів (подвійна облікова ставка НБУ) - 8 552 944,62 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (подвійна облікова ставка НБУ) -31 660 514,99 грн.; відшкодування 3% річних (згідно ст.. 625 ЦК України) - 7 784 222,53 грн.; втрати від інфляції (згідно ст.. 625 ЦК України) - 12 609 601,78 грн.,

Даний додаток до додаткового договору підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками.

У заявлених вимогах (з врахуванням клопотання про збільшення позовних вимог) (том ІV а.с. 3-4) позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором невідновлювальної кредитної лінії № 46 від 13.05.2008р., загальна сума якої станом на 02.12.2011р. складає 148394983,55грн.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Окрім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач, свої зобов`язання згідно договору невідновлювальної кредитної лінії № 46 від 13.05.2008р. виконував неналежним чином, що підтверджено матеріалами справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суд приходить до висновку, що вимога позивача (з врахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог) (том ІV а.с. 3-4) про стягнення з відповідача заборгованості по простроченим процентам в розмірі 87706756,73грн. та заборгованості по комісії у розмірі 75001,68грн. є підставною, а тому правомірно задоволеною судом першої інстанції.

Окрім того, пунктом 7.1.1. Кредитного договору (в редакції від 29.04.2009 р. у відповідності до внесених змін додатковим договором №5 (том І - а.с. 60)) сторони передбачили, що за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню суми кредиту, комісійних винагород та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом позичальник зобовязується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що відповідач, свої зобов`язання згідно договору невідновлювальної кредитної лінії № 46 від 13.05.2008р. виконував неналежним чином, що підтверджується вищенаведеним, виходячи з вищевказаних норм права та умов кредитного договору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що станом на 02.12.2011р. розмір пені за несвоєчасну сплату процентів становить 8552944,62грн. та розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту складає 31660514,99грн., яка підлягає стягненню з відповідача, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.

Згідно з приписами ст.. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Згідно поданого позивачем ( клопотання про збільшення позовних вимог) станом на 02.12.2011р. сума 3 % річних складає 7784222,53грн. та втрати від інфляції становлять 12609601,78грн., які підлягають задоволенню.

Безпідставними, на думку суду апеляційної інстанції, є твердження скаржника стосовно того, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не перевірено правомірність розрахунку суми позову щодо стягненої заборгованості за простроченими процентами, заборгованості по комісії, пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату комісії, відшкодування 3 % річних та втрат від інфляції, оскільки, як видно з матеріалів справи, при прийнятті рішення місцевий господарський суд в повній мірі дослідив усі матеріали справи, в тому числі і вищевказаний додатковий договір № 13 від 02.12.2011р. до договору невідновлювальної кредитної лінії № 46 від 13.05.2008р., в якому детально (за кожний день) відображена заборгованість відповідача за простроченими процентами, заборгованість по комісії, пені за несвоєчасне погашення та пені за несвоєчасну сплату комісії, відшкодування 3 % річних та втрат від інфляції.

Проаналізувавши вищезазначений додатковий договір, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що такий договір не суперечить чинному законодавству, оскільки сторонами він був укладений добровільно та є свідченням їх волевиявлення, в ньому наявні всі суттєві умови, його зміст не суперечить чинному законодавству України, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками.

Таким чином, підписавши вказаний додатковий договір сторони добровільно за взаємною згодою визначили суму боргу відповідача.

Скаржник відповідач, в свою чергу, не надав жодних доказів у підтвердження недійсності даного додаткового договору та не надав жодних доказів, які б підтверджували, що в момент укладення даного договору Банком позивачем порушено принцип свободи договору.

Також не беруться до уваги судом апеляційної інстанції твердження скаржника, наведені в апеляційній скарзі, про безпідставність відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання останнього про призначення судово-економічної експертизи для визначення розміру існуючої на момент розгляду справи заборгованості по кредитному договору, оскільки, як зазначалось вище, між сторонами 02.12.2011р. підписано додатковий договір № 13 до договору невідновлювальної кредитної лінії № 46 від 13.05.2008р. в додатку до якого сторони в добровільному порядку самі визначили суму боргу відповідача станом на 02.12.2011р., в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відсутність потреби у спеціальних знаннях та проведенні експертизи.

Також місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача скаржника про застосування права передбаченого п. 1 ст. 83 ГПК України та зменшення на 50 % розміру пені, яка підлягає стягненню, оскільки останнім при заявленні даного клопотання не доведено виняткових обставин для застосування вищевказаної норми права.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані,на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення господарського суду Чернівецької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Чернівецької області від 03.01.2012р. у справі № 5027/1349/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 ГПК України.

3. Справу передати в місцевий господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Зварич О.В.