Постанова № 22224334, 26.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2012 р. справа № 2а/0570/2360/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Логойди Т. В.

при секретаріЧегринець А.М.

з участю представника позивача Недомовної Т.В., представника відповідача Філіної О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У лютому 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області не підписано акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року на загальну суму 6 288,74 грн. по наступним особам:

- ОСОБА_3, інвалідність якої настала внаслідок нещасного випадку на виробництві 06 вересня 1977 року на Шахтинському бавовно-паперовому комбінаті в м. Шахти Ростовської області, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого вказану громадянку 19 грудня 1977 року визнано інвалідом третьої групи і з 17 січня 1978 року їй призначено пенсію по інвалідності в місті Шахти Ростовської області. Отже, право на отримання відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві встановлено згідно з законодавством СРСР;

- ОСОБА_4, інвалідність якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві 09 грудня 1985 року на Верхне-Алакітской ГРП Аіхальської ГРП Аіхальської ГРЕ Якутської АССР при роботі за професією помічника бурильника механічного обертального буріння свердловин, що відображено в акті про нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого його 11 квітня 1986 року визнано інвалідом другої групи і з цієї йому призначено пенсію по інвалідності в селищі Мірний Якутської АССР.

Вказану суму коштів відповідач відмовився прийняти до відшкодування, оскільки інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві вказані особи отримали за межами України в Росії в період дії законодавства СРСР.

У звязку з наведеним позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на загальну суму 6 288,74 грн.

Відповідач подав заперечення проти позову, в яких зазначав, що виходячи з вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4, Законів України та «Про пенсійне забезпечення» та «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав від 13 березня 1992 року, в якій відсутні такі види пенсійного забезпечення як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - правові підстави для задоволення позову відсутні. Просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, зокрема, що трудове каліцтво особи, щодо яких йдеться в позові, отримали на підприємствах, що розташовані за межами України, а саме в Росії, до запровадження системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача підтримав письмові заперечення проти позову. Пояснив, зокрема, що трудове каліцтво особи, щодо яких йдеться в позові, отримали на підприємствах, що розташовані за межами України, а саме в Росії, до запровадження системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області направило на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Відповідач відмовився прийняти до відшкодування та підписати акти щомісячної звірки витрат на загальну суму 6 288,74 грн., яка складається з основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання 1071,32 грн., адресної допомоги 5192,68 грн., витрат на виплату і доставку основного розміру пенсії 3,72 грн., витрат на виплату і доставку адресної допомоги 21,02 грн., по наступним пенсіонерам:

- ОСОБА_3 (3156,74 грн.), інвалідність якої настала внаслідок нещасного випадку на виробництві 06 вересня 1977 року на Шахтинському бавовно-паперовому комбінаті в м. Шахти Ростовської області (СРСР), що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві, довідкою МСЕК, внаслідок чого вказану особу 19 грудня 1977 року визнано інвалідом третьої групи і з 19 грудня 1977 року їй призначено пенсію по інвалідності;

- ОСОБА_4 (3132 грн.), інвалідність якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві 09 грудня 1985 року на Верхне-Алакітской ГРП Аіхальської ГРП Аіхальської ГРЕ Якутської АССР (СРСР) при роботі за професією помічника бурильника механічного обертального буріння свердловин, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві, довідкою МСЕК, внаслідок чого вказану особу 11 квітня 1986 року визнано інвалідом другої групи і з цієї дати йому призначено пенсію по інвалідності.

Як вбачається з пенсійних справ ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вказані громадяни як отримувачі пенсії по інвалідності, яка сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області відповідно з 19 грудня 1977 року та 11 квітня 1986 року.

Пенсію вказані особи отримують на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказану суму коштів - 6 288,74 грн. відповідач відмовився прийняти до відшкодування, оскільки інвалідність особи отримали внаслідок нещасного випадку на виробництві при роботі на підприємствах, що розташовані на території колишніх республік СРСР за межами України, до запровадження системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Позивач вважав, що має право на відшкодування з боку відповідача понесених витрат шляхом стягнення з нього відповідних коштів, у звязку з чим звернувся до суду з позовом.

Розмір сплачених сум та понесених територіальним органом Пенсійного фонду України витрат сторонами не оспорюється.

Позивач вважав, що має право на відшкодування з боку відповідача понесених витрат по виплаті пенсій шляхом стягнення з нього відповідних коштів, у звязку з чим звернувся до суду з позовом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ст. 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до п. 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 п. 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, за змістом наведеної норми обовязок Фонду та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоровя, повязані з виконанням ними трудових обовязків, підписаної 09вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоровя (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, повязаного з виконанням працівниками трудових обовязків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоровя, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у даній справі та повязані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у звязку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, повязані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2008 року в справі №21-2373во08, що прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Вказане судове рішення відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обовязковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний, зокрема, співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Статтею 25 вказаного Закону, яка регулює питання фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів, визначено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно до ст. 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбачений статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про пенсійне забезпечення» розроблено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Отже, двома органами - Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розроблено та затверджено нормативно-правовий акт, який визначає певний порядок відшкодування одним органом іншому понесених витрат на відповідні виплати.

Вказаний Порядок передбачає певну процедуру, яка передує відшкодуванню коштів та починається з взаємодії територіальних органів одного та другого фондів між собою, узгодженню певних питань, потім - Головних управлінь вказаних фондів, а закінчується відшкодуванням на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України понесених витрат шляхом перерахування відповідних коштів Пенсійному фонду, про що підписується відповідний акт (п. 7 й 8 Порядку).

Встановлене вказаним Порядком правило підписання щомісячних актів звірок розрахунків має застосовуватися за відсутності спору, а спірні питання щодо їх підписання повинні бути узгоджені між органами, а не в судовому порядку.

Отже, відповідно до вказаного Порядку відшкодування витрат відбувається на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.

Враховуючи те, що даним нормативно-правовим актом Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України врегулювали питання відшкодування понесених витрат одного органу іншим шляхом перерахування коштів, тому даний Порядок повинен бути дотриманий територіальними органами одного та другого фондів.

Між тим, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловлювала правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. Зокрема, у постановах від 20 березня 2007 року у справах № 21-897во06 і № 21-1087во06 викладено висновок про те, що у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання підписання цих актів.

Орган Пенсійного фонду України звернувся з позовом про стягнення понесених ним витрат.

Права управління Пенсійного фонду України в районі, місті і районі у місті визначені Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, п. 2.3 якого визначено, що управління має право, зокрема, застосовувати адміністративні стягнення, передбачені законом; стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми, також інші права, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п. 3 й 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094 (Зазначена постанова з 01 жовтня 2004 року втратила чинність у звязку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112, яка з 01 січня 2012 року втратила чинність у звязку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232, якою затверджено Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві).

Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Розмір допомоги на поховання в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначається управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, виходячи з основного розміру вищезазначеної пенсії померлого пенсіонера та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який отримував вищезазначену пенсію.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 07 червня 2002 року №120 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за №595/6883.

Державна адресна допомога не включена в передбачений вказаним Порядком перелік сум, що підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Адресна допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» є додатковою допомогою до пенсії, а тому до основного розміру пенсії не включається. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття. Тобто, вона є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням норм Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265. З огляду на наведене державна адресна допомога стягненню не підлягає.

Враховуючи наведені вимоги законодавствата докази, які підтверджують причинний зв'язок інвалідності з нещасним випадком на виробництві, суд приходить до висновку про те, що орган Пенсійного фонду України має право на відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за спірний період в сумі 1071,32 грн. і витрат органу Пенсійного фонду з виплати і доставки основного розміру вказаних пенсій в сумі 3,72 грн., що разом становить 1075,04 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області (р/р 256053012035 в ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, код ЗКПО 22035513) понесені ним витрати в сумі 1 075 (одна тисяча сімдесят пять) грн. 04 (чотири) коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Логойда Т. В.