Рішення № 22216185, 24.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.12р.Справа № 7/5005/1916/2012

За позовомПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 377, 96 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: юрисконсульт І категорії юридичного відділу ОСОБА_1, дов. № 150 від 12.04.2011р.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (найменування наведене у відповідності з найменування відповідача відповідно до матеріалів справи) про стягнення з останнього на свою користь заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 7 060, 22 грн., пені за загальний період прострочення оплати спожитої активної електричної енергії з 01.08.2011р. по 20.02.2012р. у сумі 249, 12 грн., 3% річних за період прострочення виконання грошового зобовязання з 01.08.2011р. по 20.02.2012р. у сумі 49, 94 грн., інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу із застосуванням індексів інфляції за серпень 2011 року січень 2012 року, у сумі 18, 68 грн., а всього: 7 377, 96 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за укладеним між позивачем та відповідачем договором про постачання електричної енергії від 01.01.2004р. № 400116 щодо оплати спожитої активної електроенергії у липні вересні 2011 року та грудні 2011 року у встановлений договором строк, наявністю боргу відповідача у сумі 7 060, 22 грн. Відповідальність у виді пені за неоплату спожитої активної електроенергії у встановлений договором строк передбачена умовами договору. 3% річних та інфляційні втрати заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує тими обставинами, що листом від 04.05.2011р. № 2487/Дм відповідач заявив про розірвання спірного договору з 01.06.2011р., а тому нарахування в односторонньому порядку позивачем боргу за спожиту електричну енергію є неправомірним. Окрім того, відповідач зазначає, що він є бюджетною установою, яка фінансується з Державного бюджету України. Згідно ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. За доводами відповідача, виникнення заборгованості, перш за все, повязане з недостатнім фінансуванням відповідача, а тому заборгованість виникла не з вини відповідача, що є підставою не покладати на нього судові витрати. Також, відповідач просить врахувати, що його кошторисом не передбачено виділення з державного бюджету грошових коштів на погашення пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідач просить застосувати ст. 233 ГК України та зменшити розмір штрафних санкцій.

У судове засідання, призначене для розгляду справи, представник відповідача не з'явився. У відзиві на позов відповідач навів клопотання розглянути справу за відсутності його представника.

У судовому засіданні 20.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2004р. Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", що підтверджується статутом останнього, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 11.04.2011р., в особі Криворізьких міських електричних мереж (енергопостачальник) та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (споживач) уклали договір № 400116 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору енергопостачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує енергопостачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2004р. (п. 9.9. Договору).

Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.9.1. Договору).

Доказів припинення договірних відносин між позивачем та відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору споживач зобовязується оплачувати енергопостачальнику вартість спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії згідно з умовами додатку 3 "Порядок розрахунків" та додатку 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". Розрахунковий період для обліку і розрахунку спожитої електроенергії за показами розрахункових засобів обліку встановлюється з 15 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунковий місяць для здійснення платежів за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію та її обсяги, що належать до включення у звіт споживача про споживання електричної енергії, відповідає тому календарному місяцю, до якого належить найбільша частина розрахункового періоду.

Додатком 3 до Договору є Порядок розрахунків за спожиту електроенергію та здійснення інших платежів.

Згідно наведеного Порядку (п. 1, п. 2) розрахунки споживача за спожиту електричну енергію з енергопостачальником здійснюються за чинними роздрібними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених Правилами користування електричною енергією.

Підтвердження фактичного обсягу спожитої споживачем електричної енергії за звітний місяць здійснюється сторонами за формою Звіту про спожиту електроенергію, що відображена у додатку 5 до Договору, протягом двох діб після завершення розрахункового періоду (п. 2.4. Порядку розрахунків за спожиту електроенергію та здійснення інших платежів).

Згідно підписаних позивачем та відповідачем Актів про використану електричну енергію, у яких наведена кількість спожитої електроенергії за показниками приладів обліку, позивачем відпущено відповідачу, а відповідачем спожито електричну енергію:

у липні 2011 року - 1022 кВт/год.;

у серпні 2011 року - 995 кВт/год.;

у вересні 2011 року - 188 кВт/год.

Також, на підставі акту контрольного огляду від 14.12.2011р., яким зафіксовано показник спожитої відповідачем електричної енергії за приладом обліку на наведену дату 071008,8 кВт/год, та Акту про використану електричну енергію за вересень 2011 року, відповідно до якого показник спожитої відповідачем електричної енергії за приладом обліку у розрахунковому періоді становив 066397,0 кВт/год, розрахунковим шляхом позивач визначив кількість спожитої електроенергії у грудні 2011 року 4 612 кВт/год (071008,8 кВт/год - 066397,0 кВт/год).

Відповідно до пункту 4 Порядку розрахунків за спожиту електроенергію та здійснення інших платежів остаточний розрахунок за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі рахунку, наданого енергопостачальником, протягом 5-ти календарних днів з моменту його отримання, але не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

На оплату спожитої відповідачем активної електричної енергії у липнівересні 2011 року та грудні 2011 року позивач виставив відповідачу наступні рахунки:

за липень 2011 року рахунок № 400116/7 від 15.07.2011р., виданий 26.07.2011р., на суму 1 024, 78 грн. (отриманий відповідачем 26.07.2011р.);

за серпень 2011 року рахунок № 400116/8 від 15.08.2011р., виданий 25.08.2011р., на суму 997, 70 грн. (отриманий відповідачем 25.08.2011р.);

за вересень 2011 року рахунок № 400116/9 від 15.09.2010р., виданий 29.09.2011р., на суму 188, 51 грн. (отриманий відповідачем 29.09.2011р.);

за грудень 2011 року рахунок № 400116/12 від 15.12.2011р., виданий 10.01.2012р., на суму 4 849, 24 грн. (направлений відповідачу поштовим звязком 28.01.2012р.).

Згідно наведених рахунків загальна вартість спожитої відповідачем активної електричної енергії за період липеньвересень 2011 року та грудень 2011 року, яка розрахована як добуток кількості спожитої електроенергії та тарифу на електроенергію, становить з урахуванням ПДВ 7 060, 23 грн.

Позивач посилається на обставини неналежного виконання відповідачем зобовязань за Договором щодо оплати у встановлений Договором строк вартості спожитої активної електроенергії у липні вересні 2011 року та грудні 2011 року, наявності боргу відповідача за спожиту електроенергію у наведеному періоді у загальній сумі 7 060, 22 грн., що і є причиною спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З огляду на умови Договору щодо строку оплати вартості спожитої електричної енергії (пункт 2.2.3. Договору, пункт 4 Порядку розрахунків за спожиту електроенергію та здійснення інших платежів), строк оплати вартості електричної енергії, спожитої відповідачем у липні-вересні 2011 року та грудні 2011 року є таким, що настав.

Доказів оплати спірної суми та за спірний період відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 7 060, 22 грн. не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 7 060, 22 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до п. 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3. 2.2.4. Договору з порушенням термінів, визначених додатком 3 "Порядок розрахунків", споживач сплачує енергопостачальнику пеню у розмірі подвійної величини облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач розрахував пеню від суми боргу по кожному місяцю за загальний період прострочення з 01.08.2011р. по 20.02.2012р. у сумі 249, 12 грн.

Розрахунок пені перевірено господарським судом за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи обставини даної справи, зокрема те, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується з Державного бюджету України та одержує бюджеті асигнування відповідно до затвердженого розпису бюджету, що є підставою для затвердження кошторису, провадить як розпорядник бюджетних коштів платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом (ст.ст. 47, 48 Бюджетного кодексу України), відповідно, своєчасне виконання відповідачем договірних зобовязань є в залежності від одержаного ним фінансування, суд вважає за можливе скористатися наданим йому процесуальним законом правом та зменшити розмір пені, заявленої до стягнення, до 124, 56 грн.

За наведеного, оскільки прострочення оплати вартості спожитої відповідачем електроенергії має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за час прострочення оплати з 01.08.2011р. по 20.02.2012р. у сумі 124, 56 грн.

В решті вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає у звязку з наведеним вище.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, розрахованих за період прострочення виконання грошового зобовязання з 01.08.2011р. по 20.02.2012р., у сумі 49, 94 грн. та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу із застосуванням індексів інфляції за серпень 2011 року січень 2012 року, у сумі 18, 68 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо припинення договірних відносин з позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України в підтвердження даних обставин.

З матеріалів справи не вбачається, що Договір припинив свою дію на 2011 рік (заявлена до стягнення сума боргу виникла у звязку з неоплатою спожитої відповідачем електроенергії саме у 2011 році) в порядку, передбаченому п. 9.9.1. Договору.

Окрім того, за приписами ч. 1 ст. 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Умовами спірного Договору не передбачена можливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Разом з тим, відповідно до п. 9.9.2. Договору його може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін, однак, у порядку, визначеному законодавством України. В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до матеріалів справи Договір у судовому порядку не розірвано. Протилежне відповідачем не доведено.

Суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобовязання, передбаченої ст. 625 ЦК України, оскільки відповідно до частини першої наведеної правової норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Також, ст. 83 ГПК України не надає суду права при прийнятті рішення зменшити розмір цієї відповідальності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи, що судом зменшено розмір неустойки (пені), судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, що відповідає п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

При цьому, зважаючи на заперечення відповідача щодо покладення на нього судових витрат, суд враховує, що відсутність бюджетного фінансування та неможливість у звязку з цим розрахуватися з позивачем за спожиту електроенергію не є підставою для звільнення відповідача від виконання взятих ним за Договором зобовязань по оплаті вартості спожитої електроенергії. Обставина відсутності бюджетного фінансування не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобовязання.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини, практика якого в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" (від 18.10.2005р.) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004р.) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Красна, буд. 20-а, ідентифікаційний код 08592141) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Карла Маркса, 41, ідентифікаційний код 00130843) основний борг у сумі 7 060 (сім тисяч шістдесят) грн. 22 коп., пеню у сумі 124 (сто двадцять чотири) грн. 56 коп., 3 % річних у сумі 49 (сорок дев'ять) грн. 94 коп., інфляційні втрати у сумі 18 (вісімнадцять) грн. 68 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

СуддяЛ. А. Коваль Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 26.03.2012р.