Рішення № 22226748, 21.03.2012, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
21.03.2012
Номер справи
5011-62/1265-2012
Номер документу
22226748
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/1265-201221.03.12 за позовом: Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ, ЄДРПОУ 37536162

2. Київського оптико-механічного технікуму, м.Київ, ЄДРПОУ 21610754

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД», м.Київ, ЄДРПОУ 35624115

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Закритого акціонерного товариства «Київ-Код», м.Київ, ЄДРПОУ 19489481

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Інтернешнл», м.Київ, ЄДРПОУ 35624136

3.Товариства з обмеженою відповідальністю «СМИ», м.Київ, ЄДРПОУ 35918608

4.Товариства з обмеженою відповідальністю «Авгур Плюс», м.Київ, ЄДРПОУ 35900189

5.Товариства з обмеженою відповідальністю «НАК Плюс», м.Київ, ЄДРПОУ 36386287

6. Дочірнього підприємства «ЛД-Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 31093996

про витребування майна та визнання права власності

Представники сторін:

від позивача 1: не зявився

від позивача 2: ОСОБА_1 по дов.

від відповідача: Голавський В.М. дир.

від третьої особи 4: ОСОБА_3 по дов.

від третіх осіб 1, 2, 3, 5, 6: не зявились

в судовому засіданні брав участь:

Прокурор: Шевченко О.В по посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ, Київського оптико-механічного технікуму, м.Київ, звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД», м.Київ про:

- визнання права власності держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, з №1 по №18 (групи приміщень №2) загальною площею 614,7 кв.м, вартістю 2052000 грн., які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Аніщенка, буд.6 (літера А);

- витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД»у власність держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України нежилих приміщень з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, з №1 по №18 (групи приміщень №2) загальною площею 614,7 кв.м, вартістю 2052000 грн., які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Аніщенка, буд.6 (літера А).

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на ті обставини, що спірне нерухоме майно вибуло із власності держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, а також фактичного володіння Київського оптико-механічного технікуму без волі вказаних осіб. Крім того як вказує прокурор, внаслідок скасування судового рішення по справі №2-1416/07 про визнання права власності за Закритим акціонерним товариством «Київ-Код»та залишення справи у вказаній частині при новому розгляді без розгляду, всі наступні правочини стосовно нежитлових приміщень, які знаходяться по вул.Аніщенка, буд.6 у м.Києві, є незаконними та неправомірними.

Позивач 1 у поясненнях без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду міста Києва 29.02.2012р., вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.

В судових засіданнях та у поясненнях №083 від 15.02.2012р. позивач 2 поданий прокурором позов підтримав в повному обсязі та зазначив про незаконність набуття відповідачем права власності на спірні обєкти нерухомості.

Відповідач у відзиві б/н від 15.02.2012р. та у поясненнях без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду міста Києва 20.02.2011р., проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на набуття права власності на нежилі приміщення в порядку виконання судового рішення від 08.09.2010р. по справі №48/456, що у відповідності до положень ст.388 Цивільного кодексу України виключає можливість витребування майна у добросовісного набувача.

Третя особа 4 у поясненнях без номеру та дати, які були подані до канцелярії суду 29.02.2012р., проти позову прокурора заперечила з огляду на укладання договору купівлі-продажу з відповідачем на виконання судового рішення.

Треті особи 1, 2, 3, 5, 6 в судові засідання 15.02.2012р. 29.02.2012р., 21.02.2012р. не зявились, пояснень по суті спору не представили. Направлення процесуальних документів по справі вказаним учасникам судового процесу здійснювалося за адресами, які наявні у матеріалах справи.

За приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, незважаючи на те, що треті особи 1, 2, 3, 5, 6 у судові засідання не зявилися, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, відповідача, третьої особи 4 та прокурора, господарський суд встановив:

Згідно із п.1.1 статуту Київського оптико-механічного технікуму позивач 2 є вищим навчальним закладом першого рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, повязану із здобуттям вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»за кількома спеціальностями та має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. З метою забезпечення діяльності, передбаченої статутом, за технікумом закріпляються на правах оперативного управління будівлі, споруди, майнові комплекси, а також інше необхідне майно.

Відповідно до довідки Фонду державного майна України з Єдиного реєстру обєктів державної власності та довідки Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України на балансі Київського оптико-механічного технікуму перебуває державне майно - чотирьохповерхова навчальна будівля, що розташована за адресою: м.Київ, вул.Анищенка, 6, орган державного управління Міністерство освіти та науки України.

Як свідчать матеріали справи, 01.12.1994р. між Київським оптико-механічним технікумом (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Київ-Код»(орендар) був укладений договір, відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв в орендне користування строком до 01.12.2019р. нежилі приміщення на першому поверсі будівлі технікуму, яка знаходиться по вул.Анищенка, 6 у м.Києві.

Рішенням від 22.06.2007р. Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі №2-1416/07 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Закритого акціонерного товариства «Київ-Код»про визнання недійсним договору оренди та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Київ-Код»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності та зобовязання вчинити певні дії у первісному позові було відмовлено, а зустрічні позовні вимоги задоволено та визнано за Закритим акціонерним товариством «Київ-Код»право власності на нежиле приміщення загальною площею 688,7 кв.м, яке розташовано на першому поверсі будівлі (літера А) за адресою: м.Київ, вул.Аніщенка, 6.

Ухвалою від 30.07.2008р. апеляційного суду Дніпропетровської області рішення від 22.06.2007р. Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі №2-1416/07 скасовано і справу передано на новий розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою від 26.03.2010р. Печерським районним судом міста Києва позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Київ-Код»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності та зобовязання до вчинення дій залишено без розгляду.

В той час, Закритим акціонерним товариством «Київ-Код»(продавець) та Дочірнім підприємством «ЛД-Україна» (покупець) був підписаний біржовий контракт купівлі-продажу б/н від 26.10.2007р., за умовами якого продавець продав, а покупець придбав нерухомого майно, що становить лот 1, а саме нежилі приміщення площею 688,7 кв.м по вул.Аніщенка, 6 у м.Києві за кінцевою продажною ціною 1700000 грн., в тому числі, ПДВ 283333,34 грн.

31.10.2007р. третій особі 6 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було видано свідоцтво, яким посвідчено, що вказане вище нерухоме майно належить на праві власності Дочірньому підприємству «ЛД-Україна»внаслідок його придбання у Закритого акціонерного товариства «Київ-Код», що володіло нерухомим майном на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.06.2007р. у справі №2-1416/07.

Рішенням від 10.12.2007р. господарського суду міста Києва у справі №30/484 за позовом Дочірнього підприємства «ЛД-Україна» до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»зобовязано відповідача здійснити державну реєстрацію права власності позивача на обєкт нерухомого майна по вул.Аніщенка, 6 в м.Києві на підставі свідоцтва про продаж з прилюдних торгів від 31.07.2007р.

За поясненнями прокурора та позивача 2, які з боку відповідачів не спростовані, спірне нерухоме майно в наступному було внесено до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-Інтернешнл», що також підтверджується довідкою №56402 від 19.12.2011р. Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна».

11.06.2008р. Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛД-Інтернешнл»Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення по вул.Аніщенка, 6 у м.Києві.

02.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД-Інтернешнл» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМИ» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень.

Відповідно до положень вказаного договору, продавець передав у власність, а покупець прийняв і зобовязався оплатити нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, №1 по №18 (групи приміщень №2), які розташовані в м.Києві по вул.Аніщенка, буд.6 (літера А).

02.07.2008р. між вказаними третіми особами було складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.

На підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2009р., що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАК Плюс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМИ» (продавець), право власності на обєкти нерухомого майна по вул.Аніщенка, 6 у м.Києві перейшло до третьої особи 5.

19.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАК Плюс» (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авгур плюс»(іпотекодержатель) був підписаний іпотечний договір, відповідно до якого в забезпечення виконання зобовязань за договором позики №60/0/13-09 від 19.03.2009р. іпотекодавцем передано іпотекодержателю нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, №1 по №18 (групи приміщень №2) по вул.Аніщенка, буд.6 у м.Києві.

08.09.2010р. господарським судом міста Києва прийнято рішення по справі №48/456 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авгур плюс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нак плюс»про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авгур плюс»про зобовязання укласти договір. На підставі вказаного судового рішення:

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авгур плюс»задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Нак плюс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Авгур плюс»за договором позики №60/0/13-09 від 19.03.2009р. в сумі 1784156,07 грн. звернено стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №65 від 19.03.2009р., а саме нежилі приміщення (в літері А), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Аніщенка, буд. 6, а саме нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), № І, з № 1 по 18 (групи приміщень №2), загальною площею 614,7 кв.м. шляхом продажу іпотекодержателем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Авгур плюс», в порядку, передбаченому ст.38 Закону України «Про іпотеку», за ціною не менше 1710000 грн., а також ПДВ 342 000 грн., всього 2052000 грн.;

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД»задоволено повністю: зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю «Авгур плюс» продати Товариству з обмеженою відповідальністю «Будінвест ЛД» нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №65 від 19.03.2009р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером 65, зокрема: нежилі приміщення (в літері А), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Аніщенка, буд.6, а саме нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень № 1), № І, з № 1 по № 18 (групи приміщень № 2), загальною площею 614,7 кв.м, шляхом укладення договору купівліпродажу на умовах, що узгоджені сторонами в попередньому договорі від 27.07.2010р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 2318.

За змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За приписами ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі „Шмалько проти України” (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина „судового розгляду”. У рішенні від 17.05.2005р. по справі „Чіжов проти України” (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В силу ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права для національного суду.

Відповідно до відомостей, які містяться в інформаційній базі «Діловодство господарського суду», а також пояснень учасників судового процесу судове рішення по справі №48/456 у встановленому законом порядку оскаржено не було та набуло законної сили, внаслідок чого згідно із ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України є обовязковим до виконання в порядку, встановленому законодавством.

Як свідчать матеріали справи, 06.10.2010р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження з виконання наказу №48/456, виданого 21.09.2010р. господарським судом міста Києва про зобовязання третю особу 4 продати відповідачу нерухоме майно; зобовязано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авгур Плюс» добровільно виконати виконавчий документ в строк до 13.10.2010р.

Як встановлено судом, 12.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авгур Плюс», що є іпотекодержателем за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «НАК Плюс» іпотечним договором №65 від 19.03.2009р., що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені, з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД», з другої сторони, був підписаний договір купівлі-продажу.

За змістом п.1 вказаного правочину, в порядку виконання рішення господарського суду міста Києва по справі №48/456 від 08.09.2010р., у відповідності до постанови від 06.10.2010р. (ВП №21748968) про відкриття виконавчого провадження Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві, та за домовленістю сторін продавець продає, а покупець приймає у власність і зобовязується оплатити на умовах, передбачених цим договором, нерухоме майно, яким є нежилі приміщення (в літері А), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Аніщенка, 6, а саме нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, з №1 по №18 (групи приміщень №2) загальною площею 614,7 кв.м.

Відповідно до п.8 договору купівлі-продажу про факт передачі нежилих приміщень та всіх документів, що стосуються відчужуваного майна, сторони складають та підписують акт прийому-передачі.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, 28.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авгур Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД» за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «НАК Плюс»було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 12.10.2010р.

Згідно із ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Аналогічні положення стосовно переходу до покупця права власності на майно, що є предметом договору купівлі-продажу, передбачені п.7 договору від 12.10.2010р.

Відповідно до ст.657 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на 12.10.2010р.) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За змістом надпису, зроблено на останній сторінці договору від 12.10.2010р., зазначений правочин був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрований у реєстрі за номером 1511. Про викладені обставини свідчить також наявний у матеріалах справи витяг №9104505 від 12.10.2010р. з Державного реєстру правочинів.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений законодавством момент набуття права власності на нерухоме майно, приймаючи до уваги проведення нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу від 12.10.2010р., суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД»набуло право власності на нежилі приміщення (в літері А), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Аніщенка, 6, а саме нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, з №1 по №18 (групи приміщень №2) загальною площею 614,7 кв.м.

Відповідно до витягу №31736302 Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»право власності на перелічені обєкти нерухомості зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД».

У звязку з виконанням боржником в повному обсязі рішення суду та укладанням договору купівлі-продажу на викладених в рішенні суду умовах, 22.10.2010р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу по справі №48/456.

За приписами ст.12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Одночасно, відповідно до ч.2 ст.330 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Тобто, ця норма фактично спрямована на абсолютний захист інтересів добросовісного набувача, який набув у такому порядку майно, а відтак не допускає можливості витребування його власником за будь-яких умов.

Наразі, наступне скасування судового рішення, на виконання якого особі було передано майно, не позбавляє набувача майна передбачених ч.2 ст.388 Цивільного кодексу України гарантій неможливості відібрання в нього набутого майна. Вказана позиція викладена в ухвалі від 12.12.2007р. Верховного Суду України та постанові від 25.12.2008р. по справі №1/7-ПД-08 Вищого господарського суду України.

З урахуванням викладених фактичних обставин справи, судом встановлено, що майно було набуте Товариством з обмеженою відповідальністю “Будінвест-ЛД” в порядку виконання судового рішення від 08.09.2010р. господарського суду м.Києва по справі №48/456, яке виконано шляхом підписання договору купівлі-продажу від 12.10.2010р., що у відповідності до ч.2 ст.388 Цивільного кодексу України унеможливлює витребування майна у добросовісного набувача.

При цьому, за висновками суду, з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Будінвест-ЛД” не було учасником судового процесу по справі №2-1416/07, останнє не знало та не могло знати про скасування судового рішення по зазначеній справі про визнання права власності на нежилі приміщення по вул.Аніщенка, 6 у м.Києві за Закритим акціонерним товариством «Київ-Код»- першого набувача майна.

Суд враховує твердження позивачів та прокурора про те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння держави без волі осіб, уповноважених розпоряджатися державним майном, але вказані обставини викладених вище висновків суду не спростовують, оскільки ч.2 ст.388 Цивільного кодексу України встановлює імперативне правило щодо неможливості витребування від добросовісного набувача майна, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Тобто, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Будінвест-ЛД” є добросовісним набувачем у розумінні норми ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, у якого згідно із частиною другою вказаної статті майно не може бути витребувано.

Крім того, судом враховано, що на момент розгляду справи договір купівлі-продажу від 12.10.2010р. спірного нерухомого майна, укладений між відповідачем та третьою особою 4, не визнаний недійсним в судовому порядку та з встановлених законом підстав.

Посилання в судових засіданнях прокурора та Київського оптико-механічного технікуму на ті обставини, що договір купівлі-продажу від 12.10.2010р. спірного нерухомого майна є нікчемним з огляду на приписи ст.228 Цивільного кодексу України, суд вважає необґрунтованими з урахуванням наступного:

Згідно із ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто, діюче законодавство України встановлює вичерпний перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.18 Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, за наявними у матеріалах справи документами судом не встановлено вини сторін договору купівлі-продажу від 12.10.2010р., яка виражалась би в намірі порушити публічний порядок. За висновками суду, з огляду на те, що право на розпорядження спірними обєктами нерухомості було набуте Товариством з обмеженою відповідальністю «Авгур Плюс» на підставі рішення господарського суду міста Києва про звернення стягнення на майно, Товариство з обмеженою відповідальністю “Будінвест-ЛД” мало обґрунтовані підставі встановити наявність у продавця за договором повноважень власника майна, а також відсутність спору про право на зазначене майно. Тобто, за висновками суду, дії сторін за договором купівлі-продажу від 12.10.2010р. не були направлені на незаконне заволодіння державним майном.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

За приписом ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Таким чином, виходячи з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Будінвест-ЛД” є добросовісним набувачем нежилих приміщень (в літері А), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Аніщенка, 6, а саме нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, з №1 по №18 (групи приміщень №2) загальною площею 614,7 кв.м, у якого згідно із ч.2 ст.388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано, відповідач є власником вказаного майна у розумінні ст.330 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи висновки суду стосовно неможливості витребування майна у Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінвест-ЛД”, а також приймаючи до уваги положення ст.330 Цивільного кодексу України про те, що добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу останнє не може бути витребуване у нього, суд дійшов висновку, що позов прокурора про визнання права власності держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, з №1 по №18 (групи приміщень №2) загальною площею 614,7 кв.м та про витребування останніх з володіння відповідача є неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню.

Клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на спірне нерухоме майно та встановлення заборони відповідачу чи будь-яким іншим особам вчиняти певні дії залишено судом без задоволення з урахуванням наступного:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, заборони відповідачеві вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України повязує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та встановлення відповідачу та іншим особам заборони вчиняти певні дії.

Зокрема, прокурором до матеріалів справи не представлено жодного доказу, з фактом існування якого прокурор повязує необхідність застосування заявлених заходів до забезпечення позову. При цьому, наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінвест-ЛД”, як у особи, за якою зареєстровано право власності на спірні нежилі приміщення, розпоряджатися належним на праві власності нерухомим майном, не є належною підставою для вжиття запропонованих учасниками судового процесу заходів до забезпечення позову.

Тобто, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», заява прокурора підлягає залишенню без задоволення.

Клопотання позивача 2 про вжиття заходів до забезпечення позову всупереч вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір»не оплачені судовим збором, внаслідок чого залишені судом без розгляду.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ, Київського оптико-механічного технікуму, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД», м.Київ про:

- визнання права власності держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, з №1 по №18 (групи приміщень №2) загальною площею 614,7 кв.м, вартістю 2052000 грн., які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Аніщенка, буд.6 (літера А);

- витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-ЛД»у власність держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України нежилих приміщень з №1 по №20 (групи приміщень №1), №І, з №1 по №18 (групи приміщень №2) загальною площею 614,7 кв.м, вартістю 2052000 грн., які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Аніщенка, буд.6 (літера А).

У судовому засіданні 21.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя ЛюбченкоМ.О.

Повне рішення складено 26.03.2012р.

Попередній документ : 22226747
Наступний документ : 22226756