Постанова № 22224961, 23.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1122/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

при секретарі Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Черчатого Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтавідо Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременергосервіс",про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2011 року Державна податкова інспекція у м. Полтавізвернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиціїпро скасування постанови про повернення виконавчого документа від 04.11.2011 року у виконавчому провадженні ВП № 26048240, зобовязання провести виконавчі дії щодо стягнення з ТОВ "Кременергосервіс" податкового боргу на загальну суму 14889,99 грн на підставі виконавчого листа №2а-5927/10/1670 від 20.12.2010 року

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року позовна заява повернута позивачеві.

Харківський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 25 січня 2012 року скасував ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року, направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04 листопада 2011 року з підстав п. 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»за відсутністю майна у боржника, на яке можливо звернути стягнення, є неправомірною, оскільки державним виконавцем не вжито у повному обсязі виконавчих дій, зокрема, визначених ч. 2 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, боржником ТОВ "Кременергосервіс" подавалася до ДПІ у м. Полтаві декларація з податку на прибуток підприємств за 2009 рік з додатком К1/1, в якому було зазначено балансову вартість запасів на кінець звітного періоду в сумі 40631,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явку в судове засідання свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав письмові заперечення, у яких зазначив, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременергосервіс».

У судове засідання представник третьої особи не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.02.2011 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-5927/10/1670 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременергосервіс" (код ЄДРПОУ 34011387) заборгованості по податку на додану вартість в сумі 14856,10 грн.; по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 29,23 грн.; по комунальному податку у сумі 4,66 грн. (у загальній сумі 14889,99 грн.) /а.с. 15/.

21.04.2011 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-5927/10/1670, виданого 04.02.2011 року Полтавським окружним адміністративним судом (ВП № 26048240) та надано боржнику - ТОВ "Кременергосервіс" строк для добровільного виконання рішення суду до 28.04.2011 року /а.с. 14/.

Рішення суду у строк, наданий для добровільного виконання, боржником виконано не було.

З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем направлено запити до Інспекції державного технічного нагляду Полтавської обласної державної адміністрації, ВДАІ м. Полтави, Полтавського обласного управління статистики, ДПІ у м. Полтаві /а.с. 60-63/.

08.06.2011 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника - ТОВ "Кременергосервіс" та накладено арешт на кошти на розрахункових рахунках у ФПАТ «Марфінбанк»у м. Полтаві та Ф. ПРУ АТ «Банк «Фінанси та кредит»м. Полтави, що були вказані у повідомленні ДПІ у м. Полтаві, в межах суми 14889,99 грн. /а.с. 69/.

17.10.2011 року державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ здійснено вихід за місцем знаходження боржника, за результатом чого складено акт від 17.10.2011 року, в якому зафіксовано відсутність боржника за адресою, вказаною у виконавчому листі, та не виявлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення /а.с. 74/.

04.11.2011 року відповідачем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку із відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.11.2011 року у виконавчому провадженні ВП № 26048240, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження»визначено заходи примусового виконання рішень, а саме: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Із змісту положень статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем направлявся запит до ДПІ у м. Полтаві щодо відкритих розрахункових рахунків ТОВ "Кременергосервіс", у відповідь на який ДПІ у м. Полтаві повідомила про відкриті розрахункові рахунки ТОВ "Кременергосервіс" в ФПАТ “Марфінбанк” у м. Полтава, ФПРУ АТ "Банк "Фінанси та кредит".

08.06.2011 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника - ТОВ "Кременергосервіс" та накладено арешт на кошти на розрахункових рахунках у ФПАТ «Марфінбанк»у м. Полтаві та Ф. ПРУ АТ «Банк «Фінанси та кредит»м. Полтави.

Державним виконавцем на адресу ФПРУ АТ "Банк "Фінанси та кредит" було направлено платіжну вимогу про примусове списання коштів з рахунку боржника, яка була повернута банком без виконання у звязку з тим, що на рахунок накладено арешт згідно постанови Київського районного суду від 30.11.2010 року (справа 4-647/10), станом на 07.10.2011 року кошти для виконання не накопичені та на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів.

Однак доказів направлення платіжної вимоги про примусове списання коштів з рахунку боржника, відкритого у ФПАТ “Марфінбанк” у м. Полтава, матеріали виконавчого провадження не містять. Таким чином, державним виконавцем не вжито у повному обсязі заходів щодо стягнення коштів з рахунків боржника.

Згідно пункту 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 (надалі Інструкція), звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Як свідчать матеріали справи, для перевірки майнового стану боржника відповідачем були направлені запити до Інспекції державного технічного нагляду Полтавської обласної державної адміністрації, ВДАІ м. Полтави, Полтавського обласного управління статистики.

Листом Управління статистики у Полтавській області, який надійшов на адресу Київського ВДВС Полтавського МУЮ 26.05.2011 року, надано відомості із ЄДРПОУ відносно боржника ТОВ "Кременергосервіс" /а.с. 65/.

20.05.2011 року ВДАІ м. Полтави повідомлено, що транспортних засобів за ТОВ "Кременергосервіс" не зареєстровано /а.с. 66/.

14.06.2011 року Інспекцією державного технічного нагляду Полтавської обласної державної адміністрації повідомлено, що за ТОВ "Кременергосервіс" сільськогосподарська техніка на обліку в електронній базі даних інспекції на даний час не виявлена /а.с.75/.

Разом з тим, у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази, що відповідачем з'ясовувалася наявність у боржника земельної ділянки чи іншого нерухомого майна, шляхом направлення запитів до управління Держкомзему у м. Полтаві, бюро технічної інвентаризації " тощо.

Отже, в порушення вимог статті 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження»відповідачем не вжито усіх заходів з метою примусового виконання виконавчого листа № 2а-5927/10/1670.

Натомість 17.10.2011 року державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ складено акт про відсутність боржника за адресою, вказаною у виконавчому листі, та не виявлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, та 04.11.2011 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини 2 статті 47 Закону про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Згідно пункту 4.11.2 Інструкції акт має бути перевірений начальником відповідного органу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т. ч., чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильності оформлення опису й оцінки майна з залученням до цього сторін або їх представників, його схоронності на день складання акта тощо. У разі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.

Беручи до уваги те, що державним виконавцем не вжито вичерпних заходів щодо розшуку майна боржника ТОВ «Кременергосервіс», зокрема, не з'ясовано наявність нерухомого майна (будівель, земельних ділянок тощо), суд приходить до висновку, що постанова від 04.11.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві не грунтується на вимогах Закону України «Про виконавче провадження», прийнята без урахування усіх обставин, що мали значення для її прийняття.

Зважаючи на те, що постанова про повернення виконавчого документа є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, натомість визнати її протиправною та скасувати.

Щодо позовних вимог ДПІ у м. Полтаві про зобовязання відповідача провести виконавчі дії щодо стягнення з ТОВ "Кременергосервіс" податкового боргу на загальну суму 14889,99 грн. на підставі виконавчого листа №2а-5927/10/1670 від 20.12.2010 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

З огляду на те, що на момент розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідач буде відмовлятися від поновлення виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій, позовні вимоги в частині зобовязання відповідача провести виконавчі дії щодо стягнення з ТОВ "Кременергосервіс" податкового боргу є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у даній справі не доведено правомірності прийнятої ним постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременергосервіс", про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 04.11.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП № 26048240 із виконання виконавчого листа № 2а-5927/10/1670, виданого Полтавським окружним адміністративним судом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2012 року.

СуддяМ.В. Довгопол