Постанова № 22224953, 23.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/344/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представників позивача - Данилова А.В., Рябчун В.В.,

представника відповідача - Ніколаєнко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Армапром"до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Армапром" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції(надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012301 від 06.01.2012 року, № 0000022301 від 06.01.2012 року та № 0000662301 від 20.09.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами проведення позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Армапром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, що набрала форму акту від 22.12.2011 року № 258/23-420/00218325, а також за результатами проведення планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Армапром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, що набрала форму акту від 09.09.2011 року № 1079/23-420/00218325/198.

Пояснює, що на підставі акту перевірки від 09.09.2011 року № 1079/23-420/00218325/198 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000662301 від 20.09.2011 року, проте, у акті перевірки від 22.12.2011 року № 258/23-420/00218325 відповідачем було повторно зафіксовано порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п 138.10.1 ст. 138 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток на суму 55705 грн., за які відповідачем 20.09.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000662301.

Зазначає, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати на оренду обладнання на підставі договору оренди, укладеного з ЗАТ "Промарматура", на підставі п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Вважає помилковими висновки акту перевірки від 22.12.2011 року № 258/23-420/00218325 про порушення п. 5.1, п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 130.10.1 ст. 138 Податкового кодексу України та п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у тому числі, за результатами господарських операцій із ТОВ "ТС-Фактор" та ТОВ "Міжнародні транспортні лінії", оскільки право на формування валових витрат та податкового кредиту підтверджується письмовими договорами, податковими накладними, видатковими накладними та платіжними документами. ТОВ "ТС-Фактор" та ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на момент здійснення господарських операцій мали свідоцтва платників податку на додану вартість. Господарські операції із вказаними контрагентами носили реальний характер та відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на висновки акту перевірки від 09.09.2011 року № 1079/23-420/00218325/198 та акту перевірки від 22.12.2011 року № 258/23-420/00218325. Вказує, що договори, укладені між позивачем та ТОВ "ТС-Фактор" та ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" є нікчемними, зазначає про безтоварність господарських операцій з даними контрагентами, оскільки до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних. Зазначає, що ТОВ "ТС-Фактор" мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Діварос Софт», ТОВ «Бест-Консалт», ТОВ «Сінтиезтех»та перевіркою податкового органу встановлено нікчемність угод, укладених ТОВ "ТС-Фактор" з даними контрагентами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Армапром", код ЄДРПОУ 00218325, є юридичною особою та зареєстроване платником податку на додану вартість з 04.08.1998 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23576501 серії НВ, індивідуальний податковий номер 002183216052.

У термін із 05.08.2011 року по 02.09.2011 року посадовими особами Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Армапром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2011 року № 1079/23-420/00218325/198 (том 1 а.с. 57-94).

За висновками перевірки позивачем порушено п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п 138.10.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 55705 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2010 року - в сумі 23806 грн.; за ІУ квартал 2010 року - в сумі 16772 грн., за І квартал 2011 року - в сумі 7879 грн., за ІІ квартал 2011 року - в сумі 7248 грн.

20.09.2011 року на підставі акту перевірки за порушення позивачем п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п 138.10.1 ст. 138 Податкового кодексу України Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0000662301, яким Публічному акціонерному товариству "Армапром" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок прибуток приватних підприємств" на загальну суму 67820 грн., з них: за основним платежем - на суму 55705 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 12115 грн. 25 коп. (том 1 а.с. 12).

Із пояснень представників сторін у судовому засіданні встановлено, що позивачем було сплачено суму грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000662301 від 20.09.2011 року.

У термін з 05.12.2011 року по 16.12.2011 року посадовими особами Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Армапром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 22.12.2011 року № 2581/23-420/00218325 (том 1 а.с. 13-56).

За висновками перевірки позивачем порушено п. 5.1, п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 130.10.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 395816 грн., та п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 272088 грн. 56 коп.

У акті перевірки від 22.12.2011 року № 2581/23-420/00218325 серед іншого повторно зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п 138.10.1 ст. 138 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток на суму 55705 грн. (том 1 а.с. 17-18).

06.01.2012 року Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акту перевірки від 22.12.2011 року № 2581/23-420/00218325 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012301, яким ПАТ "Армапром" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 425137 грн. 36 коп., з них: за основним платежем - у сумі 340110 грн. 69 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 85027 грн. 67 коп. ( том 1 а.с. 10);

- № 0000022301, яким ПАТ "Армапром" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 340110 грн. 71 коп., з них: за основним платежем - у сумі 272088 грн. 56 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 68022 грн. 15 коп. ( том 1 а.с. 11).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 20.09.2011 року № 0000662301, від 06.01.2012 року № 0000012301 та № 0000022301, у звязку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 20 вересня 2011 року № 0000662301, яким ПАТ "Армапром" збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" на загальну суму 67820 грн. з них: за основним платежем - на суму 55705 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 12115 грн. 25 коп., суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що перевіряючі повязують заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 32699 грн. 68 коп. (том 2 а.с. 185) із включенням ПАТ "Армапром" за 2010 рік до складу валових витрат понад встановлений ліміт коштів у сумі 130798 грн. 72 коп., віднесених на поліпшення основних засобів.

Зокрема, позивачем включено у 2010 році до складу валових витрат витрати на поліпшення основних засобів у загальній сумі 795032 грн. 72 коп., у тому числі, по рядку 04.10 - в сумі 664234 грн. та по рядку 04.1 - в сумі 130798 грн. 72 коп., тоді як станом на 01.01.2010 року балансова вартість всіх груп основних засобів ПАТ "Армапром" становила 6642337 грн., відтак, позивач мав право віднести до валових витрат вартість витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів виключно в сумі 664234 грн. (том 1 а.с. 61-62).

П.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

П. 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509, встановлено, норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Згідно пункту 4 цього Положення основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 цього Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Згідно п. 11.1 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Згідно додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток ПАТ "Армапром" за 2010 рік сукупна балансова вартість основних фондів позивача станом на початок звітного 2010 року складає 6642337 грн. (том 2 а.с. 19).

Разом з тим, із акту перевірки вбачається, що позивачем включено до складу валових витрат витрати на поліпшення основних засобів у загальній сумі 795032 грн. 72 коп., у тому числі, по рядку 04.10 - в сумі 664234 грн. та по рядку 04.1 - в сумі 130798 грн. 72 коп.

Зокрема, у ІІІ кварталі 2010 року позивачем віднесено до валових витрат вартість запасних частин, будівельних матеріалів на загальну суму 95225 грн. 03 коп. по наступним контрагентам: ПП ОСОБА_4, ТОВ "Епіцентр К" та ПП ОСОБА_5

У ІУ кварталі 2010 року позивачем віднесено до валових витрат вартість запасних частин на загальну суму 35573 грн. 69 коп. по наступним контрагентам: ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ТОВ "Епіцентр К".

Отже, позивачем у порушення вимог п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" включено до складу валових витрат витрати в сумі 795032 грн. 72 коп., чим перевищено 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду на 130798 грн. 72 коп.

Відтак, висновки акту перевірки про завищення валових витрат вартості поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 32699 грн. 68 коп. є правомірними.

З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення від 20 вересня 2011 року № 0000662301, яким Публічному акціонерному товариству "Армапром" збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в частині визначення позивачу основного платежу в сумі 32699 грн. 68 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 8174 грн. 85 коп. винесене на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення (розрахунок, том 2 а.с. 185).

Судом встановлено, що перевіряючі повязують заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 23005 грн. 60 коп. із включенням ПАТ "Армапром" до складу валових витрат витрат на оренду обладнання згідно укладеного з ЗАТ "Промарматура" договору найму майна (обладнання) від 01.10.2010 року № ПА-109/2010 (том 2 а.с. 185).

У акті перевірки зафіксовано, що у порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем включено до складу валових витрат кошти: у ІУ кварталі 2010 року - в сумі 31515 грн. 21 коп., у І кварталі 2011 року -в сумі 31515 грн. 21 коп., у ІІ кварталі 2011 року - в сумі 31515 грн. 21 коп. (том 1 а.с. 11).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Згідно п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 цього Закону витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Поняття повязаної особи станом на момент виникнення спірних правовідносин наведено у п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Позивач та ЗАТ "Промарматура" є повязаними особами, оскільки частина в статутному фонді ПАТ "Армапром" ЗАТ "Промарматура" складає 60,8%, що підтверджується довідкою (додаток № 1 до акту перевірки, том 2 а.с. 186) та не заперечується позивачем.

Судом встановлено, що між позивачем та ЗАТ "Промарматура" укладено договір найму № ПА-109/2010 від 01.10.2010 року, згідно якого наймодавець - ЗАТ "Промарматура" зобов'язується передати позивачу майно згідно додатків № 1-№ 10 до договору (том 2 а.с. 233-250).

Факт отримання послуг позивач підтверджує актами про надання послуг № 17 від 30.06.2011 року, № 10 від 31.03.2011 року та без номера від 31.12.2010 року (том 3 а.с. 146-148) та податковими накладними № 136 від 30.06.2011 рок, № 135 від 31.03.2011 року та № 1201-А від 31.12.2010 року (том 3 а.с. 149-151). Кошти за отримані послуги перераховані позивачем ЗАТ "Промарматура", що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Відповідачем не ставиться під сумнів реальність зазначеної господарської операції.

П.П. 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд України у своїх рішеннях вказує, що обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обовязок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (послугами) у спів ставних умовах. Зясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів, що ціна договору, укладеного між позивачем та ЗАТ "Промарматура", не відповідає рівню звичайної ціни на такі послуги, що діяли на дату такого продажу. На уточнююче питання суду щодо надання таких доказів представник відповідача у судовому засіданні зазначив про їх відсутність.

Крім того, сума порушення визначена відповідачем як різниця між загальною сумою витрат позивача на оренду та сумою вартості орендованого майна, виходячи зі строку оренди. Тобто відповідач погодився з необхідністю віднесення даних витрат до валових, проте, вирахував різницю суми, яка на його думку не повинна бути віднесена до складу валових витрат.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 20 вересня 2011 року № 0000662301, яким Публічному акціонерному товариству "Армапром" збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в частині основного платежу - у розмірі 23005 грн. 60 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 3940 грн.40 коп. є необґрунтованим, тобто винесене без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000012301 від 06.01.2012 року та № 0000022301 від 06.01.2012 року, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Армапром" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародні транспортні лінії" (Постачальник) 25.06.2010 року укладено договір № СН-86/1, згідно умов якого Постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення згідно специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (том 2 а.с. 215-216).

У матеріалах справи наявні копії специфікацій № 1 від 25.06.2010 р., № 2 від 27.08.2010 р., № 3 від 30.08.2010 р., які є додатками та невідємними частинами договору № СН-86/1 від 25.06.2010 року (том 2 а.с. 217-218).

На виконання умов договору ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ - 124682 грн. 92 коп.: від 01.07.2010 року № 3 на загальну суму 141780 грн. 10 коп. (з них, ПДВ - 23630 грн. 02 коп.); від 01.09.2010 року № 5 на загальну суму 437723 грн. 64 коп. (з них, ПДВ - 72953 грн. 94 коп.); від 01.09.2010 року № 7 на загальну суму 168593 грн. 76 коп. (з них, ПДВ - 28098 грн. 96 коп.), копії яких наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 159-161). Дані податкові накладні підписані та скріплені печаткою ТОВ "Міжнародні транспортні лінії".

Також, між Публічним акціонерним товариством "Армапром" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС-Фактор" (Постачальник) 28.05.2010 року укладено договір № СН-79/1, згідно умов якого Постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення згідно специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (том 2 а.с. 210-211).

На виконання умов договору ТОВ "ТС-Фактор" виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ -147405 грн. 64 коп.: від 02.07.2010 року № 003750207 на загальну суму 146957 грн. 75 коп. (з них, ПДВ - 24492 грн. 96 коп.); від 02.08.2010 року № 0037502081 на загальну суму 513369 грн. 72 коп. (з них, ПДВ - 85561 грн. 62 коп.); від 02.08.2010 року № 003750208 на загальну суму 224106 грн. 36 коп. (з них, ПДВ - 37351 грн. 06 коп.), копії яких наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 166, 168, 170). Дані податкові накладні підписані та скріплені печаткою ТОВ "ТС-Фактор".

Податкові накладні, виписані ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" та ТОВ "ТС-Фактор" внесені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень-вересень 2010 року (том 1 а.с. 162-207).

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с. 130).

ТОВ "ТС-Фактор" на момент укладення договору та видачі податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Державним реєстратором внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про припинення юридичної особи ТОВ "ТС-Фактор" у звязку з визнанням банкрутом 09.08.2011 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (том 2 а.с. 116-125).

ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" та ТОВ "ТС-Фактор" на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" № 100052094 анульовано 15.04.2011 року, свідоцтво платника ПДВ ТОВ "ТС-Фактор" № 4025716 анульовано 20.12.2010 року, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту ДПА України. Таким чином, станом на момент укладення договору та видачі податкових накладних ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" та ТОВ "ТС-Фактор" були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками ПДВ.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт передачі товарів ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" за укладеним договором поставки ПАТ "Армапром" підтверджує видатковими накладними: № 3 від 01.07.2010 року, № 7 від 01.09.2010 року, № 5 від 01.09.2010 року (том 1 а.с.126, 128, 130), оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні.

Факт передачі товарів ТОВ "ТС-Фактор" за укладеним договором поставки ПАТ "Армапром" підтверджує видатковими накладними: № 003750207 від 02.07.2010 року, № 0037502081 від 02.08.2010 року, № 003750208 від 02.08.2010 року, копії яких наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 165, 167, 169).

Фактичне перерахування коштів позивачем на виконання умов договорів, укладених з ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" та ТОВ "ТС-Фактор" здійснено у безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи (том 3 а.с. 191-198).

Договори, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення досліджувалися перевіряючими під час проведення перевірки, про що відображено у акті перевірки (том 1 а.с. 19, 21-22).

Із пояснень представників позивача у судовому засіданні встановлено, що, оскільки паспорти якості на деталі відсутні, приймання товарів від спірних контрагентів по якості здійснювалося шляхом проведення випробувань в лабораторії заводу, яка атестована згідно свідоцтва № 06544-2-4-24/2 ГОМС з 19.05.2010 року (том 2 а.с. 159). Товар придбавався на умовах відстрочення оплати, що давало можливість провести відповідні випробування отриманого товару у лабораторії заводу (том 2 а.с. 136).

Зі складу у виробництво (цех № 9) передавалися деталі, якість яких засвідчена контролером ОТК, що підтверджується накладними (том 1 а.с. 210-219).

Договори, укладені з ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" та ТОВ "ТС-Фактор" містять аналогічні умови, згідно яких поставка товарів здійснюється на умовах "DDP-склад покупця" за адресою Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, 35.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що у зв'язку з неможливістю контрагентів виконати зобов'язання згідно укладених умов договорів по доставці на склад позивача у м. Миргород з ТОВ "Міжнародні транспортні лінії", ТОВ "ТС-Фактор" в телефонному режимі було досягнуто домовленість про поставку товарів на склад ЗАТ "Промарматура", яка доправляла товарно-матеріальні цінності на склад позивача у м. Кременчук попутним транспортом.

У свою чергу ЗАТ "Промарматура", є пов'язаною з ПАТ "Армапром" особою, знаходиться у Дніпропетровській області та має склад у Дніпропетровській області, Дніпропетровському районі, пос. Партизанське. Позивач користується даним складом згідно договору зберігання № ПА-031/2010 року від 02.01.2010 року (том 1 а.с. 96). Оскільки обидва контрагенти позивача знаходилися у Дніпропетровській області, позивач звернувся з листом до ЗАТ "Промарматура" з проханням дозволити приймання та зберігання товарно-матеріальних цінностей згідно наданих видаткових накладних на складі ЗАТ "Промарматура" та розглянути можливість доправки товарно-матеріальних цінностей попутним транспортом ЗАТ "Промарматура" на адресу ПАТ "Армапром" (том 1 а.с. 101).

Із видаткових накладних вбачається, що приймання товару здійснювалося ОСОБА_8 за довіреністю. Актом перевірки підтверджено, що на отримання продукції через ОСОБА_8 (начальника відділу договорів і збуту) були виписані доручення (том 1 а.с. 19, 22). Згідно наказу голови правління ПАТ "Армапром" від 21.05.2010 року № 37/к "По особовому складу" ОСОБА_8 переведена по посаду начальника відділу договорів і збуту ПАТ "Армапром" з 21.05.2010 року (том 1 а.с 208).

Отриманий товар оприбуткований позивачем на складі згідно прибуткових ордерів та відображений у оборотно-сальдових відомостях за липень-вересень 2010 року. Копії прибуткових ордерів та оборотно-сальдових відомостей наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 223-229, а.с 238-243).

Придбані комплекти деталей придбавалися та використовувалися позивачем для виробництва продукції у зв'язку із несправностями та аварійною ситуацією на індукційній печі (том 2 а.с. 171-180, том 3 а.с.205- 214), та передавалися зі складу у виробництво, що підтверджується накладними, лімітними картами, копії яких наявні у матеріалах справи.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ "Армапром" має право здійснювати такі види діяльності: 28.21.0 Виробництво металевих резервуарів, цистерн та контейнерів, 27.52.0 Лиття сталі, 28.52.0 Загальні механічні операції, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 29.13.0 Виробництво кранів і клапанів, 37.10.0 Оброблення металевих відходів (том 1 а.с.135-137).

Із пояснень представників позивача у судовому засіданні встановлено, що готова продукція у подальшому реалізована позивачем згідно укладених договорів контрагентам-покупцям, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, вантажно-митною декларацією, довіреностями на отримання продукції, банківською випискою та платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи (том 3 а.с. 152-204).

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності та товарності господарських операцій: факту передачі товарів за накладними та податковими накладними, факту оприбуткування товарів позивачем та їх відпуск зі складу у виробництво, факту проведеного розрахунку за товари, а також реалізації готової продукції позивачем.

За таких обставин відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не спростовує факт здійснення господарських операцій.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, сторони один до одного претензій не мають. Виконання договору характеризується передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи відповідача про непричетність до господарської діяльності ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" ОСОБА_9 судом відхиляються, оскільки доказів про встановлення в судовому порядку недійсності установчих, первинних та бухгалтерських документів ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" у звязку з непричетністю останнього до діяльності підприємства-відсутні. Надана відповідачем непосвідчена належним чином ксерокопія письмових пояснень ОСОБА_9 від 11.11.2011 р. не відповідає критеріям належності та допустимості доказів у справі. Крім того, висновок спеціаліста від 22.02.2011 року, на який посилається відповідач, не є джерелом доказів у розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Із акту перевірки вбачається, що ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи у відношенні директора ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" ОСОБА_9 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 205 КК України (том 1 зворот а.с. 19).

У акті перевірки відповідач обґрунтував нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ "ТС-Фактор" порушенням кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ "ТС-Фактор" (том 1 а.с. 22-23).

На письмовий запит суду СУ ДПС у м. Києві листом від 15.03.2012 року за вих. № 426/9/09/108 повідомило суд, що кримінальна справа № 99106210, порушена за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ "ТС-Фактор" та ряду інших СГД за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, 15.03.2012 року виділена з кримінальної справи № 56-2659 та направлена до прокуратури м. Києва для подальшого спрямування за підслідністю для проведення досудового слідства (том 3 а.с. 140). Відтак, вироки суду у даній справі відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача, ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" та ТОВ "ТС-Фактор" не встановлені. Відсутні також вироки суду про фіктивне підприємництво ТОВ "Міжнародні транспортні лінії" та ТОВ "ТС-Фактор".

Посилання відповідача на те, що ТОВ "ТС-Фактор" мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Діварос Софт», ТОВ «Бест-Консалт», ТОВ «Сінтиезтех»не є підтвердженням нікчемності укладеної угоди між позивачем та ТОВ "ТС-Фактор", оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, взаємозв'язку між ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Діварос Софт», ТОВ «Бест-Консалт», ТОВ «Сінтиезтех» та підприємством позивача.

Суд, зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "ТС-Фактор" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суду також не надано доказів визнання правочинів, укладених між позивачем так ТОВ "Міжнародні транспортні лінії", ТОВ "ТС-Фактор" недійсними відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п. 5.1, п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 06 січня 2012 року № 0000022301 та № 0000012301 є необґрунтованими, тобто винесені без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Армапром"до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 20 вересня 2011 року № 0000662301, яким Публічному акціонерному товариству "Армапром" збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в частині 26946 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот сорок шість гривень), з них: за основним платежем - у розмірі 23005 грн. 60 коп. (двадцять три тисячі п'ять гривень шістдесят копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 3940 грн.40 коп. (три тисячі дев'ятсот сорок гривень сорок копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 06 січня 2012 року № 0000022301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 06 січня 2012 року № 0000012301.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Армапром" витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 грн. 73 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 березня 2012 року.

СуддяС.С. Сич