Рішення № 22227211, 19.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-24/1462-201219.03.12 За позовом Публічного акціонерного товариства “Київенерго”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житло-сервіс Груп”

про стягнення 93200, 22 грн.

Суддя Д.В. Мандичев

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1пред. за довір. №93/2012/02/13-29 від 13.02.12р.

від відповідача: ОСОБА_2 пред. за довір. №160/02/12 від 17.02.12р.

ОСОБА_3 пред. за довір. №159/02/12 від 17.02.12р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство “Київенерго” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Житло-сервіс Груп” про стягнення 93200, 22 грн. заборгованості, з яких 86901, 97 грн. сума боргу за спожиту електричну енергію, інфляційні нарахування в розмірі 3184, 61 грн., три проценти річних в сумі 1297, 69 грн. та пеня в розмірі 1815, 95 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2012р. порушено провадження у справі №5011-24/1462-2012 та призначено її до розгляду на 23.02.2012р.

Представник відповідача 20.02.2012р. надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 19.03.2012р. у звязку з неявкою в судове засідання представника позивача.

Представник позивача 19.03.2012р. надав через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог, зокрема позивач зазначив, що між сторонами було проведено узгодження розрахунків за електричну енергію. Крім того, актом №448 від 30.12.2011р. встановлено, що у звязку з проведенням нарахувань за загально будинковим обліком ТОВ “Житло-сервіс Груп” з моменту введення житлового будинку в експлуатацію та поступового укладення договорів з фізичними особами, за якими укладеного договори на користування електроенергією, фактично проводитися подвійне нарахування товарної продукції. Для впорядкування розрахунків виконано контрольний зйом, на підставі якого проводиться коригування нарахувань у вигляді повернення. Таким чином, за спожиту згідно з договором №80510 електричну енергію станом на 01.11.2011р. заборгованість становить 35991, 13 грн., з яких 29817, 66 грн., суму основного боргу, інфляційні нарахування в розмірі 3123, 30 грн., три проценти річних в сумі 1274, 37 грн. та пеня в розмірі 1775, 80 грн.

Оскільки зазначена заява позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, господарський суд розглядає остаточні вимоги про стягнення з відповідачів 35991, 13 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2012р. підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві №048-71-16818 від 14.12.2011р. та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з урахуваннями заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав. Позивач згідно з договором №80510 від 20.09.2006р., відповідно до існуючої схеми приєднання внутрішньо-будинкових мереж електропостачання, постачає електричну енергію в житлові будинки розташовані за адресами: вул. Градинська, 20, Лаврухіна, 6, Лаврухіна, 8, Лаврухіна, 10, Лаврухіна16, Градинська, 7. Як зазначає відповідач, в зазначених вище житлових будинках встановлені згідно з проектно-кошторисною документацією розробленою відповідно до ПКЕЕ лічильники. В тому числі в зазначених вище житлових будинках встановлені загально будинкові засоби обліку, які визначають обсяг електричної енергії спожитої мешканцями квартир та обсяг електричної енергії установок для технічних цілей (робота ліфтів, насосів) та освітлення дворів, східців і номерних знаків багатоквартирних житлових будинків. Крім того, відповідач зазначає, що мешканці будинку мають індивідуальні прилади обліку електричної енергії, у звязку з вищевикладеним, відповідача вважає, що оскільки в кожній квартирі встановлені лічильники та укладений договір про користування електроенергією, то ТОВ “Житло-сервіс Груп” вважає безпідставним виставлення позивачем рахунків на оплату спожитої та не сплаченої мешканцями електроенергії.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.03.2012р. на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2006р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", що в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі позивач, постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Житло-сервіс Груп” (далі відповідач, споживач) було укладено договір №80510 на постачання електричної енергії (далі договір).

Відповідно до п. 1 договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Відповідно до пунктів 2.1.2, 2.2.2, 2.2.4, 2.2.5 договору, постачальник постачає споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього ж договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу", з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, а споживач зобовязувався дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 даного договору, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків за електроенергію та знаття показань електролічильників споживачів", здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Згідно з п. 1 додатку № 2 до договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 21 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Пунктом 2.1. додатку № 2 до договору встановлено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Відповідно до п. 2.2. додатку №2 до договору, оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої в наслідок порушення Споживачем Правил користування електричною енергією.

При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Згідно пункту 2.2.6. договору споживач зобовязується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за предявленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач свої зобовязання за договором не виконує, внаслідок чого за період з 01.12.2009р. по 01.11.2011р. у відповідача виникла заборгованість за спожиту електричну енергію, яка станом на 01.11.2011р. становить 29817, 66 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту згідно з договором №80510 електричну енергію, актом погодження розрахунків за електричну енергію №448 від 30.12.2011р., та рахунком №80510018/12 від 29.12.2011р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобовязання в частині повної та своєчасної оплати використаної активної енергії, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 26334, 66 грн.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 29817, 66 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позовна вимога публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальності "Житло-сервіс Груп" суми основного боргу за договором №80510 від 20.09.2006р. про постачання електричної енергії у розмірі 29817, 66 грн. визнається судом такою, що підлягає задоволенню.

Позивач за невиконання договірних зобовязань просить суд стягнути з відповідача 1274, 37 грн. три проценти річних від суми заборгованості, 3123, 30 грн. збитків від встановленого індексу інфляції та 1775, 80 грн. пені.

Дії відповідача (сплата коштів з простроченням встановленого терміну) є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобовязання, позовна вимога позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 1274, 37 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від встановленого індексу інфляції в частині прострочення сплати за спожиту активну енергію в сумі 3123, 30 грн. ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, позовна вимога позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 3123, 30 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало було виконано.

Згідно пункту 4.2.2. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.4.-2.2.5. цього договору з порушенням термінів, визначених додатками "Порядок розрахунків за електроенергію та знаття показань електролічильників споживачів", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення пені в сумі 1775, 80 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи вищевикладене, позов публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-сервіс Груп" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 9-А, код ЄДРПОУ 33739577) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 29817, 66 грн. (двадцять девять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 66 коп. основного боргу, 3123, 30 грн. (три тисячі сто двадцять три) грн. 30 коп. збитків від інфляції, 1274, 37 грн. (одну тисячу двісті сімдесят чотири) грн. 37 коп. три проценти річних, 1775, 80 грн. (одну тисячу сімсот сімдесят пять) грн. 80 коп. пені, 621, 54 грн. (шістсот двадцять одну) грн. 54 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 26.03.2012р.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Д.В. Мандичев