Постанова № 22240195, 20.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.12 Справа № 2/92/5022-1509/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді Гнатюк Г.М.

суддів- Кравчук Н.М.

- Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Відродження», с. Криве, Підволочиського району, Тернопільської області від 20.01.2012р. №2012/01-20

на рішення господарського суду Тернопільської області від 12.01.2012р.

у справі №2/92/5022-1509/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ", м. Київ в особі Тернопільської дирекції ПАТ "Банк Форум", м. Тернопіль

до Приватного агропромислового підприємства "Відродження" с. Криве, Підволочиського району, Тернопільської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа ОСОБА_1, м.Скалат, Підволочиського району

про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості в сумі 602228,26грн.

та за зустрічним позовом Приватного агропромислового підприємства "Відродження" с. Криве, Підволочиського району, Тернопільської області

до відповідача Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ", м. Київ в особі Тернопільської дирекції ПАТ "Банк Форум", м. Тернопіль

про визнання недійсним договору застави

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: Мельничук М.Ю. - представник

від відповідача: Сьома І.Б. представник

від третьої особи: не зявився

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст.22 ГПК України.

Представник третьої особи за первісним позовом в судове засідання двічі не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.01.2012р. у справі №2/92/5022-1509/2011 (суддя Колубаєва В.О.) первісний позов задоволено повністю, встановлено борг ОСОБА_1 разом з пенею та штрафом по кредитному договору №184/08/26СLRv від 19.06.2008р., в сумі 602228,26грн.; звернено стягнення в сумі 602228,26грн. на предмет застави за договором застави від 19.06.2008р., зареєстрованим в реєстрі за № 1127 комбайн CLASS MEDION 310, 2006 р. в., заводський номер НОМЕР_1, реєстраційний №НОМЕР_2, який є власністю Приватного агропромислового підприємства "Відродження". Даний предмет застави реалізувати на прилюдних торгах, з початковою вартістю 800000грн., яка узгоджена сторонами в п. 1.4. даного договору застави. Вилучені від продажу кошти перерахувати Публічному акціонерному товариству "БАНК ФОРУМ" бульвар Верховної Ради, 7, м. Київ (ідент. код 21574573) в сумі 602228,26грн. Крім цього, стягнено з Приватного агропромислового підприємства "Відродження" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" 6022,28грн.в повернення сплаченого державного мита та 236грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та видано Публічному акціонерному товариству "БАНК ФОРУМ" довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 285,12грн. В задоволенні зустрічного позову Приватного агропромислового підприємства "Відродження" про визнання недійсним договору застави відмовлено повністю, а видатки по судовому збору по зустрічному позову покладено на Приватне агропромислове підприємство "Відродження".

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Оскільки ні відповідачем, ні третьою особою не подано доказів виконання грошових зобовязань по поверненню кредиту, сплати процентів, пені та штрафу, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо звернення стягнення в сумі 602228,26грн., з яких: 591805,07грн. борг по тілу та відсотках; 5421,60грн. пеня по тілу та відсотках та 5000,00грн. штраф за невиконання кредитного договору на предмет застави. В задоволенні вимог Приватного агропромислового підприємства "Відродження" щодо визнання недійсним договору застави №1127 від 19.06.2008р. господарським судом Тернопільської області відмовлено, у звязку з тим, що на думку суду, ним не доведено, що даний договір укладений всупереч вимогам п.3 ст.238 ЦК України.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Приватне агропромислове підприємство "Відродження" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та місцевим господарським судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, у звязку з чим, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити зустрічні позовні вимоги і визнати недійсним договір застави №№1127 від 19.06.2008р. та відмовити у задоволенні первісного позову щодо звернення стягнення на заставлене майно.

У письмовому відзиві від 17.02.2012р. (вх.№1252 від 21.02.2012р.) та в судовому засіданні представник ПАТ «Банк Форум»усно заперечив проти доводів скаржника та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 12.01.2012р. у справі №2/92/5022-1509/2011 слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між АКБ «Форум»в особі Тернопільської філії АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ "БАНК ФОРУМ" (нова редакція Статуту, погодженого Національним Банком України 15.04.2011р. та зареєстрованого 18.04.2011р. державним реєстратором Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації Бондаренко І.П. за №10671050210000829) (далі-Банк) та громадянином ОСОБА_1 укладено кредитний договір №184/08/26CLRv від 19 червня 2008 року. (а.с.8-9).

На виконання кредитного договору Тернопільською філією АКБ «Форум»(далі-Банк) надано ОСОБА_1 (Позичальнику) кредитні кошти в розмірі 100000,00 доларів США на споживчі цілі з процентною ставкою в розмірі 13,5% річних, зі строком повернення 18 червня 2011 року.

Відповідно до пункту 2.6. Кредитного договору, Позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту, щомісячно не пізніше 20-го числа місяця, наступного місяцем користування кредитними коштами. Згідно пункту 2.4. Кредитного договору, несплата Позичальником процентів в терміни, встановлені в п.2.3 Кредитного договору, є підставою для вимоги Банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення Банком стягнення на заставлене майно.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та майновим поручителем - ПАП «Відродження»укладено договір застави від 19.06.2008р., що посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий №1127. (а.с.11) При цьому даний договір від імені ПАП «Відродження»підписано директором ОСОБА_1.

Відповідно до умов даного договору застави ПАП «Відродження»(Заставодавець) передав в заставу Банку (Заставодержателю) комбайн CLASS MEDION 310, 2006р.в., заводський номер НОМЕР_1, реєстраційний №НОМЕР_2, який належить йому на праві приватної власності.

Пунктами 1.1., 2.2. та 5.4. договору застави від 19.06.2008р. сторони передбачили, що при порушенні Позичальником умов кредитного договору щодо строків виконання зобовязання, Заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Крім цього, як вбачається з рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області №2-8/11 від 11.01.2011р. в забезпечення виконання умов кредитного договору від 22.12.2008р. було укладено також договір поруки між Банком та поручителем громадянкою ОСОБА_2. Зазначеним Рішенням стягнуто солідарно з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 на користь Банку 334267,10грн. заборгованості, пені та штрафу, нарахованих по кредитному договорі №184/08/26СLRv від 19.06.2008р. станом на 20.12.2010р. (а.с.22-23).

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.(ст.1054 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.345 ГК України - кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.(ч.3 ст.346 ГК України).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим Позичальником Банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 свої зобовязання за кредитним договором щодо погашення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у встановлені у договорі терміни не виконав, Банк звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області №2-8/11 від 11.01.2011р. стягнуто солідарно з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 на користь Банку 334267,10грн. заборгованості, пені та штрафу, нарахованих по кредитному договорі №184/08/26СLRv від 19.06.2008р. станом на 20.12.2010р. При цьому щодо вимоги про звернення стягнення на заставлене майно, ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11.01.2011р. закрито провадження у цій частині вимог, оскільки справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області №2-8/11 від 11.01.2011р. не виконано в звязку з відсутністю коштів і майна у солідарних боржників, що підтверджено листом Відділу ДВС Підволочиського районного управління юстиції №4653/04-36/4 від 07.12.2011р., у звязку з чим, Банк звернувся до господарського суду Тернопільської області з вимогами про звернення стягнення на заставлене майно ПАП «Відродження», у відповідності до договору застави від 19.06.2008р.

Враховуючи те, що на час винесення даного рішення, відповідачем не представлено доказів погашення 602228,26грн. , суд першої інстанції, керуючись ст. 199 Господарського кодексу України, ст.ст.589-590 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19-20 Закону України "Про заставу", задоволив такі вимоги Банку та звернув стягнення на предмети застави, згідно умов договору застави від 19.06.2008р., зареєстрованого в реєстрі за № 1127.

Однак, ПАП «Відродження»звернулося до господарського суду Тернопільської області із зустрічними позовними вимогами про визнання недійсним договору застави від 19.06.2008р., мотивуючи це тим, що такий договір підписано зі сторони ПАП «Відродження»ОСОБА_1, як директором у своїх власних інтересах, що суперечить положенням ч.3 ст.238 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначено вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину; статтею 215 ЦК України визначено вичерпний перелік, що розширеному тлумаченню не підлягає, підстав недійсності правочинів, серед яких, недодержання в момент вчинення правочинів вимог ч.ч. 1-3,5 ст. 203 цього Кодексу. Зокрема, те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до ч.3 ст.238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Господарським судом Тернопільської області вірно встановлено, що на момент укладення кредитного договору і договору застави ОСОБА_1 був і власником і директором ПАП «Відродження».

Як вбачається із змісту кредитного договору №184/08/26CLRv від 19 червня 2008 року, він укладений з фізичною особою ОСОБА_1, а не з ПАП «Відродження». При цьому, згідно п.1.1 цього договору, Банк відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію на споживчі цілі. Із змісту п.1.1 договору застави від 19.06.2008р. вбачається, що він забезпечує виконання позичальником ОСОБА_1. зобовязань, що виливають з укладеного з ним (як фізичною особою) кредитного договору №184/08/26CLRv від 19 червня 2008 року. Отже, договір застави було укладеного представником ПАП «Відродження»ОСОБА_1 в своїх інтересах.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з доводами скаржника про те, що договір застави від 19.06.2008р. слід визнати недійсним, як такий, що суперечить ч.3 ст.238 ЦК України, оскільки такий фактично укладено ОСОБА_1 в своїх інтересах.

Зважаючи на викладене, а також на те, що у відповідності до ч.1 ст.236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, в задоволенні первісних позовних вимог Банку щодо звернення стягнення на заставлене майно слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу задоволено, витрати по сплаті судового збору, розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на позивача - Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ".

Керуючись ст.ст. 101,103-105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.Апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства «Відродження»задоволити.

2.Рішення господарського суду Тернопільської області від 12.01.2012 року у справі №2/92/5022-1509/2011 скасувати та прийняти нове рішення.

3.Зустрічні позовні вимоги задоволити повністю. Визнати недійсним договір застави від 19.06.2008р., укладений між АКБ «Форум»в особі Тернопільської філії АКБ «Форум»та ПАП «Відродження». В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

4.Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.Матеріали справи повернути в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддяГнатюк Г.М.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяМирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 23.03.2012р.