Рішення № 22237847, 03.01.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" січня 2012 р.Справа № 9/74/5022-1629/2011(12/6/5022-59/2011) Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м.Тернопіль, 46000

до відповідача Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації, вул. Хмельницького, 41, м. Зборів, Тернопільська область, 47201

про стягнення 12 805 грн. 60 коп. - пені.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився.

відповідача: ОСОБА_1, доручення № 1466 від 13.12.11 р.

Представнику відповідача розяснено права та обовязки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Сторони, в порядку ст.77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

У судовому засіданні 03.01.2012р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач - Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача - Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області про стягнення 150 219 грн. 31 коп. заборгованості, з них: 106090 грн.92 коп. - основного боргу, 29281 грн. 11 коп. - втрат від інфляції, 2041 грн. 68 коп. 3 % річних та 12805 грн. 60 коп. - пені.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.03.2011р. у справі №12/6/5022-59/2011 позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" 14 035 грн. 06 коп. - боргу, 4 415 грн. 18 коп. - втрат від інфляції, 211 грн. 68 коп. - 3% річних 186 грн. 62 коп. - витрат по сплаті державного мита та 29 грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р. у справі №12/6/5022-59/2011 рішення господарського суду Тернопільської області від 14.03.2011р. залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" 150 219 грн. 31 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2011р. касаційну скаргу Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 14.03.2011р. у справі №12/6/5022-59/2011 в частині відмови у стягненні пені скасовано та в цій частині справу №12/6/5022-59/2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 14.03.2011р. у справі №12/6/5022-59/2011 залишено без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 20 ГПК України суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.

Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 21.11.2011 р. справу №12/6/5022-59/2011 у частині відмови у стягненні з Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації пені - передано на новий розгляд судді Гевку В.Л.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2011р. справу №12/6/5022-59/2011 в частині стягнення з Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації пені у сумі 12805 грн. 60 коп. прийнято до провадження з присвоєнням їй №9/74/5022-1629/2011 (12/6/5022-59/2011) та вперше призначено її до розгляду на 13.12.2011р.

Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 26.12.2011р. у звязку із нез'явленням представника позивача в судове засідання та необхідністю витребування додаткових доказів, також, з метою надання можливості сторонам надати додаткові докази, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.01.2012р.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про ознайомлення з оголошеною перервою, здійснена у матеріалах справи представником позивача 26.12.2011р.

При цьому в попередніх засіданнях представник позивача, в обґрунтування заявленого позову, посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань по оплаті наданих послуг з теплопостачання в січні-квітні 2008р. згідно укладеного між сторонами 15.09.2003р. договору №7010 про постачання теплової енергії в гарячій воді (з урахуванням нового двоставкового тарифу), у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 106090,92 грн. та відповідно до умов договору (п. 7.2.3.) відповідачу нараховано пеню.

Одночасно, на вимогу ухвали суду від 26.12.2011р. з врахуванням позиції Вищого господарського суду України (викладеної у постанові від 18.10.2011р.), позивачем згідно супровідного листа від 26.12.2011р. №2282/01 долучено до матеріалів справи новий розрахунок пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.05.2008р. по 31.10.2008р. на суму заборгованості 14035 грн. 06 коп., розмір якої становить 1694 грн. 09 коп.

Разом з цим, представником позивача не подано суду належним чином оформленої заяви про зменшення суми позову в порядку ст. 22 ГПК України. А тому, суд розглядає справу з предметом позову про стягнення з відповідача 12 805 грн. 60 коп. пені.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечив повністю. Зокрема, згідно відзиву на позовну заяву від 08.12.2011р. №1452 та безпосередньо в судовому засіданні, звертає увагу суду на те, що у підпункті 7.2.3 пункту 7.2. розділу 7 Договору сторонами не погоджено розміру пені, а тому позивачем безпідставно здійснено нарахування пені з посиланням на норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", статтею 1 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Також, просить суд врахувати, що нарахування пені здійснювалось позивачем з порушенням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а позовні вимоги заявлені після спливу позовної давності, встановленої ст. 258 ЦК України.

Одночасно, представником відповідача подано заяву від 23.12.2011р. про застосування строків позовної давності в частині стягнення розміру пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст.16 ЦК України та п.2 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, є юридичною особою (ідентифікаційний код 03353590), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.09.2011р. серії АЖ №013778, а отже наділений правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 15.09.2003р. між Тернопільським обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" (Енергопостачальна організація) та Відділом освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області (Споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №7010, за умовами якого (п.1) Енергопостачальна організація зобовязалася постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (далі по тексту Договір).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, згідно п.п. 6,1, 6.2 Договору, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Вартість 1 Гкал дорівнює 76,92грн. без ПДВ. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.п. 5.1, 6.5 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Споживачі, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактичною спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа, наступного за розрахунковим.

Сторонами в додатку №1 до типового Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007р. було погоджено обсяг постачання теплової енергії споживачу з максимальним тепловим навантаженням: Q= 0,813733 ГКал /год.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість, зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

В подальшому, сторони відповідно до вимог чинного законодавства, вносили зміни до Договору в частині підвищення вартості теплової енергії та збільшення ціни Договору.

Так, зокрема, додатковою угодою №4 до Договору №7010 від 15.09.2003р., сторони дійшли згоди, що для бюджетних установ енергопостачальна організація відпускає теплову енергію вартістю 222,03 грн., крім того ПДВ 44,40 грн., за 1 Гкал теплової енергії. Згідно п. 4 цієї угоди вона набуває юридичної сили з 01.01.2007р., діє до 31.12.2007р. та може бути пролонгована відповідно до зміни вартості теплової енергії.

Додатковою угодою від 01.10.2007р. сторони встановили, що оплата за відпущену теплову енергію споживачам, в яких відсутні прилади обліку (як в даному випадку), проводиться авансовим платежем згідно договірних навантажень на початок періоду наступного за розрахунковим, але не пізніше 25-го числа. Рахунок від 5-го числа.

Крім того, сторонами підписано Додаткову угоду до Договору №7010, яка діяла строком з 23.10.2007р. по 30.09.2008р., у пункті 7 якої передбачили, що при погодженні/встановленні тарифів органами місцевого самоврядування, сплата споживачами коштів по нових тарифах здійснюється з моменту підняття ціни на газ.

Рішенням виконавчого комітету Зборівської міської ради № 10 від 14.02.2008р. було погоджено тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії КП "Тернопільтеплокомуненерго" з 01.01.2008р. для бюджетних установ в розмірі 354209,60 грн. за Гкал на годину приєднаного теплового навантаження в рік і 202,22 грн. за 1 Гкал спожитої теплової енергії, тим самим встановлено новий двоставковий тариф на теплову енергію та гарячу воду. Вказане рішення було опубліковано в газеті "Зборівська дзвіниця" 29.02.2008р.

За наслідками розгляду протесту прокурора району на вищевказане рішення, виконавчий комітет Зборівської міської ради рішенням від 21.10.2008р. № 104 вніс зміни в п.1 рішення №10 від 14.02.2008р. шляхом виключення із тексту слів "з 1 січня 2008 року".

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.03.2011р. у справі №12/6/5022-59/2011 визнано належним чином доведеним з боку позивача невиконання відповідачем - Відділом освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області належним чином умов договору №7010 від 15.09.2003р. та виникнення у нього заборгованості перед позивачем з оплати послуг за вказаним договором, наданих у квітні 2008 року в розмірі 14035 грн. 06 коп., та у звязку з цим частково задоволено позовні вимоги Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" та стягнуто з Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь позивача 14 035 грн. 06 коп. боргу з оплати послуг за Договором №7010 від 15.09.2003р. за квітень 2008р., а також 4 415 грн. 18 коп. - втрат від інфляції та 211 грн. 68 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2008р. по 31.10.2010р. (виходячи із суми боргу 14035 грн. 06 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи зазначене, суд бере до уваги факти: неналежного виконання відповідачем умов договору №7010 від 15.09.2003р. у квітні 2008р. та щодо розміру основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.03.2011р. у справі №12/6/5022-59/2011, залишеним без змін в цій частині постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р. та Вищим господарським судом України згідно постанови від 18.10.2011р. при попередньому розгляді даної справи.

Так, зокрема, при попередньому розгляді справи судом було зясовано, що у січні 2008р. відповідачем спожито 108,0839 Гкал теплової енергії на суму 28797,44 грн., в лютому 2008р. 139,1853 Гкал на суму 37083,98 грн., в березні 2008р. 88,5942 Гкал на суму 23604,68 грн., враховуючи попередній тариф 266,43 грн. за 1 Гкал з ПДВ. Вартість наданих позивачем послуг з теплопостачання у вказаний період відповідач частково оплатив, що підтверджується платіжними дорученнями №130 від 25.01.2008р. на суму 23209,96 грн., № 499 від 25.02.2008р. на суму 42671,46 грн. та №761 від 27.03.2008р. на суму 23604,68 грн. В квітні 2008р. відповідачем спожито 83,5348 Гкал теплової енергії і враховуючи новий двоставковий тариф, йому нараховано до сплати 16892,74 грн. та 19399,00 грн. абонплати, але ним сплачено лише 22256,68 грн. Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату розгляду справи становила 14035,06 грн., а тому обгрунтовано стягнута судами попередніх інстанцій з інфляційною складовою боргу у сумі 4 415,18грн. та 211,68 грн. 3% річних.

Крім цього, при попередньому розгляді справи місцевим та апеляційним судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 12805 грн. 60коп. пені з огляду на те, що сторонами не встановлено конкретного розміру пені в Договорі, а тому її стягнення не передбачено законом.

Проте, як вбачається із змісту постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2011р. у справі №12/6/5022-59/2011, скеровуючи дану справу до господарського суду Тернопільської області на новий розгляд в частині відмови щодо стягнення пені, Вищий господарський суд звернув увагу на те, що висновки господарських судів щодо відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені зроблені передчасно, а саме: не враховано положення частини 6 ст.231 Господарського кодексу України, у відповідності до якої штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; крім того, відповідно до пункту 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобовязання.

Відповідно до ч. ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши обґрунтування позовних вимог позивача та подані ним докази у сукупності із запереченнями відповідача та поданими ним доказами, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 12 805 грн. 60 коп. пені задоволенню не підлягають.

Зокрема, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Як передбачено ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, норми якого є спеціальними до даних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Сторони при укладенні договору №7010 від 15.09.2003р. передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, Споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі згідно чинного законодавства, належної до сплати суми за кожен день прострочення (п.7.2.3 договору).

У зв'язку із наведеним, та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача за порушення зобовязань по оплаті наданих послуг в січні-квітні 2008 року - 12805 грн. 60 коп. пені, нарахованої за період з 01.05.2008р. по 31.10.2008р., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (від суми заборгованості за січень-квітень 2008р. з урахуванням нового двоставкового тарифу в сумі 106090,92 грн.).

Крім того, в матеріалах справи наявний поданий позивачем (супровідний лист від 26.12.2011р. №2282/01) розрахунок суми пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.05.2008р. по 31.10.2008р. на суму заборгованості 14035 грн. 06 коп., розмір якої становить 1694 грн. 09 коп.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення пені, у відзиві на позовну заяву від 08.12.2011р. №1452 та згідно заяви від 23.12.2011р. (супровідний лист вх.19390(н) від 23.12.2011р.) просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності стосовно стягнення пені в сумі 12805 грн. 60 коп. та відмовити ТОКП "Тернопільтеплокомуненерго" у задоволенні позовних вимог в цій частині в звязку із спливом позовної давності.

Як встановлено судом у справі Договір між сторонами укладено 15.09.2003р.

Із змісту статтей 71,72 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., який діяв станом на час укладення Договору, для стягнення неустойки (штрафу, пені) діяв скорочений строк давності тривалістю в шість місяців.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV (далі по тексту ЦК України), який набрав чинності з 01.01.2004р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В свою чергу, п 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

При цьому судом у справі встановлено, що Договір укладений між сторонами продовжував бути чинним і після 2004р., після набрання чинності новим ЦК України. Крім того, пеня обрахована позивачем на суму боргу за період дії нового ЦК України з 01.05.2008р. по 31.10.2008р. у розмірі 12805 грн. 60 коп.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

В свою чергу згідно ч. 1 статті 258 ЦК України визначається, зокрема, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, відповідно до ч.2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Розглянувши та оцінивши подані позивачем розрахунки пені у сукупності з умовами Договору від 15.09.2003р. про постачання теплової енергії в гарячій воді №7010 та іншими матеріалами справи, судом встановлено, що підприємством пеня нарахована за період з 01.05.2008р. по 31.10.2008р. у розмірі 12805 грн. 60 коп., проте в суд Позивач з позовом від 10.01.2011р. № 31/01 звернувся лише 12.01.2011р. (згідно відмітки пошти) (вх. позовної заяви від 14.01.2011р. № 0049(н)) з пропуском строку позовної давності визначеного чинним законодавством для стягнення пені.

Разом з цим, згідно ч. 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

При цьому за умовами Договору від 15.09.2003р. №7010 сторони не погоджувались збільшувати строк позовної давності в даному випадку.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням вказаних правових положень суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. При цьому, позивач не обґрунтував поважності пропущеного строку позовної давності стосовно стягнення пені та клопотань про його відновлення суду не подав. Зокрема, представник позивача у судовому засіданні 26.12.2011р. зазначив суду, що позивач не може навести достатньо поважних причин пропуску строку позовної давності в даному випадку, які б могли бути підставою для його відновлення судом.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 12805 грн. 60 коп. пені, нарахованої за період з 01.05.2008р. по 31.10.2008р., слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Відповідно до частин 1,5 ст.49 ГПК України (в редакції чинній станом на час подання позову) державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені за розгляд позовних вимог в частині стягнення 12805 грн. 60 коп. пені, покладаються на позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації, вул. Хмельницького, 41, м. Зборів, Тернопільська область 12805 грн. 60 коп. пені, - в позові відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

СуддяВ.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 10.01.2012р.