Рішення № 22237848, 23.01.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2012 р.

Справа № 6/89/5022-1522/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського районного споживчого товариства вул. Бродівська, 47, м.Тернопіль, 46000

до Буцнівської сільської ради с.Буцнів, Тернопільський район, Тернопільська область,47730

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільське районне бюро технічної інвентаризації вул. Нечая, 27 м.Тернопіль, 46000

про визнання права власності на будівлю магазину - кафетерію в с.Серединка.

За участю представників сторін:

Позивача - Помазанська С.І.

Відповідача - не з'явився

Третьої особи - не з'явився

Суть справи:

У жовтні 2011 року Тернопільське районне споживче товариство звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Буцнівської сільської ради, з врахуванням уточнення, про визнання в порядку набувальної давності права власності на будівлю магазину - кафетерію в с.Серединка Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, загальною площею 60 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що починаючи з 1986 року добросовісно, безперервно, відкрито та безперешкодно користується вищевказаним приміщенням магазину –кафетерію, а тому просить суд визнати за ним право власності на зазначене нерухоме майно за набувальною давністю з метою його подальшої реєстрації.

В наданих суду поясненнях, Буцнівська сільська рада проти позовних вимог не заперечила зазначивши, що за вказаною в позові адресою дійсно знаходиться будівля магазину, адресний номер спірній будівлі сільською радою не присвоювався, а оскільки не було встановлено її власника інвентарна справа на цю будівлю не виготовлялась (протокол судового засідання від 16.12.2011р).

Ухвалою суду від 02.11.2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Тернопільське районне бюро технічної інвентаризації.

Розгляд справи, призначений вперше на 24.11.2011 року, неоднаразово відкладався, востаннє на 23.01.2012 року.

В порядку ст. 69 ГПК України, термін розгляду справи продовжувався.

Уповноважені представники відповідача та третьої особи, участь яких не визнавалась обов’язковою, в судове засідання не з’явились, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530.

В неодноразово надісланих на адресу суду листах, Тернопільське районне бюро технічної інвентаризації просило розглядати справу без участі його уповноваженого представника.

При даних обставинах, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними документами.

В судовому засіданні сторонам роз’яснювались належні їм права та обов’язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

На підставі даних аналітичного обліку, згідно довідки Тернопільського районного споживчого товариства №105 від 31.10.2011 року, починаючи з 1986 року Тернопільське районне споживче товариство обліковує на балансі будівлю магазину - кафетерію в с.Серединка, Буцнівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області. Станом на 01.10.2011 року балансова вартість спірного приміщення становить 24873 грн.

Як зазначає позивач, від часу обліку на балансі і до тепер за вказаною адресою функціонує магазин –кафетерій Тернопільського районного споживчого товариства, в якому на підставі отриманих ліцензій здійснюється торгівля алкогольними та тютюновими виробами.

В підтвердження факту користування спірним приміщенням магазину - кафетерію в с.Серединка Буцнівського району, Тернопільської області, позивач, серед іншого, посилається на долучений до матеріалів справи наказ №15 від 19.07.2000 року про передачу товарно –матеріальних цінностей основних засобів і малоцінного інвентараря працівниками районного споживчого товариства, інвентаризаційний опис №17, проведений станом на 25.12.2002 року Тернопільським районним споживчим товариством Центральної спілки споживчих товариств України Укоопспілка, накази Тернопільського РайСт щодо відпусток і призначення відповідних працівників по магазину в с.Серединка Тернопільського району Тернопільської області, грошові звіти, податкові та товарно –транспортні накладні та інші документи.

В свою чергу, Тернопільським районним споживчим товариством спірну будівлю магазину –кафетерію було передано в оренду ПСК "Теко" РайСТ, про що укладені з позивачем договори оренди від 03.07.2006 року, №36 від 03.06.2007 року, від 01.04.2009 року, від 01.03.2010 року та від 01.02.2011 року.

Заявою за вих. №150 від 18.04.2006 року позивач звертався до виконавчого комітету Буцнівської сільської ради з проханням надати дозвіл на оформлення права власності на будівлю магазину - кафетерію по вул.Серединецька, 41, в с.Серединка Буцнівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області.

Однак, через відсутність документів необхідних для оформлення права власності, Буцнівська сільська рада заяву позивача залишила без задоволення.

В наданих на вимогу суду письмових поясненнях за вих. №2650 від 17.11.2011 року, Тернопільське районне бюро технічної інвентаризації повідомило, що інвентарна справа на магазин - кафетерій по вул.Серединецька, в с.Серединка, Буцнівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області в бюро не виготовлялась, державна реєстрація права власності не проведена.

З урахуванням наведеного, посилаючись на ст. 344 Цивільного кодексу України, Тернопільське районне споживче товариство і звернулось із відповідним позовом до суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3,33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, передбачає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина 4 ст. 344 цього ж Кодексу).

Отже, з наведеного слід зазначити, що право власності належить до числа суб’єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то їх сукупності. Тобто, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, зокрема, у випадку коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти нам протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю не може мати місця раніше 1 січня 2011 року. А відлік строків, про які йдеться в ч.1 ст. 344 Цивільного кодексу України, розпочинається з 01.01.2001 року.

За таких обставин, враховуючи, що заявлений позов відповідає встановленим способам захисту, позивач добросовісно, відкрито, безперервно, правомірно володіє та користується спірним майном протягом десяти років (у зазначених вище часових межах), заявлені вимоги Тернопільського районного споживчого товариства, пов’язані із визнанням за ним в порядку набувальної давності права власності на магазин - кафетерій в с.Серединка, Буцнівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, інвентарна справа на приміщення магазину - кафетерію в с.Серединка Буцнівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, загальною площею 60 кв.м. не виготовлялась, від –так його обміри та опис у передбаченому порядку не здійснювались.

Тому, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо вказання площі приміщення (60 кв.м.), яка визначена приблизними розрахунками працівниками самого Тернопільського районного споживчого товариства.

Оскільки спір виник з вини позивача, судові витрати покладаються на нього.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Визнати за Тернопільським районним споживчим товариством (вул. Бродівська, 47, м.Тернопіль, код 01767347) право власності на магазин - кафетерій в с.Серединка, Буцнівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано 25.01.2012 року.

Суддя І.П. Шумський