Постанова № 22240113, 14.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.12 Справа № 5015/6024/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желіка М.Б.

суддівКузя В.Л.

Малех І.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західенерго», м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області

від 13.12.11 у справі № 5015/6024/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Івано-Франківськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Західенерго», м. Львів

про стягнення 54 390,51 грн.

представники сторін - не зявились (належним чином повідомлені про час та місце судового засідання).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.11 у справі № 5015/6024/11 (суддя Станько Л.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Західенерго» (надалі по тексту - ПАТ «Західенерго») на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 35 645,51 грн. заборгованості, 9 374 грн. індексу інфляції, 2923,91 грн. 3% річних, 3 350 грн. витрат на адвокатські послуги, 479,43 грн. державного мита та 207,98 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відмовлено в позові в частині стягнення 2116 грн. пені, 4277 грн. штрафу, 65,57 грн. державного мита та 28,02 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Західенерго»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.11 у справі № 5015/6024/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, зокрема, що вимоги про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката задоволенню не підлягають, оскільки надані позивачем прибуткові касові ордера не можуть бути належними та допустимими доказами, що підтверджують понесені ним витрати на оплату адвокатських послуг, оскільки ці ордера не є платіжними документами.

Позивач у справі подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Сторони участі своїх уповноважених представників сторін у судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 22.02.12), причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 22.02.12 участь представників сторін обовязковою не визнавалась, розгляд справи двічі відкладався за клопотанням скаржника та у звязку з неявкою представників сторін, суд апеляційної інстанції обмежений процесуальними строком розгляду апеляційної скарги, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.11 у справі № 5015/6024/11 слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.07.08 між ВАТ «Західенерго»(замовник), правонаступником якого є ПАТ «Західенерго», та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (підрядник) був укладений договір підряду № 085/ПР-1, відповідно до умов якого підрядник зобовязується своїми силами і засобами зі своїх матеріалів на свій ризик за завданням замовника виконати роботи по створенню дизайну та виготовлення стерео-голографічного панно при вході на центральну прохідну Бурштинської ТЕС, яка є відокремленим структурним підрозділом замовника.

Відповідно до умов договору, сторонами було затверджено та підписано кошторис на виконання робіт (додаток № 1 до договору) та калькуляцію від 18.06.08. Згідно кошторису, а також відповідно до п. 1.3. договору, загальна сума договору складає 99 645,51 грн. без ПДВ.

Пунктами 2.5., 3.4. договору підряду передбачено, що датою виконання зобов'язання підрядником, вважається дата підписання сторонами актів здавання-приймання виконаних робіт; кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом десяти календарних днів з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання.

Таким чином, кінцевою датою розрахунку по договору підряду було 10 січня 2009 року.

На виконання умов договору підряду позивач у справі (підрядник) виконав передбачені цим договором роботи, а замовник їх прийняв, про що складений акт № 1 про виконання робіт від 30.12.08, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками без жодних зауважень. Вартість виконаних підрядних робіт становила 99645,51 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем було здійснено часткову оплату за виконані підрядні роботи на загальну суму 64000 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.11 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 1 з вимогою сплатити 54168,51 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних, штрафних санкцій та судових витрат. Проте, ця претензія була залишена відповідачем без належного реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України господарські зобовязання повинні виконуватися у відповідності до умов договору, належним чином та в установлений строк.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, сума основного боргу на час розгляду справи в суді першої інстанції, не спростована документальними доказами відповідачем, становить 35645,51 грн. (з урахуванням часткової проплати на суму 64000 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача. Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобовязань щодо оплати на зазначену суму вартості підрядних робіт відповідачем не подано. Факт наявності у відповідача заборгованості на суму 35645,51 грн. ним не заперечується.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобовязання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано 9 374 грн. індексу інфляції, 2923,91 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), які підставно стягнуті місцевим господарським судом.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 2 116 грн. пені та 4 277 грн. штрафу за неналежне виконання замовником грошового зобовязання. Львівський апеляційний господарський суд зазначає про безпідставність позовних вимог в цій частині, оскільки умовами договору підряду від 10.07.08 № 085/ПР-1 не передбачено відповідальності замовника (відповідач у справі) за порушення строків розрахунків у вигляді пені та штрафу.

Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо стягнення 2 116 грн. пені та 4 277 грн. штрафу підлягає залишенню без змін без врахування мотивувальної частини рішення щодо цих вимог.

Щодо стягнення судом першої інстанції суми адвокатських послуг, Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне:

Статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»(надалі «Закон»).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Місцевим господарським судом встановлено, що 10.07.11 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір про надання адвокатської юридичної допомоги у господарських справах, відповідно до умов якої адвокат бере на себе зобовязання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобовязаний оплатити замовлення в порядку та строки обумовлені сторонами, зокрема адвокат зобовязаний надавати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього з питання стягнення з ВАТ «Західенерго»згідно договору підряду від 10.07.08.

Згідно з п. 3.1. договору від 10.07.11 за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному в додатку № 1 до договору.

Згідно з додатком № 1 до договору від 10.07.11 сторонами погоджено винагороду за надання правової допомоги у розмірі 6 000 грн.

Як зясовано судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі робіт від 04.10.11 та від 02.12.11 та квитанціями до прибуткового касового ордера № 1 від 10.07.11 та № 2 від 02.12.11 на суму 6 700 грн., що засвідчують факт надання правової допомоги.

Згідно з визначенням, наданим у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 № 637 (зареєстровано в Мін'юсті України 13.01.05 за № 40/10320, зі змінами та доповненнями), касовий ордер це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Форму прибуткового касового ордера встановлено наказом Мінстату від 15.02.96 № 51 (зі змінами та доповненнями) і він застосовується для оформлення надходження коштів до каси при обробці інформації як з використанням обчислювальної техніки, так і без неї. Він виписується в одному примірнику працівником бухгалтерії та підписується головним бухгалтером або особою на це уповноваженою та повинен містити печатку підприємства, яке його видало.

З огляду на те, що судом першої інстанції підтверджено правовий статусу адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів відповідачем на підставі договору від 10.07.11, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

При відшкодуванні витрат на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача слід виходити з розумної необхідності таких витрат для вирішення даної справи.

Крім того, слід дотримуватись принципу «розумного обґрунтування»розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики (схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.99). Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі від 04.10.11 та від 02.12.11 на суму 6700 грн., підписаних між позивачем та адвокатом ОСОБА_4, в них не зазначено кількості годин, які затратив адвокат, необхідних для надання тих чи інших юридичних послуг та не наведена вартість цих робіт.

Таким чином, з урахуванням співрозмірності, виходячи з обсягу заявлених позовних вимог та витрат часу адвоката на підготовку позову у даній справі і його розгляду Господарським судом Львівської області, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відшкодування судових витрат, сплачених позивачем за отримання послуг адвоката ОСОБА_4 за договором про надання правової допомоги від 10.07.11, підлягає в розмірі 3 350 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції та не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області 13.12.11 у справі № 5015/6024/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3.Стягнути з ПАТ «Західенерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 466 грн. за подання апеляційної скарги.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Малех І.Б.