Постанова № 22203534, 21.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7817/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Кішко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" (далі - ТОВ "Глобинський елеватор", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 13.10.2011 вх. №34395/11) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000991503/0/127/12 від 10.05.2011 та №0001481503/180 від 14.07.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції (сої, ріпака та ячменю) між позивачем та ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД", СГД-ФО ОСОБА_2 повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000991503/0/127/12 від 10.05.2011 та №0001481503/180 від 14.07.2011. Зауважував, що придбання товару ТОВ "Глобинський елеватор" відбувалось за договорами поставки після того, як сільськогосподарська продукція була передана на зберігання за відповідними договорами зберігання, тобто зерно за договорами поставки не перевозилося на склад покупця від продавця, а зберігалося на складі. Факт перебування зерна на зберіганні в зерновому складі та переоформлення зерна з одного власника на іншого підтверджується договорами складського зберігання сільськогосподарської продукції та складськими квитанціями. Зазначав, що на момент здійснення спірних господарських операцій між ним та ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД", СГД-ФО ОСОБА_2, останні були офіційно зареєстровані платниками податку на додану вартість, їх свідоцтва платника податку на додану вартість не були анульовані.

В запереченні на адміністративний позов Кременчуцька ОДПІ просить відмовити в його задоволенні, оскільки перевіркою встановлено порушення ТОВ "Глобинський елеватор" вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 277688,00 грн, а саме: за серпень 2010 року - 42107,21 грн, за вересень 2010 року - 4330,43 грн та за жовтень 2010 року - 231 250,14 грн.

Представник позивача в судових засіданнях підтримував позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в ході розгляду справи заперечували проти позову, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Глобинський елеватор" (ідентифікаційний код 34235752) є юридичною особою, що зареєстрована 20.02.2006 Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області. Взяте на податковий облік в Глобинському відділенні Кременчуцької ОДПІ 20.02.2006 за №15611020000000414.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100246105 від 22.09.2009.

В період з 11.04.2011 по 15.04.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Глобинський елеватор" щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ "Шер К" за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, ТОВ "Инвест ЛТД" за період з 01.07.2010 по 31.07.2010, СГД-ФО ОСОБА_2 за період з 01.07.2009 по 30.09.2010.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт від 20.04.2011 №353/15-322/34235752 (том 1 а.с. 12-18), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 277688,00 грн, а саме:

- за серпень 2010 року - 42107,21 грн;

- за вересень 2010 року - 4330,43 грн;

- за жовтень 2010 року - 231250,14 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 10.05.2011 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000991503/0/127/12 про збільшення ТОВ "Глобинський елеватор" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 347109,72 грн, в тому числі основний платіж 277687,78 грн, штрафні (фінансові) санкції 69421,94 грн (том 1 а. с.19).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до ДПА у Полтавській області. За наслідками такого оскарження, ДПА у Полтавській області рішенням про результати розгляду скарги від 05.07.2011 №1840/10/25-016 залишила податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.05.2011 №0000991503/0/127/12 без змін, а скаргу ТОВ "Глобинський елеватор" - без задоволення.

Крім того, за результатами розгляду скарги встановлено, що згідно податкового повідомлення-рішення від 10.05.2011 №0000991503/0/127/12 передбачено застосування штрафної санкції у розмірі 69421,94 грн. Водночас, як встановлено під час розгляду скарги, ТОВ "Глобинський елеватор" вже визначалися протягом 2011 року податкові зобовязання з податку на додану вартість актами від 21.02.2011 №766/23-209/34235752 та від 17.03.2011 №1299/23-209/34235752. При цьому, за наслідками розгляду скарги ТОВ "Глобинський елеватор" на висновки акту перевірки від 17.03.2011 №1299/23-209/34235752 застосовану штрафну санкцію збільшено до 50% розміру (рішення ДПА у Полтавській області від 16.06.2011 №1594/10/25-016). У звязку з викладеним, ДПА у Полтавській області рішенням від 05.07.2011 №1840/10/25-016 збільшено суму застосованої штрафної санкції на 138843,89 грн та зобовязано Кременчуцьку ОДПІ прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення на збільшену суму (том 1 а.с. 36-38).

В звязку із збільшенням позивачу суми штрафної санкції, Кременчуцькою ОДПІ 14.07.2011 прийняте податкове повідомлення-рішення №0001481503/180 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 138843,89 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції 138843,89 грн.

14.07.2011 позивачем було подано до Державної податкової служби України повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 №0000991503/0/127/12 та на рішення про результати розгляду скарги від 05.07.2011 №1840/10/25-016, яким було збільшено суму штрафної санкції на 138843,89 грн.

За наслідками такого оскарження, Державною податковою службою України рішенням про результати розгляду скарги від 15.09.2011 №208/6/10/21-15 залишено податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.05.2011 №0000991503/0/127/12 та рішення ДПА у Полтавській області без змін, а скаргу ТОВ "Глобинський елеватор" - без задоволення.

Збільшуючи ТОВ "Глобинський елеватор" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган виходив з безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2

Зокрема, Кременчуцькою ОДПІ в обґрунтування своїх доводів вказано на те, що діяльність ТОВ "Шер К" була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань.

Щодо контрагента ТОВ "Инвест ЛТД" відповідачем зазначено про відображення даним підприємством фактів придбання товарів, робіт (послуг) по ланцюгам постачання від підприємства ТОВ "Київ Групп", яке в свою чергу формує податковий кредит за рахунок відображення у своїй податковій звітності операцій з придбання ТМЦ у підприємства ТОВ "Астра-тех", які не мають основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше), не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності. Отже, правочини, здійснені ТОВ "Инвест ЛТД" з контрагентами-постачальниками не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, у ТОВ "Инвест ЛТД" також відсутні власні або орендовані виробничі потужності та складські приміщення відсутні, чисельність працюючих - 1 особа.

Відносно СГД-ФО ОСОБА_2 відповідач вказував, що він є "транзитером", так як здійснює операції купівлі-продажу, однак, не має на меті отримання економічних вигод, взагалі не має трудових ресурсів, у підприємця відсутні виробничі потужності, немає складських приміщень для наявного товарообігу. Наслідком діяльності СГД-ФО ОСОБА_2 є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших субєктів підприємницької діяльності.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому сум грошових зобовязань з податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень №0000991503/0/127/12 від 10.05.2011 та №0001481503/180 від 14.07.2011.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ №0000991503/0/127/12 від 10.05.2011 та №0001481503/180 від 14.07.2011, суд виходить з наступного.

Преамбулою Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Шер К" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Так, 01.10.2010 між ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Шер К" укладено договір поставки №161 (том 3 а.с. 240). Відповідно до вказаного договору постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2010 року на умовах, визначених в цьому договорі, а саме, сою в кількості 68,042 тн.

Крім того, в жовтні 2010 року між позивачем та ТОВ "Шер К" були укладені аналогічні договори поставки зернопродуктів (соя) №182 від 06.10.2010, №194 від 12.10.2010, №197 від 13.10.2010, №228/1 від 19.10.2010, №228 від 19.10.2010 та №237 від 20.10.2010 (том 3 а.с. 57, 67, 75, 83, 95, 104).

В рамках виконання умов вказаних договорів позивачем в жовтні 2010 року придбано в ТОВ "Шер К" сільськогосподарську продукцію - сою на загальну суму 1387500,86 грн, в тому числі ПДВ - 231250,14 грн.

Умовами поставки за вказаними вище договорами згідно пункту 2.3 є ЕХW франко-елеватор ТОВ "Глобинський елеватор". У відповідності з вказаними умовами поставки ТОВ "Шер К" надав у розпорядження вказану кількість товару безпосередньо у зерносховищах ТОВ "Глобинський елеватор", оскільки ТОВ "Шер К" зберігало зазначений товар у зерносховищах позивача згідно договору складського зберігання №186-зб від 27.09.2010 (том 3 а.с. 193-195).

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучені наступні документи: податкові накладні, реєстри накладних, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), листи, прибутково-касові ордери, платіжні доручення, накладні, товарно-транспортні накладні (том 3 а.с. 51-116, 219-250).

Дослідивши надані позивачем податкові накладні, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

На підставі отриманих податкових накладних ТОВ "Глобинський елеватор" сума податку на додану вартість у загальному розмірі 231250,14 грн включена у відповідному періоді (жовтень 2010 року) до складу податкового кредиту та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Статтею 43 вказаного вище Закону визначено, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На підставі накладних та договору складського зберігання №186-зб від 27.09.2010, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", на підтвердження прийняття зерна на зберігання ТОВ "Глобинський елеватор" оформлено складські квитанції на зерно. В подальшому, придбання зерна у ТОВ "Шер К", також оформлялось складенням складських квитанцій на зерно (том 3 а.с. 53-54, 60, 62, 69, 71, 77, 79, 85, 87, 90, 97-98, 106, 108,110,112).

Крім того, товарність операції підтверджуються також витяги із: журналу надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата", журналу надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата", журналу "Обліку накладних (ввезення) дільниця №1 2010 рік", журналу "Обліку накладних (ввезення) дільниця №2 2010 рік", які свідчать про реальність ввезення ТОВ "Шер К" на територію ТОВ "Глобинський елеватор" сільськогосподарської продукції (том 3 а.с. 251-257, том 4 а.с. 1-19).

Щодо подальшого використання позивачем придбаної у ТОВ "Шер К" сільськогосподарської продукції у своїй господарській діяльності, то як було встановлено в ході розгляду справи, придбана соя реалізовувалась ПП "Світ" та ТОВ "Кернел-Трейд". Факт реалізації сої вказаним вище підприємствам підтверджується: договорами поставки, податковими накладними, складськими квитанціями та видатковими накладними, наявними в матеріалах справи (том 3 а.с. 55-56, 63-66, 72-74, 80-82, 91-94, 100-103, 113-116).

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Шер К" з придбання сільськогосподарської продукції. А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суму податку на додану вартість в загальному розмірі 231250,14 грн.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Инвест ЛТД" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Як вбачається із матеріалів справи, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Инвест ЛТД" в липні 2010 року відбувались на підставі договорів поставки №3 від 14.07.2010 та №10 від 16.07.2010 (том 3 а.с. 123, 136). Згідно змісту вказаних договорів ТОВ "Инвест ЛТД" (постачальник) зобовязується поставити, а ТОВ "Глобинський елеватор" (покупець) прийняти та оплатити товар українського походження (ріпак), врожаю 2010 року на умовах, визначених в цьому договорі.

В рамках виконання вказаних договорів, позивачем в липні 2010 року придбано у ТОВ "Инвест ЛТД" сільськогосподарську продукцію (ріпак) на загальну суму 252643,26 грн, в тому числі ПДВ 42107,21 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Инвест ЛТД" з придбання ріпака, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури, податкові накладні та видаткові накладні (том 3 а.с. 124-126 137-139).

Судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Инвест ЛТД" згідно платіжних доручень: №1067 від 16.07.2010; №1131 від 23.07.2010; №1094 від 20.07.2010; №12 від 19.07.2010 та №19 від 16.07.2010 (том 3 а.с. 207-212). Таким чином, можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Инвест ЛТД" за придбаний товар.

Умовами поставки за вказаними вище договорами згідно пункту 2.3 є ЕХW франко-елеватор ТОВ "Глобинський елеватор". У відповідності з вказаними умовами поставки ТОВ "Инвест ЛТД" надав у розпорядження вказану кількість товару безпосередньо у зерносховищах ТОВ "Глобинський елеватор", оскільки ТОВ "Инвест ЛТД" зберігало зазначений товар у зерносховищах позивача згідно договору складського зберігання №21-зб від 13.07.2010 (том 3 а.с. 117-122).

Факт завезення ТОВ "Инвест ЛТД" ріпаку на територію ТОВ "Глобинський елеватор" для зберігання у зерносховищах останнього підтверджується товарно-транспортними накладними від 13.07.2010 та від 15.07.2010 (том 3 а.с. 129-130, 141-142).

Поряд з цим, ввезення на територію позивача вказаної вище сільськогосподарської продукції підтверджується також наявними у матеріалах справи витягами із: журналу надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" та журналу "Обліку ТТН (ввезення продукції) 2010 рік" (том 3 а.с. 214-218).

Як вже зазначалося вище, одним із основних документів, що підтверджують передачу та прийняття зерна на зберігання являється складська квитанція.

На підставі накладних та договору складського зберігання, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ТОВ "Глобинський елеватор" спочатку прийняв ріпак на зберігання від ТОВ "Инвест ЛТД", а в подальшому, придбавши у власність, переоформив вказану сільськогосподарську продукцію на своє імя, що підтверджується складенням складських квитанцій на зерно (том 3 а.с. 128, 131, 140, 143).

Судом встановлено, що придбану сільськогосподарську продукцію було реалізовано ТОВ "Кернел-Трейд", про що свідчать договори поставки №П-0070/17/11 від 14.07.2011, №П-0131/17/11, податкові накладні№1088 від 16.07.2011, №1069 від 14.07.2011, видаткові накладні №Гщ-6 від 14.07.2011, №Гщ-20 від 16.07.2011, а також складські квитанції на зерно №1519 від 14.07.2011 та №1552 від 16.07.2011 (том 3 а.с. 132-135, 144-147).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на підставі податкових та видаткових накладних, виписаних ТОВ "Инвест ЛТД", за наявності доказів використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, останнім правомірно у серпні 2010 року включено суму податку на додану вартість у розмірі 42107,21 грн до складу податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Глобинський елеватор" та СГД-ФО ОСОБА_2 судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

12.08.2010 між СГД-ФО ОСОБА_2 та ТОВ "Глобинський елеватор" укладено договір поставки №49 (том 3 а.с. 158). Згідно умов вказаного договору постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, урожаю 2010 року, на умовах, зазначеного договору.

Умовами поставки за вказаними вище договорами згідно пункту 2.3 є ЕХW франко-елеватор ТОВ "Глобинський елеватор" у відповідності із правилами "Інкотермс-2000". Якість та кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається зерновим складом у складському документі.

На умовах вказаного договору в серпні 2010 року ТОВ "Глобинський елеватор" придбав у СГД-ФО ОСОБА_2 сільськогосподарську продукцію (ячмінь) в кількості 15552 кг на загальну суму 25982,60 грн, в тому числі ПДВ - 4330,43 грн.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки №49 від 12.08.2010, представником позивача долучено до матеріалів справи рахунок №163 від 12.08.2010, накладну №163 від 12.08.2010, податкову накладну №163 від 12.08.2010, складську квитанцію №333 від 12.08.2010 (том 3 а.с. 159-161, 165).

У відповідності з умовами договору поставки №49 від 12.08.2010, СГД-ФО ОСОБА_2 надав у розпорядження вказану вище кількість товару безпосередньо у зерносховищах ТОВ "Глобинський елеватор", оскільки СГД-ФО ОСОБА_2 зберігав зазначений товар на підприємстві позивача у відповідності з договором складського зберігання №38-зб від 14.07.2010 (том 3 а.с. 152-157).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, згідно накладної №1 від 17.07.2010, ОСОБА_3 здійснила завезення ячменю на ТОВ "Глобинський елеватор" в кількості 8,480тн (том 3 а.с. 169).

На підставі зазначеної накладної, договору складського зберігання №45-зб від 16.07.2010, укладеного між ТОВ "Глобинський елеватор" та ОСОБА_3, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" на підтвердження прийняття зерна на зберігання, оформлено складську квитанцію №91 від 17.07.2010, згідно якої підтверджується, що ТОВ "Глобинський елеватор" прийняв на зберігання від ОСОБА_3 ячмінь (том 3 а.с. 168).

В подальшому, зазначене зерно було переоформлено за заявою ОСОБА_3 від 12.08.2010 на СГД-ФО ОСОБА_2 (том 3 а.с. 167), а останній, в свою чергу, передав вказане зерно на зберігання ТОВ "Глобинський елеватор".

На підтвердження прийняття ТОВ "Глобинський елеватор" зерна на зберігання, оформлено складську квитанцію №332 від 12.08.2010 (том 3 а.с. 166), якою підтверджується, що позивач прийняв на зберігання від СГД-ФО ОСОБА_2 ячмінь вагою 8,478 тн.

Аналогічна ситуація склалась також із зернопродуктами, що були завезені на територію ТОВ "Глобинський елеватор" громадянином ОСОБА_4

Так, відповідно до накладних від 21.07.2010 (том 3 а.с. 173-174, 176) ОСОБА_4 здійснив завезення ячменю на територію ТОВ "Глобинський елеватор".

На підставі зазначених накладних, договору складського зберігання №60-зб від 20.07.2010, укладеного між ТОВ "Глобинський елеватор" та ОСОБА_4, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" на підтвердження прийняття зерна на зберігання, були оформлені складські квитанції №138 від 27.07.2010 та 197 від 21.07.2010 (том 3 а.с. 172, 175), згідно яких підтверджується, що ТОВ "Глобинський елеватор" прийняв на зберігання від ОСОБА_4 сільськогосподарську продукцію (ячмінь).

Надалі, зазначене зерно було переоформлено за заявою ОСОБА_4 від 12.08.2010 на СГД-ФО ОСОБА_2 (том 3 а.с. 171). А останній, в свою чергу, передав вказаний ячмінь на зберігання ТОВ "Глобинський елеватор"; при цьому, на підтвердження прийняття зерна на зберігання, оформлено складську квитанцію №331 від 12.08.2010 (том 3 а.с. 170).

Як свідчать матеріали справи, на підставі накладних та договору складського зберігання, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ТОВ "Глобинський елеватор" спочатку прийняв ячмінь на зберігання від СГД-ФО ОСОБА_2, а у подальшому, переоформив вказану сільськогосподарську продукцію на своє імя в звязку з її придбанням, що підтверджується складенням складської квитанції на зерно (том 3 а.с. 165).

Відповідно до пункту 3.1 вказаного вище договору, оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 3-х банківських днів після надання постачальником покупцю документів, визначених у пункті 2.3 цього договору. У разі ненадання цих документів, або неповного надання, покупець має право затримати оплату товару.

Як вбачається із матеріалів справи, оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь СГД-ФО ОСОБА_2, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1293 від 13.08.2010 (том 3 а.с.198).

Поряд з цим, про реальність ввезення на територію ТОВ "Глобинський елеватор" сільськогосподарської продукції (ячменю) свідчать також витяги із: журналу надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" та журналу "Обліку накладних (ввезення) дільниця №2 2010 рік" (том 3 а.с. 199-206).

В ході судового розгляду справи судом зясовувалося питання щодо подальшого використання придбаного позивачем ячменю у своїй господарській діяльності.

З цього приводу представником позивача в ході судового розгляду справи були надані пояснення, з яких слідує, що ТОВ "Глобинський елеватор" переоформив (реалізував) придбану продукцію ТОВ "Кернел-Трейд", що підтверджується наступними документами: складською квитанцією №337 від 12.08.2010, видатковою накладною №ГЛ-10-00367 від 12.08.2010, податковою накладною №1347 від 12.08.2010 та договором поставки №П-0512/17/11 від 11.08.2010 (том 3 а.с. 177-180).

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Глобинський елеватор" та СГД-ФО ОСОБА_2 з придбання сільськогосподарської продукції. А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформленої податкової накладної та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту у вересні 2010 року суму податку на додану вартість в загальному розмірі 4330,43 грн.

Щодо контрагентів позивача - ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2, то факту визнання недійсними або анулювання їх свідоцтв про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено, продавці були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Стосовно висновку відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавців - ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2, контрагентами яких в свою чергу являються підприємства, які мають ознаки сумнівності, то ним не доведено, що придбаний позивачем товар в ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2 було умовно придбано у даних контрагентів в результаті обміну первинними документами з метою незаконного формування сум податкового кредиту та заниження сум податкових зобов'язань.

При цьому, суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів. Законом України "Про податок на додану вартість" не ставиться в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Посилання Кременчуцької ОДПІ у своїх запереченнях на той факт, що у контрагентів позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення відповідної господарської діяльності, а також відсутні складські приміщення для зберігання зернопродуктів, судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси та орендувати складські приміщення. Крім того, ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях, відповідач не визначив, яка саме кількість людей повинна була працювати в ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2, щоб останні могли здійснювати оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією. Натомість твердження податкового органу про відсутність складських приміщень у контрагентів позивача спростовується встановленими судом фактичними обставинами справи, згідно яких ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2 зберігали зернопродукти саме в зерносховищах позивача.

Відносно посилань Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки щодо ненадання позивачем до перевірки первинних документів з приводу господарських відносин з ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2, судом встановлено наступне.

В акті перевірки відповідач зазначає, що в листі від 14.0.42011 вх. №1241/10 ТОВ "Глобинський елеватор" вказує про неможливість надати на перевірку інші документи, в звязку з їх вилученням працівниками податкової міліції згідно протоколів обшуку від 25.03.2011 та від 26.03.2011, однак копії протоколів на перевірку платник не надав.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив про обізнаність Кременчуцької ОДПІ щодо вилучення фінансово-господарських документів ТОВ "Глобинський елеватор" слідчим відділом податкової міліції Кременчуцької ОДПІ, яка в ході проведення перевірки не здійснила заходів щодо дослідження первинних документів, які знаходились в слідчому відділі.

Позивачем було заявлено клопотання про витребування первинних документів з приводу господарських відносин з ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2 та вагових журналів у слідчого відділу податкової міліції Кременчуцької ОДПІ, яке судом задоволено.

В ході розгляду справи позивачем копії первинних документів виготовлялись безпосередньо у слідчому відділі податкової міліції Кременчуцької ОДПІ та надано до матеріалів справи.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обовязку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Глобинський елеватор" чи його контрагентів - ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2, судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються доводи Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірного включення позивачем у відповідних періодах до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 277687,78 грн в результаті придбання сільськогосподарської продукції (сої, ріпака та ячменю) у ТОВ "Шер К", ТОВ "Инвест ЛТД" та СГД-ФО ОСОБА_2

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень №0000991503/0/127/12 від 10.05.2011 та №0001481503/180 від 14.07.2011 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Глобинський елеватор" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, а саме, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000991503/0/127/12 від 10.05.2011 та №0001481503/180 від 14.07.2011.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 10.05.2011 №0000991503/0/127/12 та від 14.07.2011 №0001481503/180.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" (код ЄДРПОУ 34235752) судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава