Рішення № 22229372, 15.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2012 р. Справа № 18/009-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Акрілат-хімконтракт», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Декоративної Упаковки», с. Луб’янка

про стягнення 6 987,41 грн.,

Суддя А.Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Коломієць Н.В.

від відповідача: Заклюка І.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Акрілат-хімконтракт»(позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Декоративної Упаковки»(відповідач) про стягнення 6 987,41 грн.

Провадження у справі №18/009-12 порушено відповідно до ухвали суду від 07.02.2012 року та призначено справу до розгляду на 28.02.2012 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 28.02.2012 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2012 року на виконання вимог ухвали суду подав обґрунтування вимог про стягнення штрафу. Розгляд справи відкладався до 15.03.2012 року.

В судовому засіданні 15.03.2012 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач по суті позовних вимог заперечень не надав, повідомив про часткову сплату заборгованості на суму 800 грн. за платіжними дорученнями № 973 від 14.03.2012 року та № 969 від 13.03.2012 року. Факт часткової сплати підтверджено позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено.

Правовідносини сторін у справі врегульовані укладеним 05.01.2011 року між Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод декоративної упаковки»(відповідач) Договором поставки хімпродукції №160211.

Відповідно до п.п.1.1. Договору позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті та кількості згідно Специфікації (рахунка-фактури) до цього договору, яка є його невід'ємною частиною.

Згідно рахунку-фактури №41575 від 26.08.2011 року та видаткової накладної №41575 від 26.08.2011 року позивач передав, а відповідач прийняв хімічну продукцію, а саме: пропіленгліколь 99.5 % на суму 5 482,50 грн.

Відповідно до п.п. 4.2. Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за умови відстрочки платежу з моменту отримання партії Товару у власність відповідача - 14 календарних днів, тобто по рахунку-фактурі №41575 від 26.08.2011 року до 09.09.2011 року.

Однак, в порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату товару. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 482,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору 08.11.2011 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 902, яка була отримана відповідачем 10.11.2011 року, однак, залишена без відповіді та задоволення.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 8.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати партії Товару відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої в строк суми за відповідною Специфікацією (видатковою накладною).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заявлена до стягнення пеня в сумі 337,59 грн. нарахована на фактичну суму боргу, за період прострочення 145 днів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. З огляду на викладене, приймаючи до уваги період нарахування пені та її розмір, наведені в розрахунку позивача, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 337,59 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п.п. 8.8. Договору передбачено, що у випадку несумлінного виконання Договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 20% від невиконаного зобов'язання.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконав зобов’язань з своєчасної оплати отриманого товару, вимога про стягнення штрафу в розмірі 20% від суми боргу, що складає є 1 096,50 грн. підлягає задоволенню.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового забов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 5,48 грн. інфляційних та 65,34 грн. 3 % річних, які нараховані на суму боргу за фактичний період прострочення у відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач в ході розгляду спору надав докази часткової сплати боргу після звернення позивача до суду з даним позовом. Зокрема, як вбачається з наданих відповідачем доказів та підтверджено позивачем, борг сплачено в сумі 800 грн. за платіжними дорученнями № 973 від 14.03.2012 року та № 969 від 13.03.2012 року.

Таким чином, провадження у справі у відповідній частині підлягає припинення на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з врегулюванням спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані і підлягають задоволенню в сумі 4682,50 грн. боргу, 337,59 грн. пені, 1 096,50 грн. штрафу, 5,48 грн. інфляційних, 65,34 грн.3 % річних. В частині сплачених відповідачем 800 грн. боргу, провадження у справі підлягає припиненню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод декоративної упаковки»(07831, Київська обл., Бородянський р-н, с. Луб'янка, вул. Чкалова, буд. 3-А, ідентифікаційний код 36965137) на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»(04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г , ідентифікаційний код 24744461) 4682,50 грн. боргу, 337,59 грн. пені, 1096,50 грн. штрафу, 5,48 грн. інфляційних, 65,34 грн.3 % річних та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ вдати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 800 грн. провадження у справі припинити.

Суддя Кошик А. Ю.