Постанова № 22239907, 06.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.12 Справа № 5015/6341/11

місто Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі судового засідання Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс»(вих. №1 від 04.01.2012р. вх. №148 від 20.01.2012р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2011 року

у справі № 5015/6341/11

за позовом Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів

до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», м.Старий Самбір, Львівської області

про стягнення 754793,00 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність в матеріалах справи), Куць С.І., директор.

Судом розяснено присутнім представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду сторонами в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду справи викладені в ухвалах суду від 08.02.2012 року, 22.02.2012 року.

Беручи до уваги пояснення відповідача, суд апеляційної інстанції долучив до справи докази відповідно до ст.101 ГПК України. Додаткові докази, здобуті апелянтом після прийняття оскаржуваного рішення, судом не досліджуються.

Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»утворено Державну екологічну інспекцію України, шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, спеціальним підрозділом якого була Державна екологічна інспекція в Львівській області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 року №995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції»як юридичну особу публічного права утворено територіальні органи Державної екологічної інспекції, зокрема, Державну екологічну інспекцію у Львівській області, а Державна екологічна інспекція в Львівській області ліквідована. Відповідно до п.2 вказаної вище постанови територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються відповідно до вищевказаної постанови, є правонаступниками прав та обовязків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Тому, відповідно до ст.25 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд проводить заміну Державної екологічної інспекції в Львівській області на правонаступника Державну екологічну інспекцію у Львівській області (код ЄДРПОУ 38057086).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.12.2011 року у цій справі (суддя Деркач Ю.Б.) задоволено позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Львівській області та стягнуто з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс»(надалі Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс», апелянт, скаржник) 754793,00 грн. завданих збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в цій справі, Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс»оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за неповного зясування фактичних обставин справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування вказаних підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт зазначає, що ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та ст.105 Лісового кодексу України і постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу»передбачають відповідальність за самовільне спеціальне використання природних ресурсів, у тому числі за незаконне вирубування та пошкодження дерев і чагарників до ступеня припинення росту, саме на підприємства, установи, організації та громадян, які заподіяли таку шкоду. Тому, як зазначає апелянт, вищенаведені норми не передбачають відповідальності «за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень». Окрім того, скаржник зазначає, що ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Апелянт зазначає, що виходячи з вищенаведеного, лісові господарства можуть нести відповідальність, передбачену ст.ст.105, 107 Лісового кодексу України, лише у разі вчинення ними самими тих порушень, перелік яких наведено у ст.105 Лісового кодексу України, а якщо такі порушення скоєно іншими юридичними особами або громадянами, то вони повинні притягатися до зазначеної відповідальності. Також апелянт зазначає, що згідно п.1 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть винні особи у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев та чагарників. Стягнення за самовільну рубку, пошкодження дерев та іншої лісової рослинності, передбачені згаданими таксами, застосовується до осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку. Також скаржник вважає, що стягнення розміру шкоди з юридичних і фізичних осіб, що здійснюють охорону лісових насаджень є неправомірним, якщо не встановлена пряма вина у скоєнні порушення. У випадку, коли порушника не виявлено, до вищезгаданих осіб повинна застосовуватись інша норма відповідальності за неналежне виконання покладених на них обовязків. Також апелянт вказує, що Державна екологічна інспекція в Львівській області в позовній заяві зазначає, що «позивачем встановлено, що відповідачем допущено самовільну рубку», однак у акті перевірки зазначено про виявлення самовільної рубки, а не допущення самовільної рубки відповідачем. Також скаржник зазначає, що Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс»безпосередньої шкоди лісовому господарству не завдавало, оскільки не порушувало вимоги Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №761 від 23.05.2007 року, який визначає умови та порядок заготівлі деревини під час проведення рубок лісу, а за незаконну рубку дерев невстановленими особами підприємство не може нести майнової відповідальності. Скаржник вказує, що актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08.06.2011 року зафіксовано факт самовільної рубки дерев невстановленими особами та на час проведення перевірки в обході №2 було затримано лісопорушника ОСОБА_3 на місці злочину, який зрізав самовільно дерево породи сосна діаметром 48 см., тобто з вини лісопорушника заподіяна майнова шкода, яка підлягає відшкодуванню з винної особи.

У поданих до суду письмових поясненнях апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що прийняте з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим судом не в повній мірі зясовано обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведеними належним чином, що у свою чергу призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Також, апелянт зазначає, що відповідно до ст.89 Лісового кодексу України, охорону і захист лісів на території України здійснює державна лісова охорона, що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, територіальних органів того органу, а також підприємств, установ, організацій, які належать до сфери його управління. До таких підприємств належить і Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс», яке входить до сфери управління Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Відповідно до ч.3 ст.89 Лісового кодексу України та Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 року №976, державна лісова охорона має статус правоохоронного органу. Відповідно до ст.90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, тощо. ДЛГП «Галсільліс» відповідно до Статуту є господарюючим субєктом і не має статусу правоохоронного органу. Апелянт зазначає, що фактично державна екологічна інспекція у Львівській області, якщо і могла подавати позов за фактами незаконних рубок, то не до Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» як юридичної особи, яка діє на підставі Статуту підприємства, а до державної лісової охорони, яка повинна здійснювати захист лісів від незаконних рубок. Окрім цього, апелянт вказує, що Лісовим кодексом України взагалі не передбачена відповідальність лісокористувача (в даному випадку Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс») за неналежну охорону лісових ресурсів, а лісові господарства несуть відповідальність у разі вчинення цих порушень ними самими. Також апелянт вказує, що площа Старосамбірського лісництва ДЛГП «Галсільліс»складає 4686 га. Виходячи з того, що має місце велика кількість обєктів, які державна лісова охорона охороняє одночасно, цілком можливо, що можуть мати місце лісо порушення, які попередити неможливо з обєктивних причин. Також апелянт зазначає, що лісники здійснюють лісову охорону, працюють на підприємстві на умовах загального трудового договору і на них поширюється Кодекс законів про працю України (надалі КЗпПУ). Матеріальна відповідальність найманих працівників (в даному випадку лісників) регулюється ст.ст.130-138 КЗпПУ. До матеріальної відповідальності притягаються працівники тільки за пряму дійсну шкоду лише в межах і в порядку, передбаченому законодавством і за умови, коли така шкода заподіяна винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково вважає, що наявність акту №73 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08.06.2011 року є достатнім доказом для того, щоб зробити висновок про те, що до незаконної рубки цих дерев призвели діяння лише працівників Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс», і тому шкоду за це необхідно розраховувати на підставі «Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665, які застосовуються при розрахунку шкоди для порушників, які самовільно зрубали дерево. Також апелянт зазначає, що одного такого порушника було виявлено 08.06.2010 року в обході №2 під час проведення перевірки, яким виявився ОСОБА_3 Інших порушників, винних у незаконних рубках в обходах №2 та №11 Старосамбірського лісництва Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс»встановлено не було. Окрім цього скаржник зазначає, що для застосування міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; шкода; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина. В даному випадку, що стосується Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс», як юридичної особи підприємства, що здійснює господарську діяльність з використання природних ресурсів, в даному випадку лісів, - то в його діях чи діях його працівників відсутні практично усі елементи цивільного правопорушення. Також апелянт зазначає, що відсутній склад цивільного правопорушення у посадових осіб відповідача, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що діяння цих осіб були протиправними і що саме певні протиправні діяння службових осіб державної лісової охорони призвели до незаконних рубок 167 дерев сосни в обходах №11 і №2 Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс». Окрім цього, апелянт вказує, що 08.06.2010 року в обході №2 під час проведення перевірки було виявлено порушника, ОСОБА_3, який самовільно зрізав дерево породи сосна діаметром 48 см. По даному факту було складено акт.

Державна екологічна інспекція у Львівській області у відповіді на апеляційну скаргу зазначає, що 08.06.2011 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідача. У ході перевірки встановлено, що Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс»було здійснено незаконну рубку 167 дерев, що є порушенням ст.ст.19, 105 Лісового кодексу України, в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 754793,00 грн. Окрім цього позивач зазначає, що відповідачем не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів, допущено їх самовільну порубку, яку своєчасно не було виявлено, тобто порушено вимоги ст.19 Лісового кодексу України. Державна екологічна інспекція у Львівській області просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2011 року у цій справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

08.06.2011 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс». В ході проведеної перевірки встановлено, що відповідачем в обході №11 лісника ОСОБА_4 та в обході №2 лісника ОСОБА_5 допущено самовільну рубку 167 дерев бука, ялиці та сосни, що є порушенням ст.ст.19, 105 Лісового кодексу України та завдано шкоди на суму 754793 грн., що стверджується актом №73 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

В даному акті встановлено, що на території Старосамбірського лісництва в обході №11 лісника ОСОБА_4 виявлено самовільну рубку дерев породи ялиця, бук в кількості 120 штук пеньків, сироростучі, внаслідок чого лісовому господарству завдано шкоди з урахуванням індексації за 2009-2001 роки на суму 617492 грн. В обході №2 лісника ОСОБА_5 виявлено самовільну рубку дерев породи ялиця, сосна в кількості 47 штук пеньків, сироростучі, внаслідок чого лісовому господарству завдано шкоди на суму 137300 грн.

07.07.2011 року Державна екологічна інспекція в Львівській області направила відповідачу претензію №11-3465, у якій просила відшкодувати завдану шкоду, однак останній залишив її без розгляду.

Відповідно до приписів ст.ст.105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства у вигляді незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про рослинний світ" унормовано, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.

Відповідно до ст.63 Лісового Кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Стаття 64 Лісового кодексу України встановлює, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до Статуту відповідача, останнє створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів тощо. Одним з основних напрямків діяльності відповідача є охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних рубок (п.3.1, 3.2.8 Статуту).

При вирішенні цього спору про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, суд апеляційної інстанції виходить з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

В даному випадку відповідач є постійним лісокористувачем і несе обовязок, як відзначено вище, по охороні лісу та лісових насаджень від незаконних рубок.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У частині 2 ст. 1166 ЦК України вказано, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Що стосується факту затримання фізичної особи-лісопорушника, то відповідач вправі в загальному порядку захищати свої інтереси, направлені на відшкодування заподіяної шкоди в результаті самовільної рубки сосни, предявивши свої претензії порушнику.

За таких обставин, безпідставними є доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи, а рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2011 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс»без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.

Повне рішення складено

12.03.2012 року