Рішення № 22227012, 12.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/947-201212.03.12 За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЛВ"

про стягнення 1489,20 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 предст. за довір.;

від відповідача: не зявились.

У судовому засіданні 12.03.2012 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЛВ" про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно перерахованих коштів у розмірі 1489,20 грн. та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2012 порушено провадження у справі №5011-35/947-2012 розгляд справи призначено на 20.02.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва 20.02.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.03.2012.

Відповідач у судові засідання 20.02.2012 та 12.03.2012 своїх представників не направив, про поважність причин незявлення суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №5011-35/947-2012 від 30.01.2012 не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2004 між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Полтавське РУ (надалі Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЛВ" (надалі Підприємство, відповідач) було укладено договір еквайрінгу № 1 (надалі - договір)

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. Договору Банк здійснює операції еквайрінгу для Підприємства по платіжним карткам платіжних систем Visa International та MasterCard Incorporated, забезпечує Підприємство витратними матеріалами, а також здійснює прийом зведених звітів та сліпів, а Підприємство бере на себе зобов'язання щодо прийому до обслуговування платіжних карток з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг з дотриманням вимог законодавства України, правил платіжних систем, даного договору та додатків до нього.

Згідно із Додатком №1 до договору позивачем було зареєстровано пункт обслуговування платіжних карток, який розташовано на АЗС "Засульська" на 208 км. автошляху Київ-Харків.

Як передбачено п. 3.2 Договору, Банк відшкодовує Підприємству кошти за реалізовані товари та послуги по платіжним карткам з утриманням комісії Банку на поточний рахунок Підприємства.

Як пояснив представник позивача, договір еквайрінгу № 1 від 30.03.2004 було розірвано 25.07.2008.

Як свідчать наявні в матеріалах справи з детальні звіти від 30.07.2009, після розірвання Договору на еквайринговій точці АЗС "Засульська" 24.09.2008 та 28.09.2008 було проведено дві операції по розрахунку за товари на загальну суму 1 489,92 грн. Відповідно до меморіальних ордерів № 1 від 25.09.2008 та № 4 від 29.09.2008 грошові кошти у сумі 1489,92 були помилково перераховані відповідачеві.

У зв'язку із зазначеним, позивач звертався до відповідача з листами від 02.10.2008 та 11.03.2011 з вимогою повернути помилково перераховані кошти, які були залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що станом на день звернення позивача до суду відповідач не повернув кошти у розмірі 1489,20 грн. помилково перераховані позивачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа їм.

Відповідно до ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Як передбачено ст. 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату вирішення спору, відповідач не повернув позивачеві помилково перераховані кошти у розмірі 1 489,20 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано суду доказів на спростування викладеного в позові.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів у розмірі 1 489,20 грн., є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ЛВ" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, ідентифікаційний код 31031950) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 2002545) 1 489,20 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят девять гривень 20 коп.) помилково перерахованих коштів, 102,00 грн. (сто дві гривні) - державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 19.03.2012