Рішення № 22238797, 23.03.2012, Господарський суд Чернігівської області

23.03.12

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

20 березня 2012р. справа №5028/14/10/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспеценергоресурси»,

вул.Комсомольська,49, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Про стягнення 12 000грн. 00коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: ОСОБА_2 представник довіреність №217 від 01.12.11р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 12 000,00грн. здійсненої передплати по платіжному дорученню №545 від 27.12.11р. за надання послуг автокрана.

Представник позивача в судовому засіданні 20.03.12р. надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_1, місце проживання АДРЕСА_1.

Відповідач відзив на позов не надав, повноваженого представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про дату, час і місце її розгляду судом, ухвали про відкладення розгляду справи від 21.02.12р. та від 06.03.12р., направлені на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, яка співпадає з адресою державної реєстрації, отримані відповідачем згідно поштових повідомлень №1400602300139, №1400602308750 відповідно.

Незявлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності з ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, встановлення правовідносин між позивачем і відповідачем здійснено в порядку ст.181 Господарського кодексу України шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній оплаті позивачем послуг згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0012/19 від 27.12.11р. на суму 12000,00грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.12.11р. відповідачем виписано рахунок-фактуру № СФ-0012/19 на оплату робіт автокрану (навантажувальні та розвантажувальні роботи) на суму 12000,00грн.

Позивач згідно платіжного доручення №545 від 27.12.11р., оригінал якого оглянуто в судовому засіданні 06.03.12р., перерахував відповідачу 12000,00грн. з призначенням платежу «плата за послуги автокрана, згідно рахунку-фактури №12/19 від 27.12.2011р. в т.ч. ПДВ 2000,00грн.». Факт перерахування позивачем на рахунок відповідача 12000,00грн. підтверджується також копією виписки по особовому рахунку за 27.12.11р. (а.с.19), оригінал якої оглянуто в судовому засіданні 06.03.12р.

Таким чином, між сторонами було укладено договір про надання послуг.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок в семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем до матеріалів справи додано копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.03.12р., з якої вбачається, що ОСОБА_1 згідно домовленості повинен був надати послуги автокрана 28.12.11р.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем було перераховано відповідачу 12000,00грн. по платіжному дорученню №545 від 27.12.11р. до моменту фактичного надання відповідачем послуг автокрана, тобто, відповідачем отримано від позивача 12000,00грн. як попередню оплату за послуги автокрана, які відповідач за домовленістю зобовязався надати позивачу 28.12.11р.

Позивачем направлено відповідачу претензію №7 від 12.01.12р., в якій просив повідомити, з яких причин не надані послуги автокрану та повернути протягом 3-х днів сплачену суму авансу 12000,00грн. Вказана претензія отримана відповідачем 18.01.12р. згідно поштового повідомлення №1400017834985.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав. Відповідач грошові кошти в сумі 12000,00грн. позивачу протягом семи днів від дня предявлення вимоги не повернув, вимоги позивача не оспорив.

Згідно гарантійного листа №03/16-1 від 16.03.12р., копія якого надана позивачем до матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 гарантував позивачу повернення коштів в сумі 12000,00грн. до 31.03.12р., отриманих як аванс за роботу автокрану.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

У відповідності до приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач на час розгляду справи в суді не надав доказів повернення позивачу коштів у сумі 12000,00грн., одержаних від позивача відповідно до виписаного відповідачем рахунку-фактури № СФ-0012/19 від 27.12.11р.

Вимоги позивача у даній справі стосуються саме повернення суми попередньої оплати, що не суперечить чинному законодавству. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем попередньої оплати на суму 12000,00грн., факт ненадання позивачу послуг автокрану 28.12.11р. на суму попередньої оплати, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати обґрунтованими, в звязку з чим з відповідача має бути стягнуто 12000,00грн.

З огляду на вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1609,50грн. судового збору.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.11, 525, 526, 530, 901, 902 Цивільного кодексу України, ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспеценергоресурси» (вул.Комсомольська,49, м. Чернігів, р/р 2600433308408 в ПАТ «Діамант банк»МФО 320854, код 34853820) 12 000грн.00коп. попередньої оплати, 1609грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складено 23.03.2012р.