Рішення № 22238497, 15.03.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2012 р.Справа № 11/5025/77/12 За позовом корпорації „Енергоресурс-інвест” м.Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю „Універсалбуд” м.Нетішин, Хмельницької області

про стягнення заборгованості за договором №23-11/10-ОС від 23.11.10р. у сумі 95 475,00 грн., з яких 75 814,99 грн. - сума основного боргу, 8 056,39грн. - пені, 8 064,03 грн. - індекс інфляції, 3 539,59 грн. - 3% річних.

Суддя Радченя Д.І.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №31-01/12 від 31.01.12р.

( В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення,

повний текст рішення складено та підписано суддею 20.03.2012 року)

Суть спору:

Позивач корпорація „Енергоресурс-інвест” м.Львів звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ „Універсалбуд” м.Нетішин, Хмельницької області про стягнення заборгованості за договором № 23-11/10-ОС від 23.11.10р. у сумі 95 475,00 грн., з яких 75 814,99 грн. - сума основного боргу, 8 056,39грн. - пені, 8 064,03 грн. - індекс інфляції, 3 539,59 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 25 січня 2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні суду з викликом повноважних представників сторін.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 1 лютого 2012 року заявлений позов підтримує, мотивуючи тим, що вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в письмовому відзиві на позов № 17 від 31.01.2012 року та його повноважний представник в судовому засіданні заперечує проти позову повністю, вважає позовні вимоги надуманими і такими, що не відповідають дійсності. При цьому звертає увагу суду на те, що до матеріалів справи позивачем не додано належних доказів на підтвердження виконання шеф-монтажних робіт, які позивач не виконував. Зазначені роботи здійснювались відповідачем власними силами.

Надалі в судовому засіданні 9 лютого 2012 року повноважний представник позивача підтримуючи заявлений позов, надав для огляду в оригіналі (належним чином засвічені копії до справи) посвідчення про відрядження, накази по підприємству на керівника підприємства, який вів переговори з приводу проведення пусконалагоджувальних робіт та на двох працівників, які на його думку здійснювали шеф-монтажні роботи цих установок. Зазначені посвідчення містять дати прибуття на ТОВ „Універсалбуд” та дати вибуття, які скріплені мокрими печатками підприємств.

Представник у відзиві на позов № 45 від 21.02.2012 року, заперечуючи проти позову наводить свої міркування з посиланням на відповідні джерела ( економічна енциклопедія, СНиП 3.05.05-84, тощо), відповідно до яких словосполучення шеф-монтаж спостереження і організаційно-технічне керівництво за постачанням і монтажем устаткування, його постачальниками, що здійснюють спеціалісти замовника. Тобто іншими словами, шеф-монтаж не передбачає виконання монтажних робіт постачальником обладнання, а лише спостереження і контроль за правильністю їх виконання. Звертає увагу суду на відсутність акту на виконання робіт, наявність якого передбачає п.7.1 договору.

Повноважний представник позивача в судове засідання, яке відбулось 15 березня 2012р. не з'явився, про час, місце та дату судового засідання належним чином був повідомлений, про що свідчить розписка від 21.02.2012р. В цьому засіданні представник позивача повідомив, що інших доказів на обґрунтування заявлених вимог корпорація по даній справі не має і надати не може. Вважає, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для прийняття рішення по суті, просив суд наступне судове засідання, яке призначене на 11 год. 30 хв. 15 березня 2012 року провести за його відсутності та прийняти рішення за наявними у справі доказами.

Відповідач в судовому засіданні, яке відбулось 15 березня 2012 року позов визнає частково, в сумі 31099,99 грн., що складає суму основного боргу та відповідні нарахування від цієї суми боргу, інфляційні та річні. Проти стягнення решти позовних вимог заперечує та повторно звертає увагу суду, що належною до оплати є сума за рахунком № 3046 від 20.12.2012 року 302599 грн.99 коп.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між корпорацією "Енергоресурс-Інвест" м. Львів (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Універсалбуд” м.Нетішин, Хмельницької області (замовник) 23.11.2010р. було укладено договір №23-11/10-ОС, згідно якого виконавець зобов'язується виготовити і поставити, а замовник прийняти і оплатити обладнання для водовідведення (надалі - продукція), згідно відповідної специфікації №1, провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи та навчання замовника правилам експлуатації продукції (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 4.1 договору загальна сума поставки за даним договором складає 347314,99 грн., замовник оплачує поставлену виконавцем продукцію за ціною передбаченою у договорі або виставленому рахунку.

Пунктами 5.1-5.3 договору передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковому порядку на р/р виконавця. Початок виконання замовлення по договору - поступлення авансової оплати у розмірі 30% на р/р виконавця, згідно відповідної специфікації. Кінцевий розрахунок проводиться замовником протягом 7 календарних днів від дати передачі продукції і підписання накладної поставки.

Згідно п. 2.1 договору замовник зобов'язується прийняти продукцію та виконані роботи згідно з накладною поставки, а також оплатити продукцію та виконані роботи згідно з виставленим рахунком.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що за порушення термінів оплати продукції замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем на виконання умов договору №23-11/10-ОС від 23.11.2010р., згідно накладної №1207-1 від 07.12.2010р. за довіреністю № 96 від 07.12.2010р. була відпущена продукція на загальну суму 347314,99 грн.

Відповідач частково оплатив отриману продукцію в сумі 271500,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 31.01.2011р. та не заперечується позивачем.

Зважаючи на неналежне виконання договірних зобовязань, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права, про стягнення заборгованості за договором поставки з відповідним нарахуванням пені за прострочку виконання грошових зобовязань, річних та інфляційних нарахувань.

На час прийняття рішення по суті докази погашення заборгованості, річних, інфляційних нарахувань та пені в матеріалах справи відсутні.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, аналізуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке:

У відповідності до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №23-11/10-ОС від 23.11.2010р. за накладною №1207-1 від 07.12.2010р. та довіреністю № 96 від 07.12.2010р., позивачем передано повноважному представнику відповідача обладнання: дві установки біологічної очистки стічних вод моделі ПЕ-90 продуктивністю 27,0 м.куб. за добу з шеф-монтажними роботами на суму, включаючи транспортні витрати та ПДВ 347314,99 грн. Факт поставки обладнання за цим договором сторонами не оспорюється.

Пунктами 5.1-5.3 договору сторони обумовили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковому порядку на р/р виконавця. Початок виконання замовлення по договору - поступлення авансової оплати у розмірі 30% на р/р виконавця згідно відповідної специфікації. Кінцевий розрахунок проводиться замовником протягом семи календарних днів від дати передачі продукції і підписання накладної поставки.

Згідно п. 2.1 договору замовник зобов'язується прийняти продукцію та виконані роботи згідно з накладною поставки, а також оплатити продукцію та виконані роботи згідно з виставленим рахунком.

Взяті на себе зобовязання відповідач виконав частково. Оплату за отримане обладнання провів частково в сумі 271500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №79 від 20.12.2010р. на суму 142500,00грн, № 96 від 3012.2010р на суму 100000,00 грн, № 951 від 15.11.2011р. на суму 15000,00 грн. та №202 від 21.12.2011р. на суму 14000,00грн.

Відповідно до виставленого позивачем рахунку №3046 від 20.12.2010р. вартість обладнання переданого за накладною №1207-1 від 07.12.2010р. становить 302599,99грн. Відповідач в повному обсязі отриману продукцію не оплатив, утворивши заборгованість в сумі 31099,99 грн.

Приймаючи за основу рахунок позивача на суму 302599,99 від 20.12.2010 року без вартості шеф-монтажних робіт суд обґрунтовує наступним.

Як свідчать матеріали справи і не оспорюється сторонами та їх повноважними представниками в судових засіданнях, на виконання умов укладеного договору № 23-11/10-ОС від 23.11.2010 року за накладною № 1207-1 від 07.12.2010 року позивачем поставлено відповідачу обладнання : дві установки біологічної очистки стічних вод моделі ПЕ-90 продуктивністю 27,0 м.куб. за добу з шеф-монтажними роботами на суму, включаючи транспортні витрати та ПДВ 347314,99 грн.

На виконання розділу 5 договору позивачем виставлено до оплати відповідачу рахунок № 2981 від 07.12.2010 року на загальну суму 347314,99 грн., що співпадає з сумою, що зазначена в накладній від 07.12.2012 року 1207-1.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи враховуючи, що відповідачем вчасно не було підготовлено майданчик для монтажу даного обладнання, по усній домовленості з позивачем останній виставив до оплати рахунок № 3046 від 20.12.2010 року на суму 302599,99 грн., що складає вартість установок, транспортні витрати та ПДВ. Тобто позивачем виключена вартість шеф-монтажних робіт, які на час передачі обладнання позивачем не проводились і технічно та фізично і не могли бути проведені в день підписання видаткової накладної.

Надалі матеріали справи свідчать, що відповідач в платіжних документах в графі ”призначення платежу ” посилався саме на рахунок позивача № 3046 від 20.12.2010 року. Зазначені кошти з цільовим призначенням платежу позивач отримував та не заперечував проти їх оплати саме за рахунком № 3046 від 20.12.2010 року на суму 302599,99 грн. Тобто позивач схвалив, що до сплати має бути саме 302599,99 грн. ( без шеф-монтажних робіт).

Про факт невиконання позивачем шеф-монтажних робіт свідчить і відсутність акту виконаних робіт, наявність якого передбачена умовами договору, зокрема п. 7.1.

Суд зобовязував позивача надати такий акт, на що повноважний представник позивача в судовому засіданні пояснив, що зазначений пункт до договору включений помилково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.(ст. 34 ГПК України).

Суд не приймає в якості належних та безспірних доказів документи, які надані позивачем зокрема накази, посвідчення про відрядження на працівників та директора корпорації на ведення переговорів з відповідачем та виконання шеф-монтажних робіт, оскільки зі змісту наданих документів не вбачається, що відповідними працівниками позивача безпосередньо на обєкті відповідача виконувались шеф-монтажні роботи на виконання умов договору № 23-10/ОС від 23.11.2010 року та відповідно до акту виконаних робіт останнім прийняті (п 7.1 договору). Зазначені документи датовані квітнем місяцем 2011 року.

Натомість в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі виконаних робіт від 29 грудня 2010 року, тобто задовго до дати, зазначеної в названих звітах та посвідченнях про відрядження.

Так, відповідно до цього акту відповідач виконав, а замовник Ямпільська селищна рада відповідно до п. 12.1 договору підряду № 80 від 08.09.2010 року прийняла монтажні та пусконалагоджувальні роботи з введення в експлуатацію очисних споруд ПЕ-90 (дві шт.).

Наведений акт свідчить, що всі монтажні та пусконалагоджувальні роботи з введення в експлуатацію очисних споруд ПЕ-90 (дві шт.) виконані ТОВ „Універсалбуд”, тобто відповідачем по справі.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем факт виконання шеф-монтажних робіт на суму 44715 грн. належними та допустимими доказами не доведено, правомірною є вимога позивача про стягнення суми боргу 31099,99 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до приписів названої статті ЦК України, крім стягнення суми боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 3539,59 грн. та 8064,03 грн. інфляційних нарахувань.

Господарський суд провівши перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань від суми обґрунтовано заявленої заборгованості за рахунком № 3046 від 20.12.2010 року на суму 302599,99 грн. дійшов до висновку, що правомірною буде до стягнення сума 3% річних 2148,06 грн. та 3968,81 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно п.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 8056,39 грн. пені.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи кінцевою датою погашення заборгованості є 11.12.2010р. Збільшення періоду нарахування для нарахування штрафних санкцій договором не обумовлено, а тому правомірним буде нарахування пені за період з 11.12.2010р. по 10.06.2011р. від суми простроченого платежу , що складає 3879,33 грн.

Судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно сумі задоволення позову відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 1, 2, 45 , 12, 13, 33, 44 - 49, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов корпорації "Енергоресурс-Інвест" м. Львів, до ТОВ„Універсалбуд” м.Нетішин, Хмельницької області про стягнення 95 475,00 грн., з яких 75 814,99 грн. - сума основного боргу, 8 056,39грн. - пені, 8 064,03 грн. - індекс інфляції, 3 539,59 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Універсалбуд” (вул. Будівельна 12/19, м.Нетішин, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 32987115) на користь корпорації "Енергоресурс-Інвест" (вул. Зелена, 131, м. Львів, код ЄДРПОУ 30336890) 31 099,99грн. (тридцять одна тисяча дев'яносто дев'ять грн. 99коп.) заборгованості, 3 879,33грн. (три тисячі вісімсот сімдесят дев'ять гривень 33 коп.) пені, 3 968,81грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят вісім грн. 81 коп.) інфляційних нарахувань, 2 148,06грн. (дві тисячі сто сорок вісім грн. 06 коп.) 3% річних та судовий збір в сумі 821,85грн. (вісімсот двадцять одна грн. 85 коп.).

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Д.Радченя

Віддрук.2 прим.

1 - до справи,

2 - позивачу - рекомендованим з повідомленням на адресу: м.Львів, вул. Зелена, 131.