Рішення № 22226747, 14.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/936-201214.03.12 за позовом: Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод», м.Житомир, ЄДРПОУ 00375504

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп», м.Київ, ЄДРПОУ 36025276

про стягнення 32246273,67 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Христюк І.А. нач. від., ОСОБА_1 - по дов.

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду 14.03.2012р. оголошувалась перерва з 12:15 до 13:05.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод», м.Житомир звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 30710736,83 грн., а також штрафу за прострочення виконання зобовязання у розмірі 1535536,84 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов ексклюзивного договору купівлі-продажу №36 від 20.04.2010р. в частині проведення оплати придбаного за вказаним договором товару в період з 20.10.2010р. по 20.01.2012р., що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Відповідач у судових засіданнях 29.02.2012р., 14.03.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що документи, які складалися при передачі та отриманні спірної продукції не оформлені належним чином, внаслідок чого, на його думку, факт поставки не підтверджено позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 20.04.2010р. між Державним підприємством «Житомирський лікеро-горілчаний завод»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»(покупець) був укладений ексклюзивний договір купівлі-продажу №36.

За приписами п.1.1 вказаної угоди продавець зобовязався передавати у власність покупця, а покупець зобовязався приймати всю лікеро-горілчану продукцію, що буде вироблятись продавцем, та оплатити її відповідно до умов цього договору по ціні, яка встановлена в прейскуранті.

Пунктами 2.1, 2.2 договору №36 від 20.04.2010р. встановлено, що кількість та асортимент продукції визначається сторонами на кожну партію окремо і відображається ними у відповідних накладних та/або товарно-транспортних накладних. Факт передачі продукції, її кількість та асортимент відображаються сторонами у відповідних накладних та/або товарно-транспортних накладних.

За змістом п.3.1 підписаної сторонами угоди продукція передається покупцю за умови здійснення ним повної попередньої оплати. Покупець за згодою продавця може провести повну оплату вартості продукції, наданої на умовах відстрочки платежу, не пізніше 31 календарного дня з дня її отримання.

Згідно із п.9.7 ексклюзивного договору купівлі-продажу №36 від 20.04.2010р. вказаний правочин набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2014р.

Таким чином, приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору №36 від 20.04.2010р., зобовязання щодо оплати товару повинно бути виконано відповідачем на умовах попередньої оплати, а у разі наявності згоди продавця протягом 31 календарного дня з дати підписання сторонами накладної та/або товарно-транспортної накладної.

Як вказує позивач, Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод»протягом 2010-2011 років передавало у власність покупця лікеро-горілчану продукцію з відстрочкою платежу. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»встановлене за договором №36 від 20.04.2010р. зобовязання щодо оплати продукції у повному обсязі та у визначені спірною угодою строки не виконало, внаслідок чого позивачем заявлено, зокрема, про стягнення основного боргу в сумі 30710736,83 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Тобто, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт передання відповідачу товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обовязку стосовно оплати придбаного товару.

Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих у судових засіданнях Державним підприємством «Житомирський лікеро-горілчаний завод»пояснень, доказами постачання Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»товару за договором №36 від 20.04.2010р. є представлені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, податкові накладні, доручення на отримання товару за період з 20.10.2010р. по 20.01.2012р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 15.02.2012р., 29.02.2012р. позивача було зобовязано надати документи, які підтверджують постачання відповідачу лікеро-горілчаної продукції за спірним договором за весь період строку дії договору.

12.03.2012р. Державним підприємством «Житомирський лікеро-горілчаний завод»до матеріалів справи представлено належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, податкових накладних, доручень на отримання товару за період дії спірного договору.

Як було зазначено вище, відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначав, що в довіреностях та накладних підписи виконано не однією і тією ж особою, внаслідок чого, на його думку, відсутні підстави стверджувати, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»отримано відповідну продукцію.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності зі ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обовязок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобовязань з передання товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що поставлена згідно представлених накладних продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків поставки, кількості, асортименту, якості продукції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні, наявні в матеріалах справи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995р., оскільки містять всі обовязкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обовязку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Одночасно, дослідивши копії товарно-транспортних накладних, податкових накладних, доручень на отримання товару, які надані до матеріалів справи, оглянувши у судовому засіданні їх оригінали, врахувавши зміст п.2.2 договору №36 від 20.04.2010р., суд дійшов висновку, що твердження відповідача в цій частині є безпідставними з огляду на наявність відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»на спірних документах.

При цьому, будь-які відомості стосовно втрати відповідачем печатки або її викрадення у матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень п.2.2 договору №36 від 20.04.2010р., ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем, зокрема, товарно-транспортні накладні є належними доказами передачі продукції відповідачу в межах ексклюзивного договору купівлі-продажу №36 від 20.04.2010р.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, п.3.1 підписаної сторонами угоди встановлено, що продукція передається покупцю за умови здійснення ним повної попередньої оплати. Покупець за згодою продавця може провести повну оплату вартості продукції, наданої на умовах відстрочки платежу, не пізніше 31 календарного дня з дня її отримання.

За твердженням Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод»продавець протягом 2010-2011 років передавав у власність покупця лікеро-горілчану продукцію з відстрочкою платежу.

01.12.2011р. між покупцем та продавцем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за змістом якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 28595792,23 грн. Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»визнало наявність заборгованості в сумі 28595792,23 грн. перед продавцем на вказану дату.

Одночасно, виходячи зі змісту матеріалів справи, після 01.12.2011р. відповідачу було передано продукцію на загальну суму 6920712,14 грн., про що свідчать наступні товарно-транспортні накладні, які, як встановлено судом вище, є належними доказами передання товару покупцю: №263820 від 01.12.2011р. на суму 75690 грн., №263821 від 01.12.2011р. на суму 213874,50 грн., №263824 від 02.12.2011р. на суму 177000 грн., №263830 від 02.12.2011р. 119475 грн., №263831 від 02.12.2011р. на суму 159300 грн., №458354 від 02.12.2011р. на суму 417897 грн., №263832 від 05.12.2011р. на суму 119475 грн., №263833 від 05.12.2011р. на суму 95580 грн., №263834 від 05.12.2011р. на суму 159300 грн., №263835 від 05.12.2011р. на суму 119475 грн., №263836 від 05.12.2011р. на суму 119475 грн., №263838 від 06.12.2011р. на суму 159300 грн., №263843 від 06.12.2011р. на суму 118519,20 грн., №458356 від 06.12.2011р. на суму 353911,50 грн., №263845 від 07.12.2011р. на суму 119475 грн., №263846 від 07.12.2011р. на суму 8975 грн., №263847 від 07.12.2011р. на суму 196960 грн., №263848 від 07.12.2011р. на суму 119475 грн., №263849 від 07.12.2011р. на суму 95580 грн., №263850 від 07.12.2011р. на суму 187206 грн., №263851 від 07.12.2011р. на суму 100000 грн., №263852 від 07.12.2011р. на суму 88845 грн., №263853 від 08.12.2011р. на суму 123900 грн., №263857 від 08.12.2011р. на суму 88382,70 грн., №263862 від 09.12.2011р. на суму 137872 грн., №263865 від 09.12.2011р. на суму 120960 грн., №458357 від 12.12.2011р. на суму 246915 грн., №263866 від 12.12.2011р. на суму 137872 грн., №263867 від 12.12.2011р. на суму 147142,40 грн., №263870 від 12.12.2011р. на суму 150177,60 грн., №263882 від 14.12.2011р. на суму 493561,44 грн., №263883 від 14.12.2011р. на суму 567312 грн., №263884 від 15.12.2011р. на суму 177000 грн., №263885 від 15.12.2011р. на суму 119475 грн., №263886 від 15.12.2011р. на суму 88500 грн., №263887 від 15.12.2011р. на суму 177000 грн., №263894 від 15.12.2011р. на суму 79650 грн., №263895 від 15.12.2011р. на суму 88500 грн., №263896 від 15.12.2011р. на суму 121368 грн., №263897 від 15.12.2011р. на суму 177000 грн., №263898 від 15.12.2011р. на суму 95580 грн., №263899 від 15.12.2011р. на суму 208345,80 грн., №263905 від 19.12.2011р. на суму 49410 грн.

За змістом додатків до довідки №52-16/427 від 28.02.2012р. Філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк Україна»в м.Житомирі після 01.12.2011р. відповідач перерахував на користь позивача 4684701 грн. Аналогічні відомості містять платіжні документи, надані до матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп».

За таких обставин, заборгованість відповідача за період з 01.12.2011р. по 20.01.2012р. становить 2236011,14 грн. (6920712,14 грн. - 4684701 грн.).

Приймаючи до уваги зміст акту звірки взаємних розрахунків від 01.12.2011р., товарно-транспортних накладних за спірний період, додатків до довідки №52-16/427 від 28.02.2012р. Філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк Україна»в м.Житомирі, загальний борг відповідача перед позивачем за передану продукцію складає 30831803,37 грн. (28595792,23 грн. + 2236011,14 грн.).

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за ексклюзивним договором купівлі-продажу №36 від 20.04.2010р. зобовязання з оплати продукції у повному обсязі та у визначені договором строки не виконав.

Таким чином, враховуючи дати підписання сторонами товарно-транспортних накладних та узгоджені строки оплати товару, судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати придбаного товару на суму 30831803,37 грн. настав.

Вказані обставини з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Одночасно, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про стягнення основного боргу в сумі 30710736,83 грн., а у відповідності до положень ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд при прийнятті рішення обмежений вимогами позивача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає борг у розмірі 30710736,83 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобовязання за договором №36 від 20.04.2010р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобовязання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп» на користь позивача основного боргу в сумі 30710736,83 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позов Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод»в частині стягнення штрафу в сумі 1535536,84 грн. також підлягає задоволенню, з огляду на таке:

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п.«в» п.6.1 договору №36 від 20.04.2010р. встановлено, що у разі, якщо покупець не виконає у строк, передбачений п.3.1 цього договору, свої зобовязання щодо оплати вартості поставленої продукції, він зобовязаний сплатити на користь продавця 5% штрафу за прострочення оплати вартості переданої продукції.

З огляду на приписи вказаних норм та зміст договору, позивачем нараховано та предявлено до стягнення штраф у розмірі 1535536,85 грн.

За висновками суду, приймаючи до уваги розмір заявленої до стягнення позивачем суми основного боргу (30710736,83 грн.) розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині, підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі, а саме на суму 1535536,84 грн.

Таким чином, враховуючи, що позов повністю доведений Державним підприємством «Житомирський лікеро-горілчаний завод»та обґрунтований матеріалами справи, приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за ексклюзивним договором купівлі-продажу №36 від 20.04.2010р., враховуючи зміст п.п.«в»п.6.1 укладеного сторонами правочину, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Письмове клопотання б/н від 13.03.2012р. та усне клопотання, яке було надано у судовому засіданні 14.03.2012р., відповідача про зобовязання позивача виконати вимоги суду щодо проведення звірки взаєморозрахунків, залишаються судом без задоволення з огляду на те, що, як було встановлено судом вище, наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення у справі. Наразі, як свідчать матеріали справи (зокрема, поштова квитанція №9051 від 10.02.2012р., опис вкладення у цінний лист від 10.02.2012р.), позивачем на виконання вимог ухвал суду по розглядуваній справі було скеровано на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків. Крім того, судом враховано, що відповідач не був позбавлений права та можливості у разі виникнення незрозумілих питань у представленому позивачем акті звірки розрахунків самостійно звернутися до Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод»з метою їх зясування.

Клопотання б/н від 13.03.2012р. відповідача про зобовязання позивача надати суду оригінали матеріальних довіреностей та оригінали видаткових товарних накладних, які необхідні для проведення почеркознавчої експертизи на предмет встановлення особи, від імені якої виконано підписи у вказаних первинних облікових бухгалтерських документах, підлягає залишенню без задоволення, з огляду на те, що у судовому засіданні 15.02.2012р. судом оглянуто оригінали документів, на підставі яких здійснювалось передання продукції за договором №36 від 20.04.2010р., та встановлено наявність на них печатки відповідача.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод», м.Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 30710736,83 грн., а також штрафу за прострочення виконання зобовязання у розмірі 1535536,84 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»(04075, м.Київ, просп.Московський, буд.9в, ЄДРПОУ 36025276) на користь Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод»(10008, м.Житомир, вул.1-го Травня, буд.38, ЄДРПОУ 00375504) основний борг в сумі 30710736,83 грн., штраф за прострочення виконання зобовязання у розмірі 1535536,84 грн., а також судовий збір в розмірі 64380 грн.

У судовому засіданні 14.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 19.03.2012р.