Постанова № 22239640, 09.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2012 № 51/185

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бора»

на рішення господарського суду міста Києва

від 06.12.2011 року

у справі № 51/185 (головуючий суддя Пригунова А.Б., судді Спичак О.М., Івченко А.М.)

за позовом прокурора Соломянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Бора», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція в місті Києві, м. Київ

про розірвання договору та зобовязання передати по акту прийому-передачі земельну ділянку, привівши її у належний стан, -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №225-КР-1968 від 28.11.2011р.),

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність №10/10/11 від 10.10.2011р.),

від третьої особи: не зявився,

прокурор: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Соломянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бора» (надалі ТОВ «Бора») про розірвання договору оренди №72-6-00442 від 16.08.2007 року та зобовязання відповідача передати Київській міській раді по акту прийому-передачі земельну ділянку по вул. Миколи Амосова у Соломянському районі м. Києва, загальною площею 32301 кв.м., кадастровий номер №8000000000:72:213:0038, привівши її у належний стан, мотивуючи вимоги тим, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням та у спосіб, який суперечить екологічним вимогам.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2011 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну екологічну інспекцію в місті Києві (т.1 а.с.1-2).

10.10.2011 року прокурор подав заяву, якою уточнив вартість земельної ділянки (т.2 а.с.56).

Рішенням господарського суду міста Києва від06.12.2011року у справі №51/185 позов задоволено. Розірвано договір оренди №72-6-00442 від 16.08.2007 року та зобовязано ТОВ «Бора» передати Київській міській раді по акту прийому-передачі земельну ділянку по вул. Миколи Амосова у Соломянському районі м. Києва, загальною площею 32301 кв.м., привівши її у належний стан та стягнуто в доход державного бюджету судовий збір.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від06.12.2011року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржуване рішення постановлене в порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 30.01.2012 року.

В судовому засіданні 30.01.2012 року представник апелянта надав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору, вказуючи, що замість спірного договору оренди земельної ділянки, 17.01.2012 року Київською міською радою та ТОВ «Бора» було укладено та засвідчено нотаріально два договори оренди земельної ділянки (кадастровий № 8000000000:72:213:0038, кадастровий № 8000000000:72:213:0145 та кадастровий № 8000000000:72:213:0146), які подано до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради для реєстрації.

Вислухавши думку учасників процесу, судова колегія, порадившись, дійшла висновку про необгрунтованість данного клопотання та необхідність відмови у його задоволенні.

Представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просив скаргу задовольнити, а рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Прокурор та представник третьої особи проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у звязку з чим у задоволенні апеляційної скарги просили відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін.

30.01.2012 року через неявку позивача в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений до 09.02.2012 року.

В судовому засіданні 09.02.2012 року представник позивача висловив свої заперечення проти доводів апеляційної скарги, вважає доводи скарги необґрунтованими та безпідставними.

Прокурор та третя особа в судове засідання не зявились.

Вислухавши думку представників сторін щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора та третьої особи, колегія суддів, порадившись і врахувавши, що вказані особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та надали пояснення у попередньому судовому засіданні, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без їх участі, за наявними у справі матеріалами.

09.02.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 16.08.2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 року №503/1164 між Київською міською радою (в тексті договору орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бора» (в тексті договору орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендарю було передано в оренду земельну ділянку площею 32 301 кв.м., у т.ч. 4 428 кв.м. в межах червоних ліній, що знаходиться за адресою: вул. Миколи Амосова у Соломянському районі міста Києва, кадастровий номер №8000000000:72:213:0038 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом (т.1 а.с.14-17).

Вказана земельна ділянка розташована в загальноміській частині історичного ареалу міста, що зберегла стародавній вигляд, та знаходиться в історичній місцевості Протасів Яр, в зоні охоронюваного природного ландшафту і відноситься до земель природно-заповідного фонду, що підтверджується листом Державної служби з питань національної культурної спадщини № 22-2480/35 від 22.09.2008р. та листом Головного управління культурної спадщини № 368 від 03.01.2007р. (т.1 а.с.18).

22.08.2007р., у відповідності з пунктом 6.1 договору, сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки. Того ж дня вказаний договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за № 72-6-000442

(т.1 а.с.122).

На підставі рішення Київської міської ради №1166/4604 від 08.07.2010р. сторони внесли до договору оренди земельної ділянки зміни до пункту 3.1 договору та визначили інший строк його дії, а саме, договір укладено на 10 років в частині оренди земельної ділянки площею 27 873 кв.м., а в частині оренди земельної ділянки площею 4 428 кв.м., в межах червоних ліній на 5 років (т.1 а.с.136).

Відповідно до п. 5.1 договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не повязана з її цільовим призначенням. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у звязку зі зміною її цільового призначення та внесення відповідних змін до договору.

Згідно п. 8.4 договору орендар зобовязаний приступити до використання земельної ділянки після підписання договору, акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору, у строк, встановлений договором; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Пунктом 11.4 сторони передбачили припинення дії договору оренди шляхом його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця у разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату, порушує строки завершення забудови земельної ділянки, встановлені п.8.4 договору, здійснює без згоди орендодавця передачу або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Згідно п. 11.5 договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обовязків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 договору.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобовязаний повернути орендодавцю земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором (п.11.8 договору).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Аналогічні приписи містить стаття 93 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції 12.04.2010р. інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Державної екологічної інспекції в місті Києві була проведена перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт, яким зафіксовано, що на земельній ділянці по вул. Миколи Амосова у Соломянському районі міста Києва виявлено несанкціоноване звалище побутових відходів та відходів іншого морфологічного складу (т.1 а.с.20-21).

18.05.2010 року державним інспектором ОНПС м. Києва Юргіним Д.В. була винесена постанова №003023 про накладення на директора ТОВ “Бора” Федоровського Г.В. адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 52 КУпАП та статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 850 грн., а також видано припис, яким посадову особу зобовязано прибрати несанкціоноване звалище побутових відходів на орендованій земельній ділянці (т.1 а.с. 19,22).

В подальшому, за результатами позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, головним спеціалістом-державним інспектором з ОНПС м. Києва 07.06.2010 року був складений акт про те, що несанкціоноване звалище побутових відходів на території схилів Протасового Яру по вул. Амосова, 8 у м.Києві прибрано відповідачем - ТОВ «Бора» (т.1 а.с.23).

Проте наступною перевіркою, проведеною тією ж посадовою особою 01.07.2010 року виявлено, що на території Протасового Яру в Соломянському районі міста Києва, навпроти вул. Миколи Амосова,8 виявлено несанкціоноване звалище побутових відходів та інших відходів морфологічного складу (т.1 а.с.24).

Матеріали справи свідчать, а відповідачем не спростовано тієї обставини, що постанова від 18.05.2010 року про накладення на директора ТОВ “Бора” адміністративного стягнення є чинною та в установленому законом порядку не скасована (т.1 а.с.128-132).

Встановивши фактичні обставини справи та надавши належну оцінку доказам, представленим сторонами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог прокурора та наявності підстав для задоволення позову.

Так, згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до статті 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей.

Стаття 35 Закону України «Про охорону земель» визначає, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Частина 3 статті 46 цього ж Закону забороняє несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

У разі використання природних ресурсів, стаття 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» покладає на громадян, підприємства, установи та організації обовязки по дотриманню обов'язкових екологічних вимог та здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища, збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні та виконання інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 96 Земельного кодексу України, згідно якої землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом, тощо.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стосовно посилань прокурора про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно зазначив, що прокурором та позивачем в ході розгляду справи не було представлено доказів на підтвердження цих обставин.

Поряд з цим, місцевий господарський суд керувався тим, що прокурор, обґрунтовуючи свої вимоги, послався на статтю 141 Земельного кодексу України, яка передбачає підстави припинення права користування земельною ділянкою, та правомірно зазначив, що рішення про припинення права відповідача на користування спірною земельною ділянкою позивачем не приймалось.

Надані ж прокурором до відзиву на апеляційну скаргу довідки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 13.12.2011р. №7/26-9367/09 (про відсутність даних про видачу відповідачеві дозволу на виконання будівельних робіт) та Головного управління земельних ресурсів ВО Київської міської ради (КМДА) від 15.12.2011р. №08-549/35212 належними доказами в обґрунтування позовних вимог бути не можуть, оскільки не були предметом розгляду в суді першої інстанції. При цьому, колегія суддів зважає на те, що дані документи були надані на запит прокурора після ухвалення судом оскаржуваного рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд, розглядаючи дану справу, порушив норми процесуального права, оскільки не дав належної оцінки та не врахував обставин, встановлених рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. у справі № 57/111, яким Державній екологічній інспекції в м. Києві відмовлено у задоволенні позову до ТОВ "Бора" про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, залишеним без змін господарськими судами апеляційної та касаційної інстанції. Апелянт наголосив на тому, що вимоги прокурора ґрунтуються на тих самих доказах, що і Державної екологічної інспекції в м. Києві (т.1 а.с.67-73, т.2 а.с.120-123).

Проте, такі доводи судова колегія вважає безпідставними та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем у справі № 57/111 не було спростовано факту засмічення земельної ділянки по вул. Миколи Амосова у м. Києві, а відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив з того, що точних даних про обєми та ступінь засмічення Державною екологічною інспекцією не встановлено, а відтак, дана обставина виключала можливість правильного визначення розміру відповідальності відповідача.

Зважаючи на склад сторін у справі № 57/111, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що застосування положень частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору у справі № 51/185, не могло мати місця.

Посилання скаржника на порушення Державною екологічною службою в м. Києві порядку проведення перевірок на предмет дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, наслідком чому є нелегітимність доказів, наданих прокурором, судова колегія находить надуманими, оскільки доказів, які б спростовували неправомірність таких дій та рішень, суду не надано.

Згідно п.„в” частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

Таким чином, доводи скаржника про неналежну оцінку судом постанови слідчого СВ Соломянського РУ ГУМВС України в м. Києві від 15.11.2010р. про закриття кримінальної справи №59-2778 на підставі п.2 статті 6 КПК України, порушеної по факту забруднення земель відходами, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 статті 239 КК України, є безпідставними.

До того ж, колегія вважає за необхідне зазначити, що постанова про закриття кримінальної справи, на яку посилається апелянт, 19.11.2010р. була скасована постановою прокурора Соломянського району м. Києва та направлена до слідчого відділу для подальшого розслідування (т.1 а.с.123).

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Згідно п.11.8 договору у разі припинення або розірвання цього договору відповідач зобовязаний повернути позивачу земельну ділянку, на умовах, визначених договором. У разі невиконання відповідачем обовязку щодо умов повернення позивачу земельної ділянки відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу збитків.

У звязку з розірванням договору, позовні вимоги в частині зобовязання відповідача передати Київській міській раді по акту прийому-передачі земельну ділянку, привівши у належний стан, правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Оскільки доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011року має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Бора» - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта, проте останньому має бути повернута надлишково сплачена ним при подачі апеляційної скарги сума судового збору - 27561,39 грн.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне здійснити повернення частини судового збору

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бора» на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року у справі № 51/185 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року у справі № 51/185 залишити без змін.

3.Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Бора» (01033, м. Київ, вул.Шота Руставелі, 39-41, код ЄДРПОУ 31953263) з Державного бюджету України надлишково сплачену суму судового збору - 27561,39 грн. (двадцять сім тисяч пятсот шістдесят одна гривня 39коп.)

4.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

5.Матеріали справи № 51/185 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.