Постанова № 22239628, 30.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.03.2012 р. справа №28/113пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого:Кододової О.В.

суддівБудко Н.В.

Москальової І.В.

при секретарі Коломієць С.О.

За участю представників сторін:

від позивачів - не з»явилися

від відповідача ОСОБА_1 (за довіреністю)

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглезбагачення», м. Шахтарськ, Приватного підприємства «Донвугілляпостачання», м. Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області від 16 січня 2012року (повний тест складений та підписаний 20.01.2012р.)

у справі№ 28/113пд (суддя Курило Г.Є.)

за позовом1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглезбагачення», м. Шахтарськ

2.Приватного підприємства «Донвугілляпостачання», м. Донецьк

доПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ, в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», м. Донецьк

про визнання недійсними кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/16-893/08 від 14.03.2008року, договору поруки №15-94/16-1662/08 від 14.03.2008року. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донвуглезбагачення», м. Шахтарськ та приватне підприємство «Донвугілляпостачання», м. Донецьк звернулися з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ, в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», м. Донецьк про визнання недійсними кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/16-893/08 від 14.03.2008року, договору поруки №15-94/16-1662/08 від 14.03.2008року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16 січня 2012року (повний текст рішення складений та підписаний 20.01.2012року) у справі №28/113пд у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване не доведенням існування підстав для розірвання договорів кредиту та поруки. Судом у рішенні зазначається, що кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/16-889/08 підписаний 14.03.2008р., однак, Цивільний кодекс України був доповнений статтею 1056-1 згідно із Законом 661-VI від 12.12.2008р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”. Враховуючи, що правовідносини між позивачем 1 та відповідачем виникли ще до набрання чинності ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, посилання позивачів в обґрунтування своїх вимог щодо визнання кредитного договору недійсним на цю норму закону є помилковими. Крім того, що збільшення розміру процентів за користування кредитом відбувається у випадку порушення позичальником умов кредитного договору, тобто не в односторонньому порядку, а за згодою позичальника (п. 2.5 договору). Директор одноособово мав право прийняти рішення щодо отримання кредиту та підписання спірного договору

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донвуглезбагачення», м. Шахтарськ та приватне підприємство «Донвугілляпостачання», м. Донецьк не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулися з апеляційною скаргою про скасування рішення. Скаржники зазначають, що підписання директором позивача 1. спірної кредитної угоди є безсумнівним перевищенням директором ТОВ «Донвуглезбагачення»власних повноважень, які чітко регламентовані Статутом позивача 1., що є невідповідністю вимогам статті 207 Цивільного кодексу України.

Скаржники зазначають, що кредитний договір від 14.03.2008року було укладено у порушення вимог ч.2 ст.203, ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, а тому він має бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Також у скарзі скаржники зазначають, що умовами договору, а саме п.2.2, 2.5 встановлено право банку збільшувати розмір процентів, при цьому згідно ст.1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Скаржники надали суду клопотання від 27.03.2012року (вхід.№02-19/3046) про продовження розгляду справи на 15 днів та клопотання від 27.03.2012року (вхід.№02-19/3045) про відкладення розгляду справи, які відхилені колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду за необґрунтованістю. Крім того судом вже було задоволено клопотання скаржників та розгляд справи за їх клопотанням відкладався 28 лютого 2012року.

Відповідачу відзиві від 26.03.2012року (вхід.№02-19/2982) просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донвуглезбагачення” (позичальник, позивач 1.) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецької області” (банк, правонаступником якого є відповідач) 14.03.2008р. укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/16-893/08 (договір), на умовах, визначених цим договором Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 30000 000,00 гривень (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим Договором, далі кредит або кредитна лінія (п. 1.1 договору).

Відповідно до 1.2 договору з урахуванням внесення змін до договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту не пізніше 01 червня 2010 року , або протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку про повернення кредиту та сплату відсотків у випадках, вказаних в п.3.3.4 цього договору .

Починаючи з 01 жовтня 2008р. відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного денного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки починаючи з 01.10.2008р. у розмірі 16,0 відсотків річних.

За умовами п. 2.2 договору з урахуванням змін до договору нарахування Банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку (або з дати перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника) по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку відсотків використовується метод „факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році .

Відповідно до п.1.2. цього Договору у випадку порушення Позичальником встановленого строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 22,0 відсотки річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.2.3 цього Договору (п. 2.5 договору).

Згідно п. 2.8 договору забезпеченням кредиту є: застава права вимоги, що належить Позичальнику; іпотека будівель та споруд, що належать ОСОБА_2.; застава часток у статутному капіталі ТОВ „ГРА Н Т”, що належать ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5, фінансова порука ПП „ДОНВУГІЛЛЯПОСТАЧАННЯ” код ЄДРЮФОП (30623185) .

Пунктом 5.5 договору передбачено, що Договір діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобовязань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.

Відповідно до п.5.8 договору позичальник та Банк згодні з усіма умовами даного договору, а також погоджують усі права та обовязки, закріплені за ними даним договором.

Договір підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств.

14.03.2008року, 25.09.2008року, 30.01.2009року, 27.02.2009року,01.03.2010року були внесені зміни до кредитного Договору про відкриття кредитної лінії від 14.03.2008року (т.1, а.с.18-24)

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонамипозивач 1. отримав кредитні кошти.

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/16-893/08 від 14.03.2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецької області” (кредитор, правонаступником якого є відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю „Донвуглезбагачення” (позичальник, позивач 1) та Приватним підприємством „Донвугілляпостачання” (поручитель, позивач 2) 14.03.2008р. був укладений договір поруки №15-94/16-1662/08 (договір поруки), відповідно до п.1.1 якого поручитель у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/16-893/08 від 14.03.2008р., що укладений між кредитором та позичальником, та всіх договорів про внесення змін та/або доповнень до нього, що будуть укладені в майбутньому, по сплаті кредитору: 1) заборгованості за кредитним договором по кредиту в сумі 30000000,00грн.; 2) процентів, нарахованих за користування кредитом (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом, що встановлені п.2.5 Кредитного договору, а також з урахуванням процентної ставки, встановленої п.4.4 Кредитного договору); 3) плати за послуги по наданню фінансового кредиту;4) комісійної винагороди за управління фінансовим кредитом; 5) неустойки (штрафу, пені), а також збитків, що повязані з несвоєчасною сплатою Позичальником суми заборгованості за Кредитним договором по кредиту, процентів, плати за послуги з надання фінансового кредиту та комісійної винагороди; 6) комісійної винагороди за перерахування кредитних коштів на рахунки контрагентів позичальника, відкритих не в філіях Промінвестбанку.

За умовами п.4.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного погашення позичальником зобовязань зі сплати грошових сум в повному обсязі за кредитними договором (а також договорів про внесення змін до нього) кредитору, в забезпечення чого надано поручительство.

25.09.2008року, 04.03.2010року до договору поруки внесено зміни шляхом підписання відповідних договорів (т.1,а.с.29-30).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст.ст. 11,202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 652 Цивільного кодексу України регулює порядок зміни та розірвання договору у звязку з істотною зміною обставин.

За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторонами кредитного договору № 010/06-04/289 від 20.12.2007р., у встановленому законом порядку і формі, було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов, текст був підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприэмств.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі ( ст., ст. 546, 547 Цивільного кодексу України) .

Згідно п. 2 Постанови Верховного Суду від 06.11.2009року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, зазначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною (редакція Закону N 661-VI від 12.12.2008року).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/16-889/08 підписаний 14.03.2008року, однак, Цивільний кодекс України був доповнений статтею 1056-1 згідно із Законом 661-VI від 12.12.2008р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”.

Враховуючи, що правовідносини між позивачем 1. та відповідачем виникли до набрання чинності ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, посилання позивачів в обґрунтування своїх вимог щодо визнання кредитного договору недійсним на цю норму закону є помилковими.

Апеляційна інстанція погоджується, що збільшення розміру процентів за користування кредитом відбувається у випадку порушення позичальником умов кредитного договору, тобто не в односторонньому порядку, а за згодою позичальника (п. 2.5 договору). Також, умовами кредитного договору не передбачено умови щодо одностороннього порядку збільшення розміру процентів за користування кредитом, а навпаки прописаний порядок збільшення розміру процентів за користування кредитом шляхом підписання сторонами додаткових угод (п. 2.7. договору).

Посилання позивачів на те, що кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/16-893/08 від 14.03.2008р. підписаний не уповноваженою особою позивача 1., загальні збори засновників позивача 1. не надавали згоди на укладення кредитного договору, судом першої інстанції не прийняті до уваги правомірно з огляду на наступне.

Згідно до ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актамцивільного законодавства,а також моральним засадам суспільства.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобовязання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Юридична особа набуває цивільних прав та обовязків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України ).

Статтею 58 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Компетенція загальних зборів товариства визначена статтями 41 та 59 вказаного закону.

Відповідно до п. 13.1 Статуту позивача 1 (в редакції, чинній на час укладання кредитного договору), що зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Шахтарської міської ради 30.08.2006р. № запису 12651020000000414 та протоколу загальних зборів засновників ТОВ „Донвуглезбагачення” від 31.03.2006р., вищим керівним органом Товариства є Загальні збори засновників (збори засновників).

Згідно статуту позивача 1., до компетенції Вищого органу товариства не відноситься питання щодо отримання кредиту.

Для забезпечення діяльності Товариства створюється виконавчий орган дирекція. Дирекцію очолює директор, який призначається і звільняється з посади зборами Засновників Товариства. З директором укладається контракт. Решта посадових осіб Товариства, в тому числі головний бухгалтер, головні спеціалісти і керівники підрозділів призначаються і звільняються з посади наказом директора. Директор діє від імені Товариства в межах, встановлених законом та цим Статутом, вирішує питання діяльності Товариства крім тих, які належать до виключної компетенції загальних зборів засновників Товариства. Директор має право діяти без довіреності від імені Товариства. Дирекція підзвітна зборам Засновників та організує виконання їх рішень. Вона не має права приймати рішення, які є обовязковими для Засновників Товариства. (п. 13.6. статуту)

В матеріалах справи наявна копія протоколу засновників позивача 1. №1 від 31.03.2006р., згідно якого засновники ТОВ „Донвуглезбагачення” призначили ОСОБА_6 на посаду директора ТОВ „Донвуглезбагачення” .

Згідно протоколу загальних зборів засновників ТОВ „Донвуглезбагачення” №8 від 20.02.2008р., вирішено звернутися з клопотанням до філіалу Головного управляння Промінвестбанку в Донецькій області щодо відкриття поновлювальної кредитної лінії з лімітом 30 000 000,00грн. під 15% річних, строком на 12 місяців, надання у заставу прав вимоги за договором постачання та надання повноважень директору ОСОБА_6 на підписання договорів та усіх необхідних документів для отримання кредиту.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду (ч. 5 ст. 98 Цивільного кодексу України).

Сторонами до матеріалами справи не надано доказів, що протокол загальних зборів засновників ТОВ „Донвуглезбагачення” №8 від 20.02.2008р. скасований або визнаний у судовому порядку недійсним.

Крім того, як вже зазначалося у пункті п.5.8 договору наведено, що позичальник та Банк згодні з усіма умовами даного договору, а також погоджують усі права та обовязки, закріплені за ними даним договором.

Отже, при підписанні спірного кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15/93/16-893/08 від 14.03.2008року необхідний обсяг цивільної дієздатності, як цього вимагає пункт 2 статті 203 Цивільного кодексу України. Крім того, матеріали справи свідчать про наступне схвалення угоди з боку позивача у вигляді прийняття кредитних коштів та часткового погашення кредиту.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що недоведеність позивачем належними доказами обставин з якими закон пов'язує недійсність укладеного кредитного договору та договору поруки.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012року (повний тест складений та підписаний 20.01.2012р.) є обґрунтованим на законодавстві та обґрунтованим та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглезбагачення», м. Шахтарськ та приватного підприємства «Донвугілляпостачання», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012року (повний тест складений та підписаний 20.01.2012р.) у справі 28/113пд залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012року (повний тест складений та підписаний 20.01.2012р.) у справі 28/113пд залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Кододова О.В.

Судді: Будко Н.В.

Москальова І.В.

Надруковано 6 екз.: 2-позивачам, 1-відповідачу,1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО .