Рішення № 22228635, 26.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.12р.Справа № 17/5005/1815/2012 За позовом Криворізького навчально-виробничого центру, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Комунального закладу "Міська лікарня № 7", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 18649,75 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 82 від 18.01.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2., довір. № 453 від 19.03.12р.

Суть спору:

Криворізький навчально-виробничий центр (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Комунального закладу "Міська лікарня № 7" (далі - відповідач) суму 13770,00 грн. основного боргу, 2123,50 грн. пені, 1934,25 грн. інфляційних, 822,00 грн. 3% річних за порушення виконання грошових зобовязань по договору № 100 від 01.12.09р.

В ході розгляду спору було зясовано, що зазначене найменування позивача та відповідача не відповідає дійсності, тому суд вважає за вірне вважати найменування позивача Державний професійно-технічний навчальний заклад "Криворізький навчально-виробничий центр", а відповідача Комунальний заклад "Міська лікарня № 7" Дніпропетровської обласної ради.

Відповідач позов не визнає. У відзиві вказує на те, що спірна сума основного боргу дійсно має місце, проте на неодноразове звернення до вищестоящих установ з державного бюджету кошти виділені так і не були.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.12.2009 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено договір № 100 (далі - Договір), згідно з умовами якого виконавець зобовязався надати замовнику послуги (роботи) по виготовленню марлевих респіраторних масок у кількості 34425 штук на суму 13770,00 грн.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч.1 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Вивчивши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Проведений господарським судом аналіз матеріалів справи відображає, що позивачем належним чином виконанні свої Договірні зобовязання на загальну суму 13770,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи двохстороннім актом з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі (а.с. 12).

Проте, замовником взяті на себе зобовязання в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг (робіт) не здійснено, у звязку із чим у останнього утворилась спірна сума основної заборгованості в розмірі 13770,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з січня 2010 року по грудень 2011 року на розмір основного боргу суму 1934,25 грн. індексу інфляції, а також за період з 01.01.10р. по 01.01.12р. суму 822,00 грн. 3% річних, розмір яких відображається у розрахунку позивача (а.с. 3-4).

Однак, перевіривши здійсненні позивачем нарахування розміру пені, інфляційних та 3% річних, за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство», господарський суд визнає їх обґрунтованими частково, а отже задовольняє за такі ж періоді, що взяті позивачем, інфляційні на суму 1629,01 грн., 3% річних на суму 794,51 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Щодо нарахованого та заявленого до стягнення розміру пені то суд відмовляє в цій частині позовних вимог, оскільки умовами договору така відповідальність замовника не передбачена, а отже нарахована сума 2123,50 грн. пені є необґрунтованої та безпідставною.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

На час розгляду справи відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування цих позовних вимог не спростував.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Міська лікарня № 7" Дніпропетровської обласної ради (50089, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Маршака, 1а; ЄДРПОУ 01985995) на користь Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізький навчально-виробничий центр" (50106, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Фабрична, 5; ЄДРПОУ 02549581) суму 13770,00 грн. (тринадцять тисяч сімсот сімдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 1629,01 грн. (одна тисяча шістсот двадцять девять грн. 01 коп.) інфляційних, 794,51 грн. (сімсот девяносто чотири грн. 51 коп.) 3% річних, 1397,52 грн. (одна тисяча триста девяносто сім грн. 52 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров