Рішення № 22228508, 27.03.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

27.03.2012Справа №5002-16/317-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

до відповідача Приватного підприємства «Технопласт плюс» (98111, м.Феодосія, вул. Дружби, 109 а)

про стягнення 444 359,86 грн.

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність постійна № 019-Д від 03.01.2012 р.

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача Приватного підприємства «Технопласт плюс», в якій просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 381311,04 грн., суму заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 37120,78 грн., суму 3 % річних у розмірі 4049,40 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1360,99 грн. та суму пені у розмірі 20517,65 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №6525 від 20.02.2005р. в частині оплати за отриману електроенергію.

23.02.2012 р. на адресу суду від ПАТ «Крименерго» надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 626278,18 грн., заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 45999,44 грн., 3 % річних в сумі 5801,61 грн., інфляційні втрати в сумі 2449,10 грн. та пеню в сумі 20517,65 грн. Крім того, просить стягнути судові витрати. (а.с. 59-61).

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. (п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351).

Отже, виходячи з системного аналізу вказаних норм права, нова ціна позову склала -701045,98грн.

26.03.2012р. на виконання вимог суду від позивача надійшли додаткові документи, а саме обґрунтовані розрахунки заборгованості за спожиту активну електричну енергію та перетікання реактивної електроенергії. Вказані документи долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 27.03.2012р. заявлені вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку представника жодного разу до судового засідання не забезпечив, відзиву та витребуваних судом документів не надав, не зважаючи на те, що був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасникові судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, як вбачається з витягу з ЄДРПОУ на відповідача станом на 16.02.2012р. адресою державної реєстрації відповідача є : 98111, м.Феодосія, вул. Дружби, 109 а. (а.с. 49-51).

Вказана адреса також зазначена позивачем у позовній заяві, а відтак усі документи направлялися судом за вказаною юридичною адресою.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Крім цього, явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 27.03.2012р. була оголошена перерва.

27.03.2012р. судове засідання продовжено за участю представника позивача.

Представник позивача у судовому засіданні після перерви заявлені вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримав та просив суд їх задовольнити.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

20.02.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Приватним підприємством «Технопласт плюс» (Споживач) був укладений договір про поставку електричної енергії № 6525, згідно з п.1 якого Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує постачальнику її вартість і здійснює інші платежі відповідно до умов цього договору і додатків до договору, які є його невідємними частинами. (а.с.10-13)

Відповідно до п. п. 2.1.2 вказаного договору постачальник зобовязався поставляти споживачу електроенергію, як різновид товару у обсягах, визначених у відповідності до розділу 5 і з врахуванням умов розділу 6 цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2.3 вказаного договору споживач, в свою чергу, зобовязався сплачувати постачальнику вартість електричної енергії і інші нарахування, відповідно до умов Додатків № 4.1 або № 4.2 «Порядок розрахунків».

Відповідно до п. 2 Додатку № 4.2 до вказаного договору “Порядок розрахунків для споживачів, що розраховуються за фактично споживану електричну енергію” розрахункова дата встановлюється 20 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 20 числа місяця до того ж числа наступного місяця. (а.с.14)

Обєм фактично споживаної за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця установки засобів обліку до границі балансової належності електромереж, визначається згідно з «Актом про обєми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії». ( п.3 Додатку № 4.2 до Договору).

Відповідно до п. 5 вказаного Додатку № 4.2 розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Дата оплати встановлюється до 27 числа кожного місяця. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії або внесення споживачем готівки в касу Постачальника.

У разі неотримання постачальником грошових коштів на вказану дату, починаючи з наступного дня за датою оплати здійснюються нарахування у відповідності до п. 8 даного Додатку.

Відповідно до п. 8 вказаного Додатку у разі несвоєчасної сплати обумовлених даним Порядком платежем, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, включаючи день фактичної сплати:

-пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період. За який здійснюються нарахування;

-3% річних від простроченої суми.

При цьому, сума боргу за споживану електроенергію повинна бути сплачена споживачем з врахуванням встановленого індексу інфляції.

Згідно з п.9 цього додатку рахунки на оплату перевищення граничної величини споживання електроенергії та вартості за перетоки реактивної електроенергії, пеню, 3% річних, інфляційні нарахування виписуються Постачальником окремо та надаються Споживачу.

Вказані розрахунки повинні бути сплачені Споживачем протягом пяти днів з дня отримання.

Пунктом 9.5 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2005р., а у частині розрахунків до повного їх завершення.

Цей договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про розірвання цього або його перегляд.

Отже, на час розгляду справи у суді, сторонами доказів припинення вказаного договору надано не було, через що суд приходить до висновку, що договір продовжує діяти.

Враховуючи, що відповідачем систематично не виконувалися умови договору № 6525 від 20.02.2005 р. в частині своєчасної оплати електричної енергії, що, в свою чергу, привело до виникнення заборгованості по розрахункам за використану реактивну та активну електричну енергію та по розрахункам за перевищення договірної величини, позивач звернувся до суду з вказаним позовом щодо примусового стягнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу неналежного виконання Приватного підприємства «Технопласт плюс» договору про поставку електричної енергії № 6525 від 20.02.2005р, у звязку з чим підлягають регулюванню Правилами користування електричної енергією, загальними положеннями про виконання господарських зобовязань.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, судом встановлено, що за період з 20 червня 2011р. по 20 січня 2012р. відповідачу були виставлені рахунки за спожиту активну електричну енергію на загальну суму 626 278,18 грн., що підтверджується розрахунками накладними, доданими до матеріалів справи (а.с. 17, 20, 23, 26, 29, 32, 63,66):

№6525/51/0611А1 від 20.06.2011р. на суму 53429,15 грн.

№6525/51/0711А1 від 20.07.2011р. на суму 56758,53 грн.

№6525/51/0811А1 від 20.08.2011р. на суму 96044,21 грн.

№6525/51/0911А1 від 20.09.2011р. на суму 28414,58 грн.

№6525/51/1011А1 від 20.10.2011р. на суму 35759,75 грн.

№6525/51/1111А1 від 20.11.2011р. на суму 110904,67 грн.

№6525/51/1211А1 від 20.12.2011р. на суму 120946,16 грн.

№6525/51/0112А6 від 20.01.2012р. на суму 124020,98 грн.

Згідно з пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Таким чином, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача відносно стягнення заборгованості за активну електричну енергію у сумі 626278,18 грн.

При цьому, суд приймає до уваги підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків (а.с.76).

Відповідно пункту 8 додатку № 4.2 до договору про постачання електричної енергії № 6525 у разі несвоєчасної сплати обумовлених даним Порядком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, включаючи день фактичної сплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних від простроченої суми.

При цьому, сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена споживачем з врахуванням встановленого індексу інфляції.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України під неустойкою розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської" діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 4.2.1 Договору № 6525 від 20.02.2005 р. встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням строків, визначених Додатками №4.1, №4.2, Споживач зобовязаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені підлягає сплаті на підставі предявленого рахунку на поточний рахунок Постачальника.

Перевіривши розрахунок пені позивача по активній електричній енергії в сумі 18620,02 грн., суд приходить до висновку щодо правильного його обчислення, а тому підлягає вказана сума підлягає стягненню з відповідача..

Публічне акціонерне товариство «Крименерго» також просило стягнути з відповідача 3 % річних за активну електричну енергію у сумі 5301,93 грн. та інфляційні втрати за активну електричну енергію у сумі 2243,76 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с.4, 60), судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за активну електричну енергію, заявлених позивачем у загальній сумі 2243,76 грн. за період з вересня 2011р по січень 2012р. зроблені правомірно, а тому підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних за активну електричну енергію судом встановлено, що позивачем допущені певні помилки при здійсненні вказаного розрахунку.

Так, у розрахунку 3% річних позивач вказує прострочення днів за період з 26.01.2012р. по 06.02.2012р. у кількості 22 дня, та просить стягнути 3% річних у розмірі 1132,44 грн.

Проте, вказана цифра є помилковою, оскільки, відповідно до п. 5 Додатку № 4.2 до Договору №6525 від 20.02.2005р. дата оплати встановлюється до 27 числа кожного місяця.

Отже, 27.01.2012р. це останній день сплати заборгованості, тобто обовязок оплати виник у відповідача з 28.01.2012р.

Тобто, сума 3% річних за період з 26.01.2012р. по 06.02.2012р., яка підлягає стягненню складає 1029,50 грн. (626278,18* 3%*20 / 365).

За таких обставин, збільшені позовні вимоги в частині нарахування 3% річних за активну електричну енергію за період з 29.06.2011р. по 16.02.2012р. підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 5198,99 грн.

В частині стягнення 3% річних за активну електричну енергію у сумі 102,94 грн. слід відмовити.

Крім того, позивачем за період з 20 червня 2011р. по 20 січня 2012р. відповідачу були виставлені рахунки за реактивну електричну енергію на загальну суму 45999,44 грн., що підтверджується розрахунками накладними, доданими до матеріалів справи (а.с. 18, 21, 24, 27, 30, 33, 64,67):

№6525/51/0611Р1 від 20.06.2011р. на суму 5413,02 грн.

№6525/51/0711Р1 від 20.07.2011р. на суму 5434,36 грн.

Рахунок №6525 від 29.08.2011р. на суму 3946,66 грн.

№6525/51/0911Р1 від 20.09.2011р. на суму 11516,89 грн.

№6525/51/1011Р1 від 20.10.2011р. на суму 6406,52 грн.

№6525/51/1111Р1 від 20.11.2011р. на суму 4403,33 грн.

№6525/51/1211Р1 від 20.12.2011р. на суму 4683,53 грн.

№6525/51/0112Р5 від 20.01.2012р. на суму 4195,13 грн.

Відповідно пункту 2.2.4 договору про поставку електричної енергії №285 від 30 жовтня 2005 року споживач зобов'язався здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника і електроустановками відповідача відповідно до порядку №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії».

За підсумками розрахункового періоду 20 числа Постачальник виписує Споживачеві документи на оплату за перетоки реактивної електроенергії. Засоби оплати за перетоки перераховуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника протягом 5 днів з дня отримання розрахункових документів ( п. 18 порядку №5 до Договору).

Проте відповідач допустив порушення умов договору №6525 від 20.02.2005р. та не сплатив виставлені рахунки, що спричинило утворення заборгованості за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії в сумі 45999,44 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за реактивну електричну енергію у сумі 45999,44 грн., засновані на нормах чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасні розрахунки за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії за період з 15.07.2011 по 13.01.2012р. у загальній сумі 1897,63 грн.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.4), суд дійшов висновку щодо вірного його обчислення, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Отже, розмір пені за реактивну електричну енергію, що підлягає стягненню з Приватного підприємства «Технопласт плюс» на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» складає 1897,63 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Технопласт плюс» 205,34 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 499,68 грн. за використану реактивну електричну енергію, виходячи із умов договору та 625 ЦК України. (а.с.5, 60).

Таким чином, розмір інфляційних втрат за використану реактивну електричну енергію за період з вересня 2011р. по січень 2012р. у загальній сумі 205,34 грн. відповідає умовам договору, нормам ст.. 625 ЦК України та також підлягає стягненню з відповідача.

Також, перевіривши розрахуноки 3% річних використану реактивну електричну енергію суд встановив, що сума 3% річних за період з 27.06.2011р. по 16.02.2012 року відповідно до норм чинного законодавства та складає у загальній сумі 499,68 грн.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши обставини справи, а також наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Крименерго» підлягають частковому задоволенню, а тому з Приватного підприємства «Технопласт плюс» на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» слід стягнути заборгованість за використану активну електричну енергію у сумі 626278,18 грн., 3% річних за використану активну електричну енергію у сумі 5198,99 грн., інфляційні збитки за використану активну електричну енергію у сумі 2243,76 грн. та пеню у сумі 18620,02 грн.; заборгованості за використану реактивну електричну енергію у сумі 45999,44 грн., 3% річних за використану реактивну електричну енергію у сумі 499,68 грн., інфляційні втрати за використану реактивну електричну енергію у сумі 205,34 грн., а всього 700943,04 грн.

При цьому, суд приймає до уваги що відповідач не надав своїх обґрунтованих заперечень по заявленому позову та доказів оплати заборгованості перед позивачем за використану активну електричну енергію у сумі 626278,18 грн. та за використану реактивну електричну енергію у сумі 45999,44 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Також, з відповідача на користь позивача варто стягнути також судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково в сумі 700943,04 грн.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Технопласт плюс» (98111, м.Феодосія, вул. Дружби, 109 а, ідентифікаційний код 32641735) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) заборгованість за використану активну електричну енергію у сумі 626278,18 грн., 3% річних за використану активну електричну енергію у сумі 5198,99 грн., інфляційні збитки за використану активну електричну енергію у сумі 2243,76 грн. та пеню у сумі 18620,02 грн.; заборгованості за використану реактивну електричну енергію у сумі 45999,44 грн., 3% річних за використану реактивну електричну енергію у сумі 499,68 грн., інфляційні втрати за використану реактивну електричну енергію у сумі 205,34 грн., а також 14018,86 грн. судового збору

3.В частині нарахування 3% річних за використану активну електричну енергію у сумі 102,94 грн. відмовити

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2012р.