Постанова № 22239751, 27.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012                                                                                           № 42/149-2/248

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Калатай Н.Ф.

          Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І.О.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився.

від відповідача – Скопич Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду м. Києва від 10.01.2012 року.

у справі № 42/149-2/248 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімсервіс»

до Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

про стягнення 8375,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.01.2012 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімсервіс» (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченко, 16, оф. 1, ідентифікаційний код 23998917) 8375 (вісім тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 80 коп., 102 (сто дві) грн. витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 42/149-2/248 від 10.01.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи № 42/149-2/248 призначено до розгляду.

В судове засідання 06.03.2012 року представник позивача не з’явився, відсутні докази належного повідомлення про дату, місце та час судового засідання, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 27.03.2012 року.

В судове засідання 27.03.2012 року представник позивача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Клопотанням позивач просить розглядати справу без його участі. Дане клопотання задоволено Колегією суддів.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 25.12.2008 року між відповідачем, як постачальником, та позивачем, як покупцем, був укладений договір поставки нафтопродуктів № 019/УС-09 та протягом 2009 року доповнення до цього договору (Договір поставки), відповідно до умов яких Відповідач зобов'язався після одержання попередньої оплати поставити позивачу 1080 т. уайт-спіриту загальною вартістю 5755500,00 грн., а Позивач - прийняти і оплатити цей товар. Поставку нафтопродуктів сторонами узгоджено проводити на умовах франко-завод Шебелинського відділення з переробки конденсату та нафти після проведення попередньої оплати покупцем.

Відповідно до п. 3.8 Договору поставки, у разі порушення покупцем умов договору, зазначених в п.п.3.2 (обов'язок самостійно забезпечити транспортування нафтопродуктів), 3.3 (обов'язок своєчасного надання відвантажувальних реквізитів), 5.1 (повна попередня оплата) загальний обсяг поставки нафтопродуктів, передбачених у доповненнях на поточний місяць поставки, зменшується на обсяг недопоставлених з вини покупця нафтопродуктів.

Згідно із п.10.1 Договору поставки, даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки нафтопродуктів до 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Наявними у матеріалах справи виписками з особового рахунку Позивача, актами приймання-передачі за квітень-жовтень 2009 року підтверджується факт перерахування Позивачем на користь Відповідача 5616865,24 грн. в рахунок попередньої оплати товару за договором, а також передачі Відповідачем позивачу цього товару загальною вартістю 5359348,08 грн.

З викладеного випливає, що розмір проведеної Позивачем попередньої оплати за договором перевищує вартість поставленого товару на 8 375,80 грн.

Пунктом 5.5 Договору поставки сторони погодили, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість фактично відвантажених нафтопродуктів, зазначену у доповненні до договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти, що будуть відвантажені протягом терміну дії даного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В матеріалах справи відсутні докази, що Відповідач намагався передати Позивачу, а Позивач відмовився прийняти товар за Договором поставки на всю суму попередньої оплати - 5616865,24 грн.

Також в матеріалах справи відсутні докази повернення Відповідачем Позивачу різниці в розмірі 8 375,80 грн., на яку проведена Позивачем попередня оплата за Договором поставки перевищує вартість поставленого Відповідачем товару.

Приписи ст. 1212 ЦК України щодо повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні застосовується в тому разі, коли таке зобов'язання внаслідок обставин, за які жодна сторін договору не несе відповідальності, може відповідно до договору чи закону бути припинено за рішенням суду, шляхом односторонньої відмови від зобов'язання або за згодою сторін. Проте обставина, на яку в даному випадку посилається Позивач як на підставу повернення йому коштів - закінчення строку дії договору, законом, зокрема ст.ст. 599-609 ЦК України та ст.ст. 203-205 ГК України, не віднесено до підстав припинення зобов'язання, а тому посилання Позивача на ст. 1212 ЦК України суд вважає безпідставним.

Так, відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене цією нормою право покупця є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Умовами Договору поставки не встановлено строку повернення покупцю внесених в якості передоплати грошових коштів у випадку недопоставлення товару.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до приписів ст. ст. 712, 693 та ч. 2 ст. 530 ЦК України Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення йому грошовий коштів в розмірі 8375,80 грн., які складають різницю між проведеною Позивачем попередньою оплатою товару за Договором поставки та фактично поставленим Відповідачем товаром. Вказану претензію Позивачем було направлено Відповідачу поштою 24.11.2010 року, що підтверджується наданою Позивачем копією поштової квитанції № 2025.

В матеріалах справи відсутні докази, що Відповідач у встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України строки виконав вимогу Позивача та сплатив йому грошові кошти в сумі 8375,80 грн., також дана сума була не сплаченою станом на час звернення Позивача до суду першої інстанції з даним позовом та залишається не сплаченою станом на даний час (в матеріалах справи відсутні докази протилежного), а тому, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення даної суми грошових коштів з Відповідача.

Колегія суддів, приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 10.01.2012 року у справі № 42/149-2/248 відповідає вимогам чинного законодавства.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 10.01.2012 року у справі № 42/149-2/248 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 42/149-2/248 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Калатай Н.Ф.

                                                                                          Пашкіна С.А.

28.03.12 (відправлено)