Постанова № 22224342, 19.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2012 р. справа № 2а/0570/2250/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Українські продукти», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 4799/10/15-3 від 03.02.2012р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 82916,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 12 травня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 26 вересня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Українські продукти» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 4799/10/15-3 від 03.02.2012р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 82916,25 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000351542 від 02.02.2012р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 82916,25 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач безпідставно посилається на порушення п. 6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) у звязку із включенням до податкового кредиту податкової накладної, з моменту виписки якої минуло 365 днів. Податкова накладна № 5198 виписана 24.11.2010р., отримана 01.11.2011р. та включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2011р.

Посилаючись на норми п.п. 201.4., 201.6., 201.10., 201.15. ст. 201 ПК України, Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1002 від 24.12.2010 року, вважає, що податкова накладна була отримана з урахуванням строків, встановлених ч. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України. Тому податковий кредит сформований позивачем у відповідності до норм ПК України.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що спірна податкова накладна № 5198 була виписана продавцем - ВАТ «Маріупольський хлібокомбінат» 24.11.2010р., тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. З урахуванням принципу зворотної дії в часі нормативно-правових актів, встановленого ст. 58 Конституції України, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності ПК України, застосовується відповідальність, передбачена цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним ПК України. Згідно із пп. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, позивач вважає, що він має право подати податкову декларацію, в якій відображене включення податкового кредиту не пізніше визначення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Українські продукти» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 07.08.2002р., 21.10.2010р. замінено свідоцтво про державну реєстрацію у звязку із зміною місцезнаходження, включене до ЄДРПОУ за номером 32061174 (арк. справи 27 34).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

16.01.2012р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, наслідки якої викладені в акті перевірки від 16.01.2012р. № 7/15-3/320611726511 (арк. справи 12, 13).

За висновком акту перевірки позивачем в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит на 66333,00 грн. шляхом неправомірного включення до складу податкового кредиту податкової накладної, з моменту виписки якої минуло 365 днів, а саме, податкової накладної № 0000005198 ВАТ «Маріупольський Хлібокомбінат», яка виписана 24.11.2010р., а отримана позивачем 01.11.2011р.

Пізніше позивачу направлено листа від 03.02.2012р. № 4800/10/15-3 (арк. справи 8), яким повідомлено, що розділ «результати перевірки», викладено в наступній редакції: в ході перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 16.12.2011р. № 12375463 за листопад 2011 року встановлено завищення суми податкового кредиту на 66 332,51 грн. ПДВ по податковій накладній, з моменту виписки якої минуло понад 365 днів. Висновки акту перевірки залишено без змін.

За результатами перевірки керівником податкового органу 02.02.2012р. згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України за порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000351542, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 82916,25 грн., у т.ч. 66333,00 грн. за основним платежем та 16583,25 грн. за штрафними санкціями (арк. справи 9).

Суд не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить чинному законодавству, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на адресу позивача (покупця) 24.11.2010р. ВАТ «Маріупольський Хлібокомбінат» (продавцем) була виписана податкова накладна № 0000005198 (арк. справи 25).

Супровідним листом ВАТ «Маріупольський Хлібокомбінат» від 01.11.2011р. (арк. справи 39) накладна направлена позивачу.

Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2011р. (арк. справи 18 21), податкова накладна № 0000005198 отримана 01.11.2011р.

Дана податкова накладна відображена позивачем у складі податкового кредиту листопада 2011р. у декларації від 16.12.2011р. № 12375463 (арк. справи 15, 16).

Відповідно до ч. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів за дати виписки податкової накладної.

Стосовно посилань позивача щодо невірного застосування правових норм у часі, суд вважає за необхідне зазначити, що податкова накладна, виписана у листопаді 2010р., була включена до складу податкового кредиту при подані звітності у листопаді 2011р., тобто в період, коли вже набрав чинності ПК України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Приписами статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України встановлено, що виключно законами України про оподаткування визначаються події та факти, які є порушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно, зворотна дія в часі реалізується через податкові закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

Починаючи з 01.01.2011р., повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені Кодексом.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, чинними до 01.01.2011 р., а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій.

Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99, коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., і ця сама подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Якщо подія, факт не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., а в новому законодавчому акті як сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.

Отже при визначення фактів порушень повинні застосовуватися норми ПК України.

Разом з тим, судом встановлено, що податкова накладна була включена до складу податкового кредиту до спливу 365 календарних днів, передбачених ч. 3 п. 198.6. ст. 198 ПК України, а саме протягом 342 днів.

Згідно із п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пунктів 201.10., 201.14., 201.15. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Як було встановлено судом, податкова накладна № 0000005198 отримана 01.11.2011р. та включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2011р.

Тому, суд приходить до висновку, що позивач має право на формування податкового кредиту за даною податковою накладною.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ, застосування до нього штрафних санкцій в сумі 16583,25 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем у відповідності до ст. 71 КАС України, в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення рішення було прийнято законно, обґрунтовано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Українські продукти» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000351542 від 02.02.2012р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 82916,25 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0000351542 від 02.02.2012р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 82916,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Українські продукти» витрати по сплаті судового збору у розмірі 829,16 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 березня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 23 березня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.