Рішення № 22234762, 20.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2012 р. Справа № 8/032-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», ідентифікаційний код: 31088106, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26,

до відповідача 1: товариство з обмеженою відповідальністю «Оріана», ідентифікаційний код: 13733129, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 7,

відповідача 2: товариство з обмеженою відповідальністю «Статус Аніма», ідентифікаційний код: 19420420, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-а,

відповідача 3: Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області, ідентифікаційний код: 04527520, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 9,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: публічне акціонерне товариство «Племінний завод»Бортничі», ідентифікаційний код: 00849634, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 15,

про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, визнання права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності від 26.09.2011 року;

від відповідача - 1: не зявився;

від відповідача - 2: не зявився;

від відповідача 3: не зявився;

від третьої особи: ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності від 19.03.2012 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода»(далі за текстом: Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана»(далі за текстом: Відповідач - 1), товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Аніма»(далі за текстом: Відповідач - 2) та до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі за текстом: Відповідач - 3) про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, які укладенні Відповідачем 3 з Відповідачами 1, - 2, визнання права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок.

Відповідно до ухвали суду від 05.03.2012 року порушено провадження у справі №8/032-12, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: публічне акціонерне товариство «Племінний завод»Бортничі»(далі за текстом: 3-я особа), та призначено розгляд справи на 20.03.2012 року.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що він 31.03.2004 року придбав у відкритого акціонерного товариства «Племінний завод»Бортничі», земельну ділянку, площею 40,8 га, яка належала останньому на праві власності відповідно до державного акту від 08.09.1997 року серії КВ, який зареєстрований в Книзі записів на право колективної власності на землю за № 1, та правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Племінний завод»Бортничі», в адміністративних межах Щасливської сільської ради шляхом укладення договору міни від 31.03.2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3. та зареєстрований в реєстрі за №921 (далі за текстом: Договір міни). При виготовленні на підставі Договору міни державного акту на право власності на землю Відповідач 3 не маючи прав власника земельної ділянки, з приводу якої укладений Договір міни, без вилучення або без викупу останньої у 3-ї особи та при відсутності рішення суду про примусове припинення права власності на цю ділянку і без визнання Договору міни недійсним передав частину ділянки в строкове платне користування Відповідачам 1, - 2, внаслідок чого Позивач позбавлений можливості реалізувати своє право власності на підставі Договору міни, в звязку з чим просить визнати недійсними договори, укладенні Відповідачем 3 з Відповідачами 1, - 2, та визнати за ним право власності на спірні земельні ділянки та витребувати їх.

20.03.2012 року в судове засідання зявився Позивач та 3-я особа, які виконали вимоги ухвали суду від 05.03.2012 року, дали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити. Відповідачі 1, - 2, - 3, в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи належним чином, вимоги ухвали суду від 05.03.2012 року не виконали. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування пояснень Позивача та 3-ї особи, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.03.2012 року.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідачі 1, - 2, - 3 належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідачів 1, - 2, - 3 суд дійшов висновку, що Відповідачі 1, - 2, - 3 були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідачі 1, - 2, - 3 про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, доказів, на які вони посилались би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надали, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Детально розглянувши матеріали справи, врахувавши наданні пояснення Позивача та 3-ї особи, зясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода»31.03.2004 року придбало у відкритого акціонерного товариства «Племінний завод»Бортничі», земельну ділянку, площею 40,8 га, яка належала останньому на праві власності відповідно до державного акту від 08.09.1997 року серії КВ, який зареєстрований в Книзі записів на право колективної власності на землю за № 1, та правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Племінний завод»Бортничі», в адміністративних межах Щасливської сільської ради шляхом укладення договору міни від 31.03.2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3. та зареєстрований в реєстрі за №921.

Відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України в редакції станом на 31.03.2004 року, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Земельний кодекс України у ст.ст. 125, 126 в редакції станом на 01.03.2012 року передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід. У разі набуття права власності на земельну ділянку кількома набувачами або у разі відсутності на відповідному державному акті місця для проставлення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку набувачеві або відчужувачеві земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня подання ним до органу, який здійснює видачу зазначеного акта, документів, передбачених законодавством, видається державний акт на право власності на земельну ділянку. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею. У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки. Відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку. У разі якщо державним актом на право власності на земельну ділянку було посвідчено право власності на декілька земельних ділянок, відчуження однієї з цих ділянок здійснюється після виготовлення державного акта, що посвідчує право власності на кожну з цих ділянок. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку. Право постійного користування на декілька земельних ділянок, наданих під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв'язку), може посвідчуватися одним державним актом.

В ході розгляду справи встановлено, що державний акт від 08.09.1997 року серії КВ та Договір міни на даний час є дійсними. Відповідачі 1, - 2, - 3, дійсність державного акту від 08.09.1997 року серії КВ та Договору міни не заперечують та не спростовують.

Конституція України у ч. 2 ст. 19 передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Цивільний кодекс України у ст. 761 передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Закон України «Про оренду землі»у ст. 4 передбачає, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноваженні ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 203 передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Щасливська сільська рада Бориспільського району при наявності дійсних державного акту від 08.09.1997 року серії КВ та Договору міни щодо земельної ділянки, площею 40 га, в порушення вимог ст. 19 Конституції України, п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 761 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про оренду землі»передала в строкове платне користування на умовах оренди товариству з обмеженою відповідальністю «Статус Аніма»земельну ділянку, площею 1,0 га, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_3. та за реєстрований за № 6162 (далі за текстом: Договір - 1), не являючись власником вказаної земельної ділянки, площею 1,0 га, при відсутності згоди Позивача та 3-ї особи на передачу вказаної ділянки в оренду, яка входить до вищезазначеної ділянки, площею 40 га, та без вилучення або викупу цієї ділянки у 3-ї особи і Позивача.

Крім того, Щасливська сільська рада Бориспільського району при наявності дійсних державного акту від 08.09.1997 року серії КВ та Договору міни щодо земельної ділянки, площею 40 га, в порушення вимог ст. 19 Конституції України, п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 761 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про оренду землі»передала в строкове платне користування на умовах оренди товариству з обмеженою відповідальністю «Оріана»земельну ділянку, площею 2,0 га, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки від 04.02.2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_4. та за реєстрований за № 365 (далі за текстом: Договір - 2), не являючись власником вказаної земельної ділянки, площею 2,0 га, при відсутності згоди Позивача та 3-ї особи на передачу вказаної ділянки в оренду, яка входить до вищезазначеної ділянки, площею 40 га, та без вилучення або викупу цієї ділянки у 3-ї особи і Позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач 3 в силу вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для передачі в оренду земельних ділянок, власником яких Відповідач 3 не являвся та які належали на праві власності 3-й особі та з приводу яких 3-я особа уклала з Позивачем Договір міни. 3-я особа та Позивач не уповноважували Відповідача 3 діяти від їх імені для вчинення правочинів щодо земельної ділянки, з приводу якої укладений Договір міни.

Цивільний кодекс України у ч. 2 п. 3 ст. 6 передбачає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Крім того, Цивільний кодекс України в п. 6 ст. 4 передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Цивільний кодекс України у ч.ч.1, 2 ст. 386 передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно із вимогами ч.ч. 2, 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України Договори 1, - 2 визнаються судом недійсними з підстав недодержання в момент вчинення правочину сторонами Договорів 1, - 2 вимог, встановлених ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, нормам ст. 19 Конституції України, п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 203, ст. 761 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про оренду землі», та як встановлено судом, що сторона Договорів 1, - 2, в особі органу місцевого самоврядування не мала станом на дату укладення Договорів 1, - 2, необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання Договорів - 1, - 2, та станом на вказані дати у органу місцевого самоврядування було відсутнє право власності на відповідні земельні ділянки, що підтверджено належними та допустимими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 47 Господарського кодексу України, держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Цей же Кодекс у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Договори 1, - 2 грубо суперечать вищевказаним нормами Конституції України, Земельного, Цивільного та Господарського кодексів України в звязку з тим, що порушують право власності 3-ї особи на земельну ділянку, засвідчену державним актом від 08.09.1997 року серії КВ, та позбавляють можливості Позивача реалізувати своє право на землю за Договором міни через неможливість оформлення та реєстрації свого права власності на земельну ділянку за Договором міни відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Цивільний кодекс України у ст. 215 передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою.

Статтею ст.228 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, суд погоджується з позицією Позивача, що Договори 1, - 2, в силу вимог ст.ст. 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, порушують публічний порядок через те, що спрямовані на протиправне вилучення у 3-ї особи належних останній на праві власності земельних ділянок, засвідчених державним актом від 08.09.1997 року серії КВ, та протиправне унеможливлення Позивачу реалізувати своє право на землю за Договором міни через неможливість оформлення та реєстрації свого права власності на земельну ділянку за Договором міни відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, внаслідок чого позовні вимоги Позивача про визнання недійсними Договорів 1, - 2, є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить суд визнати за ним право власності на спірні земельні ділянки та витребувати у Відповідачів 1, - 2 земельні ділянки, з приводу яких між Відповідачами 1, - 2, - 3, укладенні Договори 1, - 2, та які входять до складу ділянки, яка належить 3-й особі та які входять до складу ділянки, що реалізована 3-ю особою Позивачу за допомогою Договору міни, в звязку з тим, що наявність Договорів 1, - 2, позбавляє можливості Позивача володіти, оформити та зареєструвати своє право власності на земельну ділянку за Договором міни відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 2, 4 ст. 373 передбачає, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Земельний кодекс України у ст.ст. 152, 153 передбачає, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для суспільних потреб, має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування збитків, пов'язаних з викупом, якщо після викупу земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка використовується не для суспільних потреб.

Цивільний кодекс України у ст.ст. 391, 392 передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що Позивач правильно та вірно визначив спосіб і засіб захисту своїх цивільних прав на землю за Договором міни, в звязку з чим є обґрунтованими та доведеними і відповідно підлягають задоволенню вимоги Позивача про визнання за ним права власності на земельні ділянки і витребування у Відповідачів 1, - 2, земельних ділянок, з приводу яких між Відповідачами 1, - 2, - 3, укладенні Договори 1, - 2, та які входять до складу ділянки, яка належить 3-й особі та реалізована Позивачу за допомогою Договору міни, в звязку з тим, що наявність Договорів 1, - 2, позбавляє можливості Позивача володіти, оформити та зареєструвати своє право власності на земельну ділянку за Договором міни відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачами 1, - 2, - 3, по суду не заперечувались.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються на Відповідача - 3, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»до товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана», товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Аніма»та до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, визнання права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок, - задовольнити повністю.

2.Визнати укладений між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області, ідентифікаційний код: 04527520, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 9, та товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Аніма», ідентифікаційний код: 19420420, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-а, договір оренди земельної ділянки від 02.11.2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_3. та за реєстрований за № 6162, щодо земельної ділянки, площею 1,0 га, в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району, - недійсним з моменту укладення.

3.Визнати укладений між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області, ідентифікаційний код: 04527520, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 9, та товариством з обмеженою відповідальністю «Оріана», ідентифікаційний код: 13733129, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 7, договір оренди земельної ділянки від 04.02.2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_4. та за реєстрований за № 365, щодо земельної ділянки, площею 2,0 га, в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району, - недійсним з моменту укладення.

4.Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», ідентифікаційний код: 31088106, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26, право власності на земельну ділянку, площею 1,0 га, в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району, з приводу якої між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області, ідентифікаційний код: 04527520, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 9, та товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Аніма», ідентифікаційний код: 19420420, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-а, укладений договір оренди земельної ділянки від 02.11.2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_3. та за реєстрований за № 6162.

5.Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода», ідентифікаційний код: 31088106, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26, право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району, з приводу якої між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області, ідентифікаційний код: 04527520, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 9, та товариством з обмеженою відповідальністю «Оріана», ідентифікаційний код: 13733129, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 7, укладений договір оренди земельної ділянки від 04.02.2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_4. та за реєстрований за № 365.

6.Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Статус Аніма», ідентифікаційний код: 19420420, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-а, повернути шляхом передачі товариству з обмеженою відповідальністю «Злагода», ідентифікаційний код: 31088106, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26, земельну ділянку, площею 1,0 га, в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району, з приводу якої між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області, ідентифікаційний код: 04527520, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 9, та товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Аніма», ідентифікаційний код: 19420420, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-а, укладений договір оренди земельної ділянки від 02.11.2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_3. та за реєстрований за № 6162.

7.Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Оріана», ідентифікаційний код: 13733129, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 7, повернути шляхом передачі товариству з обмеженою відповідальністю «Злагода», ідентифікаційний код: 31088106, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26, земельну ділянку, площею 2,0 га, в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району, з приводу якої між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області, ідентифікаційний код: 04527520, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 9, та товариством з обмеженою відповідальністю «Оріана», ідентифікаційний код: 13733129, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 7, укладений договір оренди земельної ділянки від 04.02.2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_4. та за реєстрований за № 365.

8.Стягнути з Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ідентифікаційний код: 04527520, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 9, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», ідентифікаційний код: 31088106, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26, судовий збір у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот девять гривень 50 коп.).

9.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 20.03.2012 року