Рішення № 22238481, 19.03.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2012 р.Справа № 11/4/5025/1063/11 За позовом публічного акціонерного товариства "Західенерго" м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Титан-Т" м. Хмельницький

про стягнення 22 820,00грн. штрафних санкцій

Суддя Радченя Д.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився.;

Від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 72 від 16.05.11р.

( В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину, повний текст рішення складено та підписано суддею 23 березня 2012 року.)

Суть спору:

Позивач - ПАТ “Західенерго” звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ТОВ науково-виробничої фірми “Титан-Т” 22 820 грн. штрафних санкцій за прострочення відповідачем зобовязання з поставки товару (обладнання) відповідно до умов укладеного сторонами договору від 23.11.2010 № П4111/2010.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.08.2011р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 грудня 2011 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Західенерго” задоволено частково та скасовано рішення господарського суду області від 17.08.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року у справі № 4/5025/1063/11, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Зазначена справа надійшла до господарського суду Хмельницької області 11.01.2012 року за вх. № 05-24/18/12 та відповідно до системи автоматизованого розподілу справ передана для розгляду судді Радчені Д.І.

Скасовуючи рішення попередніх судів, суд касаційної інстанції зазначив, що господарськими судами у справі встановлено, що ТОВ науково-виробничої фірми “Титан-Т” поставило ПАТ “Західенерго” товар з порушенням строку, визначеного пунктом 5.1 договору (протягом 40 днів з моменту підписання договору), що підтверджується актом прийому-передачі від 01.02.2011. Дослідженим попередніми судовими інстанціями пунктом 7.2 Договору за порушення строків поставки обладнання передбачено неустойку, (яку помилково поіменовано пенею) в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми на підставі господарської санкції, встановленої договором, є помилковим та не узгоджується з наведеними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до приписів ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 12 січня 2012 року зазначену справу, суддею Радченя Д.І прийнято до свого провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем у встановлені строки договором поставки №П-0111/2010 від 23.11.2010р. його умов. Зазначає, що вказані обставини підтверджуються договором поставки №П-0111/2010 від 23.11.2010р., додатком №1 до договору - специфікації, актом №1 прийому-передачі продукції від 01.02.2011р.

З огляду на неналежне виконання умов договору, щодо терміну поставки, позивачем відповідно до п. п. 5.1., 7.2. договору нараховано відповідачу пеню 22 820,00грн. за період з 04.01.2011р. по 01.02.2011р.

В додаткових поясненнях від 15.03.2012р. посилається на те, що сторони у договорі №П-011/2010 від 23.11.2010р., зокрема позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а тому передбачений у договорі розмір пені відповідає розміру передбаченому ч. 2 ст. 231 ГК України.

В судовому засіданні повноважний представник позивача заявлений позов підтримує та з посиланням на приписи ст. 111-12 ГПК України просить суд задовольнити позовні вимоги.

Повноважний представник відповідача заперечує проти позову, більш детальні свої міркування виклав у письмовому відзиві на позов вх. № 05-24/873/12 від 26.01.2012 року та просить в задоволенні позову відмовити з огляду на таке:

Пеня, яку позивач просить стягнути нарахована відповідно до умов договору поставки № П-0411/2010 від 23.11.2010р.

За змістом договору поставки №П-0111/2010 від 23.11.2010р., укладеного на підставі рішення тендерного комітету покупця, яким постачальника було визнано переможцем тендеру №235-10 по закупівлі електричної високовольтної апаратури (пересувна електротехнічна лабораторія ЕТЛ-35К для потреб Бурштинської ТЕС, ). Зазначені торги відбулись 29.09.2010 р.

В п.15 додатку 6 "Технічне завдання до конкурсних торгів №235-10" до документації конкурсних торгів до складу електротехнічної лабораторії ЕТЛ-35К віднесено автомобіль ГАЗ-3309 стандарт ЄВРО-2, двигун дизель, до ціни якого включена поставка на облік в ДАІ, як фургона, отримання дозволу на переустаткування, після переустаткування зняття з обліку, як фургона і постановка на облік, як ЕТЛ-35, зняття з обліку як ЕТЛ-35 і передача її покупцю.

Тобто, пересувна електротехнічна лабораторія мала бути поставлена (передана) покупцю на базі автомобіля.

З посиланням на Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 відповідач зазначає, що передача покупцю автомобіля мала здійснюватись за окремим правочином, шляхом укладення договору комісії.

З огляду на викладене, внаслідок бездіяльності позивача, яка полягала в тому, що останній не здійснював оформлення відповідних документів (укладення договору комісії, отримання довідки-рахунку на автомобіль тощо), відповідач не зміг вчасно здійснити поставку. Окремо зазначає, що вказане підтверджується договором комісії від 17.05.2011 р., довідкою-рахунком серія КІМ №674365 від 17.05.2011 р., наказом №191 від 11.05.2011 р. ВАТ "Західенерго", довіреністю №363 від 16.05.2011 р. ВАТ "Західенерго", довідкою №107/1450 від 11.05.2011 р. ВАТ "Західенерго".

На думку відповідача наведене свідчить про наявність обставин передбачених ч.4 ст. 612, ст. 613 ЦК України, ч.3 ст.220, ч.1 ст.221 Господарського кодексу України, в силу яких боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідач зазначає, що п. 7.2. Договору передбачено механізм нарахування пені, який не відповідає частині 3 ст. 549 ЦК України, а саме - нарахування пені на суму несвоєчасно виконаного не грошового зобов'язання.

Звертає увагу, що розмір пені передбачений договором, значно перевищує розмір пені передбачений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому стягнення зазначеної позивачем суми не може бути проведено судом.

В судове засідання 19.03.2012 року повноважний представник позивача не зявився, проте заявою від 19.03.2012 року № 82-1362 , яка надійшла на адресу суду факсом заявив клопотання про розгляд за відсутності представника.

В судовому засіданні 19.03.2011р. представник відповідача позов не визнає, при цьому подав додатково письмове пояснення-клопотання, за змістом якого останній у разі задоволення позову просить суд застосувати п. 3 ст.83 ГПК України та зменшити розмір пені, що нараховано до стягнення. При цьому надав суду копії постанов Вищого господарського суду України, відповідно до яких судами було вирішено питання щодо зменшення розміру пені, штрафу неустойки, тобто таку позицію підтримано судом касаційної інстанції.

Обґрунтовуючи подане клопотання посилається на доводи, які підтверджують неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором поставки у вигляді не вчинення дій щодо оформлення документів, внаслідок чого відповідач не міг вчасно поставити товар.

Щодо важкого фінансового становища відповідач надав баланс підприємства та фінансовий звіт, відповідно до якого підприємство працює збитково. Звертає увагу суду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами про те, що порушенням строків поставки обладнання лише на 28 днів завдано йому збитків та на яку суму. Натомість матеріали справи свідчать про неналежне виконання договірних зобовязань, щодо проведення оплати за поставлену продукцію спонукало НВФ „Титан” звернутись до суду за захистом порушеного права про стягнення заборгованості за поставлену продукцію.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі документи, зважаючи на письмову згоду позивач про розгляд справи за його відсутності, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

На підставі рішення тендерного комітету позивача, яким відповідача було визнано переможцем тендеру №235-10 по закупівлі електричної високовольтної апаратури (Пересувна електротехнічна лабораторія ЕТЛ-35К) для потреб Бурштинської ТЕС 23 листопада 2010р між сторонами у справі укладено договір поставки № П-0411/2010.

Відповідно укладеного договору відповідач зобов'язувався здійснити поставку товарів, визначених в специфікації до договору, а саме: пересувна електротехнічна лабораторія ЕТЛ-35К та додаткове обладнання, яке буде експлуатуватися поза межами ЕТЛ-35К: комплект МРU - 101, пристрій ММR-600, пристрій МRP-200, установка „Тангенс-3М”, установка УИМ-90, переносний мегаомметр МІС-2500, мультіметр АРРА109, переносний компютер ноутбук, пристрій УПА 10, прилад комбінований DТ9205А, мегаомметр ЕСО210/ЗГ для „Бурштинської ТЕС ВАТ „Західенерго". Бурштинська ТЕС є відокремленим підрозділом, що входить до складу ПАТ „Західенерго".

Згідно п. 5.1. договору, відповідач взяв на себе зобов'язання в термін не пізніше 40 днів від дати підписання договору здійснити поставку зазначеного вище обладнання.

Відповідач здійснив поставку обладнання з порушенням п. 5.1. договору, що підтверджується актом № 1 прийому-передачі продукції по договору від 01.02.2011р.

Пунктом 7.2. договору обумовлено, що за порушення терміну поставки обладнання, виконання робіт і послуг постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Договір підписаний сторонами 23.11.2010 року. Поставка мала відбутись до 03.01.2011 року, отже прострочка поставки складає 28 днів.

За прострочення виконання зобовязання по поставці обладнання на 28 днів, при вартості обладнання в сумі 815000,00 грн., позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню за період з 04.01.2011 року по 01.02.2011 року в сумі 22820,00 грн.

Заслухавши повноважних представників сторін, аналізуючи зібрані у справі докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

У відповідності до ст.11 та ст. 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору.

В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з Указом Президента України „Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 році (Правила ІНКОТЕРМС ).

Відповідно до п. п. А.1. п. 22 Правил ІНКОТЕРМС продавець зобов'язаний надати товар у відповідності з договором. Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором. Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки.

Як свідчать матеріали справи позивач передав відповідачу товар, останній прийняв його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України (ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому частиною третьою ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором поставки сторони передбачили, що за порушення терміну поставки обладнання, виконання робіт і послуг постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, згідно Постанови Вищого господарського суду України від 20 грудня 2011 року, якою скасовано рішення господарського суду області від 17.08.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року у справі № 4/5025/1063/11 встановлено, що пунктом 7.2 договору сторони за порушення строків поставки обладнання передбачено неустойку, (яку помилково поіменовано пенею).

Відповідно до приписів ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що передбачена умовами договору відповідальність у вигляді 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення є неустойкою, що не суперечать нормам чинного законодавства України.

Згідно з актом прийому-передачі від 01.02.2011р. поставка відбулась до 03.01.2011 року, тобто прострочка поставки складає 28 днів.

Враховуючи викладене, нарахована позивачем сума неустойки (яку помилково поіменовано пенею) нарахована правомірно і підлягає стягненню.

Однак, в матеріалах справи наявне клопотання відповідача про застосування п. п. 3, 6 ст. 83 ГПК України.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки з огляду на таке:

Відповідно до вимог п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з вимогами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідно до договору поставки № П-0411/2010 від 23.11.2010р., відповідач зобов'язувався здійснити поставку товарів, визначених в специфікації до договору, а саме: пересувну електротехнічну лабораторіяю ЕТЛ-35К та додаткове обладнання для „Бурштинської ТЕС ВАТ „Західенерго" в строк до 03.01.2011р..

Передумовою укладання договору поставки було проведення тендеру №235-10, в якому відповідача визнано переможцем.

Відповідач здійснив поставку обладнання з порушенням п. 5.1. договору, що підтверджується актом № 1 прийому-передачі продукції по договору від 01.02.2011р.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про дорожній рух" власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Тобто, подальша експлуатація транспортних засобів без державної реєстрації забороняється. Вказана заборона передбачена ч. 1 ст. 37 Закону України "Про дорожній рух".

Відповідно до п.15 Додатку 6 “Технічне завдання до конкурсних торгів №235-10”пересувна електротехнічна лабораторія мала бути поставлена (передана) покупцю на базі автомобіля ГАЗ-3309 стандарт ЄВРО-2.

Відповідно до умов тендеру, до ціни пересувної електротехнічної лабораторії включена поставка на облік в ДАІ, як фургона, отримання дозволу на переустаткування, після переустаткування зняття з обліку. як фургона і постановка на облік, як ЕТЛ-35, зняття з обліку, як ЕТЛ-35 і передача її покупцю.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що документальне оформлення пересувної електротехнічної лабораторії ЕТЛ-35К здійснювалось з 11.05.2011р., про що свідчать наявні в матеріалах справи, укладений між сторонами у справі, договір комісії від 17.05.2011р., довідка-рахунок серія КІМ №674365 від 17.05.2011р., наказ №191 від 11.05.2011 р. ВАТ “Західенерго”, довіреність №363 від 16.05.2011 р. ВАТ “Західенерго”, довідка №107/1450 від 11.05.2011 р. ВАТ “Західенерго”. Тобто позивач проводив документальне оформлення пересувної електротехнічної лабораторії ЕТЛ-35К в строк, який перевищує тримісячний строк з моменту поставки товару відповідачем. При цьому враховано, що відповідач допустив прострочку поставки на 28 днів, тобто набагато менший час, ніж час який знадобився позивачу на прийняття рішення про документальне оформлення пересувної електротехнічної лабораторії ЕТЛ-35К.

Наявність вказаних обставин свідчить про те, що збитки, які міг понести кредитор, пов'язані з неналежним виконанням відповідачем умов договору, набагато менші від нарахованих йому штрафних санкцій.

При цьому, враховується, що за загальним правилом нарахування пені, її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, згідно з ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 даного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В даному випадку питання про обмеження розміру пені судом не вирішується, оскільки пеня застосована нарахована з посиланням на ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Тому враховуючи приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому бере до уваги що прострочка поставки мала місце лише протягом 28 днів, тоді як позивач допустив прострочку оплати поставленої продукції строком, який значно більше, що спонукало відповідача звернутись до суду за захистом порушеного права щодо оплати поставленої продукції. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами про нанесення йому відповідачем збитків та їх розмір.

З огляду на викладене, встановлені судом фактичні обставини справи, доводи відповідача, та подані на його обґрунтування докази, суд вважає за необхідне скористатись наданим йому п. 3 ст. 83 ГПК України правом та зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання на 50 %.

З огляду на застосування п. 3 ст. 83 ГПК України, в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати належить відповідно до вимог ст. 49 ГПК України належить покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

вирішив :

Позов публічного акціонерного товариства "Західенерго", м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Титан-Т", м. Хмельницький про стягнення 22 820,00 грн. штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма „Титан-Т” (29015, м. Хмельницький вул. Старокостянтинівське шосе, 4/5; код ЄДРПОУ 21341455) на користь публічного акціонерного товариства „Західенерго” (70026, м. Львів, вул. Козельницька,15; код ЄДРПОУ 23269555) 11410,00 грн. (одинадцять тис. чотириста десять грн. 00 коп.) неустойки, 228,20 грн. (двісті двадцять вісім грн. 20 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя Д.Радченя

Віддрук. 3 прим.

1 до справи,

2 позивачу рекомендованим з повідомленням на адресу: 70026, м. Львів, вул. Козельницька,15;

3 відповідачу за заявою.