Постанова № 22239580, 29.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2012 р. справа №38/302

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівСтойка О.В.

Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.

за участю представників сторін

від позивача

від прокуратури

від відповідача ОСОБА_1., за довіреністю; ОСОБА_2, за посвідченням;

ОСОБА_3 за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Селидівського міжрайонного прокурора, м. Селідове Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, м.Київ, Державного підприємства "Селидіввугілля", м.Селідове Донецької області, Відокремеленого підрозділу "Шахта Україна", м. Селідове Донецької області

на рішення господарського судуДонецької області

від12.12.2011р. (підписано 16.12.2011 р.)

у справі№ 38/302 (суддя Лейба М.О.)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Горлівка Донецької області

до Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селідове Донецької області

простягнення донарахованих за рішенням суду 3% річних у розмірі 61 207,91 грн. та інфляційних у розмірі 234 630,31 грн. В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область (Позивач) із позовом до Державного підприємства "Селидіввугілля", м.Селідове Донецької області (Відповідач) про стягнення донарахованих за рішенням суду 3% річних у розмірі 61 207,91грн. та інфляційних у розмірі 234 630,31грн.

Рішенням господарського суду від 12.12.2011р. позовні вимоги позивача задоволено в частині стягнення з відповідача 3% річних 61197,52грн. та індекс інфляції у розмірі 234630,31грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Селидівський міжрайонний прокурор, м. Селідове Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, м. Київ, Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селідове Донецької області, Відокремеленого підрозділу "Шахта Україна", м. Селідове Донецької області, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на відсутність у відповідача боргу перед позивачем, який погашено виконанням у 2008 році, що унеможливлює нарахування інфляційних та 3% річних.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи наказу № 2-К від 03.01.2012р. про створення комісії на списання документів по архіву шахти Україна із додатком, протоколу засідання експертної комісії від 04.01.2012р., акту від 06.01.2012р., акту про спалення документів по шахті Україна.

Судовою колегією задоволено вищенаведене клопотання позивача, зазначені документи долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.03.2008р. по справі №20/490 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Кіровських електричних мереж, м. Донецьк до відповідача-1: Державного підприємства „Селидіввугілля”, м. Селідове, до відповідача-2: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк про стягнення 1033173,12 грн., були задоволені частково, стягнуто з Державного підприємства „Селидіввугілля”, м. Селідове суму заборгованості з активної електричної енергії 4 320 843,15 грн., суми компенсації за інфляцією 485 885,33 грн., суму 3% річних 177 807,00 грн., 16 320,00 грн. суму держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 75,52 грн., про що були видані накази. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду по справі № 20/490 встановлений факт порушення Державним відкритим акціонерним товариством “Шахта “Україна” ДП ДХК “Селидіввугілля” (правонаступником якого є відповідач) обов'язку по оплаті спожитої електричної енергії за Договором від 24.12.2002 р. у розмірі 485 885,33 грн.

Також судом встановлено правомірність нарахування на вказану суму боргу компенсації за інфляцією 485 885,33 грн. та суму 3% річних 177 807,00 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Крім того, судом, згідно з вимогами ст. 49 ГПК України покладено на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу 16 395,52 грн. судових витрат.

Сума основного боргу у розмірі 4 320 843,15 грн. була сплачена в повному обсязі в 2008 році.

В апеляційній скарзі Селидівський міжрайонний прокурор зазначив, що внаслідок проведеної прокурорської перевірки встановлений факт перерахування відповідачем в рахунок погашення основного боргу за вищенаведеним судовим рішенням 2 356 784,00 грн. в травні 2008 року та решти 1 968 059,15 грн.

Позивач зазначеної обставини не оспорював.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив факт сплати основної суми заборгованості з активної електричної енергії 4 320 843,15 грн., але надав докази утилізації бухгалтерських документів підприємства за 2008 рік у вигляді наказу № 2-К від 03.01.2012р. про створення комісії на списання документів по архіву шахти Україна із додатком, протокол засідання експертної комісії від 04.01.2012р., актів від 06.01.2012р. про спалення документів по шахті Україна.

Вбачається, що вищевказане рішення суду залишилося невиконаним в частині стягнення інфляційних витрат та річних, а також відшкодуванні судових витрат.

На зазначені суми інфляційних, річних та судових витрат загальною сумою в 680 087,85 грн. позивачем нараховані 3% річних у розмірі 61 207,91грн. та інфляційні у розмірі 234 630,31грн. за період з 25.10.2008 року по 24.10.2011 року, які він вимагає стягнути на підставі ст.625 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, відповідальність за прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобовязання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу (Постанова Верховного Суду Украйни від 12.09.2011року).

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобовязання є виконання, що прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Оскільки основний борг за рішенням суду позивачем сплачений, підстави до застосування вимог ст.625 ЦК України відсутні.

Судова колегія вважає, що відсутні підстави до стягнення нарахованих позивачем річних та інфляційних на раніше нараховані та стягнуті за рішенням суду цих же складових, а також судових витрат, оскільки правова природа обов'язку сплатити вказані суми у вигляді виключної відповідальності за порушення ним строків грошового зобов'язання із прийняттям рішення суду по справі 20/490 не змінилася.

Наслідки невиконання або несвоєчасного виконання самого рішення суду передбачені Законом України "Про виконавче провадження" та нормами цивільного законодавства не регулюються.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача донарахованих 3% річних у розмірі 61 207,91 грн. та інфляційних у розмірі 234 630,31 грн. є безпідставними.

Судовою колегію не приймаються до уваги доводи позивача про наявність практики Верховного Суду України з приводу застосування вимог ст. 625 ЦК України, оскільки Верховним судом України визнано, що вимоги ст. 625 ЦК України застосовуються до боргу, що виникає в тому числі і за рішенням суду, а не до сум, стягнутих судом в якості відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Рішення Верховного Суду України з мотиву неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм ст. 625 ЦК України в подібних правовідносинах на теперішній час відсутнє.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача в повному обсязі, не дослідив обставин справи в частині обєкту застосування положень ст. 625 ЦК України, помилково дійшов висновку про нарахування інфляційних та річних на суми інфляційних та річних, а також судових витрат, що стягнуті за рішенням суду.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2011р. у справі №38/302 слід скасувати через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права. По справі слід прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області до Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селідове Донецької області про стягнення донарахованих за рішенням суду 3% річних у розмірі 61 207,91 грн. та інфляційних у розмірі 234 630,31 грн. у звязку з безпідставністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на позивача, стягнувши з останнього на користь державного бюджету Київського району м. Донецька судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 958,38 грн. Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селидівського міжрайонного прокурора, м. Селідове Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, м. Київ, Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селідове Донецької області, Відокремеленого підрозділу "Шахта Україна", м. Селідове Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2011р. у справі №38/302 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2011р. у справі №38/302 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області до Державного підприємства "Селидіввугілля", м.Селідове Донецької області про стягнення донарахованих за рішенням суду 3% річних у розмірі 61 207,91 грн. та інфляційних у розмірі 234 630,31 грн. в повному обсязі.

Доручити господарському суду Донецької області видати поворотний наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, поточний рахунок відокремленого підрозділу „Кіровські електричні мережі” ПАТ „Донецькобленерго” невідокремленого підрозділу „Селидівський РЕМ” №26004301490128 в Селідовській філії ПІБ України, м. Селідове, МФО 334312, ЄДРПОУ 00130915) на користь державного бюджету Київського району м. Донецька (ЄДРПОУ 38034002, № рахунку 31218206782006, ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 958,38 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

СуддіГ.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС