Постанова № 22239576, 29.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2012 р. справа №5015/6173/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівСтойка О.В.

Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.

за участю представників сторін

від позивача

від відповідача ОСОБА_1., за довіреністю; ОСОБА_2., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод Електротехніки", м. Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від30.01.2012 р. (підписано 06.02.2012 р.)

у справі№ 5015/6173/11 (суддя Макарова Ю.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Квантон", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод Електротехніки", м. Донецьк

простягнення 131 690,56 грн. В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будмаркет", м. Львів (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод Електротехніки", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 105 800 грн., 3% річних у сумі 7 269,76 грн., індексу інфляції у розмірі 18 620,80 грн., всього 131 690,56 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2012р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 105 800 грн., 3% річних у сумі 7 269,76 грн., індексу інфляції у розмірі 18620,80 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено рішення з неправильним застосуванням матеріального права та порушенням норм процесуального права, висновки, викладенні в рішенні, не відповідають обставинам справи та недоведені обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав доведеними.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що: між сторонами укладено договір поставки № 11/08 від 11.08.2008р. за яким здійснена спірна поставка, але який не було взято до уваги судом першої інстанції, відсутність у видатковій накладній № 1930/Е від 12.11.2008р. підпису представника відповідача та не встановлення судом факту підписання спірної накладної з боку саме Степаненко М.С., надані позивачем видаткова накладна та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей не відповідають вимогам законодавства, строк для оплати спірної продукції не настав через відсутність доказів посилання в рішенні суду на договір, в претензії відсутні посилання на спірну накладну № 1930 Е від 12.11.2008р.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач до відзиву № 06/03-03 від 06.03.2012р. надав заяву про зміну назви, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будмаркет", м. Львів перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Квантон", м. Львів, надавши необхідні докази.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 105 800 грн. на підставі поставки товару за видатковою накладною № 1930/Е від 12.11.2008р.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем отримано електротовари по видатковій накладній № 1930/Е від 12.11.2008р. на загальну суму 128 742, 24 грн. (а.с. 76). Товар прийнятий без зауважень та заперечень.

Факт отримання відповідачем товару також підтверджується податковою накладною, яка міститься в матеріалах справи.

Позивачем відповідачу виставлялися рахунки-фактури на оплату товару, в яких вказано найменування товару, його ціна та кількість. (а.с. 67-70, т. 1)

В матеріалах справи наявна довіреність № 254 від 12.11.2008р., якою відповідач уповноважував свого працівника на отримання від позивача матеріальних цінностей електротехнічної продукції, що є предметом поставки. Будь-яких посилань у довіреностях на договір не міститься, зазначено лише про виставлені позивачем рахунки.

В видатковій накладній № 1930/Е від 12.11.2008р. зазначено, що товар отримав представник відповідача Степаненко М.С., який діяв на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №254 від 12.11.2008р. В видатковій накладній в графі „отримав(ла)” стоїть підпис представника відповідача.

Відповідачем отриманий товар частково оплачено 13.09.2009р. в сумі 10 000,00 грн., в якості підстави оплати зазначено видаткову накладну № 1930/Е від 12.11.2008р., що підтверджується копією банківської виписки.

За таких підстав судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що між сторонами склались фактичні правовідносини з купівлі-продажу товару, в тому числі, за видатковою накладною № 1930/Е від 12.11.2008р.

Через часткову оплату відповідачем отриманого товару, позивач направив відповідачу претензію № 6007 від 26.05.2009р. на суму боргу 214 515,52 грн., яка виникла станом на 29.01.2009р. (включає також заборгованість за спірною накладною). Змістом позову підтверджується, що станом на 29.01.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 214 515,52 грн.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, проте частково їм задоволена шляхом здійснення платежів. Так, позивач знов звернувся до відповідача з листом-претензію № 13/09-01 від 13.09.2011р. на суму 105 800,00 грн. Факт відправки зазначеного листа-претензії підтверджується наявною в матеріалах справи поштовою квитанцією №1809 від 14.09.2011р. та поштовим повідомленням. (а.с. 24, т. 1)

Відповідач на претензію не відповів, свої зобовязання по оплаті отриманого товару не виконав, внаслідок чого перед позивачем склалась сума заборгованості в розмірі 105 800,00 грн., доказів оплати якої суду не надано.

Сума боргу станом на 22.11.2011р. підтверджується також довідкою № 22/11-03 від 22.11.2011р. за підписом директора та бухгалтера “Торговий дім “Будмаркет”, м. Львів (а.с. 66,том 1).

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач у суді апеляційної інстанції заперечував проти факту поставки товару, посилаючись на те, що акт приймання-передачі товару та видаткову накладну було підписано не представником відповідача.

Також відповідач не надав належних доказів того, що спірна накладна, яка оплачена ним в розмірі 10 000 грн., фактично містить іншу вартість поставки товару.

Відповідачем у підтвердження факту не отримання спірного товару не надано судовій колегії доказів відсутності у бухгалтерському обліку підприємства господарської операції на вказану суму. Доказів підписання зазначених вище документів іншою особою чи реалізації такого права, порушення кримінальної справи за заявою відповідача або наявності вироку суду з цього питання судовій колегії не надано, про наявність таких обставин не заявлено.

Посилаючись на зазначення у видатковій накладній № 1930/Е від 12.11.2008р. у якості підстави придбання товару договір № 11/08 від 11.08.2008р., заявник не надав доказів існування такого договору, а також не довів того, що сторонами врегульовано дані правовідносини в іншому, ніж передбачено ч. 2 ст. 503 ЦК України порядку.

Щодо доводів скаржника про відсутність в претензії посилання на спірну накладну №1930 Е від 12.11.2008р. та ненастання строку для оплати спірної продукції, то по-перше, вимогами ст. 530 ЦК України не встановлено форму вимоги, але позивачем зазначено про підстави внесення суми боргу та додано акт звірки до претензії, по-друге, строк оплати встановлено в самій нормі закону та додаткове його визначення в вимозі не вимагається.

Отже доводи апеляційної скарги суперечать зазначеним вимогам закону та розцінюються судовою колегією, як спроба відповідача ухилитися від виконання зобовязання по оплаті товару.

Висновок суду першої інстанції про стягнення суми основного боргу у розмірі 105 800,00 грн. є вірним.

За порушення строків оплати товару позивач вимагає стягнути 18 620,80 грн. інфляційних за період з 04.07.2009р. по 17.10.2011р. та 7 269,76 грн. 3% річних за період з 04.07.2009р. по 17.10.2011р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 18 620,80 грн. та 3% річних у розмірі 7 269,76 грн., судова колегія вважає його вірним.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 30.01.12 року у справі №5015/6173/11 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод Електротехніки", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.01.12 року у справі №5015/6173/11 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

СуддіГ.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС