Постанова № 22240194, 19.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.12 Справа № 5027/1340/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіЗварич О.В.

суддівЯкімець Г.Г.

Гриців В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Чернівецька птахофабрика»(надалі ПрАТ «Чернівецька птахофабрика») № 23 від 09.02.2012р. (вх.№ 58 від 16.02.2012р.)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.01.2012р.

у справі №5027/1340/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»(надалі ТзОВ «Дунапак-Україна»)

до відповідача-1: ПрАТ «Чернівецька птахофабрика»

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг «Авангард»(надалі ТзОВ «Агрохолдинг «Авангард»)

про стягнення заборгованості та відшкодування збитків у сумі263515,14 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №241111-1 від 24.11.2011р.);

від відповідача-1: ОСОБА_2 представник (довіреність № 01-03/001 від 01.03.2012р.);

від відповідача-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.01.2012р. у справі №5027/1340/2011 (суддя Дутка В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПрАТ «Чернівецька птахофабрика»та ТзОВ «Агрохолдинг «Авангард»на користь ТзОВ «Дунапак-Україна»заборгованість в сумі 126223,63 грн. Стягнуто з ПрАТ «Чернівецька птахофабрика»на користь ТзОВ «Дунапак-Україна»пеню в розмірі 2465,68 грн., три відсотки річних в розмірі 477,23 грн., судовий збір 2557,47 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 91305,40 грн., витрат на послуги адвоката в розмірі 14331,66 грн. Повернуто ТзОВ «Дунапак-Україна»з державного бюджету 860,86 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобовязання з поставки відповідачеві-1 товару згідно умов договору. У свою чергу відповідач-1 прийняв товар без будь-яких зауважень, однак не виконав обовязку по оплаті вартості отриманого товару. Сума основного боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем-1 належними та допустимими доказами не спростована. Враховуючи договір поруки від 05.01.2011р., суд стягнув солідарно з відповідачів 126223,63 грн. заборгованості. Позов в частині стягнення з відповідача-1 пені за період з 11.01.2011р. по 25.11.2011р. в сумі 2465,68 грн. обґрунтований розрахунком позивача та умовами п. 5.2 договору поставки. Позивач, згідно ст. 625 ЦК України обґрунтовано нарахував відповідачу-1 три проценти річних в сумі 477,23 грн. на прострочену суму боргу 126223,63 грн. за період з 11.01.2011р. по 25.11.2011р. В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 збитків у розмірі 91305,40 грн. суд відмовив з огляду на те, що матеріали справи свідчать про недоведеність позивачем завданих йому збитків, повязаних з порушенням відповідачем-1 умов договору про поставку товару, відсутність причинного звязку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Витрати на послуги адвоката в сумі 14331,66 грн. суд оцінив як такі, що заявлені необґрунтовано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Зокрема, зазначає, що позивач не виконав умов п. 4.3 договору, відповідно до якого він в момент передачі кожної окремої партії товару повинен передати відповідачу-1 документи, у т.ч. і рахунок на оплату. Через відсутність рахунку-фактури відповідач-1 фактично не міг здійснювати розрахунки з позивачем по договору. Звертає увагу суду на те, що згідно умов договору обовязок відповідача-1 щодо виконання зобовязання по оплаті за товари виникає та кореспондує право позивача виставити рахунок-фактуру у порядку, визначеному п. 4.3 договору. Отже, статус боржника, в даному випадку, відповідач-1 набуває лише після отримання оригіналу рахунку-фактури. Позивачем не було виставлено рахунку-фактури, а тому у відповідача-1 не було підстав для його оплати. Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом безпідставно, оскільки право позивача на оплату за поставлений товар відповідачем-1 порушено ще не було. Враховуючи те, що в діях відповідача-1 відсутня вина, позовні вимоги позивача по стягненню пені та 3 % річних є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що судом першої інстанції встановлено факт виконання позивачем своїх зобовязань з поставки відповідачу-1 товару згідно договору. У свою чергу відповідач-1 прийняв товар без будь-яких зауважень, однак не виконав обовязку по оплаті вартості отриманого товару. Маючи навіть копію рахунку-фактури відповідач-1 зобовязаний був його оплатити. Вимоги про стягнення пені та 3 % річних є обґрунтованими як штрафні санкції, що виникли внаслідок невиконання зобовязання відповідачем-1. Просить залишити без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 26.01.2012р. у справі №5027/1340/2011, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 не надав витребуваного судом відзиву на апеляційну скаргу, не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції ЛАГС від 07.03.2012р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. у звязку з перебуванням судді Юрченко Я.О. у відпустці введено в склад судової колегії для розгляду апеляційної скарги ПрАТ «Чернівецька птахофабрика»суддю Гриців В.М.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Чернівецької області від 26.01.2012р. у справі №5027/1340/2011 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Дунапак-Україна»(постачальник) та ПрАТ «Чернівецька птахофабрика»(покупець) укладено договір поставки № 0501/05 від 05.01.2011р., за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця гофрокартонну продукцію, надалі товар, а покупець зобовязується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим договором (а.с. 14-17, т. 1).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість, обсяг, термін поставки кожної окремої партії товару погоджуються сторонами до початку поставки та вказуються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору і укладених на підставі погоджених заявок покупця.

Згідно п. 3.1 договору ціни на товар погоджуються сторонами окремо на кожну партію поставки та встановлюються у гривнях у письмово погоджених ними специфікаціях та зазначаються у рахунках-фактурах та накладних постачальника.

В п. 3.2 договору (з урахуванням змін на підставі Специфікації № 2 від 04.04.2011р.) зазначено, що покупець має право на 100 % відтермінування платежу на 30 календарних днів.

Підставою для перерахування коштів за товар є рахунок-фактура постачальника, оригінал якого надається при кожному відвантаженні товару (п.3.3 договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що товар поставляється на умовах, обумовлених в специфікаціях по даному договору або в заявках покупця.

В п. 4.3 договору сторони погодили, що обовязок постачальника відносно поставки товару вважається виконаним в момент передачі товару. Передачею товару вважається: передача товару покупцю, якщо постачальник зобовязаний доставити товар, або передача товару в розпорядження покупця на складі постачальника, або передача товару перевізникові, визначеному покупцем.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення термінів по оплаті кожної конкретної партії товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого але не оплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється на протязі усього періоду прострочення виконання зобовязання від його тривалості.

Сторони домовились вважати належним чином уповноваженими представниками сторін по питаннях погодження цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов та термінів поставки, осіб, котрі підписують від імені сторін заявки, рахунки-фактури, накладні та інші двосторонні документи, що є невідємними частинами цього договору (п. 9.2 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2011р. (п.7.1 Договору).

В підписаній сторонами специфікації (додаток № 2 до договору), яка являється невідємною частиною договору, сторони узгодили поставку двох марок гофрокартону: гофроящик №18 з друком (360 яєць) марки 331 ВЕ по ціні 10,63 грн. без ПДВ і марки №32 ВС по ціні 10,88 грн. без ПДВ, з відстрочкою платежу 30 календарних днів (а.с. 18, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.11р. між ТзОВ "Агрохолдинг "Авангард" (поручитель) та ТзОВ "Дунапак-Україна" (кредитор) укладено договір поруки № 050/111 до договору поставки № 0501/05 від 05.01.11р. (а.с. 27-28,т. 1).

У відповідності до п. 1.1. договору поруки поручитель (відповідач-2) поручається перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язку ПрАТ «Чернівецька птахофабрика»(боржник) щодо виконання зобов'язань за договором поставки гофрокартонної продукції № 0501/05 від 05.01.11р. (основний договір).

Згідно з п. 1.2. договору поруки у разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

06.09.2011р. відповідач-1 подав позивачу заявку про виготовлення і поставку гофроящика марки П-33ВЕ, у кількості 10580 шт., бажаний термін виготовлення 09-10.09.2011р. (а.с.19, т.1).

На виконання заявки позивач 09.09.2011р. поставив відповідачеві-1 10580 гофроящиків, вартість яких становить 126223,63 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № W103417 від 09.09.2011 (а.с. 20, т.1) та товаро-транспортною накладною W103417 від 09.09.2011 (а.с.24, т.1).

Відповідач-1 прийняв вищевказаний товар без жодних зауважень через уповноваженого представника ОСОБА_3 (довіреність № 095572 від 06.09.2011р.) (а.с.21, т.1).

16.11.2011р. позивач звертався до відповідача-1 з претензію №222, а також до відповідача-2 з вимогою № 228 від 17.11.2011р. про оплату заборгованості за поставлену протягом вересня 2011 р. гофропродукцію на загальну суму 126223,60 грн., які залишені відповідачами без задоволення (а.с.29-35, т.1).

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем-1 своїх договірних зобовязань по оплаті вартості отриманого товару.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2011р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки № 0501/05.

На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач-1 прийняв товар на загальну суму 126223,63 грн. з ПДВ, який повинен був оплатити за умовами укладеного договору та специфікації з відтермінуванням на 30 календарних днів.

Однак, докази виконання відповідачем-1 своїх зобовязань щодо оплати отриманого товару в матеріалах справи відсутні.

За договором поруки № 0501/05 від 05.01.2011р. відповідач-2 виступив поручителем перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобовязань за договором поставки.

Пунктом 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В ст. 554 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п.1.2. договору поруки у разі порушення боржником (відповідачем-1) обов'язку за основним договором боржник і поручитель (відповідачі) відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сумою основного договору. Поручитель не відповідає за відшкодування боржником збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені) за основним договором.

З урахуванням вищенаведених приписів ЦК України та змісту договору поруки колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів основного боргу в розмірі 126223,63 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З поданого позивачем в позовній заяві розрахунку вбачається, що сума 3% річних складає 477,23 грн. (а.с.11, т.1).

З огляду на викладене судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ «Чернівецька птахофабрика»3 % річних в сумі 477,23грн. відповідають фактичним обставинам справи та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

В частині позову про стягнення з відповідача-1 пені в сумі 2465,68грн. за період прострочення з 11.10.2011 по 25.11.2011 року оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним та обгрунтованим, враховуючи наступне:

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення термінів по оплаті кожної конкретної партії товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але не оплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється на протязі усього періоду прострочення виконання зобовязання від його тривалості.

Стосовно вимоги позивача про відшкодування збитків в сумі 91305,47 грн. слід зазначити, що згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відшкодування збитків передбачено також і ч. 1 ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.ч.1, 2 ст. 623 ЦК України).

Частиною 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи відсутність в договорі поставки № 0501/05 від 05.01.2011р. загального обсягу продукції, що повинна поставлятися відповідачу-1, обов'язку відповідача-1 робити замовлення на чергову партію товару в межах певних строків та обов'язку відповідача-1 здійснювати замовлення на сировину, достатню для виготовлення 10580 одиниць товару, що відповідає 1 машинній нормі, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом підставно відмовлено в задоволені вимоги позивача про відшкодування збитків в сумі 91305,47 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 14331,66 грн. суд першої інстанції правомірно відмовив з підстав їх необґрунтованості, оскільки в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані докази оплати послуг саме адвоката, а умови договору про надання юридичних послуг № 1115 від 24.09.2010р. (а.с.117-124, т.1) та платіжне доручення від 20.01.2012р. (а.с.130, т.1) не дають можливості відокремити послуги адвоката із загальної суми вартості оплачених позивачем юридичних послуг.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на відсутність підстав для оплати за отримані товари із-за невиконання позивачем обовязку щодо надання рахунку-фактури при кожному відвантаженні товару, передбаченого п.п.3.3 та 4.3 договору, з огляду на наступне:

Згідно з чинним законодавством невиконання постачальником обовязку щодо надання рахунку-фактури не є підставою для невиконання покупцем обов'язку щодо оплати отриманого товару у строк, встановлений договором.

Як вбачається зі змісту видаткової накладної №W103417 від 09.09.2011, підписаної представником відповідача-1, у ній зазначені всі необхідні для оплати товару банківські реквізити. Доказів звернення до позивача з приводу відсутності рахунку на оплату товару та у звязку з чим неможливості оплатити його вартість апелянт суду не подав.

Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Чернівецької області від 26.01.2012р. у справі №5027/1340/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу повернути в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддяЗварич О.В.

судді Якімець Г.Г.

Гриців В.М.