Постанова № 22224241, 12.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2012 р. справа № 2а/0570/22067/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 27 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю

представника позивача: Єсакової В.А.,

представника відповідача: Присяжного С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Гасік» до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2011 року №0000282340/2039/10/23-213 на суму 3909,25 грн. та від 27.01.2011 року №0000292340/2040/10/23-213 на суму 15832,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Привате підприємство «Гасік» звернулось до суду з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень 27.01.2011 року №000292340/2040/10/23-213, №0000282340/2039/10/23-213.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, ДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Гасік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.09.2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Будіндустрія», за результатами якої складено акт від 04.01.2011р. №1/23-2/13511392.

За результатами перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 27.01.2011р.:

- №000292340/2040/10/23-213, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком на прибуток на загальну суму 15832,50 грн.

- №0000282340/2039/10/23-213, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість 3909,25 грн.

Позивач просить скасувати ці податкові повідомлення-рішення, посилаючись на неналежне застосування норм податкового законодавства відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував. Надав пояснення в яких зазначив, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704. Статтею 9 Закону України встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

ДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Гасік» по взаємовідносинам з ТОВ «Будіндустрія» оформленої актом від 04.01.2011р. №1/23-2/13511392.

За результатами перевірки, на підставі наданих документів податковий орган зробив висновок, що за результатами угод між ПП «Гасік» та контрагеном ТОВ «Будіндустрія» правомірно визначити зміст та обсяг господарських операцій не можливо, оскільки документи між ПП «Гасік» та вказаним підприємством складені внаслідок укладення нікчемних угод, тому зазначені первинні документи не мають юридичної сили.

Вважає, що позивачем не підтверджено отримання ТМЦ від ТОВ «Будіндустрія», таким чином, перевіркою позивача виявлено:

1) Порушення підпункту 5.2.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Гасік», що привело до заниження податку на прибуток всього в сумі 12666грн., у тому числі за 1 квартал 2009р. у сумі 4583грн., за 2 квартал 2009р. у сумі 3063грн., за 3 квартал 2009р. у сумі 1271грн., за 4 квартал 2009р. у сумі 2499грн., за 1 квартал 2010. у сумі 1250грн.

2) Порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Гасік», чим занижено податок на додану вартість всього на суму 6850 грн., у тому числі за лютий 2009р.у сумі 2833грн., за листопад 2009р. у сумі 1017 грн., за грудень 2009р. у сумі 2000грн., за лютий 2010р. у сумі 1000грн., а також завищення відємного значення з ПДВ всього у загальній сумі 3283 грн., у чому числі за березень 2009р. у сумі 833 грн. та за червень 2009р. у сумі 2450 грн.

За результатами перевірки ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення 27.01.2011 року №000292340/2040/10/23-213, №0000282340/2039/10/23-213, якими позивачу збільшено суму грошового зобовязання за податком на прибуток та за податком на додану вартість. Вважає, що зазначені спірні рішення прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Позивач Приватне підприємство «Гасік» зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Київського райому м.Донецька від 12.05.1992р. №454., код за ЄДРПОУ 13511392, адреса місцезнахоження: м.Донецьк, вул.Батищева, буд.2., зареєстрований платником ПДВ з 14.07.1997р. згідно свідоцтва №07729944.

На час здійснення перевірки ПП «Гасік» має право здійснювати діяльність з будівництва будівель на підставі ліцензії Державного комітету України з будівництва та архітектури №30-л від 23.08.2005р. серії АБ №204997, та вантажних перевезень згідно ліцензії Державного департаменту автомобільного транспорту від 10.03.03.2005р. серії АБ від 10.03.2005р.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м.Донецька є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні”.

Судом встановлено, що ДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Гасік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.09.2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Будіндустрія», за результатами якої складено акт від 04.01.2011р. №1/23-2/13511392 та винесено податкові повідомлення-рішення від 27.01.2011 року №000292340/2040/10/23-213, №0000282340/2039/10/23-213.

Всі спірні податкові повідомлення рішення прийняті згідно статті 54 Податкового кодексу України на підставі зазначеного акту перевірки і стосуються визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану .

Як вбачається з Акту перевірки від 04.01.2011р. №1/23-2/13511392 підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.01.2011 року №000292340/2040/10/23-213, №0000282340/2039/10/23-213 стали висновки податкової інспекції про:

1) Порушення підпункту 5.2.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Гасік», що привело до заниження податку на прибуток всього в сумі 12666грн., у тому числі за 1 квартал 2009р. у сумі 4583грн., за 2 квартал 2009р. у сумі 3063грн., за 3 квартал 2009р. у сумі 1271грн., за 4 квартал 2009р. у сумі 2499грн., за 1 квартал 2010. у сумі 1250грн.

2) Порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Гасік», чим занижено податок на додану вартість всього на суму 6850 грн., у тому числі за лютий 2009р.у сумі 2833грн., за листопад 2009р. у сумі 1017 грн., за грудень 2009р. у сумі 2000грн., за лютий 2010р. у сумі 1000грн., а також завищення відємного значення з ПДВ всього у загальній сумі 3283 грн., у чому числі за березень 2009р. у сумі 833 грн. та за червень 2009р. у сумі 2450 грн.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Гасік» в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) віднесено до валових витрат суму витрат, яка не підтверджена належним чином оформленими первинними документами.

Пунктом 5.1. статті 5 Закон № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

По спірному податковому повідомленню-рішенню №000292340/2040/10/23-213 від 27.01.2011р.

Наведеним спірним податковим повідомленням-рішенням виявлено заниження прибутку підприємства загальною сумою 15832,50 грн., у тому числі 12666 грн. основного платежу та 3166,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заниження прибутку спірним податковим повідомленням-рішенням виявлено на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР.

Згідно до висновків перевірки, що позивачем в порушення норм вищезазначеного підпункту занижено податок на прибуток всього в сумі 12666грн., у тому числі за 1 квартал 2009р. у сумі 4583грн., за 2 квартал 2009р. у сумі 3063грн., за 3 квартал 2009р. у сумі 1271грн., за 4 квартал 2009р. у сумі 2499грн., за 1 квартал 2010. у сумі 1250грн.

Як вбачається з акту перевірки, зазначене донарахування має місце внаслідок включення позивачем до складу валових витрат сум за наслідками здійснення господарських операцій між ПП «Гасік» та ТОВ «Будіндустрія» за договорами поставки від 03.01.2008р. та 25.04.2010р.

Всі порушення встановлені податковим органом при формуванні валових витрат підприємства. В акті перевірки зазначено, що первинні документи між ПП «Гасік» та ТОВ «Будіндустрія» складені внаслідок нікчемних угод, тому відповідно до пункту 2.4 Положення №88 вказані документи не мають юридичної сили.

Податковий орган дійшов висновку що зазначені договори відповідно до п.п.1.2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідач вважає, що зазначені операції по придбанню товарів не відповідають документальному оформленню даних господарських операцій і витрати по їх придбанню не підлягають включенню до складу валових витрат, і до податкового кредиту відповідних періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2008р. та 25.04.2010р між ПП «Гасік» (Покупець) та ТОВ «Будіндустрія» (Поставщик) укладені договори поставки будівельної цегли. Згідно пункту 4.1 договорів, поставка здійснюється транспортом Покупця.

На виконання умов договорів та підтвердження факту передачі товару ТОВ «Будіндустрія» склало і видало, а ПП «Гасік» отримало видаткові накладні без номера від 11.02.2009р., 13.02.2009р., 16.02.2009р., 17.02.2009р., 12.03.2009р., 09.06.2009р., 12.06.2009р., 26.06.2009р., 21.08.2009р., 21.09.2009р., 07.12.2009р., 30.12.2009р. та 02.02.2010р. на загальну суму 63100 грн., у тому числі ПДВ 10516,67 грн.

Крім того, ТОВ «Будіндустрія» складені та видані, а ПП «Гасік» на виконання угод поставки прийняті податкові накладні від 10.02.2009р. №15, від 20.02.2009р. №20, від 30.03.2009р. №53, від 02.06.2009р. №109, від 26.06.2009р. №135, від 21.08.2009р. №169, від 21.09.2009. №178, від 07.12.2009р. №233, від 29.12.2009р. №243 та від 02.02.2010р. №14.

Перевезення цегли, придбаної ПП «Гасік» у ТОВ «Будіндустрія» за вищевказаними накладними відбувалось власним транспортом позивача, наявність якого підтверджена свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, а право на перевезення вантажів підтверджено ліцензією видано Міністерством транспорту та звязку України.

У бухгалтерському обліку ПП «Гасік» операції по придбанню товарів від ТОВ «Будіндустрія» відображені у відомостях по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Розрахунки проведені у безготівковій формі шляхом перерахувань коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що підтверджується виписками із банківського рахунку ПП «Гасік» та актами звірки розрахунків.

У судовому засіданні встановлено, що будівельна цегла отримана позивачем від ТОВ «Будіндустрія» була використана ПП «Гасік» під час виконання робіт, зокрема для замовників ЧП «Тігас», ЗАТ «Гефест», ТОВ «Міденс», що підтверджується договорами будівельного підряду, актами форими КБ-2в, КБ-3, актами виконаних робіт. Право позивача на проведення будівельної діяльності підтверджується ліцензіями № 204997 від 23.08.2005р. та №559490 від 20.08.2010р.

В обґрунтування правомірності винесення спірних податкових рішень відповідач зазначив, що податковий орган зробив висновок про відсутність у ПП «Гасік» документів, що підтверджують використання у господарській діяльності товарів з огляду на наступне.

Згідно акту від 04.01.2011 року, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.08 по 30.09.10 встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій „витрат; на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" всього у загальній сум 3164523 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року у сумі 785966 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 392566 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 403812 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 157352 грн. та за 1 квартал 2010 року у сумі 198465 грн.

За висновками ДПІ дані порушення виникли внаслідок укладання нікчемних правочинів між TOB «Будіндустрія» та TOB «Вега». В подальшому товар придбаний TOB «Будіндустрія» у TOB «Вега» було реалізовано ПП «Гасік».

В акті перевірки зазначається, що в період з 01.01.2008 року по 30.09.10 року TOB «Будіндустрія», виступаючи постачальником-посередником (надавачем послуг), укладало договори постачання з TOB «Вега» (код за ЄДРПОУ 31586910), про постачання товарів від 01.01.07 р. № б/н (додатковими угодами термін дії угоди подовжено до 31.12.10), від 04.05.08 № б/н та про надання робіт та послуг від 05.10.09 р. № б/н., від 30.09.09 р. № б/н., від 04.01.10 р. № б/н. від 03.01.08 № б/н, від 03.01.07 № б/н.

Згідно даних угод постачальник (TOB «Вега») по завданню покупця (TOB «Будіндустрія») зобов'язувався поставити товар та надати послуги (товари промислового призначення, будівельні матеріали, паливно-мастильні матеріали, послуги з технічного обслуговування машин і механізмів, оренди складської площадки, оренди техніки, виконання будівельних робіт).

Згідно умов угод транспортування товарів здійснювалось за рахунок ТОВ «Вега».

Відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено відсутність доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від TOB «Вега», оскільки згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлено, що основним постачальником TOB «Вега» є ТОВ «Голденбаум». По підприємству-постачальнику TOB «Голденбаум», яке знаходиться на обліку ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва та підприємству-покупцю TOB «Вега», яке знаходиться на обліку ДПІ у Київському районі м. Донецька встановлено розбіжності в частині завищення податкового кредиту у вересні місяці 2009 року у сумі 7722,00 грн., у жовтні місяці 2009 року у сумі 425400,58 грн., у листопаді місяці 2009 року у сумі (-9369,00) грн., у грудні місяці 2009 року у сумі 211852,90 грн., у січні місяці 2010 року у сумі 434116,07 грн. та березні 2010 року у сумі 604399,10 грн.

В акті перевірки зазначено, що у ході організації взаємодії ОДПС при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, до ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва відповідачем неодноразово надсилалися запити до TOB «Голденбаум» по встановленим розбіжностям з TOB «Вега». Згідно наданих до ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва повідомлень генерального директора TOB «Голденбаум» (лист № 1647 від 27.05.10, лист № 1386 від 25.12.09, лист від 30.12.09 № 1404, лист від 28.01.10 № 1455, лист від 23.02.10 № 1527, лист від 18.03.10 № 1583, лист від 05,05.10 № 1626, лист від 13.05.10 № 1641, лист від 17.05.10 № 1645), взаємовідносин TOB «Голденбаум» з TOB «Вега» не мало, а саме не укладались господарські договори та не здійснювались передплати за товари (роботи, послуги).

Відповідач дійшов висновку, що TOB «Вега» фактично не придбавалися товари (роботи, послуги) у підприємства TOB «Голденбаум» за період з 01.10.09 р. по 31.03.10 р. (дані висновки також підтверджені висновком фахівця TOB „Донецький інформаційно-консультаційний центр" від 22.06.10 № 101 та висновком експерту „Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України у Донецькій області" від 06.07.10 № 122 ).

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначає, що директором та засновником TOB «Вега» згідно реєстраційних даних є громадянин ОСОБА_3. При опитуванні, ОСОБА_3 пояснив, що до фінансово-господарської діяльності TOB «Вега» не має ніякого відношення та що ніяких документів фінансово-господарської діяльності TOB «Вега».

Відповідач вважає, що вказані факти свідчать про фіктивність діяльності TOB «Вега», та зазначає, що основні фонди на балансі підприємства відсутні, кількість працюючих на підприємстві складає 1 особа, що свідчить про неможливість ведення господарської діяльності. Оскільки одним із основних покупців TOB «Вега» є TOB «Будіндустрія», то відповідач вважає, що зазначені угоди не спричинили настання правових наслідків. Виходячи із наведеного ДПІ дійшов висновку, що ПП «Гасік» неправомірно включено до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати з придбання товарів на суму 50667грн. у TOB «Будіндустрія», тому, що угоди між цими підприємствами не спричинили настання правових наслідків та являються нікчемними з огляду на вимоги п.п.1,5 ст.203, п.1.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, а первинні документи, отримані від TOB «Будіндустрія» не можуть фіксувати факт здійснення господарської операції по придбанню товарів.

Проте суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2010р. документи фінансово-господарської діяльності ЧП «Гасік» по взаємовідносинам із ЗАТ «Будіндустрія» та ТОВ «Будіндустрія» були вилучені протоколом виїмки працівниками управління податкової міліції ДПА України в Донецькій області. Крім того, під час проведення перевірок щодо здійснення правовідносин між ТОВ «Вега» та ТОВ «Голденбаум», правоохоронними органами проводились експертні дослідження, що передбачає наявність порушеної кримінальної справи.

З огляду на вказане, ухвалою від 13.02.2012 року, судом було витребувано у Державної податкової адміністрації України в Донецькій області - копії документів, що були вилучені відповідно до протоколу виїмки від 21.10.2010 року у ПП «Гасік» за адресою м. Донецьк, вул. Батищева, 2 (а саме видаткові та податкові накладні за 2008-2010 роки) та інформацію щодо стану розслідування чи розгляду у суді кримінальної справи, в межах якої проводилась виїмка документів.

Проте, витребувана інформація та документи податковим органом надані не були.

Інформацію щодо наявного обвинувального вироку у відношенні посадових осіб ТОВ «Вега», ТОВ «Голденбаум», Товариства «Будіндустрія» чи ПП «Гасік», яким встановлено скоєння злочину під час укладення та виконання угод між ПП «Гасік» та ТОВ «Будіндустрія» за період з 01.01.2008р. по 30.09.2010р. відповідачем не надано.

Згідно до частини 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Статтею 324 КПК України встановлено, що постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, зокрема: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину; чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин.

Згідно до частини 1 статті 7-1 КПК України провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку з дійовим каяттям.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи викладені правові норми суд приходить до висновку, що вимоги ч.4 ст. 72 КАС України є імперативними для адміністративного суду щодо обов'язковості лише вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

З огляду на зазначене суд вважає, що обставини викладені в акті перевірки від 04.01.2011р., та на які посилається податковий орган в обґрунтування висновків цього акту, повинні бути оцінені судом у сукупності з іншими доказами, які є у справі.

Під час перевірки ПП «Гасік» податковим органом були досліджені головна книга, зворотно-сальдові відомості, договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, послуг, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, виписки банку та інші первинні документи.

Судом встановлено, що TOB «Будіндустрія» на час здійснення спірних операцій перебувало у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, надавав податкову звітність, перебував на податковому обліку та був зареєстрований платником ПДВ.

Відповідно до ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Статтею 266 Господарського Кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналіз зазначеної норми доводить, що позивач сформував свої валові витрати у відповідності до вимог вказаної норми Закону .

Частиною 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вивчені та досліджені судом документи укладені за господарськими операціями між ПП «Гасік» та TOB «Будіндустрія», а саме, договори, видаткові накладні, податкові накладні, подорожні листи є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що ПП «Гасік» правомірно, у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до валових витрат суму оплати на придбання товарів у TOB «Будіндустрія», оскільки встановлені факти здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Відтак, у податкового органу були відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення №000292340/2040/10/23-213 від 27.01.2011р., яким ПП «Гасік» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 15832,50 грн., у тому числі 12666 грн. основного платежу та 3166,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

По спірному податковому повідомленню-рішенню №0000282340/2039/10/23-213 від 27.01.2011р.

Наведеним спірним податковим повідомленням-рішенням виявлено заниження податку на додану вартість загальною сумою 3909,25 грн., у тому числі 2451,00 грн. основного платежу, та 1458,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заниження податку на додану вартість спірним рішенням виявлено на підставі підпунктів 7.4.1, пункту 7.4, п.п. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1 висновків акту перевірки стверджується, що позивач в порушення вищенаведених норм занизив податок на додану вартість суму 6850 грн., у тому числі за лютий 2009р.у сумі 2833грн., за листопад 2009р. у сумі 1017 грн., за грудень 2009р. у сумі 2000грн., за лютий 2010р. у сумі 1000грн., а також завищив відємне значення з ПДВ всього у загальній сумі 3283 грн., у чому числі за березень 2009р. на суму 833грн. та за червень 2009року на суму 2450грн.

Під час розгляду справи було встановлено, що за висновками податкового органу, зазначене порушення полягає у тому, що, виключивши суми зі складу валових витрат, пов'язані з придбанням товару за господарськими операціями, які досліджувались при розгляді попереднього спірного податкового повідомлення-рішення у даному рішенні, позивач безпідставно сформував частину податкового кредиту за податковими накладними виданими TOB «Будіндустрія».

Оскільки суд дійшов висновку щодо правомірності формування валових витрат ПП «Гасік» за спірними господарськими операціями при розгляді попереднього спірного податкового повідомлення-рішення у цій справі, правила включення сплачених за наслідками придбання сум податку на додану вартість відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем дотримані.

В обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0000282340/2039/10/23-213 від 27.01.2011р., представник відповідача зазначив, що податкові накладні видані TOB «Будіндустрія» виписані при здійсненні нікчемних правочинів, отже не можуть бути підставою для віднесення понесених покупцем витрат з ПДВ до податкового кредиту.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який до 01.01.2011 року визначав платників ПДВ, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97ВР, діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Так, правила формування податкового кредиту визначені п. п. 7.4 7.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в тому числі у звязку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів. Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до пп. 7.2.6 цього Закону) на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Відповідно до пп. 7.2.6 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно пп. 7.2.3 цього Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), у відповідності з пп. 7.3.1 зазначеного Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Виходячи з норм пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання товарів від TOB «Будіндустрія» вони були використані ПП «Гасік» для використання у господарській діяльності для будівництва обєктів нерухомості.

Суд вважає, що саме позивачу належить право вибирати для себе контрагентів, визначати свою фінансову та стратегічну політику при здійснені господарської діяльності, крім того, отриманий та використаний товар по укладеним договорам доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які були спрямовані господарські відносини з іншими особами.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та TOB «Будіндустрія» з огляду на наступне.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентами договорів вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було предявлено зауважень один до одного з приводу виконання укладених договорів.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Суд вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України, Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що за матеріалами справи, вбачається, що за результатами здійсненої перевірки, був складений акт від 04.01.2011 року, в основу висновків, якого при визначені податкових зобовязань, покладені принцип визначеності нікчемності правочину, між позивачем та його контрагентом по господарським відносинам, що в свою чергу потягло за собою прийняття 27.01.2011 року субєктом владних повноважень спірних податкових повідомленьрішень.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст.228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами. Тобто має місце оспорюванність самого договору, внаслідок чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд звертає увагу, у разі, коли податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Відповідач не надав суду будь яких судових рішень щодо зазначених обставин (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин).

Суд, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час судового розгляду будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення - відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарських опе рацій. Під час судового розгляду встановлено не тільки придбання позивачем, за договорами у TOB «Будіндустрія», та оплату позивачем за товар, але й ви користання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності, що відповідає виду здійснення такої діяльності.

Враховуючи викладене суд вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення №0000282340/2039/10/23-213 від 27.01.2011р., яким ПП «Гасік» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість загальною сумою 3909,25 грн., у тому числі 2451,00 грн. основного платежу, та 1458,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У Наказі Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 значиться, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. (п.2)

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.(п.3)

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.(п.4)

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.(6.)

Згідно додатку 7 (підпункт 3.1.1 підпункту 3.1 пункту 3 розділу I) до «Методичних рекомендацій з оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їхніх філій, відділень і інших відособлених підрозділів і документуванню виявлених порушень» затверджених наказом ДПА України від 11 вересня 2008р. № 584, при описі встановленого(их) порушення(нь) в обов'язковому порядку зазначаються, зокрема:

зміст встановленого порушення;

первинні та (або) інші документи (їх відсутність), які зафіксовані (повинні бути зафіксовані) в бухгалтерському і податковому обліку та підтверджують наявність встановлених фактів, кореспонденція рахунків

Будь-який висновок акта перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Опис встановленого порушення повинен містити встановлений безпосередній зв'язок (його відсутність) між показниками відповідних рядків податкової декларації (звіту, розрахунку) та регістрами бухгалтерського обліку (первинними документами), які використовувались при проведенні перевірки суб'єктів господарювання.

У випадку, якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання, або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр.

Як встановлено у судовому засіданні, перелік конкретних порушень, з посиланням на первинні документи й регістри бухгалтерського обліку, в Акті перевірки від 04.01.2011р. відповідач не зазначив.

З огляду на зазначене суд вважає, що висновки акту перевірки ПП «Гасік» від 04.01.2011р. сформульовані на підставі припущень та непідтверджених обставин, субєктивних думок перевіряючих, які не мають під собою обґрунтованих доказів та юридичної оцінки дій посадових осіб товариства.

Щодо посилання відповідача на те, що ТОВ «Вега» не має офісних та складських приміщень, працівники відсутні, та висновок податкового органу про відсутність у вказаного підприємства можливості ведення господарської діяльності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

За наслідками позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Будіндустрія» з питань взаємовідносин з ТОВ „Вега” за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2010 р. ДПІ в Київському районі м. Донецька 18.01.2011 р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000142340/0/1119/10/23-213, яким ЗАТ «Будіндустрія» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 292885 грн., з яких 234308 грн. основний платіж, 58577 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0000152340/0/1120/10/23-213, яким ЗАТ «Будіндустрія» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 237562,50 грн., з яких 190050 грн. основний платіж, 47512,50 грн. штрафні (фінансові) санкції. Закрите акціонерне товариство „Будіндустрія” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними указаних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року позов задоволено повністю. Спірні податкові повідомлення-рішення визнані протиправними. Постанова набрала законної сили 05.08.2011 року.

Крім того, за наслідками позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Будіндустрія» з питань взаємовідносин з ТОВ „Вега” за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2010 р. ДПІ в Київському районі м. Донецька 29.12.2010 р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0003323340/0/33426/10/23-213, яким ЗАТ «Будіндустрія» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 383060 грн., з яких 254615 грн. основний платіж, 128445 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0003332340/0/33427/10/23-213, яким ЗАТ «Будіндустрія» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 267719 грн., з яких 178181 грн. основний платіж, 89538 грн. штрафні (фінансові) санкції. Закрите акціонерне товариство „Будіндустрія” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними указаних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року позов задоволено повністю. Спірні податкові повідомлення-рішення визнані протиправними. Постанова набрала законної сили 14.09.2011 року.

Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на зазначені постанови суду, господарські взаємовідносини між ЗАТ «Будіндустрія» та ТОВ «Вега» у вказані періоди мали реальний характер і відповідали законодавству.

Отже, посилання податкового органу на не доведеність існування господарських відносин між ЗАТ «Будіндустрія» та ТОВ «Вега» є необґрунтованим, оскільки повністю спростовується постановами Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до частини 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 27.01.2011 року №000292340/2040/10/23-213 та №0000282340/2039/10/23-213 діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням зазначених обставин, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного підприємства «Гасік» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2011 року №000292340/2040/10/23-213 та №0000282340/2039/10/23-213 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька 27.01.2011 р. №000292340/2040/10/23-213, яким приватному підприємству «Гасік» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 15832 грн. 50 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька 27.01.2011 р. №0000282340/2039/10/23-213 , яким приватному підприємству «Гасік» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 3909 грн. 25 коп.

Зобовязати Управління Казначейства у Київському районі м. Донецька стягнути на користь Приватного підприємства «Гасік» (ЄДРПОУ13511392) судовий збір в розмірі 198 (сто девяносто вісім) грн. із Державного бюджету України, шляхом їх безспірного списання із рахунку субєкта владних повноважень-відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 12 березня 2012 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 16 березня 2012року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.