Рішення № 22237608, 20.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 року справа № 5020-104/2012

За позовомПублічного акціонерного товариства

„Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк”,

ідентифікаційний код 13857564

(69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39-Д)

в особіВідділення № 1 Акціонерного комерційного банку

„Індустріалбанк” у м. Севастополі

(99059, м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, 63)

доПриватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС”,

ідентифікаційний код 30115243

(03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65)

в особіСевастопольської філії Приватного акціонерного товариства

„Страхова група „ТАС”,

ідентифікаційний код 25750050

(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 8)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 24853,81грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк” в особі Відділення № 1 ум.Севастополі) ОСОБА_2 провідний юрисконсульт, довіреність № 106 від 06.07.2011;

відповідач (ПрАТ „Страхова група „ТАС” в особі Севастопольської філії) ОСОБА_3 юрисконсульт, довіреність № ГО-11/363 від 19.12.2011;

третя особа (ОСОБА_1) не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

30.01.2012 Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк” в особі Відділення № 1 у м. Севастополі (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” в особі Севастопольської філії (далі відповідач) про стягнення страхового відшкодування у сумі 23161,44 грн та 3% річних у сумі 1692,37 грн, разом 24853,81 грн.

Ухвалою суду від 02.02.2012 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору /том 1, арк. с. 1-2/.

Ухвалою суду від 01.03.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_1, який є позичальником за кредитним договором /том 1, арк.с.138-140/.

У судовому засіданні 15.03.2012 суд розглянув клопотання відповідача /том 1, арк.с.149-150/ про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватного підприємства „Голд Фиш”, що видавало позичальнику Довідку про доходи, та відмовив у його задоволенні, оскільки вирішення цього спору жодним чином не впливає і не може вплинути на права та обовязки ПП „Голд Фиш” щодо будь-якої зі сторін.

Також у даному судовому засіданні суд розглянув клопотання відповідача про витребування у Приватного підприємства „Голд Фиш” бухгалтерських документів (розрахунково-платіжних відомостей) щодо заробітної плати ОСОБА_1 за період з квітня по вересень 2006 року /том 1, арк. с. 151-152/ і відмовив у його задоволенні з тих підстав, що факти, які містяться у зазначених документах, не входять до предмета доказування у цій справі.

Крім того, представником відповідача відповідно до частини пятої статті 216 Цивільного кодексу України надане клопотання про застосування судом наслідків недійсності нікчемного правочину щодо спірного Договору страхування /том 1, арк. с. 153/.

У засіданні суду, призначеному на 15.03.2012, в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 20.03.2012.

Після перерви розгляд справи продовжено.

У судовому засіданні 15.03.2012-20.03.2012 представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на порушення відповідачем своїх зобовязань за Договором страхування кредиту Банку №20/0054462599 від 20.10.2006 щодо своєчасної виплати страхового відшкодування у сумі 23161,44 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов /том 1, арк.с.98-102/. Зокрема представник відповідача зазначила, що страховий випадок настав ще до укладення сторонами договору страхування, оскільки на час укладення з Банком кредитного договору позичальник вже був неплатоспроможним, а надана позичальником Банку Довідка про доходи містить недостовірні відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_1. За наведених обставин, відповідач вважає Договір страхування кредиту Банку №20/0054462599 від 20.10.2006 нікчемним. Також відповідач вказує на те, що спірним Договором передбачений інший розмір процентів за порушення Страховиком строків виплати страхового відшкодування, а отже, на думку відповідача, стягнення з нього на користь позивача 3% річних є необґрунтованим.

Третя особа будь-яких документів та пояснень по суті спору не надала, у засідання суду не зявилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно; про причини неявки суд не сповістила.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2006 між Акціонерним комерційним банком „Індустріалбанк”, правонаступником якого є позивач по справі Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк”, в особі Відділення № 1 у м. Севастополі (Банк) та громадянином ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір №КР/0141/54/06 (далі Кредитний договір) /том 1, арк. с. 38-40/, предметом якого є надання Банком Позичальникові кредитних коштів (кредиту) в розмірі 45000,00 доларів США строком з 20.10.2006 по 19.10.2026 включно на придбання нерухомості зі сплатою за користування кредитними коштами 12 процентів річних (п. 1.1 Кредитного договору).

Згідно з пунктами 5.2-5.3 Кредитного договору Позичальник зобовязувався:

-остаточне погашення кредиту та нарахованих процентів здійснити у строк не пізніше 19.10.2026, якщо інше не передбачено особливими умовами цього Договору;

-починаючи з 01.11.2006 погашати кредит рівними частками у сумі не менше 187,50 доларів США та сплачувати нараховані проценти за користування кредитом не пізніше 25 числа кожного місяця, а при повному погашенні кредиту одночасно з погашенням кредиту.

Сторони домовились, що Кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 19.10.2026 (п. 9.3 Кредитного договору).

Також, 20.10.2006 між Акціонерним комерційним банком „Індустріалбанк”, правонаступником якого є позивач Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк”, в особі Відділення № 1 у м. Севастополі (Страхувальник) та Закритим акціонерним товариством „Страхова група „ТАС”, правонаступником якого є відповідач Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС”, в особі Севастопольської філії (Страховик) укладено договір №20/0054462599 страхування кредиту Банку (далі Договір страхування) /том 1, арк. с. 36-37/.

Згідно з пунктом 3.1 Договору страхування предметом цього договору є страхування ризиків Страхувальника (позивача), повязаних з невиконанням (неналежним виконанням) Позичальником (ОСОБА_1) своїх договірних зобовязань за Кредитною угодою №КР/0141/54/06 (далі „кредитний договір” та/або „кредитна угода”), укладеною 20.10.2006 між Страхувальником та Позичальником.

Пунктом 4.1 Договору страхування визначено, що обєктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, повязані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення Позичальником суми кредиту та/або процентів за користування кредитом на умовах Страхувальника відповідно до кредитного договору, форма і умови якого узгоджені зі Страховиком.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 Договору страхування, страхова сума визначається в розмірі 45450,00 грн (але не більше 20% від суми наданого кредиту). Страхова сума щодо обєкта страхування складає:

-за перший рік страхування 45450,00 грн;

-за другий рік страхування 34524,00 грн;

-за третій рік страхування 23161,44 грн;

-за четвертий рік страхування 11798,84 грн.

Розмір безумовної франшизи за цим Договором становить 0% від страхової суми.

Сторони дійшли згоди, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання Позичальником своїх зобовязань по поверненню суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом у строки та на умовах, що передбачені у Кредитній угоді, внаслідок неплатоспроможності Позичальника. При цьому, під неплатоспроможністю Позичальника Сторони розуміють наявність простроченої заборгованості Позичальника протягом більше ніж 30 календарних днів (п. 6.1 Договору страхування).

Згідно з пунктом 7.2 Договору страхування страховий платіж за цим Договором становить:

-за перший рік страхування 909,00 грн. Сплатити в строк до 20.10.2006;

-за другий рік страхування 690,48 грн. Сплатити в строк до 20.10.2007;

-за третій рік страхування 463,29 грн. Сплатити в строк до 20.10.2008;

-за четвертий рік страхування 235,98 грн. Сплатити в строк до 20.10.2009.

За умовами пункту 8.1 Договору страхування цей Договір набуває чинності з моменту надходження страхового платежу на рахунок Страховика і діє до 20.10.2010.

У звязку з невиконанням третьою особою своїх зобовязань за Кредитним договором в частині повернення суми кредиту 187,50 дол. США, сплати процентів за користування кредитом 194,78 дол. США, позивач, відповідно до пункту 10.1 Договору страхування, надіслав відповідачеві Повідомлення №782 від 30.06.2009 про затримку виконання Позичальником своїх зобовязань за Кредитним договором /том 1, арк. с. 44/ та Заяву №783 від 30.06.2009 про настання страхового випадку 26.06.2009 /том 1, арк. с. 119/.

Повідомлення та Заява були отримані особисто директором Севастопольської філії Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” 02.07.2009, що підтверджується відповідними відмітками на примірнику цих документів, засвідченими печаткою відповідача, і не заперечується останнім.

28.07.2009 через неповернення третьою особою Банку суми кредиту та несплату процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором №КР/0141/54/06 від 20.10.2006 другий раз поспіль настав страховий випадок, внаслідок чого позивач надіслав відповідачеві Заяву №234 від 04.08.2009 з вимогою про виплату страхового відшкодування в загальній сумі 23161,44 грн, до якої додав необхідні документи /том 1, арк.с.45/.

Вказана Заява також була отримана особисто директором Севастопольської філії Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” 05.08.2009, про що свідчить відповідна відмітка на примірнику заяви.

У відповідь на звернення позивача відповідач Листами від 27.10.2009 №52700/8315 та №52700/8316 по суті відмовив у виплаті позивачеві сум страхового відшкодування, посилаючись на порушення Страхувальником умов Договору страхування, а саме: надання неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, невжиття Банком заходів для встановлення фактичної інформації про Позичальника або її свідоме приховування та настання страхового випадку на час укладення Договору страхування, що має наслідком недійсність Договору страхування та виключає його виконання /том 1, арк. с. 46, 121, 122/.

Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобовязальними відносинами, що виникли з договору страхування, тому підпадають під правове регулювання як загальних норм Цивільного кодексу України (зокрема, глави 67) та Господарського кодексу України, так і спеціальних норм чинного законодавства, як-от Закону України „Про страхування”.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 20.10.2006 між сторонами був укладений Договір №20/0054462599 /том 1, арк. с. 36-37/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором страхування.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договором страхування №20/0054462599 від 20.10.2006 (пункт 7.2 Договору) передбачені такі розміри страхових платежів та строки їх сплати:

-за перший рік страхування 909,00 грн. Сплатити в строк до 20.10.2006;

-за другий рік страхування 690,48 грн. Сплатити в строк до 20.10.2007;

-за третій рік страхування 463,29 грн. Сплатити в строк до 20.10.2008;

-за четвертий рік страхування 235,98 грн. Сплатити в строк до 20.10.2009.

Згідно зі статтею 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 7.3 Договору страхування встановлені особливі умови, відповідно до яких, якщо сплата Страхувальником страхового платежу здійснюється одноразово, то в будь-якому випадку цей Договір не починає діяти раніше 00 год. 00 хв. дати, що йде наступною за датою надходження 100% страхового платежу на рахунок Страховика. При сплаті страхових платежів частинами застосовується наступна умова: у разі прострочення термінів сплати чи сплати в неповному обсязі Страхувальником страхових платежів згідно з графіком, наведеним у пункті 7.2 Договору, дія цього Договору припиняється з 00 год. 00 хв. дати, до якої Страхувальник повинен був сплатити чергову частину страхового платежу. У разі сплати Страхувальником заборгованого страхового платежу, цей Договір поновлює свою дію з 00 год. 00 хв. дати, наступної за датою надходження коштів на рахунок Страховика.

Отже, від належного виконання позивачем пункту 7.2 Договору страхування залежить чинність цього Договору.

Як убачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свій обовязок щодо внесення страхових платежів. Так, за І рік страхування Банком сплачено 909,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 25.10.2006 /том 1, арк. с. 41/; за ІІ рік страхування 690,48 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 498_106 від 26.03.2008 /том 1, арк. с. 42/; за ІІІ рік страхування 463,29 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 498_10 від 09.04.2009 /том 1, арк. с. 43/.

Таким чином, Договір страхування №20/0054462599 від 20.10.2006 набрав чинності 26.10.2006 та був діючим на час настання першого (26.06.2009) та другого (28.07.2009) страхових випадків.

Саме цей Договір є підставою виникнення у відповідача обовязку щодо здійснення позивачеві страхової виплати при настанні страхового випадку.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 20 Закону України „Про страхування” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик зобовязаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

За умовами Договору страхування (підпункт „в” пункту 10.3) Страховик зобовязаний виплатити Страхувальнику страхове відшкодування в 20-денний строк, за винятком вихідних, неробочих та святкових днів, з дня подачі Страхувальником Страховику необхідних документів згідно з пунктом 10.2 цього Договору, які підтверджують факт настання страхового випадку, залишаючи за собою право затримати виплату в разі особливо складних обставин страхового випадку, за погодженням зі Страхувальником.

Судом установлено, що документи, визначені пунктом 10.2 Договору страхування, були подані Страховику за першим страховим випадком 02.07.2009 /том 1, арк. с. 119/, за другим страховим випадком 05.08.2009 /том 1, арк. с. 45, 120/.

Отже, відповідач був зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування за вказаними страховими випадками в строк до 30.07.2009 та 03.09.2009 відповідно, оскільки затримка у виплаті страхового відшкодування не була погоджена із позивачем.

Натомість, відповідач відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування /том1, арк. с. 46, 121-122/.

В обґрунтування відмови у здійсненні страхових виплат відповідач зазначив, що за результатами проведеного ним розслідування Довідка про доходи позичальника, яку позивач надав відповідачу разом з іншими документами для виплати страхового відшкодування, є сфальсифікованою, оскільки за період з квітня по вересень 2006 року позичальник, хоча і отримував заробітну плату від Приватного підприємства „Голд Фиш”, але в розмірі, що у пять разів менше, ніж зазначено у Довідці про доходи. За таких обставин відповідач робить висновок про те, що відділом безпеки Банку не було вжито заходів для встановлення фактичної інформації про Позичальника або вона свідомо була прихована. Крім того відповідач вважає, що страховий випадок настав ще до укладення Договору страхування, а тому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 29 Закону України „Про страхування”, Договір страхування №20/0054462599 від 20.10.2006 є недійсним і виконанню не підлягає.

Проте, з такими доводами відповідача погодитись не можна, зважаючи на наступне.

Частиною першою статті 991 Цивільного кодексу України унормовано, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Інформація та документи щодо фінансового стану позичальника не є обєктом страхування, тому відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою.

Також страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування в таких випадках:

-одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

-несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

-наявності інших підстав, встановлених законом (п. п. 4-6 ч. 1 ст. 991 ЦК України).

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (ч. 2 ст. 991 ЦК України).

Аналогічні положення містить і спеціальне законодавство.

Так, згідно зі статтею 26 Закону України „Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, є:

-подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

-отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

-несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

-інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до пункту 11.1 Договору страхування, підставою для відмови Страховика у здійсненні страхової виплати є:

1)невиконання Страхувальником взятих на себе зобовязань за цим Договором;

2)подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або про факт настання страхового випадку;

3)несвоєчасне повідомлення Страхувальником Страховика про настання страхового випадку;

4)порушення Страхувальником вимог Правил кредитування фізичних осіб на придбання нерухомості на вторинному ринку та інше.

Відповідачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували невиконання позивачем умов Договору та/або порушення ним вимог Правил кредитування фізичних осіб на придбання нерухомості на вторинному ринку.

Натомість, в судовому засіданні 15-20.03.2012 судом досліджені матеріали „Кредитної справи” ОСОБА_1., за результатами якого встановлено, що при наданні кредиту позивачем повністю дотримані вимоги Правил кредитування фізичних осіб на купівлю нерухомості на вторинному ринку, затверджених Правлінням АКБ „Індустріалбанк” 27.06.2006 (зі змінами від 26.07.2006) (далі Правила кредитування) /том 1, арк. с. 23-35/.

Так, пунктом 4.1 Правил кредитування визначено перелік обовязкових документів, що необхідні для отримання кредиту. Серед них: заява-анкета Позичальника на отримання кредиту; документи для ідентифікації Позичальника: паспорт громадянина України, документ, виданий органом державної податкової служби України, що засвідчує присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера; документи для підтвердження своїх доходів (для Позичальників, що отримують дохід як наймані працівники Довідка з місця роботи із зазначенням посади, нарахованого та/або фактично отриманого доходу (за вирахуванням податків) протягом 6-ти останніх місяців з помісячною розбивкою). Інших обовязкових документів від позичальника зазначені Правила кредитування не вимагають.

В матеріалах справи є заповнена третьою особою Заява-анкета на отримання кредиту /том 1, арк. с. 21/ та Довідка про доходи ОСОБА_1 за період з 01.03.2006 по 31.08.2006 /том 1, арк. с. 22/. Крім того, з матеріалів справи убачається, що решта необхідних документів (паспорт Позичальника та довідка про присвоєння йому ідентифікаційного номера) також були надані ОСОБА_1 Банку /том 1, арк. с. 45, 119, 120/.

Слід зазначити, що Заява-анкета підписана ОСОБА_1 із застереженням про те, що всі наведені в Заяві відомості (в тому числі щодо його фінансового стану) є достовірними та повними, а Позичальник попереджений про юридичну відповідальність за умисне приховування інформації шляхом подання недостовірних та неповних відомостей.

Згідно з пунктом 5.6 Правил кредитування, надані Позичальником документи перевіряються юридичним підрозділом Банку (юрисконсультом) та службою безпеки Банку, які готують відповідні висновки.

Правила кредитування не зобовязують працівників служби безпеки Банку перевіряти достовірність відомостей, які надаються підприємством-роботодавцем Позичальника. Відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в Довідці про доходи Позичальника, несе керівник і головний бухгалтер, які підтверджують це своїм підписом і печаткою.

За викладених обставин, твердження відповідача про те, що відділом безпеки Банку не було вжито заходів для встановлення фактичної інформації про Позичальника або вона свідомо була прихована, є необґрунтованими.

До того ж інформація та документи щодо фінансового стану Позичальника, не є обєктом/предметом страхування. Предмет та обєкт Договору страхування визначені його пунктами 3.1 та 4.1, до яких інформація та документи щодо фінансового стану Позичальника не мають ніякого відношення.

Крім того суд звертає увагу відповідача, що завідомо неправдивими вважаються відомості, неправдивість яких є очевидною для їх поширювача, проте останній не дивлячись на вказану обставину розповсюдив їх.

Позивач не має іншої інформації про отримання Позичальником доходів, ніж та інформація, яка міститься в Довідці, що надана працедавцем Позичальника, а тому ця інформація не може бути для позивача свідомо/завідомо неправдивою.

Щодо строків повідомлення Страхувальником Страховика про настання страхових випадків суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України, пункту 5 частини першої статті 21 Закону України „Про страхування” Страхувальник зобовязаний повідомити Страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Пунктом 12.3.3 Договору страхування встановлено, що Страхувальник зобовязаний письмово повідомити Страховика про затримку виконання зобовязань Позичальника по кредитній угоді більше ніж на 5 календарних днів негайно, як тільки стане відомо, але не пізніше ніж протягом 7 днів (за винятком вихідних, неробочих та святкових днів). За відсутності поважних причин, невиконання цієї умови дає право Страховикові зменшити розмір відшкодування збитків аж до повної відмови.

Як установлено судом, заяву про настання 26.06.2009 першого страхового випадку отримано відповідачем 02.07.2009; заяву про настання 28.07.2009 другого страхового випадку 05.08.2009, тобто в межах визначених Договором страхування строків.

Таким чином, позивач своєчасно повідомив відповідача про настання страхового випадку і в повному обсязі надав відповідачеві документи, необхідні для здійснення останнім страхових виплат, а отже, у відповідача були відсутні підстави для відмови у виплаті позивачеві страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 12.6.2 Договору страхування Страховик несе фінансову відповідальність за Договором страхування в межах обумовленої в ньому страхової суми.

Як зазначалось вище, страхова сума щодо обєкта страхування за ІІІ рік страхування за Кредитним договором становить 23161,44 грн.

Водночас, згідно з пунктом 10.2 Договору страхування, розмір страхового відшкодування це прострочена заборгованість Позичальника по кредитній угоді в розмірі суми кредиту та процентів за користування кредитом, але розмір страхового відшкодування не може перевищувати страхову суму, встановлену цим Договором за вирахуванням безумовної франшизи на дату настання страхового випадку та сум, що надходили в рахунок погашення кредиту від Позичальника. У разі виникнення простроченої заборгованості другий раз поспіль та/або після прийняття уповноваженим органом Страхувальника рішення щодо перенесення кредиту, по якому виникла заборгованість, до категорії безнадійного, Страховик здійснює виплату страхового відшкодування в обсязі страхової суми за мінусом уже здійснених відшкодувань, безумовної франшизи та сум, що надходили в рахунок погашення кредиту від Позичальника.

Судом установлено, а матеріалами справи підтверджено, що прострочена заборгованість Позичальника виникла другий раз поспіль (за умовами Кредитного договору строк погашення кредиту та сплати процентів за користування ним 25 число кожного місяця; перший страховий випадок стався 26.06.2009 /том 1, арк. с. 119/; другий 28.07.2009 /том 1, арк. с. 45, 120/).

Згідно з наданими позивачем виписками з особового рахунку Позичальника за період з 26.06.2009 по 28.07.2009 Позичальником було погашено частину простроченого кредиту в сумі 5,22 дол. США, що в еквіваленті становить 39,88 грн, та прострочених (більше 31 дня) процентів в сумі 194,78 дол. США, що в еквіваленті становить 1488,02 грн /том 2, арк.с.8-13/, разом 200,00 дол. США або 1527,90 грн за курсом НБУ на день оплати.

Таким чином, за умовами Договору страхування, відповідач повинен був сплатити позивачеві страхове відшкодування у розмірі 21633,54 грн (23161,44 1527,90).

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в розмірі 21633,54 грн. В решті (1527,90 грн) позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, як установлено судом, після першого страхового випадку Позичальник здійснив часткове погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, а в даному випадку суми, що надходили від Позичальника в рахунок погашення кредиту вираховуються від страхової суми, визначеної пунктом 5.2 Договору страхування.

При цьому судом було відхилено клопотання відповідача /том 2, арк. с. 153/ про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину Договору страхування №20/0054462599 від 20.10.2006 та доводи, наведені відповідачем в обґрунтування зазначеного клопотання.

Стверджуючи про недійсність Договору страхування №20/0054462599 від 20.10.2006 відповідач посилається на ту обставину, що за період з квітня по вересень 2006 року Позичальник отримував заробітну плату в розмірі, що у пять разів менше, ніж вказано у Довідці про доходи. Тому, на переконання відповідача, укладений сторонами Договір страхування є недійсним і виконанню не підлягає, позаяк страховий випадок настав ще до укладення цього Договору.

Проте, з такими висновками відповідача не можна погодитись, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 998 Цивільного кодексу України, статті 29 Закону України „Про страхування” договір страхування є нікчемним або визнається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Договір страхування також визнається судом недійсним і не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його укладено після страхового випадку.

Як зазначено вище, предметом Договору страхування є страхування ризиків Страхувальника (позивача), повязаних з невиконанням (неналежним виконанням) Позичальником (ОСОБА_1) своїх договірних зобовязань за Кредитним договором №КР/0141/54/06, укладеним 20.10.2006 між Страхувальником та Позичальником.

Суд звертає увагу, що укладення Кредитного договору передувало укладенню Договору страхування.

Натомість, невиконання (неналежне виконання) Позичальником зобовязань за Кредитним договором до укладення цього договору є обєктивно неможливим. Тобто, передбачений Договором страхування страховий випадок не може статися раніше укладення Кредитного договору, ризики за яким є предметом Договору страхування.

Крім того слід зауважити, що обидва страхові випадки сталися на третьому році страхування, що спростовує доводи відповідача про неплатоспроможність Позичальника, яка нібито існувала на час укладення Договору страхування.

За викладених обставин, підстави для визнання недійсним Договору страхування №20/0054462599 від 20.10.2006 та задоволення відповідного клопотання відповідача відсутні.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1692,37грн за прострочення виконання грошового зобовязання щодо сплати страхового відшкодування.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних /том 1, арк. с. 54; том 2, арк.с.14/ суд зазначає, що, в основному, вони є правильними. Утім, при здійсненні розрахунку позивачем не враховано, що 2012 рік є високосним, а отже має 366 календарних днів, а не 365. Також позивач не зменшив розмір страхового відшкодування на суму здійсненого Позичальником погашення заборгованості за кредитом та процентами в сумі 1527,90 грн.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок 3% річних, що наведений нижче.

За розрахунком суду сума 3% річних становить 1553,94 грн, а саме:

21663,54 грн * 3/100/365 * 849 дн. = 1509,61 грн;

21663,54 грн * 3/100/366 * 25 дн. = 44,33 грн, де:

849 днів період з 04.09.2009 по 31.12.2011;

25 днів період прострочки з 01.01.2012 по 25.01.2012.

Заперечуючи проти позовних вимог щодо стягнення 3% річних відповідач посилається на частину другу статті 625 Цивільного кодексу України та зазначає, що Договором страхування встановлений інший розмір процентів.

Суд вважає доводи відповідача неспроможними, зважаючи на таке.

Дійсно, пунктом 12.5.4 Договору страхування передбачена відповідальність Страховика (відповідача) за несвоєчасну виплату страхового відшкодування або його частини у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочки. При цьому максимальний розмір не може перевищувати 10% суми заборгованості.

Проте, відповідачем не взято до уваги, що в даному пункті Договору йде мова про пеню як різновид неустойки, а не про проценти річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Правова природа зазначених „санкцій” є різною.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Конкретний розмір пені визначається за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”). Тобто пеня є мірою відповідальності боржника перед кредитором за порушення ним грошового зобовязання.

Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України 3% річних є платою боржника (відповідача) за безпідставне користування коштами, належними до сплати кредиторові (позивачеві). Інший розмір саме процентів річних укладеним між сторонами Договором страхування не передбачений, тому, в даному випадку, застосовується той розмір процентів, який встановлено законом, тобто вказаною статтею.

Вимога про стягнення пені позивачем не заявлялась.

За викладених обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 1553,94 грн. Щодо стягнення 3% річних в сумі 138,43 грн (1692,37 1553,94 = 138,43) позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в цій частині в позові слід відмовити.

Підсумовуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 23187,48 грн, з яких: 21633,54 грн сума страхового відшкодування; 1553,94 грн 3% річних. В частині стягнення страхового відшкодування в сумі 1527,90 грн та 3% річних в сумі 138,43 грн в позові має бути відмовлено.

За правилами частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” (ідентифікаційний код 30115243; 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65) в особі Севастопольської філії Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” (ідентифікаційний код 25750050; 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 8; п/р26509255892001 в СФ ПАТ „ПриватБанк”, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк” (ідентифікаційний код 13857564; 69037, м. Запоріжжя, вул.40 років Радянської України, 39-Д) в особі Відділення № 1 Акціонерного комерційного банку „Індустріалбанк” у м. Севастополі (99059, м. Севастополь, пр.Героїв Сталінграду, буд. 63, код ЄДРПОУ 13857564, п/р 37393010000045 в АКБ „Індустріалбанк”, МФО 313849, або на інші рахунки) 23187,48 грн (двадцять три тисячі сто вісімдесят сім грн 48 коп.), з яких: 21633,54 грн основний борг (страхова виплата), 1553,94грн 3% річних, а також судовий збір у сумі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот девять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В частині стягнення страхового відшкодування в сумі 1527,90 грн та 3% річних в сумі 138,43 грн в позові відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

26.03.2012.