Постанова № 22239838, 27.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012 № 01/5026/1909/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Разіної Т.І.

суддів: Дзюбка П.О.

Сотнікова С.В.

за участю представників сторін:

ліквідатор боржника: Іванюк О.М. (паспорт НОМЕР_1, виданий Золотоніським МРВ УМВС України в Черкаській області 24.06.2002 р.);

від товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська регіональна група «Європа»: не зявилися;

від товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД»: Кухаренко М.О. директор (паспорт НОМЕР_2, виданий Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 15.08.2002 р.),

ОСОБА_2 представник за дорученням б/н від 30.01.2012 р.

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.01.2012 року, що прийнята за результатом розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-МЕТАЛ ЧЕРКАСИ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД» у справі № 01/5026/1909/2011 (суддя Чевгуз О.В.);

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТАЛ ЧЕРКАСИ», м. Черкаси

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від року 09 вересня 2011 року на підставі ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон) було порушено провадження у справі № 01/5026/1909/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-МЕТАЛ ЧЕРКАСИ» (бульвар Шевченка, 352, кв. 4, м. Черкаси, код ЄДР 33018161).

Постановою суду від 04 жовтня 2011 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича, скасовано арешт, накладений на все майно боржника.

25.10.2011 р. в газеті “Голос України” № 199 було опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У встановлений законом строк з вимогами до боржника звернулися кредитори: ТОВ «Черкаська регіональна група «Європа» на суму 760621, 68 грн. та ПАТ АБ «Укргазбанк» на суму 31963, 12 грн. Вказані вимоги ліквідатором визнано. В процесі здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором було встановлено відсутність у банкрута будь-яких активів, за рахунок яких можливо було б погасити вимоги кредиторів, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами КП «Черкаське ООБТІ» від 08.11.2011 р. № 5536, Черкаського ВРЕР при УДАІ УМВС України від 21.10.2011 р. № 13/11-1409, Інспекції Держтехнагляду від 15.11.2011 р. № 904-18-0607, Інспекції Головного державного реєстратора флоту від 01.11.2011 р. № 2/91-2856/5516, ДПІ у м. Черкаси від 27.10.2011 р. № 48370/24-110, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.10.2011 р. № 13/01/20782.

02.12.2011 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Іванюк Олександр Миколайович звернувся до суду з заявою про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-МЕТАЛ ЧЕРКАСИ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД».

До початку розгляду заяви по суті, а саме 22.12.2011 товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаська регіональна група «Європа», кредитора банкрута, було подано заяву та доповнення до неї про накладення арешту на нерухоме майно, переданого за спірними договорами, з метою збереження останнього.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.01.2012 року у справі № 01/5026/1909/2011 (суддя Чевгуз О.В.) задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська регіональна група «Європа» про накладення арешту на нерухоме мано.

Накладено арешт на майно, що зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД», код ЄДР 35629882:

- частину комплексу будівель: склад літ. Х 4 (літера «Х» чотири), козловий кран №10 (десять), частина замощення І, частина огорожі №3 (три), 4 (чотири), 5 (пять), 6 (шість), рампа №11 (одинадцять), залізниця №14 (чотирнадцять), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

- підїзні залізничні колії №1 та огорожа №5 (пять), 6 (шість), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД» про залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача ЗАТ «Агрошляхбуд» та Підприємство Черкаської виправної колонії №62 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області відмовлено.

Розгляд заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна у судовому засіданні було відкладено.

Дана ухвала мотивована тим що в межах процедури банкрутства триває розгляд заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів дарування спірного нерухомого майна, а тому з метою захисту інтересів кредиторів є необхідність накладення арешту на майно, що зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД». В частині відмови ТОВ «Єврогруп ЛТД» в задоволенні заяви про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, ухвала місцевого суду мотивована тим що чинним законодавством України не передбачено допуску чи залучення у справі про банкрутство будь-якої юридичної чи фізичної особи, як учасника провадження в статусі третьої особи.

При цьому суд керувався в п. 7.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 4-1, 66, 67, 77, 86 ГПК України, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.01.2012 року у справі № 01/5026/1909/2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Черкаська регіональна група «Європа» у задоволенні заяви про накладення арешту на нерухоме майно.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі обставинам справи та неповним зясуванням обставин справи, а саме судом не наведено будь-яких правових доводів щодо відношення скаржника до справи про банкрутство ТОВ «УКР - МЕТАЛ ЧЕРКАСИ». Також скаржник вважає, що в результаті помилкового застосування судом положень п. 7.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було зроблено помилковий висновок щодо можливості застосування на даній стадії провадження у справі також заходу забезпечення вимог кредиторів як накладення арешту на нерухоме майно, що належить скаржнику, в той час як такий захід, на думку скаржника, можна застосовувати лише на такій стадії провадження у справі як санації боржника.

На адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов від товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТАЛ Черкаси» відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Єврогрупа ЛТД» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.01.2012 року, в якому просить не приймати апеляційну скаргу та повернути її без розгляду, оскільки апелянтом не сплачено судового збору, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги скарги, за наведених в ній підстав.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Іванюк О.М. заперечував вимоги апеляційної скарги, з підстав наведених в відзиві на апеляційну скаргу.

Інші представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників сторін, що не зявилися.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від року 09 вересня 2011 року на підставі ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон) було порушено провадження у справі № 01/5026/1909/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-МЕТАЛ ЧЕРКАСИ» (бульвар Шевченка, 352, кв. 4, м. Черкаси, код ЄДР 33018161).

Постановою суду від 04 жовтня 2011 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича, скасовано арешт, накладений на все майно боржника.

02.12.2011 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Іванюк Олександр Миколайович звернувся до суду з заявою про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-МЕТАЛ ЧЕРКАСИ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД».

До початку розгляду заяви по суті, а саме 22.12.2011 товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаська регіональна група «Європа», кредитора банкрута, було подано заяву та доповнення до неї про накладення арешту на нерухоме майно, переданого за спірними договорами, з метою збереження останнього.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.01.2012 року у справі № 01/5026/1909/2011, зокрема накладено арешт на майно, що зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД».

Відповідно до ст. 12 Закону господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобовязати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону господарський суд за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою має право вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, в тому числі передбачені статтею 67 ГПК України. Дана позиція викладена в п. 7.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У виборі заходів забезпечення суду слід враховувати, що такі заходи не повинні унеможливлювати оперативно-господарську діяльність боржника, тобто не мати характеру повної заборони на здійснення перерахування коштів, передачу майна, укладення угод, необхідних для провадження такої діяльності.

Таким чином, господарський суд у справі про банкрутство вправі вживати заходи забезпечення вимог кредиторів, які є необхідними і максимально відповідають інтересам боржника та кредиторів.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, що в межах даної справи про банкрутство ліквідатор боржника арбітражний керуючий Іванюк Олександр Миколайович звернувся до суду з заявою про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-МЕТАЛ ЧЕРКАСИ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД»:

- посвідчений 17 березня 2011 року ОСОБА_1, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстром №662, за яким у власність товариству з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД»безоплатно було передано нерухоме майно частину комплексу будівель: склад літ. Х 4 (літера «Х» чотири), козловий кран №10 (десять), частина замощення І, частина огорожі №3 (три), 4 (чотири), 5 (пять), 6 (шість), рампа №11 (одинадцять), залізниця №14 (чотирнадцять), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

- посвідчений 17 березня 2011 року ОСОБА_1, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстром №663, за яким у власність товариству з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД»безоплатно було передано нерухоме майно: підїзні залізничні колії №1 та огорожа №5 (пять), 6 (шість), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону в ході ліквідаційної процедури ліквідатор предявляє до третіх осіб вимоги, щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Частиною 10 ст. 17 Закону арбітражному керуючому надано право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Також частина 11 вказаної норми встановлено, що за заявою арбітражного керуючого суд може визнати недійсною угоду боржника, відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про накладення арешту на майно, визначене в оскаржуваній ухвалі, за наявності заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, укладених між боржником у даній справі та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД» з метою забезпечення вимог кредиторів, оскільки, за умови визнання даних договорів недійсними, кошти отримані від реалізація даного майна будуть скеровані на задоволення вимог кредиторів боржника.

Отже, аналізуючи вищенаведені обставини справи та положення чинного законодавства України колегія суддів робить висновок про те що необґрунтованими є твердження скаржника стосовно відсутності підстав залучення його як учасника у справі під час розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-МЕТАЛ ЧЕРКАСИ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД» і як наслідок наявності такої заяви накладення, на час розгляду останньої, арешту на спірне майно, що зареєстроване на даний час за скаржником.

Також колегія суддів вважає твердження скаржника стосовно помилкового застосування судом першої інстанції п. 7.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в наслідок чого неправомірно було прийнято рішення про накладення арешту на спірне майно такими що зроблені в результаті неправильного трактування норм Закону, а саме п.3 ч.4 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, згідно п.3 ч.4 ст. 17 Закону арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Зі змісту даної норми вбачається, що остання містить в собі застереження щодо накладення арешту на майно саме боржника, розгляд справи про банкрутство якого перебуває на стадії санації, яка покликана на відновлення платоспроможності боржника. В той час як в даному випадку арешт накладено на спірне майно, що зареєстроване за скаржником, на час розгляду заяви ліквідатора про визнання договорів дарування недійсними та з метою забезпечення вимог кредиторів.

Також, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД» в задоволенні заявленого клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд» та підприємства Черкаської виправної колонії №62 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області, тому що ті є співвласниками майна, що перейшло у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД», враховуючи наступне.

Аналізуючи положення ст. 4 ГПК України та ч. 1 ст. 5 Закону можна зробити висновок про що законодавець чітко встановив що при регулюванні процесуального порядку провадження в справах про банкрутству застосуванню підлягають як норми ГПК України так норми Закону, проте спеціальними нормами є норми саме Закону, а норми ж ГПК України носять загальний характер і регулюють ті правовідносини, які не врегульовані нормами Закону про банкрутство. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового - процесу. Відповідна позиція викладена в рекомендаціях Президія Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 та постанові Верховним Судом України від 18.12.2009 року N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».

Відповідно до ст. 1 Закону сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Даною нормою також надано визначення учасників провадження у справі про банкрутство, якими є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Таким чином, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про те що вирішення господарським судом питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі про банкрутство чинним законодавством не передбачено, таким що зроблений на підставі норм чинного законодавства. Тим більш, що суд в оскаржуваній ухвалі визначив необхідність повідомлення ЗАТ «Агрошляхбуд» та Підприємство Черкаської виправної колонії №62 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області про час та місце розгляду судом заяви про визнання договорів недійсними у межах провадження у справі про банкрутство, оскільки рішення за наслідками розгляду зазначеної заяви може вплинути на їх права та обовязки.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 41 42, 43, 4-7, 32-34, 43, 86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.01.2012 року у справі № 01/5026/1909/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогруп ЛТД» залишити без задоволення.

Головуючий суддяРазіна Т.І.

СуддіДзюбко П.О.

Сотніков С.В.