Постанова № 22240094, 14.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.12 Справа № 5015/6452/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

при секретарі судового засідання Федечко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Д.С. АГРО”, с.Завидче Радехівського району Львівської області б/н від 30.12.2011 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2011 року

у справі № 5015/6452/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКУБА”, с.Петрушки Корсунь-Шевченківського району Черкаської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Д.С. АГРО”, с.Завидче Радехівського району Львівської області

про стягнення в сумі 195 000,00 грн.

За участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2011р. у справі № 5015/6452/11 (суддя –Сухович Ю.О.) позов задоволено : стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Д.С. АГРО" (надалі ТОВ "В.Д.С. АГРО") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКУБА" (надалі ТОВ "ІНКУБА") 195 000,00 грн. основного боргу, 1 950,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що на виконання умов Контракту № 1024ЦУ на купівлю-продаж добових курчат-бройлерів Позивач поставив Відповідачу товар на суму 195 000,00 грн. Поставлений товар Відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього перед Позивачем виникла заборгованість в розмірі 195 000,00 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду, Відповідач –ТОВ "В.Д.С. АГРО" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, без номера від 30.12.2011р. в якій просить змінити рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2011р. та прийняти нове судове рішення, яким стягнути 185 000,00 грн. основного боргу, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи скаржник мотивує, зокрема тим, що місцевим господарським судом порушено його конституційне право на захист охоронюваних законом інтересів, оскільки рішення прийняте за відсутності його уповноваженого представника. Крім цього, посилається на те, що при поставці товару Позивачем було порушено умови п. 2.3. контракту № 1024 ЦУ та не додано належних дозвільних документів, які свідчать про якість поставленого товару, у зв’язку з чим Відповідач просить зменшити ціну поставленого товару на 10 000,00 грн. З метою врегулювання спору між Позивачем та Відповідачем була домовленість про відстрочку по оплаті товару з таким графіком: серпень 2011р. –65000,00 грн., жовтень 2011р. –65000,00 грн., грудень2011р. –65000,00 грн. Враховуючи такий графік погашення заборгованості Відповідач вважає, що строк оплати за товар, отриманий згідно видаткової накладної № РН-0000076 ним не пропущено, відтак підстави для задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 195 000,00 грн. відсутні.

Позивач –ТОВ "ІНКУБА" своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р.

В дане судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 05914984 та № 05914976.

Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення по справі, тому судова колегія дійшла до висновку про можливість розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2011р. у справі № 5015/6452/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "В.Д.С. АГРО" без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що 15.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКУБА"(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Д.С. АГРО"(покупець) було укладено контракт № 1024ЦУ на купівлю-продаж добових курчат-бройлерів. Відповідно до умов якого, продавець зобов’язується продати, а покупець купити на умовах СРТ згідно Інкотермс 50 000 голів добових курчат бройлерів кроса "Росс-308"(надалі - товар).

Відповідно до п. 3.1 Договору товар поставляється партіями в строки і в кількості, передбачені в Графіку поставки курчат в 2011 році.

Згідно з п. 5.1 Договору ціна добового курчати бройлера становить 3,90 грн. з ПДВ за одну голову.

На виконання умов договору 19.04.2011р. Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 195 000,00 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000076 від 19.04.2011р.

25 липня 2011р. Позивач звернувся з вимогою до Відповідача про оплату боргу за поставлений товар в строк встановлений чинним законодавством України.

У відповідь на претензію Позивача, Відповідач надіслав лист вих. № 03/1 від 03.08.2011р.(а.с. 12) в якому зазначив, що у зв’язку з нелегким фінансовим становищем ТОВ "В.Д.С. АГРО" зобов’язується повернути кошти в сумі 195 000,00 грн. на протязі трьох циклів відгодівлі курей-бройлерів: серпень 2011р. –65000,00 грн., жовтень 2011р. –65000,00 грн., грудень 2011р. –65000,00 грн.

Однак, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару, що зумовило звернення Позивача до суду з позовом про стягнення 195 000,00 грн. боргу.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку в натурі.

У відповідності до вимог ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Контрактом № 1024ЦУ на купівлю-продаж добових курчат бройлерів строки оплати товару погоджені не були, відтак Позивач на підстав ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до Відповідача з претензією про сплату заборгованості, на яку отримав лист-відповідь вих. № 03/1 від 03.08.2011р. в якому Відповідач гарантував оплату товару протягом трьох місяців за таким графіком: серпень 2011р. –65000,00 грн., жовтень 2011р. –65000,00 грн., грудень 2011р. –65000,00 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ((неналежне виконання) ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з Відповідача лише суму основного боргу, що становить вартість поставленого товару –195 000,00 грн.

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов’язань щодо оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі згідно графіку запропонованого самим Відповідачем і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 195 000,00 грн. боргу за поставлений товар згідно контракту № 1024ЦУ від 15.04.2011р.

Твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права щодо прийняття рішення за відсутності представника Відповідача за наявності клопотання про відкладення розгляду справи та позбавлення його тим самим конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів розцінюються колегією суддів як необґрунтовані виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи Відповідач в судове засідання 16.11.2011р. участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 06597876(а.с. 2), вимоги ухвали суду від 31.10.2011р. не виконав, причини невиконання суду не повідомив, у зв’язку з чим місцевим господарським судом було відкладено розгляд справи. 07.12.2011р. Відповідач повторно не з'явився в судове засідання, витребуваних судом документів не подав. Відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Відтак, процесуальне законодавство не встановлює обмежень щодо представництва інтересів суб’єкта господарювання в судовому процесі лише директором та не передбачає визначеного кола осіб, які б могли представляти інтереси юридичних осіб.

За таких обставин колегія вважає, що у господарського суду було достатньо доказів для вирішення даного спору по суті і постановлення законного рішення.

Щодо посилання скаржника на порушення Позивачем п. 2.3. контракту № 1024 ЦУ слід зазначити, що ТОВ "В.Д.С. АГРО" відповідно до видаткової накладної № РН-0000076 від 19.04.2011р., яка скріплена підписами та печатками сторін, прийняло курча добове в кількості 50000 шт. по ціні 3,25 на загальну суму 195 000,00 грн., що свідчить про те, що Відповідач погодився з умовами поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам(еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Як передбачено ч. 7 ст. 268 ГК України, якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

В своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на ту обставину, що він на підставі ст. 268 ГК України має право на зменшення розміру плати за отриманий від Позивача товар на суму 10 000,00 грн. Однак, судова колегія не погоджується з даним твердженням скаржника з огляду на те, що Відповідач прийняв товар від Позивача без жодних зауважень та погодився сплатити йому за поставлений товар 195 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000076 від 19.04.2011р. та листом вих. № 03/1 від 03.08.2011р. Жодних документів, які б стверджували, що Відповідач отримав товар неналежної якості чи більш низького сорту, що могло би зумовити зменшення ціни, Відповідачем в обґрунтування своїх заперечень суду не подано.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із вимогами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Ст. 43 ГПК України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з рішенням місцевого господарського суду, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2011 р. у справі № 5015/6452/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Д.С. АГРО”, с.Завидче Радехівського району Львівської області б/н від 30.12.2011 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І..

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.