Рішення № 22227344, 06.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2012 р. Справа № 8/008-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій», ідентифікаційний код: 00130659, місцезнаходження: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39,

до відповідача: комунальне підприємство Київської обласної ради «Білоцерківсвітло», ідентифікаційний код: 24223578, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 44-а,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1., яка діє на підставі довіреності від 16.09.2011 року за № 08-766;

від відповідача: ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 06.03.2012 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

публічне акціонерне товариство «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківсвітло»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу від 16.03.2011 року за №57 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.), 3-х процентів річних у сумі 558,64 грн. (пятсот пятдесят вісім гривень 64 коп.), пені у сумі 2201,00 грн. (дві тисячі двісті одна гривня 00 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору купівлі-продажу від 16.03.2011 року за №57 не повністю здійснив оплату придбаних у Позивача товарів, в звязку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором у вигляді основного боргу у сумі 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.), 3-х процентів річних у сумі 558,64 грн. (пятсот пятдесят вісім гривень 64 коп.), пені у сумі 2201,00 грн. (дві тисячі двісті одна гривня 00 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2012 року порушено провадження у справі № 8/008-12 та призначено останню до розгляду на 07.02.2012 року.

07.02.2012 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 16.01.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 16.01.2012 року не виконав. Ухвалою суду від 07.02.2012 року розгляд справи відкладено на 06.03.2012 року.

27.02.2012 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 3096 надійшла заява Позивача про подальший розгляд справи за відсутності його позивача, згідно якої Позивач позов підтримував та просив задовольнити в повному обсязі.

06.03.2012 року в судове засідання Позивач не зявився. В судове засідання зявився Відповідач, який виконав вимоги ухвал суду від 16.01.2012 року та від 07.02.2012 року, дав пояснення та вимоги Позивача визнав в повному обсязі.

У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 06.03.2012 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення і матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, зясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

16.03.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений Договір купівлі-продажу від 16.03.2011 року за №57 (далі по тексту: Договір).

За умовами п.1.1. даного Договору, відповідно до умов даного Договору Постачальник зобовязується передати Покупцю залізобетонні конструкції (надалі - товар) в кількості та за ціною зазначеній в Специфікації або товарних накладних, що є невідємними частинами Договору, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Загальний асортимент та номенклатуру товару, що підлягає поставці може бути розширено в залежності від поданого Покупцем замовлення.

Договір у п.п. 5.1., 5.2. передбачає, що поставка товару здійснюється на підставі письмової заявки Покупця. В заявці зазначаються найменування, кількість, асортимент, інші дані потрібні для формування партії товару. Днем поставки є день виписки видаткової накладної на товар.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.3. Договору, ціна в накладних /специфікаціях/ вказується в національній валюті України. Загальна сума Договору складається з суми вартості кожної партії товару, зазначених в специфікаціях, які є невідємною частиною даного Договору.

Згідно п.п. 7.1., 7.2., 7.3., 8.1., 8.2. Договору, розрахунок здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Днем оплати є день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Розрахунок за товар може бути здійснений в іншій спосіб не заборонений чинним законодавством України. Поставка товару здійснюється після 100 % передоплати на умовах EXW м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39. Сторони можуть погодити інший порядок доставки товару, ніж той, що обумовлено п. 8.1. даного договору.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 205 передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

11.04.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205 Цивільного кодексу України, у спрощений спосіб був укладений договір про внесення змін до п. 8.1. Договору купівлі-продажу від 16.03.2011 року за №57 шляхом направлення Відповідачем Позивачу гарантійного листа від 11.04.2011 року за № 48, згідно якого Відповідач брав на себе зобовязання здійснити оплату товару протягом 15 календарних днів після отримання від Позивача товару, з умовами якого Позивач погодився та останні не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п.п. 1.1., 5.1., 5.2. Договору 13.04.2011 року з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 56640,64 грн. (пятдесят шість тисяч шістсот сорок гривень 64 коп.), що підтверджено видатковою накладною від 13.04.2011 року за № РН-0000307, довіреністю на отримання товару від 12.04.2011 року серії 12 ААБ за №339093, додатком за № 1 до Договору у вигляді специфікацією за № 1, які підписані Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п.п. 1.1., 5.1., 5.2. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставленого товару у обсягах та вартістю, визначених в цих специфікації та видатковій накладній, копії яких знаходиться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписана Відповідачем видаткова накладна без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобовязань за Договором.

Поясненнями Позивача та Відповідача, які вони дали в судових засіданнях, матеріалами справи, зокрема актом звірки розрахунків, який підписаний Позивачем і Відповідачем без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів і сумою заборгованості за Договором, видатковою накладною від 13.04.2011 року за № РН-0000307, довіреністю на отримання товару від 12.04.2011 року серії 12 ААБ за №339093, додатком за № 1 до Договору у вигляді специфікацією за № 1, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 7.1., 7.2., 7.3., 8.1., 8.2. Договору не повністю оплатив поставлений Позивачем товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 13.01.2012 року за Договором наявна заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 06.03.2012 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товару, його вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товару або щодо його якості Відповідачем суду не надано.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору щодо поставки товару. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 13.01.2012 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору та наявність вказаної суми основного боргу визнає в повному обсязі. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 06.03.2012 року складає 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.).

Таким чином, станом на 06.03.2012 року за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставленого Позивачем товару за Договором суду не надано.

Станом на 06.03.2012 року основна заборгованість за Договором у сумі 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.) Відповідачем не погашена та остання визнається Відповідачем в повному обсязі.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.), в звязку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача 3-и проценти річних у сумі 558,64 грн. (пятсот пятдесят вісім гривень 64 коп.) та пеню у сумі 2201,00 грн. (дві тисячі двісті одна гривня 00 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 10.2. Договору, в разі порушення строків оплати товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по несплаті вартості поставлених Позивачем товарів станом на 06.03.2012 року у сумі 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто не виконав встановлених Договором зобовязань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За розрахунком Позивача на 13.01.2012 року розмір 3-х процентів річних становить 558,64 грн. (пятсот пятдесят вісім гривень 64 коп.) та розмір пені становить 2201,00 грн. (дві тисячі двісті одна гривня 00 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п. 10.1. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача 3-х процентів річних у сумі 558,64 грн. (пятсот пятдесят вісім гривень 64 коп.) та пені у сумі 2201,00 грн. (дві тисячі двісті одна гривня 00 коп.), в звязку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались і визнавались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем повністю або частково.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за Договором купівлі-продажу від 16.03.2011 року за №57 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.), 3-х процентів річних у сумі 558,64 грн. (пятсот пятдесят вісім гривень 64 коп.), пені у сумі 2201,00 грн. (дві тисячі двісті одна гривня 00 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договором купівлі-продажу від 16.03.2011 року за №57 товарів, яка складається станом на 13.01.2012 року з основного боргу у сумі 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.), 3-х процентів річних у сумі 558,64 грн. (пятсот пятдесят вісім гривень 64 коп.), пені у сумі 2201,00 грн. (дві тисячі двісті одна гривня 00 коп.).

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобовязань судом встановлений, в звязку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у вигляді основного боргу у сумі 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.), 3-х процентів річних у сумі 558,64 грн. (пятсот пятдесят вісім гривень 64 коп.), пені у сумі 2201,00 грн. (дві тисячі двісті одна гривня 00 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1506,00 грн. (одна тисяча пятсот шість гривень 00 коп.).

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді судового збору у сумі 1506,00 грн. (одна тисяча пятсот шість гривень 00 коп.), у звязку з чим відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»щодо стягнення з комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківсвітло»заборгованості за Договором купівлі-продажу від 16.03.2011 року за №57 та господарських витрат, - задовольнити повністю.

2.Стягнути з комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківсвітло», ідентифікаційний код: 24223578, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 44-а, на користь публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій», ідентифікаційний код: 00130659, місцезнаходження: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39, заборгованість за Договором купівлі-продажу від 16.03.2011 року за №57 у вигляді основного боргу у сумі 28320,00 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.), 3-х процентів річних у сумі 558,64 грн. (пятсот пятдесят вісім гривень 64 коп.), пені у сумі 2201,00 грн. (дві тисячі двісті одна гривня 00 коп.), судовий збір у сумі 1506,00 грн. (одна тисяча пятсот шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 06.03.2012 року