Ухвала суду № 22237264, 06.03.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2012 р. Справа № 5019/125/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄКОС Інтернаціонал”

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення в сумі 9923 грн. 45 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄКОС Інтернаціонал” звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь 9923 грн. 45 коп. заборгованості за надані послуги перевезення на підставі заявки на перевезення вантажу №Н-24 від 15.12.2011 року.

14.02.2012 року відповідач подав відзив на позов, в якому, з підстав наведених в останньому заперечує проти позовних вимог, зокрема зазначивши, що між сторонами не було укладено договору №Н-012 від 15.12.2011 року на транспортно-експедиційне обслуговування.

Представник позивача в судове засідання 06.03.2012 року не зявився, проте 21.02.2012 року надіслав на адресу господарського суду Рівненської області заяву, в якій просить провести слухання справи за відсутності свого повноважного представника.

Відповідач в судове засідання 06.03.2012 року не зявився, водночас 06.03.2012 року подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в звязку з відрядженням за кордон. Клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату відхилене судом з огляду на таке. Причини, з яких не забезпечена явка в судове засідання представника не можуть розцінюватись як поважні, оскільки викладене у письмовому клопотанні не стверджено жодним доказом. Разом з тим, тимчасова відсутність представника не може слугувати підставою для відкладення вирішення господарського спору, оскільки коло представників сторін в господарському судочинстві не обмежено нормами чинного законодавства; крім того, в справі відсутні докази, які б стверджували створення господарським судом перешкод щодо участі в справі інших представників відповідача, адвоката тощо.

Вивчивши у відкритому судовому засіданні подані позивачем та відповідачами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄКОС Інтернаціонал»на підставі погодженої заявки на перевезення вантажу № Н-24 від 15.121.2011 року надав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 транспортні послуги за маршрутом м.Біла Церква (Україна) - Франкфурт-на-Одері (Німеччина) - Кассель (Німеччина), що підтверджується CMR №0285125 від 28.12.2011року та CMR б/н від 28.12.2011року.

Відповідно до заявки, підписаної сторонами та скріпленої відтисками їхніх печаток, термін оплати становить 1-2 банківських днів по отриманню оригіналів документів, розмір оплати становить 950 євро в гривнях по курсу НБУ в день вивантаження.

11.01.20.2012 року позивач курєрською службою надіслав на адресу відповідача були надіслані CMR №0285125 від 28.12.2011 року, CMR б/н від 28.12.2011 року, акт виконаних робіт №12 від 29.12.2011 року, рахунок №12 від 29.12.2011 року та податкова накладна №2 від 29.12.2011 року, які були отриманні відповідачем 13.01.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №3657786 від 13.01.2012 року.

Згідно акту виконаних робіт №12 від 29.12.2011 року та рахунку № 12 від 29.12.2011 року вартість наданих транспортних послуг становить 9923 грн. 45 коп..

Відповідно до заявки №Н-24 від 15.121.2011 року, підписаної сторонами та скріпленої відтисками їхніх печаток, термін оплати становить 1-2 банківських днів по отриманню оригіналів документів.

Однак в порушення взятих на себе зобовязань відповідачем не було здійснено оплату послуг по перевезенню вантажів, визначених заявкою №Н-24 від 15.12.2011 року.

Таким чином, станом на 06.03.2012 року у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в сумі 9923 грн. 23 коп..

Не погоджуючись з вимогами позивача відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог обґрунтовуючи це наступним.

Відповідач у відзиві не заперечив надання позивачем послуг з перевезення по заявці №Н-24 від 15.12.2011 року та отримання від позивача CMR № 0285125 від 28.12.2011 року, CMR б/н від 28.12.2011 року, акта виконаних робіт №12 від 29.12.2011 року, рахунка №12 від 29.12.2011 року та податкової накладної №2 від 29.12.2011 року, однак зазначає, що оскільки Договір №Н-012 про транспортно-експедиційне обслуговування від 15.12.2011 року ним не був підписаний, то він вважається неукладеним.

Однак слід зазначити, що підставою позовних вимог позивач зазначає не Договір №Н-012 про транспортно-експедиційне обслуговування від 15.12.2011 року, а Заявку на перевезення вантажу №Н-24 від 15.12.2011 року.

Приватний підприємець Овсіюк В.В. та ТОВ «Єкос «Інтернаціонал»уклали договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом у спрощений спосіб, а саме шляхом обміну факсограмами з заявкою на перевезення вантажу №Н-24 від 15.12.2011 року, що узгоджується з положеннями ч.1 ст.181 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9923 грн. 45 коп. заборгованості за наданні послуги перевезення є правомірними, стверджується матеріалами справи та нормами чинного законодавства, а відтак підлягають до задоволення.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в КБ «Приватбанк», МФО НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄКОС Інтернаціонал»(код ЄДРПОУ 36352017, 73000, м.Херсон, вул.Двадцять шоста східна, буд.18, р/р №2600401202678 в Центральній філії ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) 9923 грн. 45 коп. заборгованості та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Рішення підписане суддею “13” березня 2012 року