Постанова № 22224219, 15.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 р. справа № 2а/0570/16786/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцької М.М.

при секретаріПеровій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв`язку України (м. Київ) в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області (м. Донецьк)

до

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Донецьк)

про

стягнення фінансових санкції в розмірі 1700 грн.

за участю

прокурора Вартанова О.М.

представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача ОСОБА_2 - особисто

Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв`язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області звернулась до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкції в розмірі 1700 грн.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення прокурора та заперечення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладені функції представництва інтересів держави в суді.

26 вересня 2011 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв`язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкції в розмірі 1700 грн.

З адміністративним позовом звернувся Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується ГДІАТ в особі структурного підрозділу - ТУ ГДІАТ у Донецькій області.

Так, оскільки згідно із п. 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року № 888, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року № 1573/11853 територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 № 1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України, утримуються за рахунок державного бюджету, а їх видатки та доходи є складовими кошторису доходів і видатків Головавтотрансінспекції, то за таких обставин ці субєкти не наділені адміністративною процесуальною правоздатністю та адміністративною процесуальною дієздатністю.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення ним в адміністративному суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу і при цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ.

Несплата фінансових санкцій тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету та ставить під загрозу своєчасне виконання державною економічних, соціальних, політичних та інших функцій та суттєво порушує інтереси держави, що покладає на прокуратуру обовязок представництва, як це передбачено ст. 121 Конституції України.

Згідно із ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Оскільки відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190 інспекція діє у складі Міністерства транспорту України і йому підпорядковується, утримується за рахунок Держбюджету, та в кошторисі витрат на утримання установи не передбачено витрат по сплаті держмита при зверненні за захистом інтересів до суду, то звернення позивача до Донецько - Ясинуватської транспортної прокуратури з проханням про стягнення накладеної фінансової санкції з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в розмірі 1700 грн. в судовому порядку спрямоване на захист інтересів держави і відповідає чинному законодавству.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області при проведенні перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 встановлено порушення Закону України “Про автомобільний транспорт” при здійсненні діяльності з надання послуг з пасажирських перевезень. За наслідками проведеної перевірки працівниками Інспекції було складено акт №027027 та винесено постанови про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 гривень. До теперішнього часу сума штрафних санкцій не сплачена, а тому прокурор просить стягнути на користь державного бюджету фінансові санкції у розмірі 1 700,00 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав. Відповідач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв`язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про скасування постанови №127586 від 20.06.11р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а/0570/22843/2011 від 31.01.12р. у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про скасування постанови від 20.06.2011 р про застосування фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. було відмовлено в повному обсязі. Станом на 15.03.12р. постанова суду набрала законної сили.

Приписами п.1 ст.72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Враховуючи приписи статті 72 КАС України суд приймає встановлені у постанові Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а/0570/22843/2011 від 31.01.12р. обставини як такі, що не потребують доказування.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований Виконавчим комітетом Донецької міської ради 27.08.03р., номер запису включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 20013839626, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.11р. державним інспектором ТУ ГДІАТ в Донецькій області здійснювалась рейдова перевірка у місті Донецьку, Київський проспект,54, згідно завдання на перевірку від 19.05.11р. №036047, додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом про, що було складено акт №027927.

За результатами проведеної перевірки щодо надання послуг з нерегулярних перевезень встановлені наступні порушення: договір із замовником транспортних послуг, документ, що посвідчує оплату транспортних послуг, узгодження на виконання нерегулярних пасажирських перевезень, договір на перевезення, страхові полюси пасажирів обовязкового страхування на окремому бланку. Водій автомобільного транспорту був ознайомлений з актом та надав пояснення причин порушення.

Приписом №077926 від 20.06.11р. винесеним за результатами проведеної перевірки 19.05.11р. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було запропоновано вжити заходів до усунення виявлених порушень у строк до 19.07.11р. та письмово проінформувати орган державного контролю про виконання вимог припису.

Листом Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області було повідомлено відповідача про розгляд справи про порушення 20.06.11р. з 10:30 до 13:00 години. Вказаний лист надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом 27.05.11р. та отримано відповідачем 23.06.11р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, на підставі вищезазначеного акту прийнята постанова від 20.06.11р. №127586, якою за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 1700,00 грн.

Зазначена постанова направлялась на адресу відповідача, однак останнім до бюджету фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн. у добровільному порядку не сплачені.

Оскільки штрафна санкція підприємцем так і не сплачена, то це стало підставою звернення Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора з метою представництва інтересів держави з адміністративним позовом про примусове стягнення.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт”.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України “Про автомобільний транспорт”, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок), здійснюється Головавтотрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.

У відповідності до ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” (надалі Закон) урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює:

ьдержавний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень;

ьдержавний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;

ьвидачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;

ьдержавний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.

Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Вищезазначеним Законом також встановлено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006р. №1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Згідно п. 15 зазначеного Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

ьдля автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

ьдля водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

ьдля пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону - перевіряються, зокрема, наявність визначених ст. 39 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом, та інше.

Таким чином, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема відсутність ліцензійної картки, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку (ст. 21 Порядку).

Відповідно до ст.ст. 25, 26 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням субєкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи субєкта господарювання) у присутності уповноваженої особи субєкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа субєкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У таких випадках, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку (ч. 2 ст. 27 Порядку).

Відповідно до ст.ст. 28, 29 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована субєктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом пятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається на пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі субєкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Крім того, відповідно до п. 40 Порядку, уповноважена особа субєкта господарювання, водій мають право: ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.

Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_3 з актом №027027 від 19.05.11р. був ознайомлений та надав пояснення. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 належним чином повідомлялось про розгляд комісією вчиненого порушення, вказаний акт проведення перевірки та постанова про застосування фінансових санкцій направлялись відповідачу рекомендованими листами та були вручені особисто ОСОБА_2, про що свідчать поштові повідомлення про вручення.

За таких обставин, та враховуючи, що за даного предмету спору суд не оцінює правомірність прийнятого рішення, що свідчило б про вихід за межі позовних вимог, а обмежується лише вимогою про стягнення, яка спрямована на здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, вона підлягає задоволенню.

При цьому слід зазначити, що оскільки чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх в добровільному порядку, зокрема, Закон України “Про автомобільний транспорт” не передбачає примусового виконання постанови про застосування фінансових санкцій органами державної виконавчої служби, то вищевказана сума, добровільно не сплачена відповідачем, підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Таким чином, за обставин, коли вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, знайшли підтвердження матеріалами справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України “Про автомобільний транспорт”, Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190, Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. №1567 «Про затвердження Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160-163, 167, 188, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Донецько-Ясинуватського транспортного прокурору в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв`язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкції в розмірі 1700 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2» (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету м. Донецька, ГУДК Донецької області р/р 31112106700002, МФО 834016, ОКПО 23977045, код 21081100 фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 15 березня 2012 року.

Повний текст постанови складений 20 березня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.