Постанова № 22224959, 21.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року м.ПолтаваСправа №2а-1670/561/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрової Л.М.,

при секретарі Протас О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лукашенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиціїпро визнання дій неправомірними, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

31 січня 2012 року ОСОБА_1звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиціїпро визнання дій державного виконавця Лукашенко А.М. щодо відкриття виконавчого провадження ВП №30764506 від 19 січня 2012 року на підставі постанови ВДАІ серія ВІ1 №222764 від 14 квітня 2011 року неправомірними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30764506 від 19 січня 2012 року, зобов'язання винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13 березня 2012 року /а.с. 31-32/).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав про неправомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2012 року ВП №0764506 , оскільки виконавчий документ (постанова ВДАІ від 14 квітня 2011 року №222764) поданий стягувачем із пропущенням строку звернення виконавчого документа до виконання, визначеного статтею 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вважає, що подвійний розмір штрафу, передбачений статтею 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органами державної виконавчої служби може бути стягнутий лише в порядку примусового виконання постанови про накладення штрафу.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що 07 червня 2011 року на підставі заяви стягувача державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ВДАІ від 14 квітня 2011 року №222764. 28 грудня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" через відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Вказував, що повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторного звернення до органу державної виконавчої служби у строк, встановлений статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, на підставі повторно пред'явленої заяви стягувача, 19 січня 2012 року державним виконавцем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ВДАІ від 14 квітня 2011 року №222764.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою інспектора ДПС взводу ДПС ВДАІ м. Полтава п/п УМВС України в Полтавській області (від 14 квітня 2011 року №222764) за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу в розмірі 255,00 грн. Позивачу надано 15-денний строк для добровільної сплати суми штрафу та вказано про необхідність органам державної виконавчої служби при примусовому виконанні постанови стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу (510,00 грн.) /а.с. 45/.

Дана постанова отримана позивачем 14 квітня 2011 року, про що наявна відмітка та підпис у відповідній графі постанови.

Позивач оскаржив вищевказану постанову у судовому порядку. Постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 20 червня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДПС Полтавської роти ДПС при Управлінні ДАІ УМВС України в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено /а.с. 33/.

Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 14 квітня 2011 року №222764 була подана для примусового виконання до Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.

07 червня 2011 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 14 квітня 2011 року №222764 про стягнення з позивача штрафу /а.с. 20/.

Із пояснень представників сторін у судовому засіданні встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 07 червня 2011 року позивачем не оскаржувалася.

28 грудня 2011 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на підставі статті 50, пункту 2 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з тим, що, згідно акту державного виконавця, майно на суму боргу, вказану у виконавчому документі, у боржника відсутнє, а місце отримання його доходів - невідоме /а.с. 38/.

Листом від 28 грудня 2011 року постанова про повернення виконавчого документа направлена відповідачем до ВРЕВ ДАІ у м. Полтаві /а.с. 37/.

19 січня 2012 року на підставі поданої заяви про примусове виконання рішення державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 14 квітня 2011 року №222764 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510,00 грн. /а.с. 22/.

Позивач не погодився з даною постановою та діями державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, у звязку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові та діям державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, суд виходить з наступного.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня1999, №606-XIV визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

З огляду на зазначену норму, відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", є не правом, а обовязком відповідача.

Частиною першою статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Разом з тим, статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Як встановлено судом, 07 червня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 14 квітня 2011 року №222764 про стягнення з позивача штрафу в розмірі 510,00 грн.

28 грудня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та дана постанова направлена стягувачу.

19 січня 2012 року на підставі повторно поданої заяви про примусове виконання рішення державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 14 квітня 2011 року №222764 про стягнення з позивача штрафу в розмірі 510,00 грн.

З огляду на положення статті 23 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ повертався відповідачем стягувачу у зв'язку з неможливістю виконати рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Отже, строк пред'явлення до виконання постанови від 14 квітня 2011 року №222764 станом на 19 січня 2012 року не закінчився.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження поза межами строку, встановленого для звернення до виконання постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Згідно статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу.

Згідно положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, у разі не сплати правопорушником суми штрафу у 15 - денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу або з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення, постанова надсилається для примусового виконання до органів державної виконавчої служби, які стягують штраф у подвійному розмірі від штрафу, накладеного на правопорушника.

Судом встановлено, постановою інспектора ДПС взводу ДПС ВДАІ м. Полтава п/п УМВС України в Полтавській області від 14 квітня 2011 року №222764 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу в розмірі 255,00 грн., позивачу надано 15-денний строк для добровільної сплати суми штрафу та вказано про необхідність органам державної виконавчої служби при примусовому виконанні постанови стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу (510,00 грн.).

Дана постанова отримана позивачем 14 квітня 2011 року №222764, що підтверджується відміткою про отримання та підписом ОСОБА_1 у відповідній графі постанови від 14 квітня 2011 року.

У пункті 2 постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зазначено наслідки, встановлені частиною другою статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що будуть застосовані до позивача у разі не сплати ним штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови.

Вищезазначена постанова від 14 квітня 2011 року №222764 оскаржувалась позивачем, однак у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю /а.с. 33/.

Разом з тим, ОСОБА_1 в 15-денний строк, встановлений статтею 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф до державного бюджету не сплатив.

Постанова від 14 квітня 2011 року №222764 повторно передана для примусового виконання до органів державної виконавчої служби, та 19 січня 2012 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження зі стягнення з позивача штрафу в розмірі 510,00 грн. (255,00 х 2).

Таким чином, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, зокрема, в частині визначення суми, що підлягає стягненню на користь держави, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені вимогами Закону України "Про виконавче провадження" та статтями 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення у справі.

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця Лукашенко А.М. про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2012 року ВП №30764506 року про стягнення з позивача на користь держави 510,00 грн. штрафу на підставі постанови ВДАІ від 14 квітня 2011 року №222764 та про зобов'язання відповідача винести постанову про відмову ВДАІ м. Полтава у відкритті виконавчого провадження постанови від 14 квітня 2011 року №222764 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, судом встановлено, що пунктом 2 даної постанови боржника зобов'язано добровільно сплатити витрати на проведення виконавчих дій у сумі 25,00 грн. згідно статей 43, 41 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій станом на 19 січня 2012 року державним виконавцем не виносилася.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів понесення відповідачем станом на дату відкриття виконавчого провадження (19 січня 2012 року) витрат на проведення виконавчих дій у сумі 25,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що витрати на проведення виконавчих дій визначаються після повного примусового виконання рішень.

Посилання відповідача у постанові на статтю 43 Закону України "Про виконавче провадження" суд вважає необґрунтованим, оскільки даною нормою Закону встановлено розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум, тоді як у виконавчому провадженні ВП №30764506 державним виконавцем винесено виключно постанову про відкриття виконавчого провадження та грошові суми з боржника станом на момент винесення постанови не стягнуті.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті пункту 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2012 року ВП №30764506 в частині зобов'язання боржника добровільно сплатити витрати на проведення виконавчих дій у сумі 25,00 грн. згідно статей 43, 41 Закону України "Про виконавче провадження" відповідач діяв поза межами повноважень визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, пункт 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2012 року ВП №30764506 в частині зобов'язання боржника добровільно сплатити витрати на проведення виконавчих дій у сумі 25,00 грн. згідно статей 43, 41 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В іншій частині оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2012 року ВП №30764506 про стягнення з позивача на користь держави 510,00 грн. штрафу ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, винесена на підставі та у межах повноважень встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1до Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиціїпро визнання дій неправомірними, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2012 року ВП №30764506 в частині зобов'язання боржника добровільно сплатити витрати на проведення виконавчих дій у сумі 25 грн. згідно статей 43, 41 Закону України "Про виконавче провадження".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 березня 2012 року.

СуддяЛ.М. Петрова