Постанова № 22239641, 16.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2012 № 26/024-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Природа-2”

на ухвалу господарського суду Київської області

від 12.01.2012 року

у справі № 26/024-11 (суддя Лилак Т.Д.)

за заявою Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області, Київська область, Бородянський р-н, смт. Пісківка

про відстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011 року у справі №26/024-11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Природа-2”, м. Київ

до Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області, Київська область, Бородянський р-н, смт. Пісківка

про стягнення 519772,96 грн., -

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1 предст. (дов.б/н від 28.03.2011р.)

від відповідача:ОСОБА_2 предст. (дов. б/н від 31.10.2011р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від12.05.2011року у справі №26/024-11 позов задоволено. Стягнуто з Пісківської селищної ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Природа-2” 326026,00 грн. основного боргу, 83332,25 грн. інфляційних втрат, 17182,45 грн. 3% річних та судових витрат. Припинено провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 70410,44 грн. та штрафу в розмірі 22821,82 грн. (а.с.65-68).

07.12.2011 року до місцевого господарського суду від відповідача надійшла заява Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області (надалі - Пісківська селищна рада) про відстрочку виконання судового рішення до 20.12.2013 року (ас.73-75).

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2012 року задоволено заяву відповідача та відстрочено виконання рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011 року у справі №26/024-11 до 20.12.2013 року (а.с.124-127).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю „Природа-2” (надалі ТОВ „Природа-2”) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від12.01.2012року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду винесена при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року апеляційну скаргу позивача прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 09.02.2012 року.

В судовому засіданні 09.02.2012р. у звязку із поданою заявою відповідача розгляд справи в порядку ст.77 ГПК України був відкладений до 16.02.2012р.

В судовому засіданні 16.02.2012р. представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просив таку задовольнити, а ухвалу скасувати. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу залишити без змін.

16.02.2012 року в судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

При цьому, апеляційною інстанцією враховуються вимоги частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Пісківська селищна рада звернулась із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011 року по справі №26/024-11 до 20.12.2013 року, яка мотивована тим, що селищна рада знаходиться у важкому фінансовому становищі внаслідок неналежного фінансування; на території смт.Пісківки Бородянського району Київської області складна екологічна ситуація; позивач вжив усі залежні від нього заходи щодо часткового погашення заборгованості перед ТОВ „Природа-2”.

Згідно частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З положень наведеної норми слідує, що задоволення заяви про відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, а розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відповідно до пункту 2 розяснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала таку заяву. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Ухвала місцевого господарського суду від 12.01.2012 року, якою місцевий господарський суд задовольнив заяву про відстрочення виконання рішення суду мотивована наявністю виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення, якими суд визнав: утримання селищної ради як органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та вжиття боржником заходів погашення заборгованості перед ТОВ „Природа-2”, що здійснюється по мірі надходження коштів до місцевого бюджету; складну екологічну ситуацію на території селищної ради.

Керуючись положеннями ст.121 ГПК України, з такими висновками колегія суддів погодитися не може.

Як слідує з матеріалів справи №26/024-11 за позовом ТОВ „Природа-2” до Пісківської селищної ради про стягнення боргу, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача боргу за виконані ним підрядні роботи відповідно до укладеного договору №67-П-2008 від 30.11.2008р. (а.с.8-11). Як свідчать матеріали справи та встановлено рішенням суду, роботи були виконані позивачем повністю до 29.01.2009р.

Довідка Виконавчого комітету Пісківської селищної ради від 14.11.2011р., кошторис бюджету та річний розпис асигнувань ради на 2011 рік містить інформацію, що бюджет загального фонду селищної ради на 2011 рік складає 2541000 грн., з яких 658000 грн. є дотацією з районного бюджету. Витратами ради в 2011 році є утримання культурно-освітніх та адміністративних приміщень, оплата електроенергії, теплопостачання та заробітної плати працівників (а.с.81-98, 104).

Стаття 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Згідно п.7 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобовязання це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Отже, відповідач, уклавши з позивачем договір у 2008 році, зобовязаний був виконати бюджетне зобовязання по оплаті позивачеві робіт в межах бюджетних асигнувань у встановленому бюджетному періоді. Зазначене відповідачем здійснено не було.

Крім того, ані під час розгляду заяви про відстрочку виконання рішення в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження заявником не надано доказів звернення до районної чи обласної ради з метою отримання дотацій для погашення заборгованості перед позивачем. Звернення ради до Президента України та Премєр-міністра України з цього питання, на які посилається заявник в обґрунтування вимоги про відстрочку виконання рішення, не є належними доказами правового реагування на відсутність бюджетних асигнувань для виконання рішення у справі №26/024-11.

Колегія суддів також вважає недоведеними посилання заявника на складну екологічну ситуацію на території ради, оскільки надані протоколи дослідження питної води складені станом на 2007 року, що у відповідності до вимог статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України не є належними доказами даної обставини на час винесення оскаржуваної ухвали суду.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На переконання колегії суддів, в оскаржуваній ухвалі господарський суд не навів переконливих доводів щодо наявності виняткових обставин у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, які б слугували підставою для відстрочки виконання судового рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, що є підставою для її скасування та відмови у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на задоволення апеляційної скарги та скасування апеляційним господарським судом ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Керуючись статтями 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Природа-2” на ухвалу господарського суду Київської області від 12.01.2012 року у справі №26/024-11 задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду Київської області від 12.01.2012 року у справі №26/024-11 скасувати.

3.Пісківській селищній раді Бородянського району Київської області відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011 року у справі №26/024-11.

4.Стягнути з Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області (07820, Київська область, Бородянський район, смт Пісківка, вул. Дачна, 66, код ЄДРПОУ 04359962) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Природа-2” (03680, м. Київ, просп. Палладіна, 32, оф.416, код ЄДРПОУ 30860917) 536,50 грн. (пятсот тридцять шість грн. 50 коп.) судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5.Матеріали справи №26/024-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіМайданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.