Ухвала суду № 22237262, 06.03.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2012 р. Справа № 5019/214/12

За позовом Млинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави

в особі Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача Фермерського господарства "Чайка"

про стягнення 11273 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_2 (довіреність №341 від 10.06.2011 року);

від відповідача: адвокат ОСОБА_1 (довіреність б/н від 22.02.2012 року);

від органу прокуратури: ОСОБА_3 посвідчення №10 від 23.03.2009 року.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Млинівський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Чайка" коштів в сумі 11273 грн. 00 коп. фінансової підтримки наданої фермерському господарству. В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник Фермерського господарства "Чайка" у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні заперечив проти стягнення пені, заявив про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені та просить розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та прокурора, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Український державний фонд підтримки фермерських господарств відповідно до ст.10 Закону України «Про фермерське господарство»є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство»фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно ст.11 Закону України «Про фермерське господарство»кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами на безповоротній та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі.

07.05.2009 року між Рівненським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством “Чайка” укладено Договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у відповідності до умов якого відділення на поворотній основі зобовязалось надати фінансову підтримку (допомогу) вказаному господарству у розмірі 80000,00 грн. строком до 01.10.2014 року.

Згідно з п.3.2.1 Договору фінансова підтримка надається у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної в договорі суми фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Пунктом 3.4.2. договору визначено, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Укрдежфонду (Рівненському відділенню) згідно з встановленим графіком, а саме: до 01.12.2010 року - 10000,00 грн., до 01.12.2011 року - 15000,00 грн., до 01.12.2012 року - 25000,00 грн., до 01.12.2013 року - 15000,00 грн., до 01.10.2014 року - 15000,00 грн..

07.10.2009 року Рівненське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств перерахувало платіжним дорученням №21 на рахунок фермерського господарства "Чайка" 80000,00 грн. фінансової підтримки.

Всупереч умовам п.3.4.2 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) Фермерському господарству від 07.05.2009 року, ФГ «Чайка»станом на 30.12.2011 року не сплачено на користь Рівненського відділення Укрдежфонду кошти в сумі 10000,00 грн. строк сплати яких настав 01.12.2010 року.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні положення містить ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Посилаючись на умову п.5.2 Договору позивач нарахував пеню за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки в сумі 773,00 грн. за період з 01.12.2010 року по 31.05.2011 року.

У відповідності до ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, то судом здійснено власний розрахунок, згідно якого до стягнення з відповідача підлягає пеня нарахована на суму боргу в період з 14.02.2011 року по 31.05.2011 року, що становить 454,38 грн..

Крім того, посилаючись на п.5.1 Договору та на ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував інфляційні втрати за період грудень 2010 року - листопад 2011 року, що складає суму 500,00 грн..

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ФГ «Чайка»було порушено положення Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2004 року №1102 та умови Договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 10000,00 грн. фінансової підтримки, 454,38 грн. пені та 500,00 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору в розмірі 1609 грн. 50 коп., оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання даного рішення на 6 місяців підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне: ФГ "Чайка" являється виробником сільськогосподарської продукції, процес виробництва, якого носить сезонний характер, скрутний фінансовий стан фермерського господарства, неможливість реалізувати вирощену с/г продукцію за цінами які б покривали понесені витрати на їх вирощування, а також у зв'язку з необхідністю здійснити весняні посівні роботи.

Згідно підпункту 1.2. пункту 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до пункту 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства “Чайка” (35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт.Млинів, вул.Слобідська, 49, код ЄДРПОУ 31141227) в дохід Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств (33000, м.Рівне, вул.Словацького, 1/113, р/р 35214000159 в Управлінні Державного казначейства України м.Рівне, код ЄДРПОУ 13978486) 10000 грн. 00 коп.. заборгованості зі сплати фінансової підтримки, 454 грн. 38 коп. пені та 500 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

3. Розстрочити виконання рішення строком на 3 місяців рівними частинами по 3333,34 грн..

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 273,00 грн..

5. Стягнути з Фермерського господарства “Чайка” (35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт.Млинів, вул.Слобідська, 49, код ЄДРПОУ 31141227) в дохід державного бюджету України 1609 грн. 50 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний “12”березня 2012 року